Використання лізингу як методу довгострокового фінансування інновацій

Одним з інструментів кредитування різних операцій з купівлі машин, обладнання та інших товарів є лізинг. Це особливий вид оренди. Його застосовують передусім для швидкого промислового освоєння великих технічних новацій, що вимагає придбання дорогого обладнання.

Лізинг – довготермінова оренда машин, обладнання, транспортних засобів, виробничих споруд тощо на підставі договору між орендодавцем і орендарем, що передбачає можливість їх викупу орендарем.

Отже, лізинг є одним із способів ефективної інвестиційної діяльності, коли компанія, що має вільні фінансові кошти, може брати участь у фінансуванні підприємницьких проектів інших фірм (найчастіше малих та середніх), які не мають необхідних коштів для повномасштабного фінансування цих проектів.

Лізингова (орендна) операція визначається як господарча операція суб’єкта підприємницької діяльності (орендодавця), що передбачає передавання права користування матеріальними цінностями іншому суб’єкту підприємницької діяльності (орендарю) на платній основі та на визначений термін. При цьому право власності на зазначені матеріальні цінності на весь термін договору зберігається за орендодавцем і враховується на його балансі.

Об’єктами лізингу є рухоме і нерухоме майно, що належить за чинним класифікатором до основних засобів, крім майна, забороненого до вільного продажу на ринку.

За схемою лізингу беруть у довгострокову оренду переважно сучасне устаткування, діагностичну апаратуру, контрольно-вимірювальні прилади, цілісні технологічні комплекси та лінії, міні-заводи „під ключ”, медичне устаткування, сільськогосподарську техніку тощо. По закінченні терміну лізингового договору і виплати орендарем повної вартості майна й визначених відсотків це майно стає його власністю або, якщо це обумовлено умовами договору, повертається лізингодавцю.

Суб’єктами лізингу є юридичні особи, що беруть участь у лізинговій операції. До них відносять: лізингодавця – юридичну особу (найчастіше спеціально створену з цією метою лізингову компанію), що передає в лізинг за договором спеціально придбане для цього майно; лізингоодержувача – юридичну особу, що отримує за договором майно в тимчасове користування.

Особливості лізингових угод і операцій наведено в таблиці 4.4.

Таблиця 4.4 – Особливості лізингу

Риси лізингу	Характеристики
Лізинг як форма фінансування	Є проміжною формою між кредитуванням і прямим інвестуванням
Лізинг як комплекс відносин	Є тристороннім комплексом відносин: лізингова компанія, що купує у виробника обладнання за вказівкою споживача, а потім здає споживачу в оренду. Можуть бути задіяні чотири юридичні особи: виробник, лізингова компанія, орендар, банк
Відмінність лізингу від банківських та кредитних операцій	Відрізняється правом власності лізингової компанії на інвестиційний об’єкт. Рефінансування лізингових операцій на основі кредитів або часткової участі в капіталі
Потреби, що їх задовольняє лізинг	Поєднує і задовольняє дві потреби: техніко-технологічне оновлення виробництва, кредитно-фінансове обслуговування підприємств
Лізинг і оренда	Лізинг є одним з інструментів фінансування різних операцій з поставки машин, обладнання та інших товарів, збуту готової продукції, тобто особливим видом оренди
Лізинг як форма кредиту	Особлива форма матеріального кредиту і послуга надання рухомого та нерухомого майна у користування
Лізинг як договір особливого виду	Поєднує елементи двох типів договорів: орендного і договору про надання кредиту. Клієнт вносить протягом обумовленого терміну щомісячні внески у фінансуючий заклад, який для забезпечення погашення кредиту зберігає і фінансує об’єкт. Позик овець стає власником взятого у лізинг об’єкта по закінченні терміну дії договору
Особливості оплати лізингу	На відміну від орендатора клієнт сплачує лізинговій фірмі не щомісячну орендну плату, а повну суму амортизаційних відрахувань
Термін лізингу	Зафіксований у договорі і не підлягає зміні термін, протягом якого обидві сторони мають гарантований правовий статус

З огляду на термін та повноту окупності витрат лізингодавця всі лізингові операції поділяють на оперативний лізинг і фінансовий:

- оперативний лізинг – лізинг з неповною окупністю, за якого витрати лізингодавця, пов’язані з придбанням майна, яке здають у лізинг, скуповуються лише частково за рахунок першого терміну оренди; по закінченні його майно передається іншому клієнту. При цьому ризик псування чи втрати майна лежить здебільшого на лізингодавцеві;

- фінансовий лізинг – лізинг з повною окупністю, за якого витрати лізингодавця, пов’язані з придбанням майна, яке здають у лізинг, скуповуються повністю за перший термін оренди; сума орендної плати достатня для повної амортизації майна і забезпечує фіксований прибуток лізингодавцеві.

