Формування стратегії науково-технічного розвитку нарівні організації

Вибір напряму конверсії діяльності підприємства здійснюється при формуванні стратегії його науково-технічного розвитку на довгострокову перспективу, технічної

_______ Модуль 4. Управління потенціалом підприємства на основі...

політики на середньострокову перспективу й тактики розвит­ку на найближчу перспективу. Найбільш рухлива тактика роз­витку: вона переглядається зі зміною стану виробничої систе­ми й зовнішнього середовища залежно від ходу реалізації технічної політики. Технічна політика повинна бути більш стабільна, ніж тактика, й переглядатися по завершенні певно­го етапу розвитку. Стратегія науково-технічного розвитку спрямована на реалізацію стратегічних цілей компанії й зали­шається стабільною на тривалий період. Фірма може мати довгостроковий успіх тільки в тому випадку, якщо стратегія її розвитку погоджується із цілями соціально-економічного роз­витку суспільства. Очевидно, що зміна стратегії розвитку за­жадає зміни технічної політики, а зміна останньої — зміни так­тики розвитку.

Науково-технічний розвиток є капіталомістким процесом, і поєднання його стратегії, політики й тактики повинне забез­печувати ефективність використання капіталу протягом три­валого періоду. Необґрунтовані зміни стратегії, політики й тактики розвитку будуть призводити до втрат у нагромад­женні капіталу або ефективності його використання. Ана­логічний результат матиме місце у випадку недостатньої гнуч­кості й несвоєчасного приведення того або іншого елемента цього механізму у відповідність із умовами, що змінилися.

При централізованому управлінні економікою формуван­ня стратегії науково-технічного розвитку промислового ви­робництва було прерогативою центральних органів уп­равління, а формування технічної політики — прерогативою галузевого міністерства. У розпорядженні підприємства зали­шався тільки механізм короткострокової дії — тактика. Фор­мування технічної політики галузей промисловості значною мірою здійснювалося також центральними органами уп­равління: затверджувалися основні напрями соціально-економічного розвитку країни на чергову п'ятирічку. Таке уп­равління забезпечувало формування єдиної науково-технічної політики й установлення пріоритетів розвитку на рівні дер-

---------------------------------------------------------------------------------------------- 317

«Управління потенціалом підприємства»

жавних інтересів. Але воно не могло забезпечити узгодження інтересів по вертикалі: держава — галузь — підприємство, особливо в умовах великої диференціації науково-технічного рівня галузей і підприємств. Найбільшим негативним наслідком такого управління виявилася втрата ініціативи в розвитку на рівні підприємства. Підприємство обмежувалося навіть у тактиці розвитку: у нього практично не було мож­ливості самостійно формувати структуру асортименту про­дукції, вибирати тип технологічного устаткування і його по­стачальника, пред'являти вимоги до нового обладнання й т.д.

В умовах ринкової економіки стратегія науково-технічно­го розвитку визначається на рівні компанії радою директорів й (або) правлінням АТ. Науково-технічна політика й тактика розвитку стають прерогативою менеджменту. В основу технічної політики підприємницького менеджменту доцільно покласти створення господарських комплексів нового типу (великі компанії й більш дрібні, що забезпечують та обслуго­вують їхні фірми) і поєднання в їхніх рамках гнучкості й адаптивності дрібносерійного виробництва з низькими витратами й високою продуктивністю праці масового виробництва. Ви­робничі системи нового типу повинні працювати в режимі «конвеєра нововведень» незалежно від періодичної реконст­рукції виробництва в цілому. Це забезпечить систематичне впровадження у виробництво нових, більш досконалих ви­робів, скорочення всіх видів витрат на виробництво продукції й підвищення показників якості при зниженні ціни (що в оста­точному підсумку й визначає конкурентоздатність продукції).

Режим конвеєра нововведень потребує розвитку вироб­ництва вроздріб і тому може бути реалізований у техно­логічних системах, що поєднує властивості цілісності відособ­леності: чим вища міра відособленості системи, тим менш три­валим буде такт нововведення (і менш радикальним кожне ок­реме нововведення). І, навпаки, чим вища міра цілісності сис­теми, тим більш тривалим буде такт нововведення (і більш ра­дикальним кожне нововведення). Для конкретної техно-

________ Модуль 4. Управління потенціалом підприємства на основі...

логічної системи повинен установлюватися свій кращий такт конвеєра нововведень, що істотною мірою визначить технічну політику й тактику розвитку.

