Фінанси як економічна, вартісна, розподільна та історична категорія

Фінанси визначають відповідно як сукупність економічних відносин, пов’язаних з обміном, розподілом і перерозподілом у грошовій формі вартості валового внутрішнього продукту.

· рух вартості від одного суб’єкта до іншого,

· формування доходів і здійснення видатків,

· еквівалентний характер обміну та розподілу та нееквівалентний перерозподілу.

Фінансам в економічній системі належить провідна роль. Це зумовлено тим, що ефективність функціонування фінансів визначає ефективність функціонування взаємозв’язків між іншими елементами економічної системи. Фінансові фонди дають змогу проводити акумулювання ресурсів для подальшого розвитку виробництва. При товарно-грошових відносинах усі процеси, які відбуваються в державі мають грошову форму. Це дає змогу як регулювати структуру виробництва, так і контролювати сам процес накопичення фондів та здійснення витрат. Оскільки гроші мають дискретну форму, остільки фінанси дозволяють легко переводити вартість з одного фонду фінансових ресурсів у інший, причому величина фонду та його призначення, а також рівень функціонування (макроекономічний чи мікроекономічний) не мають значення.

Призначення фінансів – забезпечити необхідні умови для здійснення процесу створення, розподілу та використання валового внутрішнього продукту в державі. Це досягається шляхом створення і використання різноманітних фондів фінансових ресурсів на всіх етапах діяльності держави, підприємців і кожного громадянина. Реалізація призначення фінансів виконується за напрямами (по важливості ролі фінансів у суспільстві):

1) фінансове забезпечення функціонування господарюючих структур. Фінансове забезпечення у цьому випадку реалізується за напрямами створення різноманітних фондів, які використовуються в поточній і майбутній діяльності господарюючих структур. При цьому фінанси забезпечують поточну діяльність за допомогою фондів обігових коштів та амортизаційного фонду, а майбутню діяльність за рахунок фондів фінансових ресурсів, що створюються із залучених та позичених коштів. Останні є також інструментом, який дозволяє випереджальними темпами розвиватися саме тим видам виробництв, які мають в даний момент вищу суспільну вартість, користуються підвищеним попитом, а отже приносять більший прибуток підприємцю. Проте можливості фондів фінансових ресурсів на рівні господарюючого суб’єкта обмежені, оскільки, як правило, такі фонди не є достатньо великими для здійснення капіталовкладень у фундаментальні дослідження. Крім того фінанси підприємницьких структур мають обмежене соціальне значення, оскільки частково спрямовуються на задоволення соціальних потреб населення.

2) Фінансове забезпечення розвитку економічної системи загалом. Реалізується за рахунок централізованих фондів (бюджетів) фінансових ресурсів у двох напрямках. По-перше, фінансові ресурси витрачаються на підтримання сталості економічного розвитку держави (а саме на регулювання сталості грошової одиниці, на підтримання фінансової інфраструктури, на підтримання економічного стану соціально-значущих, але неприбуткових галузей господарства). По-друге, фінансові ресурси держави спрямовуються на здійснення капіталовкладень у стратегічні галузі та у галузі довготермінового розвитку.

3) Фінансове забезпечення функціонування фінансової системи. Фонди фінансових ресурсів, які акумулюються у банківській системі, інших елементах фінансової системи, в основному реалізують себе через виробничу систему суспільства. Але значна частина їх витрачається на підтримання функціонування фінансової інфраструктури. Ефективність функціонування фінансової інфраструктури визначає ефективність перерозподілу ресурсів між галузями економічної системи суспільства.

4) Надзвичайно важливе значення фінансів при розв’язанні соціальних проблем та наданні соціальних послуг населенню. Цей процес реалізується за рахунок централізованих фондів фінансових ресурсів, які витрачаються державою на національну безпеку й правопорядок, оборону, захист довкілля, освіту, охорону здоров’я, науку, спорт, ін.

Економічна система – це сукупність певних підсистем діяльності, пов’язаних між собою та спрямованих на створення, розподіл, перерозподіл і споживання валового внутрішнього продукту відповідно до мети суспільства. Відповідно до об’єкту, який є основним у даній підсистемі вирізняють підсистеми фінансову, грошову, кредитну, цін, заробітної плати тощо. Взаємозв’язок між даними підсистемами можна виразити за допомогою таблиці (табл.1).