Особливостями фінансового лізингу є:

- участь третьої сторони – виробника чи постачальника об’єкта лізингової угоди;

- об’єктом лізингу є, як правило, нове обладнання, цілеспрямовано придбане для потреб лізингоодержувача;

- висока вартість об’єктів лізингових угод;

- тривалість лізингової угоди наближена до терміну служби об’єкта угоди;

- технічне обслуговування устаткування здійснюється підприємством-постачальником або лізингоодержувачем.

З економічного погляду для учасників лізингової угоди кращим є фінансовий лізинг. Однак часто використовують оперативний лізинг, який є зручним за умов, коли фірма, що взяла в оренду обладнання, не цілком впевнена в успішності свого проекту і тому укладає угоду на короткий строк з наміром повернути обладнання, якщо потреби в ньому не буде.

Фінансовий лізинг здійснюють на різних умовах: з обслуговуванням, леверидж-лізинг, лізинг „у пакеті”.

Лізинг з обслуговуванням – це угода, яка передбачає виконання лізингодавцем низки додаткових послуг, пов’язаних з утриманням і обслуговуванням майна. Леверидж-лізингом є угода, за якою велику частку (за вартістю) майна, що здається в оренду, лізингодавець бере у третьої сторони. Лізинг „у пакеті” – це система, за якою лізингоодержувачу надається технологічний комплекс, за якого будинки і споруди він купляє в кредит, а обладнання бере за договором оренди.

Лізинг створює переваги усім сторонам, що беруть участь в лізинговій угоді. Для лізингодавця він є одним із способів ефективного вкладення капіталу, ризик втрати якого невисокий, оскільки обладнання перебуває на балансі лізингодавця протягом усього терміну дії договору оренди. Для виробника (машинобудівних заводів) лізинг сприяє розширенню ринків і обсягів збуту продукції.

Переваги лізингу для лізингоодержувача полягають у тому, що:

- за наявності рентабельного проекту підприємець-початківець має можливість одержати устаткування і почати нове виробництво без великих одноразових витрат, які на першому етапі покриває лізингова компанія (однією із форм їх наступного повернення може бути продаж продукції, виготовленої на обладнанні, взятому на умовах лізингу);

- лізингові платежі відносять на собівартість продукції (послуг), що дає змогу зменшити базу оподаткування і податкові платежі;

- фінансовий лізинг (на відміну від інших його форм) характеризується тим, що термін оренди дуже близький до терміну служби устаткування, що сприяє швидшому технічному оновленню виробництва.

Найважливішими факторами, які слід брати до уваги при визначенні конкретних термінів лізингових договорів, є:

- термін служби устаткування, обумовлений його техніко-економічними характеристиками;

- норми амортизаційних відрахувань, а також порядок їхньої індексації, що визначається законодавче;

- поява продуктивнішої техніки;

- кон’юнктура ринку позичкових капіталів і тенденції її розвитку.

Сучасні лізингові фірми дають орендарю право вибору постачальника необхідного йому устаткування, розміщення замовлення і приймання об’єкта угоди, що дає йому змогу вибрати найсучасніше обладнання і бути впевненим у його високих експлуатаційних характеристиках. Технічне обслуговування і ремонт цього устаткування залежно від умов договору здійснює підприємство-виробник або сам орендар (лізингоодержувач).

Розміри лізингових платежів завжди повинні бути обґрунтованими і прийнятними для обох сторін.

До основних елементів лізингового платежу належать:

- амортизація;

- плата за фінансові ресурси, залучені лізингодавцем для здійснення угоди;

- лізингова маржа – 1-3% (дохід лізингодавця за надані ним послуги);

- ризикова премія, величина якої залежить від видів і ступеня ризику, що несе за даним договором лізингодавець.

Розвиток лізингу в країні залежить від прийнятності умов оплати лізингового договору для лізингоотримувача. Сучасний ринок лізингових послуг – один з найдинамічніших. У США, наприклад, частка лізингу становить 25-30% загальної суми капітальних вкладень у машини й устаткування.

Лізинг може знайти широке використання і в Україні, оскільки для цього є певні умови:

- скорочення обсягів ліквідних коштів, спричинене труднощами на ринку грошей;

- незначний прибуток підприємств, що обмежує можливості фінансування розвитку виробництва за рахунок власних коштів;

- сприяння розвиткові лізингових операцій з боку урядових структур в інтересах стимулювання інноваційного розвитку економіки.

Лізинг розширює можливості залучення вільних коштів компаній у фінансування підприємницьких проектів інших фірм. Завдяки різноманітності його форм підприємці можуть обирати для себе найприйнятніший варіант фінансування освоєння технічних новацій.

