Оцінка фінансової стабільності конкурентів

Аналіз організації збутової мережі конкурентів

Аналіз організації збутової мережі конкурентів доцільно проводити за такими етапами (рис. 3.9):

1) аналіз побудови збутової мережі;

2) порівняльний аналіз витрат товароруху;

3) порівняння засобів стимулювання реалізації продукції, що використовуються.

Рис. 3.9. Етапи аналізу організації збутової мережі конкурентів

Оцінка фінансової стабільності конкурентів проводиться в ситуаціях, коли: аналізовані підприємства працюють у галузі, де велика ймовірність банкрутства й/або високий рівень конкуренції; реалізовані товари регулярно терплять комерційний провал; існуючі збутові мережі «відмовляються» (під тим або іншим приводом) реалізовувати продукцію підприємств; різко зменшуються доходи бізнесу й/або виплачувані дивіденди; підприємства часто змушені робити радикальні переміщення в нові сфери бізнесу.

Часто пояснення подібних ситуацій криється у фінансовій нестабільності окремих підприємств. Для уточнення попередніх висновків на цей рахунок необхідно розрахувати й проаналізувати значення деяких ключових фінансових показників. Дані для їхнього розрахунку можна одержати з річного балансу підприємства, звітів діяльності податкових служб й інших джерел.

При загальній оцінці фінансового стану основним завданням є виявлення й аналіз тенденцій розвитку фінансових процесів на підприємстві. Оцінку фінансової стабільності конкурентів можна провести за такими показниками: показники платоспроможності (коефіцієнт абсолютної ліквідності, проміжний коефіцієнт покриття, загальний коефіцієнт ліквідності); показники фінансової стійкості (коефіцієнт співвідношення залучених і власних коштів, коефіцієнт довготермінового залучення позикових коштів, коефіцієнт маневрування власних коштів, коефіцієнт накоплення амортизації); показники рентабельності (рентабельність вкладів у підприємство, рентабельність виробничих фондів, рентабельність реалізованої продукції).

Комплексний аналіз фінансової стійкості підприємства включає декілька етапів: по-перше, фінансова стійкість оцінюється на основі аналізу співвідношення власного і позикового капіталів; по-друге, робиться аналіз фінансової рівноваги між активами і пасивами й оцінка фінансової стійкості за функціональною ознакою; по-третє, фінансова стійкість аналізується на основі співвідношення фінансових і нефінансових активів. Розраховуються такі показники: 1) коефіцієнт фінансової автономії (незалежності); 2) коефіцієнт концентрації позикового капіталу; 3) коефіцієнт фінансової залежності; 4) коефіцієнт поточної заборгованості; 5) коефіцієнт довгострокової фінансової незалежності (фінансової стійкості); 6) коефіцієнт покриття боргів власним капіталом (коефіцієнт платоспроможності); 7) коефіцієнт фінансового левериджу або коефіцієнт фінансового ризику. Чим вище рівень першого, четвертого і п'ятого показників і нижче за другий, третій і шостий, тим стійкіше фінансовий стан підприємства.

Можливе виділення чотирьох типів фінансових ситуацій: абсолютна стійкість фінансового стану; нормальна стійкість фінансового стану; нестійкий фінансовий стан; кризовий фінансовий стан. У випадку негативних значень показників платоспроможності має сенс оцінка ймовірності банкрутства конкурента. Таку оцінку можна зробити за різними методиками. Одним з найбільш популярних на Заході є підхід, заснований на розрахунку індексу Е. Альтмана.

Про успішну фінансову діяльність свідчить високий імідж і ділова репутація підприємства. Для цього необхідно стежити за дотриманням співвідношень показників економічного зростання. Можливі темпи розвитку підприємства, а також зміну співвідношень, що склалися між різними джерелами фінансування, фондовіддачею, рентабельністю виробництва і дивідендною політикою, характеризує коефіцієнт стійкості економічного зростання. Цей показник характеризує дохід на одиницю вкладених коштів, який повинні принести інвестиції, щоб бути виправданими. Він виражається як відсоткова ставка від суми вкладених коштів.

Ступінь ринкової стійкості і гарантованість підприємством своїх зобов'язань визначають коефіцієнти фінансової залежності:

коефіцієнт автономії – одна з характеристик незалежності або залежності підприємства від позикових джерел;

коефіцієнт позикових коштів. Його значення дуже близьке до коефіцієнта автономії, однак коефіцієнт позикових коштів явно показує, яких коштів у підприємства більше – позикових чи власних. Чим більше значення цього показника, тим більша залежність підприємства від позикових коштів;

коефіцієнт покриття інвестицій – він більш «м'який» порівняно з коефіцієнтом автономії. Загальноприйняте значення цього показника – 0,9, критичне значення дорівнює 0,75. Значне зростання довгострокових позикових засобів негативно впливає на діяльність підприємства [40, с. 53].

