КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Склад: Волинська, Рівнен., Житом., Черніг. обл
Галузі АПК переважно визначають спеціалізацію ПодЕР. АПК р-ну включає до свого складу галузі с/г і харчову промисловість. У галузевій структурі харчової промисловості виділяються хлібопекарська, плодоовочеконсервна, м’ясна, молочна, маслосироробна та борошномельно-круп’яна. Основу АПК складає с/г, яке базується на родючих ґрунтах (чорноземах та сірих лісових). У територіальному поділі праці ця галузь спеціалізується на виробництві продукції тваринництва, зокрема на молочно-м’ясному скотарстві, свинарстві; у р-ні добре розвинуте птахівництво. З рослинництва поширене вирощування зернових, зернобобових, цукрових буряків, овочевих культур, картоплі, льону-довгунця, плодів, культурних грибів. Навколо міст добре розвинуті приміські АПК з потужними переробними галузями АПК. Експортне значення мають крохмальна, комбікормова, виноробна, плодоовочева галузі, виробництво горілчаних, слабоалкогольних та безалкогольних напоїв, мінеральні води. Економічна криза, яка ще більше загострилась нині, призвела до зниження яка розмірів с/г в-ва, так і обсягів продукції харчової промисловості.
Агропромисловий комплекс Подільського економічного району, його галузева структура та проблеми розвитку Вінницька, хмельницька, тернопільська обл
Основу АПК складає с/г, яке базується на родючих ґрунтах (чорноземах та сірих лісових). У територіальному поділі праці ця галузь спеціалізується на виробництві продукції рослинництва, зокрема зернових (озимої пшениці, кукурудзи, зернобобових, ярого ячменю, проса, гречки), що є основною галуззю спеціалізації землеробства, вирощуванні технічних (соняшнику, цукрових буряків), овочевих культур. Основними галузями спеціалізації тваринництва є молочно-м’ясне скотарство, свинарство, ставкове рибальство, бджільництво і птахівництво. Велика увага приділяється картоплярству та садівництву. Проблеми й перспективи розвитку. Основними проблемами району є відносно низький порівняно з іншими регіонами рівень розвитку промислового виробництва. Це призводить до того, що в Тернопільській та Хмельницькій областях дуже високий рівень безробіття і низький рівень життя населення, особливо в сільській місцевості.
Білет 3: Агропромисловий комплекс Причорноморського економічного району, його галузева структура та проблеми розвитку Автономна Республіка Крим, Одеська, Миколаївська і Херсонська адміністративні області.
Білет 4: Агропромисловий комплекс України, його значення, структура й регіональні особливості трансформації в ринкових умовах. Значення АПК Агропромисловий комплекс України є складовою національного господарства та виступає єдиною цілісною виробничо-економічною системою, що об'єднує низку сільськогосподарських, промислових, науково-виробничих і навчальних галузей, спрямованих на одержання, транспортування, зберігання, переробку та реалізацію сільськогосподарської продукції. За своїм складом та структурою він відрізняється від інших міжгалузевих комплексів і визначає соціально-економічний розвиток країни, рівень життя населення, продовольчу безпеку та забезпечення промисловості сільськогосподарською сировиною. Для АПК головним засобом виробництва є земля, на якій вирощується сільськогосподарська продукція та сировина для виробничого та невиробничого споживання.
Проте на сьогодні суттєво порушена адміністративно-організаційна структура агропромислового комплексу. Відтак найважливішим завданням державної аграрної політики є О.' трансформація та оптимізація з урахуванням сучасних ринкових умов та світових тенденцій. Головним завданням, що стоїть перед галузями АПК, є зростання обсягів сільськогосподарського виробництва, надійне забезпечення країни продуктами харчування та сільськогосподарською сировиною, об'єднання зусиль усіх галузей комплексу для одержання високих економічних показників і вихід на світовий ринок. Агропромисловий комплекс використовує 90—95 % сільськогосподарських угідь, 50 % водних і ЗО % трудових ресурсів, в ньому зосереджено 25—30 % основних фондів, використовується 10—15 % загальнонаціональних інвестицій [7, 13]. В експортному потенціалі країни його частка становить близько 25 %. Виробничий потенціал аграрної сфери на початок 2007 р. охоплював 41,7 млн га сільськогосподарських угідь, з них 32,4 млн га ріллі. За обсягами продукції та часткою у ВВП України АПК поступається лише металургійному та паливно-енергетичному комплексам, а за кількістю зайнятих у ньому працівників і соціальною значущістю займає провідне місце. Структура. АПК має надто складну функціональну і галузеву структуру. До його складу входять 3 основні сфери: 1. Сільськогосподарське виробництво — рослинництво і тваринництво, що створюють сировинну базу АПК. Це його основна базова ланка. 