Сьогодні «Укрзалізниця» експлуатує 22 тис. км залізничних колій, чверть яких — у критичному стані. До 85% вже зношено тяговий і рухомий склад, електропоїзди — на 78%, дизельпоїзди — на 83%, пасажирські вагони — на 88%. Якщо ситуація розвиватиметься за таким сценарієм, то, за підрахунками спеціалістів, зношення основних фондів на українській залізниці сягне 99,9% у 2011—2012 році.

До 2011 року мають бути списані з наявного парку 16% дизель-поїздів, 28% електропоїздів, а також значна частина пасажирських та вантажних електровозів. Однак найбільша проблема — все-таки вагони. Внаслідок виведення з експлуатації рухомого складу, який відпрацював призначені терміни служби, за останніх 15 років парк вантажних вагонів зменшився на 120 тисяч одиниць. Зношення рухомого складу, термін експлуатації якого становить 25—30 років, перевищує 81%. Найбільш гостродефіцитним вантажним вагоном є напіввагон. Середній рівень зношення напіввагонів становить 80%, і в період із 2008 по 2015 рік за терміном служби підлягають вилученню з інвентарного парку 50,2 тис. одиниць, при тому що в парку — 64 тис. одиниць.

Очевидно, що коли сьогодні не відновлювати транспортний парк, то через кілька років навіть ремонтувати буде нічого. Тим часом для закупівлі нових вагонів ані в залізничників, ані в держави грошей немає. Від кредитів вітчизняних банків «Укрзалізниця» відмовилася у 2006 році через високі відсоткові ставки.

У таких умовах керівництво УЗ знайшло вихід, який можна порівняти коли й не з панацеєю, то, щонайменше, із проривом у питанні вирішення проблеми рухомого складу. Було прийнято рішення скористатися для придбання техніки поширеною в усьому світі схемою фінансового лізингу.

Лізинг для України — досить новий фінансовий механізм: перші вітчизняні лізингові компанії розпочали діяльність лише в 2005 році. Вперше «Укрзалізниця» скористалася ним у 2007 р. Для порівняння: російські залізничники працюють за цією схемою з 2003 року. І динаміка придбання рухомого складу за рахунок лізингу в них велика — приблизно 80%. Насамперед, лізинг надає право отримувати рухомий склад без застави. Банки ж вимагають застави, найчастіше — у триразовому розмірі, а застава — це майно: запасні частини, рухомий склад. Та й обсяги закупівель на позичені в банках кошти не порівняти з потребами.

У 2007 році УЗ, відповідно до розробленої програми оновлення залізничного транспорту, зробила перший, і досить значний за обсягом (близько 5 млрд. грн.) крок, уклавши договори фінансового лізингу між залізницями України та вітчизняними лізинговими компаніями.

Так, між лізинговою компанією «Укртранслізинг» та УЗ укладено перші договори на закупівлю 2050 вагонів на умовах фінансового лізингу терміном на сім років. Комісія за надання лізингових послуг становила всього 12—14%. Лізингові компанії, з огляду на високу вартість техніки й устаткування для залізничного транспорту, залучили до фінансування її виробництва великі іноземні та вітчизняні банківські установи (ВАТ «Банк ВТБ», ЗАТ «Альфа Банк», Deutsche bank, Credit Suisse Group). Знайшовши кошти, «Укртранслізинг» 2007 року підписала контракти на закупівлю 14 тис. напіввагонів з українськими та російськими виробниками. Звільнившись від витрат на придбання техніки, «Укрзалізниця» отримала додаткові ресурси для впорядкування колійного господарства, підвищення швидкості перевезень.

Переваги лізингу для залізничного транспорту:

· збільшення обсягів інвестицій в галузь;

· можливість оновлення основних виробничих фондів;

· спрямування вивільнених (зекономлених) коштів на інші, більш необхідні потреби;

· можливість спочатку випробувати техніку, а вже потім купувати;

· в пікові періоди обладнання можна «брати в лізинг» на час його фактичної експлуатації;

· можливість підвищення конкурентоспроможності галузі;

· звільнення від сплати податку на придбане майно («позабалансове фінансування»);

· гнучкий порядок здійснення платежів;

· отримання (при необхідності) додаткових послуг (інформаційних, консультативних, юридичних, повне технічне обслуговування обладнання, ремонт, страхування та ін.).

Недоліки лізингу для залізничного транспорту:

· складна, східчаста організація лізингових операцій;

· задіяна більша кількість учасників;

· значні затрати часу;

· вища вартість, в порівнянні з кредитом;

· моральне старіння машин і устаткування (в результаті науково-технічного прогресу лізингове майно морально старіє, а платежі не припиняються до закінчення угоди).

Таким чином, наведені вище переваги та недоліки лізингу дають можливість зробити висновок, що позитивних моментів при здійсненні лізингових операцій на залізничному транспорті значно більше, ніж негативних.

Дата добавления: 2014-12-29