Тема 2. Статистичне спостереження

Статистичне спостереження є першим етапом статистичного дослідження суспільних явищ і процесів. Воно являє собою науково організовану роботу із збирання масових первинних даних про кількісну сторону суспільного життя.

Джерелами статистичного спостереження є соціально-економічні явища, які досліджуються для подальшого аналізу.

Статистичне спостереження здійснюється шляхом реєстрації (запису) відповідних ознак явищ і процесів, тобто притаманних їм властивостей, рис, особливостей.

Загальне завдання будь-якого статистичного спостереження полягає в тому, щоб отримати початковий матеріал, на основі якого можна вивчати явище (процес), що розглядається

Статистичне спостереження повинно відповідати таким вимогам:

а) нести цілком конкретне значення, наукову практичну цінність;

б) забезпечувати збирання масових даних, в яких відображається вся сукупність даних, що характеризують дане явище;

в) бути орієнтовано на збирання не тільки тих даних, що безпосередньо характеризують об'єкт, що вивчається, а враховувати факти і події, під впливом яких здійснюється зміни стану об'єкта;

г) забезпечувати достовірність інформації, яку збирають, для чого здійснюється ретельна перевірка якості зібраних даних;

д) проводитись на науковій основі за заздалегідь розробленому плану, програми, що забезпечує наукове вирішення всіх питань.

Статистичні дані можна отримати різними шляхами. Розрізняють три форми статистичного спостереження: звітність; спеціально організоване статистичне спостереження; реєстри.

Статистична звітність є основною формою статистичного спостереження в Україні. Це така форма спостереження, коли кожний суб'єкт діяльності (підприємство, організація, установа) подає свої дані до статистичних органів. Дані подаються у вигляді звітів, які підсумовують результати роботи.

Розрізняють типову та спеціальну форму звітності. Типова звітність має однакову форму і зміст для всіх суб'єктів діяльності. Спеціальна звітність виражає специфічні моменти для окремих підприємств.

За принципом періодичності звітність поділяють на річну та поточну. Остання включає такі види звітності, як квартальна, місячна, двотижнева, тижнева.

В залежності від способу передачі інформації розрізняють поштову, телеграфну, факс-модемну звітність.

Спеціально організоване статистичне спостереження є другою формою звітності і має на меті отримати відомості, які не охоплені звітністю (переписи, обліки, спеціальні опитування).

Ще однією формою спостереження є реєстр – перелік одиниць об'єкта спостереження із зазначенням ознак. Реєстр складається та оновлюється під час постійного спостереження.

Статистичне спостереження розрізняється в залежності від часу реєстрації даних та ступеня охоплення одиниць спостереження.

Спостереження за часом реєстрації даних поділяються на поточне, періодичне та одноразове. При поточному спостереженню звітність постійно реєструється за мірою виникнення даних. Періодичне спостереження проводиться через певні проміжки часу, наприклад: перепис населення виробничих площ, технологій, а також спостереження суб'єктів бізнесу щодо можливості інвестування.

За ступенем охоплення одиниць спостереження буває суцільним та несуцільним. Суцільним називають таке спостереження, при якому обстежуються всі без винятку одиниці сукупності, наприклад: перепис населення При несуцільному спостереженні обстежується тільки частина одиниць сукупності.

Несуцільне спостереження у свою чергу поділяють на вибіркове, монографічне, основного масиву, анкетне, моніторинг. Вибірковим називають таке спостереження, за якого спостереженню підлягає певна частина одиниць сукупності, яку отримали на основі випадкового відбору; цей вид статистичного спостереження отримав значне поширення у статистичній практиці. Монографічне спостереження характеризується тим, що здійснюється докладне і всебічні спостереження окремих одиниць досліджуваної сукупності (опис нових технологій, виробництва окремих видів продукції передового досвіду тощо). Спостереження основного масиву – ці спостереження за частиною найбільших одиниць, питома вага яких переважає в загальному обсязі сукупності (дослідження найбільш крупних транспортних вузлів у загальній структурі вантажного потоку; спостереження за торгівлею на ринках і містах, де мешкає більшість міського населення та ін.). Анкетне спостереження ґрунтується на розсиланні анкет певному колу осіб або установ. Моніторинг є різновидом несуцільного спостереження за станом певного середовища (наприклад, моніторинг стану здоров'я мешканців зони посиленого екологічного контролю).

Статистичне спостереження здійснюється за трьома формами: безпосередній облік фактів; документальний облік; опитування.

