Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Методи організації фінансової діяльності суб’єктів господарювання




Внутрішні та зовнішні фінансові відносини суб’єктів господарювання, їх характеристика

Фінанси підприємств – це сукупність обмінно-розподільних відносин, що виникають на підприємстві в процесі формування, розміщення і використання фінансових ресурсів, здійснення витрат, отримання і розподілу доходів.

Фінансові відносини підприємств відображаються в грошових потоках, які характеризують їх різноманітні й різнобічні взаємозв’язки.

До зовнішніх фінансових відносин підприємства входять:

1) відносини обміну:

* взаємовідносини між суб’єктами господарювання, у вигляді розрахунків з постачальниками і покупцями;

2) відносини розподілу:

* взаємовідносини з бюджетом: платежі та асигнування;

* взаємовідносини з фондами цільового призначення: внески і надходження;

* взаємовідносини зі страховими компаніями: страхові платежі і страхове відшкодування;

* взаємовідносини з банками: відкриття та ведення рахунків, зберігання коштів на депозитах, отримання і погашення кредитів, отримання і сплата процентів тощо;

* взаємовідносини з інституціями фін. ринку: розміщення власних цінних паперів та інвестування тимчасово вільних коштів;

* взаємовідносини з галузевими і корпоративними органами: внески у централізовані органи і надходження з них.

Внутрішні фінансові відносини підприємства мають розподільний характер і включають:

- розподіл доходу і формування прибутку;

- розподіл чистого прибутку та його використання;

- формування та використання амортизаційних відрахувань;

- утворення та використання фондів підприємств.

Фін. діяльність підприємств може бути організована трьома методами, а саме:-- комерційний розрахунок;

- неприбуткова діяльність;

- кошторисне фінансування.

Основою високоефективного функціонування підприємств в умовах ринкової економіки є здійснення фін. діяльності на засадах комерційного розрахунку. Цей метод спонукає підприємство до пошуку достатніх і дешевих фін. ресурсів, раціонального їх розміщення, мінімізації витрат і максимізації доходів та прибутку.



Комерційний розрахунок ґрунтується на таких принципах: повна господарська і юридична відокремленість; самоокупність; прибутковість; самофінансування; фінансова відповідальність.

Господарська відокремленість дає змогу самостійно приймати рішення з питань виробничої і фінансової діяльності. Юридична відокремленість проявляється в наданні прав юридичної особи, яка має відповідну адресу, рахунки в банках та самостійний баланс, з допомогою якого визначають фінансові результати.

Самоокупність означає покриття витрат на просте відтворення виробництва за рахунок отриманих доходів. Принцип самоокупності означає, що фін. діяльність підприємства ґрунтується на такому вкладенні коштів,я ке обов’язково має окупитись, тобто забезпечується стабільний кругообіг фінансових ресурсів. Є повна і часткова самоокупність. Повна означає повне покриття витрат за рахунок отриманих доходів. При частковій отримані доходи покривають лише частину здійснених витрат. Є непередбачена часткова самоокупність (веде до збитків) і запланована (потребує встановлення відповідних джерел відшкодування втрат доходів; визначається державною ціновою політикою для певних товарів і послуг).

Прибутковість означає, що отримані доходи мають покрити проведені витрати, а й сформувати прибуток. Прибуток – це мета підприємницької діяльності, чистий дохід власників підприємства; критерій ефективності діяльності підприємства; є основним джерелом нарощування фін. ресурсів і розширення виробництва.

Самофінансування передбачає покриття витрат та розвиток виробництва за рахунок отриманого прибутку та залучених кредитів, які, у свою чергу, також погашаються за рахунок прибутку. Мета самофінансування полягає не в тому, щоб просто самостійно витратити певну суму коштів, а в тому, щоб отримати певний ефект. Результатом такого вкладення коштів має бути приріст прибутку.

Принцип фінансова відповідальність полягає в тому, що підприємство несе повну відповідальність за фінансові результати своєї діяльності.

Метод неприбуткова діяльністьне передбачає принципу прибутковості (установи соціальної сфери та підприємства муніципального господарства). Відсутність прибутку дає змогу знизити рівень цін і зробити відповідні товари та послуги більш доступними. Використання цього методу дає змогу поєднати в умовах ринку як досягнення основної мети підприємницької діяльності – отримання прибутку на основі комерційного розрахунку в прибуткових галузях,так і забезпечення соціально значущих потреб суспільства.

Неприбуткова діяльність ґрунтується на таких принципах: господарська і юридична відособленість; самоокупність; фінансова відповідальність (див. вище).

Кошторисне фінансуванняполягає у забезпеченні витрат за рахунок зовнішнього фінансування. Воно може здійснюватися за двома напрямами: з бюджету(ці установи називаються бюджетними) і з централізованих фондів корпоративних об’єднань чи фондів підприємств(на цьому фінансуванні перебувають відособлені підрозділи підприємств і організацій, як правило, соціального призначення).

Кошторисне фінансування здійснюється за такими принципами: плановість; цільовий характер виділених коштів; виділення коштів залежно від фактичних показників діяльності установи; підзвітність.

Плановість означає, що фінансування здійснюється на підставі й у межах установленого плану. Плановим документом є кошторис (це документ, у якому розраховані і затверджені планові витрати на відповідний плановий період чи відповідні заходи). Складання кошторису ґрунтується на оперативно-сітьових показниках, які характеризують обсяги діяльності установи, та нормативах витрат за окремими статтями.

Сутність цільового характеру кошторисного фінансування полягає в тому, що виділені кошти можуть бути спрямовані тільки на цілі, передбачені кошторисом.

Виділення коштів залежно від фактичних показників діяльності установи означає, що фінансування здійснюється за кошторисом, однак виходячи не з планових, а з фактичних значень оперативно-цільових показників.

Підзвітність передбачає звітність організацій і установ, що перебувають на кошторисному фінансуванні, перед фінансуючими організаціями. При цьому встановлена відповідальність за порушення принципів і правил кошторисного фінансування.

В окремих випадках у межах одного підприємства чи організації може застосовуватися одночасно кошторисне фінансування і комерційна діяльність (державні вищі навчальні заклади).

 

 





Дата добавления: 2014-12-23; Просмотров: 1591; Нарушение авторских прав?;


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



ПОИСК ПО САЙТУ:


Читайте также:
studopedia.su - Студопедия (2013 - 2022) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление
Генерация страницы за: 0.022 сек.