На більшості підприємств промисловості більш-менш на­лагоджений режим конвеєра нововведень у відновленні асор­тиментів продукції. Нововведення в систему продукції не мають радикального характеру і, як правило, не потребують нововведень у технологічну систему. Впровадження нововве­день у технологію разове навіть у випадках, коли вони є рутин­ними (наприклад, заміна окремого агрегату технологічної сис­теми). Для підвищення радикальності нововведень у систему продукції варто було б освоїти режим конвеєра у відновленні технологічної системи.

Стратегія технічного розвитку має кілька розрізів, що ха­рактеризують:

а) відносини між суспільними потребами (цілями
технічного розвитку) і потенційними можливостями вироб­ництва — чи попереджати в технічному розвитку зміну потреб,
чи дотримуватися принципу еквівалентності науково-технічного розвитку й потреб або випливати за потребами
(стратегії задоволення потреб). Ці відносини визначають стра­тегію розвитку великої системи задоволення потреб;

б) активність реакції на технологічні зрушення, що відбуваються;

в) напряму впливу нової технології на потребу в трудових
ресурсів та їхній вигляд (трудові стратегії).

При формуванні стратегії науково-технічного розвитку виробництва варто орієнтуватися на ту або іншу стратегію ак­тивної реакції підприємства на технологічні зрушення (су­купність цих стратегій) галузевого й міжгалузевого плану. Можна виділити такі стратегії:

1. Стратегія розробки нових технологій, здатних забез­печити лідерство на широкому ринку. Назвемо умовно таку стратегію «широким скануванням», оскільки вона ґрунтується на пошуку радикальних нововведень у широкому

--------------------------------------------------- _____------------- __-------------- ₃₁₉

«Управління потенціалом підприємства»

спектрі технологій. Така стратегія допускає широкомасштабне проведення НДДКР у сфері продукції й технології. Більшість цих робіт закінчується на проміжних етапах, як тільки стає яс­на не перспективність того чи іншого проекту.

2. Розробка технологій, здатних забезпечити лідерство в одному із сегментів ринку («вузьке сканування»). У цій стратегії НДДКР ведеться у вузькому спектрі систем про­дукції й технології. Реалізація цієї стратегії потребує меншого виробничого й творчого потенціалу, ніж стратегія «широкого сканування» Однак і шанси на успіх багато менші: техно­логічні зрушення, що відбуваються, у досліджуваному спектрі технологій, можуть не давати нових рішень для задоволення потреб окремої ніші ринку. Щоб підвищити шанси на успіх, доцільно на етапі проведення НДДКР дотримуватися схеми: стратегія «широкого сканування» — стратегія «вузького ска­нування». Якщо мав місце успіх, то рішення, отримані при проведенні НДДКР у широкому спектрі потреб і технологій, можуть адаптуватися до певних ніш ринку й певних видів про­дукції. Якщо ж мала місце невдача, то зусилля творців нової продукції й нової технології концентруються на тій або іншій ніші на ринку. Однак така схема зміни стратегій може бути здійснена лише за наявності високого науково-технічного й виробничого потенціалів. Якщо потенціал недостатній, то до­ведеться обмежитися стратегією проходження за лідером.

3. Стратегія проходження за лідером, що вказала магістральний шлях технологічного розвитку. При такій стратегії здійснюється адаптація технології лідера до умов підприємства, яке перейняло цю технологію, а також адап­тація продукції, що виготовляється за технологією лідера, до ринку, на якому має намір конкурувати підприємство.

Підприємствам, що не володіють високим виробничим по­тенціалом, така стратегія може виявитися цілком під силу. Проходження її потребує менших витрат на НДДКР, ніж при інших стратегіях, і менш ризиковане. Але, реалізуючи цю стра­тегію, не можна домогтися лідерства.

320--------------------------------------------------------------------------------------------------

________ Модуль 4. Управління потенціалом підприємства на основі...

•4. Стратегія технологічного стрибка, що забезпечує дов­гострокові переваги в конкуренції. Для цієї стратегії харак­терний широкий спектр пошукових НДР. У сфері продукції ведеться пошук нових технічних принципів створення про­дукції для задоволення нових потреб. У сфері технології вишу­куються можливості створення нових технологій на основі но­вих технічних принципів. Нововведення як у сфері продукції, так і в сфері технології мають перетворювальний характер.

Дата добавления: 2014-12-29