При безпосередньому обліку фактів відомості, що підлягають фіксації, певним чином підраховуються, виміряються, зважуються для одиниць об'єкта спостереження, наприклад: реєстрація товарних потоків, що перетинають кордон; облік готівкової грошової маси в банках тощо.

Документальне спостереження ґрунтується на використанні інших документів (звітності, бухгалтерських документів, річних звітів та ін.), чим визначаються показники на макро- та мікрорівні: обсяги матеріальних, трудових і фінансових ресурсів; розмір доходів; обсяги експорту та імпорту товарів тощо.

Опитування – такий спосіб спостереження, за якого відомості отримують усно або письмово зі слів опитуваних осіб. Опитування може бути експедиційним, кореспондентським та у формі самореєстрації. За експедиційного способу реєстрація фактів здійснюється спеціально підготовленими обліковцями з одночасною перевіркою точності реєстрації (як наприклад, під час перепису населення). При кореспондентському способі спостереження потрібні відомості надають особи, які добровільно виявили бажання відповісти на поставлені в анкетах запитання; кореспондентський спосіб спостереження застосовується, наприклад, для дослідження ринку товарів і послуг окремих регіонів, для спостереження процесу просування товарів в умовах ринку тощо.

Самореєстрація – це реєстрація фактів самими респондентами після попереднього інструктажу з боку реєстраторів-обліковців; прикладом такого спостереження може бути бюджетне спостереження родин різних верств населення, за якого родини самі ведуть записи про свої доходи та витрати, а реєстратори-обліковці регулярно (двічі на місяць) відвідують їх, перевіряють повноту і правильність цих записів.

Найважливіше завдання статистичного спостереження полягає у забезпеченні точності та вірогідності первинної інформації. Але у процесі збирання статистичного матеріалу можуть виникнути неточності, які називають помилками спостереження. Кількісно вони визначаються розбіжністю між дійсними розмірами ознак явищ і їх величиною, встановленою під час спостереження.

Розрізняють дві групи помилок статистичного спостереження: помилки реєстрації і помилки репрезентативності. Кожна з цих груп помилок поділяється на випадкові та систематичні. Помилки реєстрації виникають внаслідок неправильного встановлення фактів у процесі спостереження або помилкового запису їх в формулярі. Помилки репрезентативності виникають при вибірковому спостереженні через несуцільність реєстрації даних і порушення принципу випадковості відбору. Випадкові помилки реєстрації пояснюються дією різних випадкових причин (описки, обмовки, неточний підрахунок тощо). Ці помилки мають різну спрямованість і внаслідок закону великих чисел взаємно погашаються. Систематичні помилки реєстрації виникають через дію певних постійних причин (свідоме перекручування фактів у бік зменшення або перебільшення їх величин, неточність вимірювальних приладів тощо). Такі помилки спрямовані в один бік і тому змінюють значення ознак, що реєструються.

Запобігти помилки спостереження можна такими способами:

- використання наукового підходу до визначення об'єкта спостереження;

- ретельна розробка програми та організаційного плану спостереження;

- використання єдиної методології організації обліку і звітності;

- систематична перевірка органами статистики стану обліку і звітності на об'єктах;

- ретельний інструктаж обліковців і реєстраторів під час проведення перепису населення.

Вірогідність даних статистичного спостереження встановлюється шляхом всебічної їх перевірки. 3 цією метою весь статистичний матеріал, який надходить до статистичних органів, перевіряєтеся з точки зору його повноти і правильності оформлення. Потім він підлягає логічному та арифметичному контролю. Логічний контроль полягає у перевірці добутих даних між собою або інших аналогічних даних за попередні періоди з плановими або нормативними показниками. Прикладом логічного контролю може бути перевірення відповідей респондентів про їх вік, сімейний стан, вид діяльності та джерела засобів існування. Арифметичний контроль полягає в арифметичній перевірці підсумкових та розрахункових показників, а також в арифметичній ув'язці.

Тема 3. Подання статистичних даних:

таблиці, графіки, карти

Результати статистичного зведення та групування, як правило, оформлюють у вигляді статистичних таблиць.

Статистична таблиця – це форма раціонального та наочного представлення числових даних, які характеризують явища та процеси, що досліджуються.

Таблиця за своїм логічним змістом розглядається як «статистичне речення», що має свій підмет і присудок.

Підмет таблиці характеризує об’єкт дослідження, а присудок – відображає те, що говориться про підмет за допомогою цифрових даних.

Складання статистичної таблиці здійснюється в два етапи. На першому етапі розробляється макет таблиці, на другому – таблиця заповнюється статистичними даними. Макет таблиці – це комбінація горизонтальних рядків та вертикальних граф (стовпців), на перетині яких утворюються клітини для запису відповідної інформації. Основний зміст таблиці вказується у її назві.

