Наслідки визнання підприємства банкрутом

Види банкрутства підприємства та їх наслідки

За тривалої фінансової кризи в підприємстві, яка поглиблюється, та хронічній неплатоспроможності підприємство може бути оголошене банкрутом. Банкрутство — це реалізація катастрофічних ризиків підприємства в процесі його господарської діяльності, внаслідок якої воно не може задовольнити у встановлені строки вимоги кредиторів та виконати зобов'язання перед бюджетом.

Основні причини банкрутства:

• істотне порушення фінансової усталеності підприємства у випадку перевищення зобов'язань над активами;

• значна незбалансованість від'ємного і додатного грошових потоків.

• тривала неплатоспроможність підприємств викликана низькою ліквідністю його активів

Види банкрутства.

1. Реальне банкрутство — повна неспроможність підприємства відновити в наступному періоді свою фінансову стабільність і платоспроможність в силу реальних втрат капіталу. Таке підприємство юридично оголошується банкрутом.

2. Технічне банкрутство — банкрутство, викликане суттєвим простроченням дебіторської заборгованості та перевищенням цієї заборгованості над кредиторською, коли сума активів істотно перевищує фінансові зобов'язання. За ефективного антикризового управління підприємство, як правило, не оголошують банкрутом юридично.

3. Навмисне банкрутство — навмисне створення або збільшення керівником або власником підприємства його неплатоспроможності, нанесення економічного збитку в особистих інтересах або інтересах інших осіб, заздалегідь некомпетентне фінансове керівництво. Виявлені факти переслідуються карним законодавством.

4. Фіктивне банкрутство — заздалегідь неправдиве оголошення підприємством про свою неплатоспроможність з метою введення в оману кредиторів для отримання від них відстрочки виконання своїх зобов'язань або знижки на суми кредиторської заборгованості. Виявлені факти переслідуються карним законодавством.

Підставою для порушення справи про банкрутство є подача заяви в арбітражний суд підприємством-боржником, будь-яким кредитором, прокуратурою, органом державної податкової служби, контрольно-ревізійною службою. Суд може призначити три типи процедур: реорганізаційні (санаційні), ліквідаційні і мирову угоду між боржником і кредитором. Арбітражний суд визнає боржника банкрутом за відсутності пропозицій про санацію. У випадку визнання підприємства банкрутом суд призначає ліквідаційну комісію.

1. Зупиняється підприємницька діяльність боржника.

2. До ліквідаційної комісії переходять права розпорядження майном банкрута та його майнові права і обов'язки.

3. Всі борги банкрута вважаються за такі, що термін сплати їх настав.

4. Зупиняється нарахування пені і процентів на всі види заборгованості.

5. Можуть бути визнані недійсними угоди з продажу майна, укладені в термін три попередні місяці перед моментом подання заяви про визнання підприємства банкрутом і до року до дати порушення справи про продаж майна або прийняття боргових зобов'язань, які призвели підприємство до кризового стану.

Кошти, виручені ліквідаційною комісією від продажу майна підприємства-банкрута, спрямовуються на задоволення претензій кредиторів.

Черговість розрахунку з різним групами кредиторів.

1. Покриваються витрати, пов'язані з провадженням справи про банкрутство в арбітражному суді та з роботою ліквідаційної комісії, а також задовольняються вимоги кредиторів, забезпечених заставою.

2. Виконуються зобов'язання перед працівниками підприємства-банкрута (за винятком внесків членів трудового колективу до статутного фонду підприємства або виплат на акції трудового колективу).

3. Задовольняються вимоги щодо державних і місцевих податків та неподаткових платежів до бюджету, вимоги органам державного страхування та соціального забезпечення

4. Задовольняються вимоги кредиторів, не забезпечених заставою.

5. Задовольняються вимоги членів трудового колективу щодо повернення їхніх внесків до статутного фонду підприємства.

Вимоги кожної наступної черги задовольняються після повного задоволення вимог попередньої. За недостатністю майна для повного задоволення всіх вимог однієї черги претензії задовольняються пропорційно належній кожному кредиторові сумі. Претензії й задоволення за браком майна вважаються погашеними. Майно, що залишилось після задоволення претензій кредиторів і членів трудового колективу, використовується відповідно до рішення його власника.[33, 333-335].

Дата добавления: 2014-12-29