Спілкування як інструмент професійної діяльності. Функції спілкування

Професійна сфера як інтеграція офіційно-ділового, наукового та розмовного стилів

Поняття «професійна сфера» охоплює три функціональні різновиди літературної мови – офіційно-діловий, науковий, розмовний. Науковий і діловий стиль не опускають уживання художніх засобів. Вони розраховані на раціональне, а не емоційне сприйняття. Для цих стилів характерно:

1. наголосити на чомусь важливому, привернути увагу читачів до важливих фактів;

2. пояснити, уточнити, виділити щось;

3. поєднати частини інформації;

4. вказати на порядок думок і їх зв'язок, послідовність викладу;

5. висловити впевненість або невпевненість;

6. узагальнити, зробити висновок;

7. зіставити або протиставити інформацію, вказати на причину і наслідки;

8. зробити критичний аналіз відомого або бажаного.

Отже, професійна сфера репрезентує офіційно-діловий і науковий стилі у єдності спільних мовних засобів досягнення комунікативної мети, адже кожна людина, незалежно від фаху, віку, статі, соціального становища, стикається з проблемою написання заяви, відгуку, службового листа.

Основою професійної підготовки є комунікативна компетенція, тобто уміння і навички говорити, запитувати, відповідати, аргументувати, переконувати, висловлювати точно і ясно думку, правильно поводити себе в конкретній ситуації. В цьому випадку на допомогу прийде розмовний стиль, зокрема – розмовно-професійний.

Функції спілкування (від лат. гапсїіоп - виконання, здійснення) -це зовнішній прояв властивостей спілкування, ті завдання, які воно виконує у процесі діяльності індивіда в соціумі.

Виділяють наступні функції спілкування:

• контактну (створення атмосфери обопільної готовності передавати і сприймати інформацію та підтримувати зв'язок до завершення акту спілкування;
• інформаційну (обмін інформацією, запитаннями і відповідями);
• спонукальну (заохочення адресата до певних дій);
• координаційну (узгодження дій комунікантів):
• пізнавальну (адекватне сприйняття і розуміння змісту повідомлень);
• емотивну (обмін емоціями);
• налагодження стосунків (розуміння свого місця в системі рольових, статусних, ділових, міжособистісних стосунків);
• регулятивну (залежно від мети, яку ставить перед собою адресант, він і організовує своє спілкування, дотримується певної стратегії й тактики).

Усі ці функції між собою тісно взаємодіють у процесі спілкування.

Професійне спілкування у сфері ділових взаємостосунків репрезентує й інші функції:

• інструментальну (отримання і передавання інформації, необхідної для здійснення певної професійної дії, прийняття рішення);

• інтегративну (засіб об'єднання ділових партнерів для спільного комунікативного процесу);

• функцію самовираження (демонстрування особистісного інтелекту і потенціалу);

• трансляційну (передавання конкретних способів діяльності);

• функцію соціального контролю (регламентування поведінки, а іноді (коли йдеться про комерційну таємницю) й мовної акції учасників ділової взаємодії);

• функцію соціалізації (розвиток навичок культури ділового спілкування);

• експресивну (намагання ділових партнерів передати і зрозуміти емоційні переживання один одного.)

Дата добавления: 2015-01-03