Таблиці можуть бути простими, груповими і комбінаційними.

Простими називаються такі таблиці, в підметі яких міститься перелік об’єктів, адміністративних і територіальних одиниць або ряд періодів, дат, що характеризуються числовими показниками (табл. 3.1).

Таблиця 3.1 – Динаміка цін 1 м² муніципального житла у Москві в 1995 р. (млн грн)

Місцезнаходження житла	Січень	Лютий	Березень	Квітень	Травень
Мітіно	3,4	3,7	4,0	4,8	5,2
Південне Бутово	3,2	3,5	3,8	4,5	4,9
Північне Бутово	3,5	3,8	4,1	4,8	5,8
Отрадне	4,5	4,9	5,3	6,0	6,5
Веєрна вулиця	5,3	5,5	5,9	7,0	7,6
Жулебіно	3,4	3,7	4,0	4,5	4,9

Групові таблиці – це таблиці, підмет яких становлять одиниці об’єкта, що досліджується, згруповані за певною суттєвою ознакою. При цьому кожна група може бути схарактеризована рядом показників (табл. 3.2).

Таблиця 3.2 – Розподіл підприємств за розміром посівної площі

Групи підприємств за розміром посівної площі	Кількість підприємств у групі	Посівна площа, га	Урожайність, ц/га
I До 500 II 500-700 III 700-900 IV 900-1100 V понад 1100			36,3 39,6 43,8 50,6 53,2
Усього

Комбінаційні таблиці – таблиці, в підметі яких містяться групи за двома і більше ознаками (табл. 3.3).

Таблиця 3.3 - Групування банків за обсягом капіталу і прибутком (в млн.грн.)

Обсяг капіталу	Прибуток	Разом
До 4,4	4,4-6,6	6,6 і більше
3-6
6-9
Усього

Окрім статистичних таблиць надійно увійшли в методику наукових досліджень графічні методи, які вважаються досить важливим та ефективним знаряддям сучасної науки. Особливо велику роль ці методи відіграють у статистичних дослідженнях, де вивчаються складні взаємозв’язки соціально-економічних явищ і процесів у русі показників динаміки, а також складні переплітіння зв’язків у просторі.

Статистичні графіки використовують з метою узагальнення статистичних даних, їх аналізу.

Статистичний графік – це наочне подання і викладення статистичних даних та їх співвідношень за допомогою геометричних знаків та інших графічних засобів з метою їх узагальнення та аналізу.

Застосування графічного методу при вивченні соціально-економічних явищ досить різнопланове. Так, його використовують для порівняння обсягів певних статистичних сукупностей та ви­вчення їх складу. Прикладом може бути графічне зображення скла­ду спеціалістів певної галузі господарства за віком, статтю, фахом або обсягів і погалузевого складу валової продукції сільського гос­подарства тощо. У даному випадку роль графічного методу зво­диться до наочного представлення співвідношення окремих елеме­нтів, які утворюють досліджувану статистичну сукупність, показу зміни обсягів і структури цих сукупностей.

Об'єктами графічних зображень можуть бути процеси відтво­рення, які розглядаються в демографічній та економічній статистиці. Особливу роль відіграє графічний метод при вивченні динаміки соціально- економічних явищ, де використовують графічні характеристики радів динаміки; у статистико-географічних дослідженнях, де статистичні дані зображують у вигляді статистичних карт. Побудовою останніх займається прикладна наука – економічна картографія, у якій тісно поєднуються статистичні і географічні аспекти дослідження явищ.

Специфічною особливістю графічних зображень є їх лаконіч­ність, простота кодування інформації та однозначність тлумачення (за змістом) записів у символічній формі. До окремих особливостей статистичних графіків належать також їх виразність, універсаль­ність (для них не існує мовних перешкод), доступність для огляду тощо.

Графічна мова вважається специфічною формою наукового мислення та узагальнення. Це особлива форма інформації, яка тра­ктується в сучасних поняттях теорії пізнання як своєрідна знакова система.