2. Галузі, що створюють матеріально-технічні засоби для галузей АПК. Це — сільськогосподарське машинобудування, виробництво засобів захисту рослин, мінеральних добрив, комбікормова і мікробіологічна промисловість, виробництво тари, спеціального устаткування і приладів для АПК та ін. 3. Галузі, що забезпечують переробку сільськогосподарської продукції (харчова, іноді відносять і легку пром). Доповнюючою ланкою АПК є наукові заклади та підготовка кваліфікованих кадрів для забезпечення його ефективного функціонування. За виробничою ознакою до складу АПК входять продовольчий комплекс і непродовольчий. Продовольчий комплекс — це сукупність галузей, пов’язаних з виробництвом продуктів харчування рослинного і тваринного походження. До непродовольчого комплексу належать галузі, пов’язані з виробництвом товарів широкого вжитку із сировини рослинного і тваринного походження; галузі легкої промисловості, насамперед ті, які займаються первинною переробкою сільськогосподарської сировини. Щодо територіальної структури АПК, то вона формується на конкретній території утворення у вигляді різних форм агропромислової інтеграції, тобто елементів територіальної структури. В науковій літературі виділяють локальні і регіональні АПК. Локальні АПК сформувалися на порівняно невеликих територіях на основі поєднання агропромислових підприємств по переробці малотранспортабельної сільськогосподарської продукції і мають найнижчий ступінь інтеграції. Локальні форми АПК є найбільш поширеними. Серед них виділяють:
Розміщення і взаємодія локальних АПК на території певної адміністративної одиниці обумовлюють формування відповідного регіонального АПК. Регіональні (територіальні) АПК можуть включати територію країни, автономної республіки, області чи адміністративного району. В межах України виділяються зональні АПК, що сформувались на базі трьох основних сільськогосподарських зон з відповідною спеціалізацією сільського господарства та підприємств переробної промисловості і виробничої інфраструктури — Поліський АПК, Лісостеповий АПК, Степовий АПК, а також АПК гірських і передгірських районів Карпат і Криму та приміські АПК.
Білет 5: Альтернативні джерела енергії та можливість використання їх в Україні Альтернативні джерела енергії - відновлювані джерела енергії, до якіх належати енергія сонячна, вітрова, геотермальна, енергія ХВИЛЮ та пріплівів, гідроенергія, енергія біомасі, газу з органічніх відходів, газу каналізаційно - очисних станцій, біогазів, та вторинні енергетичні ресурси, до якіх належати доменний та коксівній газів, газ метан дегазації вугільніх Родовище, Перетворення скидного енергопотенціалу технологічних процесів. Розвиток та Використання альтернативних та відновлювальних джерела енергії (вітрової і Сонячної ЕНЕРГІЇ, біопаліва, тощо) є Вагом фактором для Зміцнення енергетічної безпеки та Зменшення негативного техногенного впліву на Навколишнє природньо середовище. Важлівість розвітку альтернатівної енергетики є очевидною, Аджея вона відіграє вірішальну роль у зменшенні парникових вікідів, зніжені негативного впліву на довкілля, підвіщує БЕЗПЕКУ енергопостачання, допомагає Зменшити залежність від імпорту ЕНЕРГІЇ. Використання альтернативних джерел енергії є важливим як в національному, так і міжнародному масштабі – з точки зору реакції на глобальні кліматичні зміни та покращення енергетичної безпеки в Європі. Енергетична стратегія України визначає такі перспективні напрямки розвитку альтернативних та відновлювальних джерел енергії: біоенергетика, видобуток та утилізація шахтного метану, використання вторинних енергетичних ресурсів, вітрової і сонячної енергії, теплової енергії довкілля, освоєння економічно доцільного гідропотенціалу малих річок України. Для вироблення і втілення в життя національної стратегії розвитку альтернативної енергетики в Україні є все: сировина, досвід, технічні і технологічні напрацювання, підготовка відповідних кваліфікованих кадрів у системі вищої освіти. Справа залишається за наданням галузі ефективної державної підтримки, що дозволить привернути так необхідні енергетиці інвестиції. Потрібна програма, яка б на державному рівні координувала участь всіх зацікавлених сторін: окремих громадян, бізнес структури, урядові установи, наукові, промислові та громадські організації. По аналогії з досвідом провідних держав особлива увага має бути приділена наступним питанням: •пріоритетній державній підтримці проведенню науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт, технічних і маркетингових досліджень в галузі альтернативної енергетики; •сприянню в доступі до пільгових кредитів, безвідсоткових позик та інших інструментів фінансового стимулювання галузі; •навчанню і розповсюдженню інформації про наявний досвід інших країн у виконанні аналогічних програм; •об'єднанню зусиль щодо розвитку галузі з іншими екологічними і соціальними програмами, а також підтримці програми на загальнодержавному рівні. Ці та інші заходи, безумовно, будуть сприяти збереженню та розвитку відповідного вітчизняного академічного, університетського та галузевого науково-технологічного потенціалу, розширенню міжнародного співробітництва в галузі альтернативної енергетики, зміцненню міжнародного іміджу нашої держави, зменшенню залежності України від найбільших світових постачальників енергетичної сировини, підвищенню рівня її енергетичної безпеки. Білет 6: Будівельний комплекс України, його значення, структура й регіональні особливості трансформації
Дата добавления: 2015-01-03; Просмотров: 341; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |