Первинні фінансові категорії

З приводу того, чи є підстави виділяти єдине суспільне явище — «фінанси», чи доцільно досліджувати окремо державні і між­народні фінанси та фінанси підприємств і домогосподарств, на­укової дискусії не ведеться. Просто є автори, які досліджують ці окремі сфери відособлено, не ставлячи питання про їх взаємо­зв'язок. Інші вчені, як зазначалося, вказуючи на абсолютно від­мінні засади їх функціонування, вважають, що їх просто немож­ливо поєднувати. Але є і загальне трактування фінансів як явища, спорідненого спільними ознаками. І це не тільки етимологічна спорідненість через слово «фінанси» — це єдність за сутністю, за спільними ознаками, за характером і метою функціонування У цьому контексті постає питання про первинні фінансові кате­горії, які є спільними для всіх сфер фінансів.

Уперше питання про первинну клітинку як найпростіше яви­ще у фінансах порушила В М Суторміна. Відносно державних фінансів, на її думку, такою клітинкою є податок. Нею було відмічено, що податок — одна із ранніх фінансових категорій, яка з'явилась з виникненням держави, задовго до того, як виникли більш складні фінансові категорії чи їх ряди — державний кредит, бюджет та ін. Заслуга В. М. Суторміної у розвитку мето­дології фінансової науки безсумнівна, оскільки запропонований нею підхід створює передумови для системного вивчення фінан­сів. Однак виділення у ролі найпростішого фінансового явища саме податку є певною мірою суперечливим.

По-перше, податок далеко не найпростіше фінансове явище, йому передували більш прості й архаїчні форми — данина, по­дать тощо. По-друге, податок — тільки одна із можливих форм доходів держави. По-третє, якщо визнати податок первинною клітинкою, то виходить, що все інше у фінансах походить від нього. Але тоді міняються місцями причина і наслідок, адже з по­зицій фінансової діяльності держави головним є здійснення вида­тків у контексті реалізації функцій держави, а податки — лише один із способів їх фінансування Тобто податки є вторинними відносно видатків, а не навпаки.

Спираючись на методологічний підхід, запропонований В. М. Суторміною, водночас зазначимо, що з позицій нашого дослідження, пов'язаного з розбудовою фінансової системи України, доречні­ше розглядати не первинну клітинку як найпростіше фінансове явище, а вихідні фінансові категорії. Вважаємо, що ключовими елементами визначення сутності фінансів та засад їх функціону­вання, яке полягає у постійному русі й кругообороті коштів, є ха­рактеристика фінансових відносин і фінансової діяльності. Фі­нансові відносини, відображаючи рух вартості від одного суб'єкта до іншого, характеризують обмінні, розподільні і перерозподільні процеси і проявляються у грошових потоках. Фінансова діяль­ність будь-якого суб'єкта проявляється у формуванні доходів і здійсненні витрат. Це водночас і різні, і тісно взаємозв'язані сторони прояву функціонування фінансів: адже, з одного боку, фінансові відносини завершуються формуванням доходів одного суб'єкта при здійсненні витрат іншим, а фінансова діяльність, з другого боку, не може здійснюватись кожним суб'єктом відособ­лено — доходи надходять від когось, а витрати йдуть комусь.

Таким чином, вихідними фінансовими категоріями є доходи і витрати (видатки). Вони є властивими всім суб'єктам, а відповід­но, й усім складовим фінансів. Відмінності між державними, міжнародними, бізнесовими й особистими фінансами полягають у складі доходів і витрат, у методах формування доходів і фінан­сування витрат (видатків), у характері регламентації, у рівні усуспшьнення чи індивідуалізації, у порядку прийняття управлінсь­ких рішень. Але сутність фінансової діяльності на всіх рівнях од­на — отримати своєчасно достатньо доходів і забезпечити їх ра­ціональне та ефективне використання. До речі, у визначеннях фінансів багатьох авторів навчальних видань та наукових публі­кацій, як у класиків фінансової науки, так і в науковців постра­дянського простору, особливо останнім часом, характерним є по­силання насамперед на формування доходів і здійснення витрат.

Ключовою ознакою, яка дає змогу чітко ідентифікувати фі­нанси, є рух грошових потоків. Знову ж таки, це та спільна озна­ка, що є загальною для всіх складових фінансів. Грошові потоки, як відображення руху вартості ВВП чи національного багатства, пронизують не тільки все суспільство, а й усю світову економіку.

У цьому контексті просто необхідно згадати про походження самого терміна «фінанси». Переважна більшість авторів починає викладення свого розуміння сутності фінансів з історичного екс­курсу, вказуючи, що цей термін походить від латинських слів, які пов'язані з поняттям завершення чого-небудь (фінал, фініш), а в нашому випадку — із завершен­ням платежу або від старофранцузького «йпег», що означало «пла­тити», «сплачувати», яке, у свою чергу, походить від латинського «їїпіз». На думку В. Л. Бондаренко, історично поняття «фінан­си» досить широке. Це — доходи, грошові платежі, хитрощі, ли­хварство, пограбування, державні доходи, а пізніше й видатки. Тобто поступово змістове наповнення й розуміння фінансів змі­нювалося. До традиційних версій походження цього терміна ав­тор додає досить оригінальну гіпотезу, що «фінанси» є результа­том багаторічної трансформації стародавніх конструкцій «Бог — Господь», «багатство — господарство». У такому разі іноземне слово «фінанси», на його думку, може перекладатися дослівно як «буття», що є формою кореня «бог» і спорідненим зі словом вар­тість. Відповідно, фінанси — форма буття у свідомості особи, що означає прибутки чи збитки вартості, або збагачення чи зубо­жіння.

Дата добавления: 2014-12-29