Мова статистичних графіків належить до умовних символічних мов і має такі особливості:

1) двомірність графічних знаків, тобто двомірність запису. Це основна ознака графічної мови як знакової системи, джерело інформації та пізнавальної сили. Так, у двомірному символічному записі «працює на інформацію» як послідовність розташування знаків у лінійному ряду, так і їх розташування в просторі. Це, безумовно, розширює інформаційні й пізнавальні можливості графічної мови;

2) безперервність виразу. У статистичних графіках відповідна інформація представлена не окремими дискретними знаками, а взаємопов'язаною системою, геометричне орієнтованою в просторі. Цим графічна мова відрізняється, наприклад, від мови математичних формул, яка зберігає дискретність знаків і лінійну (одномірну) послідовність їх виразу (і чергування);

3) відокремленість викладу. Статистичні графіки як знаряддя наукової інформації відособлюються від тексту взаємопов'язаної за змістом інформації, яка подається в усній або письмовій формі. Мова ж математики (фізики чи хімії), як правило, пов'язана з такими формами подання інформації.

Своєрідність статистичного графіка як знакової системи поля­гає і в тому, що основним засобом передачі інформації при такому способі зображення є не знаки-коди, а знаки-образи.

Предметом дослідження при визначенні статистичного графіка є статистичні дані про масові суспільні явища і процеси. Саме в цьому полягає відмінність статистичних графіків від графіків узагалі. Вони являють собою не просту ілюстрацію явищ, а дають нове знання про предмет дослідження, відображуючи ті розумові побудови, які вивчає статистична наука і практика.

Статистичний графік являє собою рисунок, який описує статистичні сукупності умовною мовою геометричних знаків тієї чи іншої форми: крапок, ліній, площин, фігур та різних їх комбінацій. У більшості випадків статистичних графіків використовують не об'ємне зображення, складне за побудовою, а площинне. Площинне зображення досить різноманітне за формою і водночас має ті ж самі складові елементи. Розглянемо основні з них.

Поле графіка – це простір, у якому розміщуються геометрич­ні або інші графічні знаки, що утворюють графік. Розмір поля гра­фіка залежить від його призначення і характеризується розміром та пропорціями сторін. З погляду естетичних вимог і зорового сприй­няття зображених даних рекомендується співвідношення сторін: від 1:1,3 до 1:1,5. Найзручнішим для візуального сприйняття вважається формат, сторони якого знаходяться у співвідношенні 1:2. Таке співвідношення одержують, коли довша сторона прямокутника до­рівнює діагоналі квадрата, побудованій на короткій стороні прямокутника. Ідеальні графіки прямокутної форми зі співвідношенням сторін 3:5, 5:8, 8:13 і т.д. Такі співвідношення сторін відомі під назвою «правило золотого перетину», згідно з яким висота прямокутника відноситься до його основи як основа до висоти плюс основа. Якщо статистичні графіки представлені у формі рівнобічного три­кутника, то його основа повинна відноситися до висоти, як 1:3.

Розмір графіка повинен відповідати його призначенню.

Геометричні знаки (або графічні образи) – це сукупність геометричних або графічних знаків для зображення статистичних даних. Насамперед це крапки, за допомогою яких наочно зображуються лічильні множини, тобто окремі елементи статистичної сукупності. Одна крапка може означати один випадок або будь-яку їх кількість (наприклад, одне підприємство, 400 кг, 6 км і т.д.). Геометричними знаками статистичних графіків можуть бути відрізки прямих ліній, що поєднують дві сусідні крапки в полі графіка. Змістове наповнення такого знака пов'язується з довжи­ною відрізка та кутом нахилу щодо осі абсцис. Довжина відрізків характеризує розмір явища, а кут — інтенсивність його розвитку в часі чи просторі. Відрізки, з'єднані в один ланцюг, утворюють одну ламану лінію – криву графіка. Вона є досить поширеною формою знакової системи.

Значне місце в цій системі займають знаки у вигляді площин різних геометричних форм (квадрат, сектор, коло і т.п.). Їх використовують для порівняння явищ, які характеризуються абсолютними і відносними величинами.

Графічні зображення в статистиці можуть бути представлені і негеометричними знаками – силуетами чи малюнками. Напри­клад, динаміку книжкової продукції на графіку можна зобразити у вигляді книжкових полиць, інфляційні процеси – у вигляді банкнотів тощо.

Просторові орієнтири в статистичних графіках використову­ють для визначення порядку розміщення геометричних знаків у полі графіка. Вони задаються системою координатних сіток контур­них ліній, які ділять це поле на частини. Як правило, в статистиці використовується система прямокутників координат, але іноді може застосовуватися і полярна система (колові графіки).

Масштабні орієнтири визначаються системою масштабних шкал або спеціальними знаками для визначення розмірів графічних знаків.