Однак основним показником, що характеризує займану позицію підприємства на ринку з погляду його «популярності», є ринкова вартість підприємства. Вона може обчислюватися базуючись на різних підходах з урахуванням поставленої мети. Проблема оцінки вартості підприємства як діючого «бізнесу» виникає не тільки у випадку приєднання, злиття, поглинання, продажу частини підприємства, придбання акцій, але й для визначення ступеня його економічного зростання з позиції ринку, його інвестиційної привабливості. Сутність професійної оцінки вартості підприємства полягає у визначенні поточних і майбутніх вигод від володіння «бізнесом» чи його частиною в грошовому вираженні. Існують такі методи оцінки вартості підприємства [75, с. 75–86]:

формульний метод – використовується для оцінки підприємств, які найбільш часто продаються, і оцінювач має накопичений досвід оцінки об'єктів певного виду;

балансові методи – в їх основі лежать деякі перетворення балансу підприємства: метод балансового власного матеріального капіталу і метод ринкового власного матеріального капіталу. Існують і інші модифікації балансових методів оцінки, сутність яких зводиться до найбільш достовірного визначення вартості майна підприємства, не враховуючи при цьому прибутковості бізнесу;

методи, засновані на показниках доходу і грошових потоків;

метод дисконтованого грошового потоку;

метод оцінки на основі показника ринкової привабливості.

В економічній теорії [19; 83; 99; 102] і господарській практиці для оцінки достатності ресурсів, що дозволяють формувати і розвивати конкурентні переваги, широко застосовується методика оцінки фінансової стійкості підприємства. Даний параметр характеризує здатність економічного суб'єкта забезпечувати виробничий процес тільки за рахунок власних обігових коштів чи власними обіговими коштами і довгостроковими кредитами або власними обіговими коштами довгостроковими і короткостроковими кредитами.

Для оцінки ефективності діяльності підприємства необхідний узагальнюючий критерій. Такий критерій доцільно будувати на базі згортання часткових показників в один. На практиці при побудові узагальнюючого критерію часто використовується лінійне згортання, що має назву рейтингу. У деяких літературних джерелах [33] наводиться імітаційна модель для виявлення рейтингу підприємства, побудована на базі результатів досліджень Науково-дослідного обчислювального центру МДУ ім. М. В. Ломоносова у вигляді такої математичної формули:

(3.24)

де – вагові значення частинних критеріїв, які беруть участь у формуванні рейтингу підприємства;

– фактичне і нормативне значення чистого прибутку підприємства;

– фактичне й нормативне значення чистої рентабельності власного капіталу підприємства;

– фактичне й нормативне значення ринкової ціни акції підприємства.

При використанні цієї моделі необхідно забезпечити порівнянність вкладу кожного із показників в узагальнюючий результат діяльності підприємства. При побудові рейтингу частинні критерії нормуються. Це досягається шляхом ділення значення показника, фактично досягнутого підприємством, на нормативне значення цього показника. На думку авторів, обґрунтування і визначення нормативного значення таких показників, як чистий прибуток, рентабельність власного капіталу підприємства і ринкова ціна його акції, ускладнює процедуру визначення рейтингу підприємства.

Для вибору підприємства – еталону, що має найбільш сприятливі умови для розвитку конкурентних переваг, авторами була проведена рейтингова оцінка за методикою, розробленою Шереметом А. Д. і Сайфуліним Р. С. [99, с. 158–168]. У деяких літературних джерелах [72, с. 52] ця методика носить назву методики багатовимірного порівняльного аналізу. Такий аналіз передбачає визначення внутрішніх можливостей підприємства з використанням ряду економічних критеріїв: ефективності управління, ділової активності, інвестиційної привабливості і ринкової стійкості підприємства.

Однак, на думку авторів, для комплексної оцінки необхідно включити показники, що характеризують інноваційні ресурси підприємства як найважливішу складову факторів формування і розвитку його конкурентних переваг: частка персоналу, зайнятого у НДДКР, у загальній чисельності; частка майна експериментального і дослідницького призначення, придбаних машин і устаткування, пов'язаних з технологічними інноваціями в загальній вартості всіх основних засобів; частка прибутку від продажу нової або вдосконаленої продукції, а також продукції, виготовленої з використанням нових або поліпшених технологій у розмірі виручки від продажу всієї продукції. Система показників для рейтингової оцінки фінансово-господарської діяльності підприємств наведена в додатку В, табл. В.5.

При розрахунку рейтингу доцільно використовувати темпи зростання наведених показників. Таким чином, отримуємо оцінку не тільки поточного стану підприємств на визначену дату, але й оцінку його зусиль і спроможностей, спрямованих на зміну цього стану в динаміці, на перспективу. Така оцінка є надійним вимірником зростання конкурентоспроможності підприємств. Вона також визначає більш ефективний рівень використання всіх його виробничих і фінансових ресурсів. Порівняльний аналіз досліджуваних підприємств на базі рейтингової оцінки дозволить визначити підприємство-лідер з еталонними показниками. Цей підхід відповідає практиці ринкової конкуренції, при якій кожен самостійний товаровиробник прагне до того, щоб за всіма показниками діяльності бути кращим за свого конкурента.

Методика, яка використовується, включає такі процедури розрахунку (табл. 3.4).

Таблиця 3.4

Дата добавления: 2014-12-23