Роль стилю управління в структурі мотиваційного комплексу

1. Стиль організаторської діяльності означає, що перевага
в організаційному керуванні віддається організаторській ро­боті безпосередньо з людським елементом виробництва, тру­довим колективом.

2. Стиль організаційної діяльності характеризується пе­реважною організацією речовинних елементів виробництва,
господарських та інформаційних зв'язків.

3. Стиль індивідуальної організації спрямований насам­перед на організацію індивідуально праці, робочого місця
трудівника тощо.

4. При стилі колективної організації перевага віддається
формам організації колективної праці.

5. Стиль локального організаційного впливу. Виби­рається обмежена ділянка організаційної системи, обмежена
група методів.

6. Стиль комплексного організаційного управління ха­рактеризується організаційним впливом на всю організаційну
систему в цілому із застосуванням усього комплексу ор­ганізаційних методів.

7. Стиль підтримуючої організації полягає в тому, що
існуюча система організації підтримується на один раз задано­му рівні організованості.

______ Модуль 4. Управління потенціалом підприємства на основі...

8. Стиль організації, що вдосконалюється, забезпечує
процес безперервного вдосконалення організаційної системи,
підвищення рівня продуктивності.

9. Стиль організаційних реформ характеризує керівника
або управлінський орган позиції надмірного захоплення всіля­кими організаційними реформами без достатнього їхнього
обґрунтування.

Ефективність управління залежить від багатьох факторів, і природно, не в останню чергу від стилю керівництва й куль­тури менеджера.

Стиль управління можна уявити як сукупність методів, підходів, які застосовують менеджери в системі управління своїми підлеглими при виконанні своїх функціональних обов'язків.

Стиль управління вдосконалюється під впливом культури управління, цілей і методів, що застосовуються на практиці. В умовах розвитку ринкових відносин, впровадження нових ме­тодів господарювання, розвитку різноманіття форм власності кардинально змінюється й стиль управління. Характерними ознаками конкретного стилю управління є гнучкість, так­товність, правдивість, справедливість, вимогливість, турбота про підлеглих.

У свою чергу, культура управління виробництвом визна­чається мірою досконалості в усіх сферах виробничо-еко­номічної, комерційної діяльності, соціальній сфері, морально-психологічним кліматом колективу. Культура управління проявляється в етиці роботи, прагненні виконати її якісно й красиво. Підвищення культури управління залежить також від придбання наукових знань, своєчасного використання досвіду й культури управління в передових країнах.

Стиль у керуванні є методом реалізації на практиці найс­кладніших соціально-економічних і психологічних аспектів. Стиль управління є формою прояву діючої структури уп­равління, він складається в процесі взаємин менеджерів зі своїми підлеглими.

--------------------- :------------------------------------------------------------------ >---- _28?

«Управління потенціалом підприємства»

Це означає, що кожен працівник діючої структури уп­равління може робити свій вплив на вироблення стилю уп­равління. У свою чергу, стиль управління, вироблений колек­тивом, впливає на кожного працівника зокрема.

Ступінь взаємного проникнення й впливу прийнятого на "озброєння" стилю керівництва залежить від специфіки ви­робничих і соціально-психологічних умов.

Соціально-психологічні аспекти управління спрямовані на розробку й вивчення соціально-психологічних зако­номірностей поведінки працівника в процесі праці, його особистісних характеристик, творчих здібностей, мотиваційних факторів, особистих потреб з метою виявлення потенційних можливостей, видимих і прихованих резервів.

Тому діяльність менеджерів усіх рівнів управління повин­на бути спрямована на створення здорового морально-психо­логічного клімату, комфортних умов праці для досягнення по­ставленої мети підприємством, його структурними підрозділа­ми й особисто кожним працівником.

Предметом детального вивчення насамперед повинні стати соціально-психологічні проблеми, пов'язані з формуван­ням формальних і неформальних груп у колективі, механізм взаємин в ієрархії управління (по вертикалі й горизонталі), відносини між менеджерами.

Від керівника будь-якого рівня, стилю його управління людьми багато в чому залежать ефективність і продуктивність праці не тільки окремого працівника, а й усього колективу в цілому. Отже, від керівника, від типу його поведінки, уміння ве­сти за собою малі або великі групи людей залежить досягнення як проміжних (короткострокових), так і довгострокових цілей. Керівник будь-якого рівня управління для того, щоб бути лідером, повинен мати набір особистих якостей, які не впису­ються в якусь одну модель, але він неодмінно повинен во­лодіти певним рівнем інтелекту й знань, чесності й ініціативи, соціально-економічною освітою, ефективним стилем мислен­ня (табл. 8.1).

Модуль 4. Управління потенціалом підприємства на основі...

Усі менеджери поділяються на автократів і демократів. Відмінні риси керівників-автократів полягають у тому, що авто­крати, як правило, мають велику владу й нав'язують своїм підлеглим свою волю, споконвічне думаючи, що люди не завжди прагнуть до інтенсивної праці, усіляко уникають відповідаль­ності, віддають перевагу, щоб ними керували, це по-перше. І, по-друге, люди шукають соціальної захищеності, тому вони досить безболісно сприймають тверді заходи примусу до роботи.

При автократичному стилі керівництва автократ макси­мально прагне до централізації управління й практично не за­лишає свободи дій своїм підлеглим.

При демократичному стилі управління керівник виходить із того, що якщо людям створити сприятливі умови праці, вони бу­дуть прагнути до прийняття на себе додаткової відповідальності, підвищуватимуть самоконтроль своїх дій у процесі роботи, постійно порівнюватимуть результати своєї роботи з розмірами винагороди, постійно прагнути до розвитку свого творчого по­тенціалу й кваліфікації. У системі керівництва підприємством можна виділити кілька функцій стилю управлінської діяльності, яких повинен дотримуватися менеджер у своїй практичній роботи:

- обумовленість результатів і способів діяльності якістю мислення й дії;

- формування стилю діяльності під впливом типу особис­тості керівника, рис його характеру;

- залежність стилю дії від визначення цілей, завдань, ме­тодів управлінської діяльності, форм організації уп­равлінського процесу;

- стиль як якісна характеристика процесу управління;

- взаємозалежність стилю управління й компетентності кадрів.

Дата добавления: 2014-12-29