Експлікація графіка являє собою словесне пояснення основ­них елементів графіка та його змісту. Вона включає назву графіка, надписи вздовж масштабних шкал, окремі пояснювальні надписи, що розкривають зміст елементів графічного образу. Статистичний графік – це знакова модель, без експлікації його не можна зрозумі­ти, тобто перенести знання із формалізованої системи характеристики дійсності на саму дійсність.

Статистичні графіки за напрямом використання дуже різнома­нітні, їх наукова класифікація передбачає такі ознаки, як загальне призначення, види, форми і типи основних елементів. Традиційно теорія статистики розглядає класифікацію графіків за видами їх по­ля. За цим принципом статистичні графіки можна поділити на дві великі групи: діаграми та статистичні карти.

Діаграми – це умовні зображення числових величин та їх співвідношень за допомогою геометричних знаків.

Картограми – зображення числових величин та їх співвідно­шень за допомогою нанесення умовної штриховки або забарвлення на картосхему.

В залежності від способу побудови розрізняють такі основні види діаграм: лінійні, секторні, стовпчикові, стрічкові, фігурні та ін.

Лінійна діаграма відображує розмір показника у формі ліній різної довжини, які утворюються внаслідок поєднання крапок у координатному полі.

Лінійні діаграмибудують в масштабі у прямокутній системі координат (рис.3.1).

Рисунок 3.1 – Обсяг товарообороту району міста

Лінійні діаграми застосовують в основному для вивчення роз­витку явищ у часі.

До побудови лінійних діаграм ставлять такі вимоги:

1) діаграма повинна читатися по горизонталі зліва направо, по вертикалі – знизу вгору;

2) на осі ординат обов'язково позначається нульова величина. У випадках, коли дотримання цього правила пов'язане зі значним зменшенням масштабу та погіршенням наочності, слід зробити розрив за всіма ординатами (при цьому нульова лінія зберігається);

3) відрізки на осі абсцис повинні відповідати інтервалам (для рядів динаміки – періоду часу);

4) нульова лінія повинна різко відрізнятися від інших паралельних ліній;

5) при побудові діаграми із застосуванням відсоткової шкали треба чітко виділити лінію, яка означає 100%;

6) крива лінія діаграми повинна чітко відрізнятися від ліній сітки;

7) цифрові показники розміщують на графіку таким чином, щоб їх можна було легко прочитати;

8) площа графіка повинна бути квадратною або прямокутною.

На стовпчиковій діаграмі статистичні данізображують у вигляді прямокутників (стовпчиків) однакової ширини. Розташовують їх вертикально чи горизонтально. Величину явищ характеризує висота стовпчиків (рис. 3.2).

Стовпчикові діаграми застосовують: 1) при порівнянні між собою різних явищ; 2) для зображення.явищ у часі; 3) для відображення структури явищ.

Рисунок 3.2 – Обсяг товарообороту району міста

Основні правила побудови стовпчикових діаграм:

1) ширина стовпчиків та відстань між ними повинні бути однаковими;

2) стовпчики розташовують від меншого до більшого або навпаки (просторова модель);

3) в основі стовпчиків проводиться та виділяється базова лінія;

4) вказують назву і цифрові дані стовпчиків;

5) на шкалі повинні бути поділки, основні з яких позначаються цифрами;

6) вказують одиницю виміру.

Різновидом стовпчикової діаграми є гістограма, за допомогою якої зображуються варіаційні ряди розподілу.

Стрічкові діаграми. На відміну від стовпчикових, при побудові стрічкових діаграм прямокутники, якими зображують розмір явищ, розташовують не по вертикалі, а по горизонталі (рис. 3.3). Вимоги, що ставляться до побудови цього виду діаграм, аналогічні вимогам до стовпчикових діаграм.

Рисунок 3.3 – Розміри денної заробітної плати на підприємствах

Секторні діаграми являють собою коло, поділене на сектори, величини яких відповідають (у пропорціях) зображуваним розмірам явищ (рис. 4.4).

Рисунок 3.4 – Структура посівних площ сільськогосподарських підприємств

У статистиці, перш за все в рекламних цілях, використовують також фігурні діаграми. При їх побудові статистичні дані зображуються малюнками-символами (банки консервів, автомобілі тощо), площі яких пропорційні величинам відповідних ознак.

Другою групою статистичних графіків є статистичні карти. До статистичних карт належать картограми і картодіаграми.

Картограми – це зображення певної ознаки на схематичній географічній карті різними забарвленнями або штрихуванням.

Якщо на контурну карту наносяться статистичні дані у вигляді діаграм, одержують картодіаграму. Яскравим її прикладом є географічна карта, на якій чисельність населення великих міст зображена у вигляді кіл різної величини.

Дата добавления: 2014-12-23