Способи зв’язку фінансової підсистеми з іншими підсистемами економічної системи

Підсистема, з якою визначається взаємозв’язок	Види зв’язків	Риси схожості	Основні відмінності
Підсистема цін	Участь фінансів у розподілі та перерозподілі реалізується за допомогою підсистеми цін, оскільки за допомогою даної підсистеми фінансові потоки змінюють напрямок свого руху.	Фінанси, як і ціни мають дискретний вигляд і можуть бути подрібнені і укрупнені як завгодно.	Проте фінанси проявляють себе у розподілі і перерозподілі набагато ширше за допомогою бюджету. Через бюджет фінанси суттєво впливають на рівень цін у сферах економічного життя.
Підсистема заробітної плати	Фінанси створюють умови для функціонування заробітної плати, оскільки саме фінанси акумулюють ресурси для її сплати. Фінанси є показником вартості праці у даній сфері виробництва.	Заробітна плата є фондом фінансових ресурсів у тій мірі, у якій вона використовується не на споживання, а на отримання додаткового доходу. Отже заробітна плата є фінансами фізичної особи.	Відмінність полягає у рівні, на якому проявляються спільні риси фінансів і заробітної плати. Фінанси функціонують на всіх рівнях економічної системи, заробітна плата – на одному, найнижчому її рівні.
Підсистема кредиту	Фінанси є підвалиною функціонування кредиту. Фонди фінансових ресурсів, які накопичуються у кредитних установах під час їх поточного функціонування є водночас фондами фінансових ресурсів, які використовуються системою кредиту. Отже одні і ті ж фінансові ресурси можуть бути включені у функціонування двох підсистем в залежності від того, яка підсистема їх потребує.	Фінанси, як і кредит, виражають рух валового внутрішнього продукту.	Кредит спрямовує процеси перерозподілу вартості, розпочаті фінансами у майбутнє. Якщо кількості ресурсів, акумульованих у фондах, не вистачає для розвитку виробництва, то кредит надає додаткові ресурси. При цьому перерозподіл відбувається у бік стимулювання розвитку найбільш актуальних галузей і у перерозподіл включається ще не створений валовий внутрішній продукт.
Підсистема грошей	Фінанси завжди мають грошову форму і реалізують себе за допомогою грошей.	Рівновага фінансової підсистеми і підсистеми грошей підтримується одними й тими ж інструментами.	Гроші є лише еквівалентом, що виражає фінанси і має конкретну форму. Гроші товар, тоді як фінанси – процес, який ними вимірюється.

Форма функціонування фінансів може бути різноманітна. За способом підпорядкування фонди фінансових ресурсів можуть бути централізовані та децентралізовані. Перші мають державне підпорядкування. До них належать бюджет держави, місцеві бюджети різних рівнів, цільові фонди (пенсійний, зайнятості, інноваційний, ін.). Другі не мають державного підпорядкування, а належать окремим суб’єктам економічної діяльності. Це можуть бути статутний фонд, фонд оплати праці, амортизаційний фонд, страхові фонди, ін. До останніх належать фонди фінансових ресурсів, які створює фізична особа з метою отримання прибутку.

Таким чином, фінанси водночас є особливим явищем в економічному житті країни та невід’ємним елементом інших підсистем економічної системи. Без функціонування цих елементів фінанси як окреме явище не існують. Фінанси проявляють себе у специфічних економічних відносинах, які виникають при суб΄єкт-об΄єктних процесах при яких проходить рух вартості у грошовій формі. Об’єктом, де проявляється суть і роль фінансів є створення і використання валового внутрішнього продукту. Валовий внутрішній продукт представляє собою додану вартість, створену в країні на протязі поточного року. До нього входять амортизація, заробітна плата, прибуток, позиковий процент, рента, непрямі податки. Об’єктом також може бути і національне багатство країни, а саме вартість нагромаджених у країні матеріальних цінностей та залучених у виробництво природних ресурсів. Суб’єктами цих процесів є, з одного боку, держава, з другого, населення і підприємницькі структури. Протистояння цих двох груп суб’єктів пов’язано з їх протистоянням при розподілі та перерозподілі валового внутрішнього продукту. Останній створюється в основному у сфері функціонування підприємницьких структур за допомогою населення. Для цих двох груп суб’єктів законодавчі права реалізуються дещо різним чином. Для першої групи суб’єктів та для держави як власника, зберігається право власності на вироблений ВВП. Для держави, як управлінця розвитком суспільства, зафіксовано переважне право розподільчої функції.

Тема 3: Становлення та розвиток фінансової науки

1. Становлення фінансової науки як самостійного напрямку дослідження.