Теоретичні відомості. Контрольні запитання та завдання

КАПІЛЯРНО-ПОРИСТИХ ТІЛ

ВИЗНАЧЕННЯ ПОВІТРОПРОНИКНОСТІ

Контрольні запитання та завдання

Визначення коефіцієнта поверхневого натягу рідини

№ з/п	n0	ni	Δ х	N0	Ni	Δ xсер	Fп.н.	α	Δ α

Примітка. Зовнішній діаметр кільця d=80 мм. Товщина кільця h=1 мм.

1. Яка причина виникнення сил поверхневого натягу з молекулярної точки зору?

2. Який фізичний зміст коефіцієнту поверхневого натягу?

3. Від чого залежить коефіцієнт поверхневого натягу рідини?

4. Одиниці вимірювання коефіцієнту поверхневого натягу в "СІ".

5. Як одержано формулу (14.5) для визначення α методом відриву кільця?

6. Наведіть приклади речовин із різними значеннями коефіцієнту поверхневого натягу.

7. Яка причина залежності коефіцієнта поверхневого натягу від температури?

8. В чому полягає метод відриву кільця для визначення коефіцієнта поверхневого натягу?

9. Від чого залежить похибка вимірювань коефіцієнта поверхневого натягу?

Лабораторна робота № 1-15

Мета роботи:

Освоїти методику вимірювання повітропроникності капілярно-пористих тіл.

Прилади і матеріали:

1. посудина з краном у нижній частині і отвором у верхній частині для наповнення водою;

2. чарунка для кріплення зразка;

3. секундомір;

4. мензурка.

Повітропроникність капілярно-пористих тіл у загальному вигляді визначається законом Дарсі:

(15.1)

де V – об’єм повітря, що пройшов крізь зразок за час t; S – площа зразка; Δ Р – перепад тиску; η – в’язкість газу (повітря); d – товщина зразка; K – коефіцієнт, який залежить від природи пористого зразка.

Теоретичне значення K може бути визначено, якщо обрати конкретну модель капілярно-пористого тіла. Для "капілярної" моделі, що має наскрізні капіляри різного радіуса, для K маємо

, (15.2)

де П – загальна пористість зразка; – середньоквадратичний радіус пор, який залежить від функції розподілу пор за радіусами в тілі.

Диференційна функція розподілу пор за радіусами має вигляд:

, (15.3)

де dV – об’єм пор в інтервалі ; V₀ – загальний об’єм пор.

Визначення f(r) являє собою важке завдання і потребує спеціальних методів, а тому важко теоретично визначити і повітропроникність.

В наведеній роботі будемо визначати повітропроникність експериментально за формулою

, (15.4)

де V – об’єм повітря, яке пройшло через зразок за час t, S – площа зразка.

Після цього, визначивши В за формулою (15.4), можна знайти коефіцієнта К, який є структурною характеристикою тіла.

Методика вимірювання повітропроникності капілярно-пористих тіл

Установку для вимірювання повітропроникності зображено на рис.15.1.

Вона складається з вимірювального скляного циліндра 2, в який наливається вода через кран 1. Зразок капілярно-пористого тіла (дається викладачем) 5 стискується у вимірювальній чарунці між гумовими прокладками 7 накидною гайкою 8. Тримач зразка (чарунка) з’єднується з циліндром 2 вакуумною гумовою трубкою 9.

Установка працює наступним чином. Закриваємо кран 1 і відкриваємо кран 3. При цьому вода з вимірювального циліндру виливається в мензурку 4 і дає об’єм V повітря, яке пройшло крізь зразок за час t. Перепад тиску Δ Р дорівнює висоті водяного стовпа у вимірювальному циліндрі.

Повітропроникність капілярно-пористого тіла знаходимо за формулою (15.4), а потім визначаємо структурний коефіцієнт К.

. (15.5)

Дата добавления: 2014-12-27