ТЕМА 2: Психічна індивідуальність. Психологія особистості

Поняття психічного здоров’я.

Характеристика загального самопочуття виявляється центральною ланкою розмежування здоров'я і хвороби. Здорова людина — це та людина, яка благополучно себе почуває і тому може виконувати повсякденні соціальні функції. Хвора людина — це та, яка має погане самопочуття і тому не може виконувати повсякденні соціальні функції. При цьому дійсна наявність або відсутність різних відхилень від норми на біологічному рівні існування найчастіше не є визначальним для віднесення себе до здорового або хворого. Наприклад, люди, що вжили алкоголь на вечірці, мають відхилення від «нормальних» параметрів психічного функціонування (знаходяться в так званому «зміненому стані свідомості»), однак, вони не є хворими доти, поки в них не порушується виконання соціальних функцій. Виходить, що поняття здоров'я ширше, ніж поняття норми, а поняття хвороби по змісту відрізняється від поняття патології.

Загальне визначення здоров'я, що було запропоновано Всесвітньою організацією охорони здоров'я (ВООЗ), включає такий стан людини, при якому:

1) збережені структурні і функціональні характеристики організму;

2) мається висока пристосовність до змін у звичному природному і соціальному середовищі;

3) зберігається емоційне і соціальне благополуччя.

Критерії психічного здоров'я за визначенням ВООЗ:

1) усвідомлення і почуття безперервності, постійності свого «Я»;

2) почуття сталості переживань в однотипних ситуаціях;

3) критичність до себе і до результатів своєї діяльності;

4) відповідність психічних реакцій силі і частоті середовищних впливів;

5) здатність керування своєю поведінкою відповідно до загальноприйнятих норм;

6) здатність планувати своє життя і реалізовувати свої плани;

7) здатність змінювати поведінку в залежності від життєвих ситуацій і обставин.

Таким чином, здоров'я взагалі і психічне здоров'я зокрема являють собою динамічне сполучення різних показників, тоді як хворобу, навпроти, можна визначити як звуження, зникнення або порушення критеріїв здоров'я.

Загальна мета – уміти діагностувати типи функціональної конституції, темпераменту, наявних акцентуацій характеру та складу особистості хворих і відповідно до наявних індивідуально-психологічних особливостий особистості пацієнта вести бесіду.

Конкретні цілі:

1. Уміти дати визначення поняттям індивід та індивідуальність.

2. Уміти охарактеризувати основні властивості людини, як індивіду.

3. Знати теорії, які пояснюють механізми темпераменту, властивості темпераменту та уміти діагностувати окремий тип темпераменту.

4. Знати основні положення вчення про характер. Типологія акцентуацій, класифікація акцентуацій характеру по К. Леонгарду, М.С. Личко.

5. Знати тактику поведінки лікаря з пацієнтами, що мають акцентуйовані риси характеру.

6. Знати структуру особистості, уміти характеризувати основні її компоненти.

Теоретичні питання:

1.Розкриття сутності понять індивід та індивідуальність.

2. Визначення поняття особистості.

3. Основні структурні компоненти особистості.

4.Визначення поняття „темперамент”. Теорії механізмів темпераменту людини.

5. Розкриття сутності поняття функціональної конституції. Теорії Кречмера та Шелдона.

6. Визначення характеру, та акцентуацій характеру. Типологія акцентуацій, класифікація акцентуацій характеру по К. Леонгарду, М.С. Личко.

7. Фактори, які впливають на формування акцентуації характеру.

8. Особистість, її складові.

Інформацію, яка необхідна для формування знань-вмінь, що забезпечують досягнення мети заняття, можна знайти у джерелах:

1. Клиническая психология: Учебн. для студ. мед. вузов /Н.Д. Лакосина, И.И. Сергеев, О.Ф. Панкова. – 2-е изд. – М.: МЕДпресс-информ, 2005. – С. 9-23, 123-138.

2. Вітенко Н.В. Загальна та медична психологія. К.:«Здоров'я».-1994.-С.76-89.

3. Менделевич В.Д. Клиническая и медицинская психология. Практическое руководство. – 4-е изд.- М.: „МЕДпресс-информ”, 2002. – С.3-61.

4. Клиническая психология: учебник /Под ред. Б.Д. Карвасарского. – СПб: Питер, 2002. – С. 116-169.

Для того, щоб проаналізувати та виділити основні властивості особистості, необхідно перш за все розглянути дане поняття в ряду „індивід – суб’єкт діяльності – особистість – індивідуальність”. В понятті індивід відображена родова належність людини, її біологічна сутність. Виходячи з цього, структура індивіду визначається, перш за все, природними характеристиками людини, як виду. Індивідні властивості поділяються на два класи: первинні та вторинні. До первинних властивостей індивіду відносяться: статеві, вікові, конституційні характеристики, нейродинамічні властивості, властивості функціональної асиметрії півкуль головного мозку (білатеральність). Вища інтеграція первинних властивостей індивіду визначає динаміку психофізіологічних функцій та представлена в темпераменті та задатках людини. Характерні відмінності індивіду, тобто окремої людини, узятої в сукупності усіх властивих їй якостей (біологічних, фізичних, соціальних, психологічних і ін.), з іншими індивідами виявляються на різних рівнях індивідуальності. Це обумовлено тим, що індивідуальність представляє інтегративне і багаторівневе утворення, кожен рівень якого має набір істотних ознак.

Під індивідуальністю в сучасній психології розуміється неповторність, унікальність сполучення різних властивостей і якостей людини. По набору окремих якостей і властивостей люди можуть бути принципово подібні (наприклад, близнюки), однак по сполученню цих якостей також кардинально відрізнятись.

Однак не всі індивідуальні якості важливі для характеристики особистості. Так, людина може мати унікальні особливості будови тіла, склад формених частинок крові, але це не має значення для його соціальних відносин, а значить, не відноситься до поняття «особистість».

Особистість реалізується в процесі спілкування, це поняття позбавляється змісту у відриві від суспільства. Разом з тим особистість - це продукт, створений суспільством на основі закладених у людині індивідуальних якостей.

Важливими у визначенні поняття особистості вважаються наступні положення:

- особистість формується в процесі предметної діяльності і спілкування;

- особистість виявляється в процесі предметної діяльності і спілкування;

- представлення про особистості людини не можна отримати простим перерахуванням його властивостей;

- особистість описує не дійсний стан, а всю історію життя людини;

- особистість не можна спостерігати безпосередньо – уявлення про неї складаються в процесі поділу соціально значимих якостей на істотні і несуттєві і наступне об'єднання їх у цілісний образ;

- особистість людини складається (змінюється) у процесі її розвитку, при цьому більш зріла особистість більше прагне зберегти незмінність основних своїх якостей.

Дата добавления: 2014-12-27