Питання № 41 Теорія пізнання, її предмет і метод

Питання № 40 Проблема суб’єкта та об’єкта пізнання

Питання № 39 Визначення знання в класичній та некласичній філософії

Класична філософія. Знання=знання про світ. Кінцевою метою процесу пізнання є повний опис світу та точна оцінка будь-якого процесу в будь-який момент часу. Світ описувався лінійними залежностями.

Некласична філософія. Зникає ілюзія про те, що світ можна абсолютно описати. Відповідно змінюється засіб його опису: нелінійний.

Суб’єкт і об’єкт - фундаментальні категорії філософії. Суб’єкт - носій властивостей і характеристик, що визначають якісні особливості об’єкту. Відповідно об’єкт - те, що знаходиться в залежності від суб’єкта і позбавлене самостійної сутності. Поняття суб’єкта та мали різну інтерпретацію в історико-філософській традиції. В античній філософії поняття суб’єкта переважно використовувалося як одне з позначень матеріальної субстанції, тоді як об’єкта співвідносився з конкретним видимим предметом. Середньовічна схоластика багато в чому відтворила античне трактування суб’єкта і об’єкта, визнавши за суб’єкта параметри матеріальних речей, а за об’єкта - похідні людські образи суб’єкта. Своєрідне переосмислення суб’єкта здійснюється у філософія Нового часу. У новоєвропейській філософії суб’єкт розумівся як емпіричний початок. Кант стверджував тотожність суб’єкта і об’єкта. Цю проблему по-новому розглядав Гегель, що показав їхню культурно-історичну динаміку, їх взаємозалежність у пізнавальній діяльності. У некласичній філософії акцентується творчий статус суб’єкта, який виступає як носій свідомості, пізнавальних здібностей і творчої діяльності. У марксизмі поняття суб’єкта, припускає насамперед соціально-історичного суб’єкта практичної діяльності, що опосередковує його відносини з об'єктивною реальністю й у якій утілюється шукана тотожність суб’єкта і об’єкта. Для феноменологической традиції суб’єкта виступає як "чиста свідомість". Некласична філософія абсолютизує творчі можливості суб’єкта.

Теорія пізнання (гносеологія, епістемологія) — це розділ філософії, який досліджує процес пізнання в його цілісності, тобто загальні механізми і закономірності людської пізнавальної діяльності. Предметом гносеології як філософської дисципліни є: процес досягнення істинного знання; способи доведення істини; структура, форми і методи пізнавальної діяльності. Гносеології притаманний методологічний плюралізм, відсутність обмежень на використання будь-яких методів і прийомів пізнання, прагнення використовувати ті з них, які виявляються найбільш ефективними в даній пізнавальній ситуації. До них відносяться: філософські методи (діалектичний, герменевтичний, феноменологічний та ін.); загальнонаукові методи (структурно-функціональний, системний, імовірнісний та ін.); загальнологічні прийоми (аналіз і синтез, індукція та дедукція, моделювання та ін.) тощо.

Дата добавления: 2015-01-03