Питання № 47 Періодизація історії науки: класична, некласична та постнекласична

Питання № 45 Скептицизм як філософська позиція

Скептицизм (від греч. skeptіkos що розглядає, що досліджує) - філософський напрямок, що висуває сумнів як принцип мислення, особливий сумнів у надійності істини. Помірний скептицизм обмежується пізнанням фактів, виявляючи стриманість стосовно всіх гіпотез і теорій. У повсякденному змісті скептицизм - психологічний стан непевності, сумніву в чому-небудь, що змушує утримуватися від висловлення категоричних суджень. Античний скептицизм як реакція на метафізичний догматизм попередніх філософських шкіл представлений насамперед Пирроном, потім середньою і новою академіями (Аркесилай, Карнеад) і т.зв. пізнім скептицизмом (Энесидем, Секст Емпірик і ін.). Энесидем указує десять принципів (троп) скептицизму: перші шість - це розходження живих істот; людей; органів почуттів; станів індивіда; положень, відстаней, місць; явищ по їх зв'язках; останні чотири принципи - це змішане буття сприйманого об'єкта з ін. об'єктами; відносність узагалі; залежність від кількості сприйнять; залежність від рівня утворення, удач, законів, філософських і релігійних поглядів. Скептицизм у средневекой філософії і філософії Нового Часу. Найважливіші представники Д. Юм М. Монтень У Новітній час знову звертається увага на те, що в кожнім "чисто" науковому знанні велику роль грає віра: напр., віра у відповідність, хоча б і не повне, категорій буття і пізнання.

Виникнення науки в основному пов’язують з її відокремленням від традиційної філософії в Новий час (кін. XVI-XVII ст.). В цей період поняття “наука” і “природознавство” практично ототожнювалися, бо формування суспільствознавства почалося пізніше і йшло повільніше. В своєму розвитку наука проходить ряд періодів, виділення яких здійснюють за різними критеріями (засадами). Найбільш поширеним критерієм періодизації науки є співвідношення об’єкта і суб’єкта наукового пізнання. Даний критерій дозволив виділити три основні періоди розвитку науки: класичний, некласичний, постнекласичний. В кожному періоді розроблялися певні ідеали, норми і методи наукового дослідження, формувався своєрідний стиль мислення, специфічні поняття.

Класична наука (XVII-XIX ст.) прагнула пізнати об’єкт, що досліджується, сам по собі, об’єктивно; усунути з його опису і теоретичного пояснення все, що мало відношення до суб’єкту пізнання. Наука цього періоду направлена на повне пізнання світу.

Некласична наука (перша половина ХХ ст.) враховувала зв’язки між знаннями про об’єкт і характером засобів та операцій пізнавальної діяльності суб’єкту. Зникає установка на повний опис світу.

Постнекласична наука (з другої половини ХХ ст.) осмислює співвіднесеність характеру знань про об’єкт, що отримуються, не тільки з особливостями засобів та операцій діяльності суб’єкту, а й з ціннісно-цільовими установками цієї діяльності.

Дата добавления: 2015-01-03