КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Фінансовий ринок
Класифікація страхування за формами проведення
Брутто-премія – загальна сума страхових внесків, що їх сплачує страхувальник. Брутто-ставка – сума визначеної нетто-ставки та навантаження. Ці складові мають різне призначення. Нетто-ставка має забезпечити відшкодування витрат на покриття збитків з ризикових видів страхування, а також на виплати зі страхування життя. Навантаження призначене для забезпечення фінансування витрат страховика на ведення справи та отримання прибутку від страхових операцій. Навантаження – частина страхового тарифу, що не пов'язана з формуванням фондів для здійснення страхових виплат. За його рахунок покриваються витрати, зумовлені організацією та забезпеченням страхової справи (оплата праці персоналу страховика, оплата посередницьких послуг, оренда приміщень офісу, витрати на придбання й експлуатацію обчислювальної техніки, рекламу, транспортні послуги, сплату деяких податків та обов'язкових платежів тощо). Нетто-премія – брутто-премія за мінусом навантаження. Призначена для формування страхового фонду, з якого здійснюються страхові витрати й відшкодування.
Нетто-ставка – частина страхового тарифу, що призначена для формування ресурсів страховика, спрямовуваних на виплату страхових відшкодувань і страхових сум. Методи її розрахунку у майновому та особистому страхуванні різні. У майновому страхуванні – складається з основної частини та ризикової надбавки. Франшиза – це визначена договором страхування частина збитків, яка в разі страхового випадку не підлягає відшкодуванню страховиком. Вона може бути визначена в сумі або у відсотках до страхової суми. Завдяки застосуванню франшизи досягається поєднання самострахування зі страхуванням. Тема № 11
Сучасний фінансовий ринок – це складна структура з великою кількістю учасників – фінансових посередників, які оперують з різноманітними фінансовими інструментами і виконують широкий набір функцій з обслуговування й управління економічними процесами Є кілька способів класифікації фінансових ринків залежно від того, з яких позицій розглядаються фінансові угоди. Але завжди угода оформляється певним документом, який називають цінним папером За принципом оборотності фінансовий ринок поділяється на: 1. ринок боргових зобов'язань; 2. ринок власності. На ринку боргових зобов'язань (наприклад, облігацій) гроші даються в борг на певний час. На ринку власності (наприклад, акцій) купують і продають право на одержання доходу від вкладених грошей. Покупець, який одержав право, стає співвласником організації (право сторони, що продала). За характером руху цінних паперів фінансовий ринок поділяють на: 1. первинний; 2. вторинний. На первинному ринку продаються і купуються папери нових випусків, на вторинному – обертаються раніше випущені цінні папери. На первинному ринку цінні папери продаються, а на вторинному –перепродаються.
Вторинний ринок цінних паперів має особливо важливе значення для економіки. Він забезпечує вільне переливання фінансових коштів між господарськими суб'єктами. Первинний ринок сприяє збільшенню капіталу і раціональному розподілу джерел нового інвестування. Вторинний ринок забезпечує гнучкість переміщення фінансових коштів, постійно підтримує раціональну структуру мережі інвесторів, істотно полегшуючи структурну реорганізацію економіки. За формою організації фінансові ринки поділяються на: 1. організаційні; 2. розподільні. Прикладом організаційного ринку є біржі, де представники клієнтів – брокери, які є членами біржі (або їх уповноважені – трейдери), фізично зустрічаються в торговому залі біржі й укладають угоди. Первинний ринок акцій, як правило, "вуличний", розподільний. На "вуличному" ринку обертаються практично всі облігації. Сучасний "вуличний" ринок – це розподільна комп'ютеризована мережа брокерів і дилерів. Як представники клієнтів брокери зв'язуються між собою, укладаючи угоди практично по телефону. Брокери і дилери, які торгують на "вуличному" ринку, як правило, вузькоспеціалізовані за конкретним видом цінних паперів (наприклад, за державними казначейськими зобов'язаннями). За терміном надання грошей фінансовий ринок поділяється на: 1. ринок грошейі 2. ринок капіталів, тобто інвестиційних фондів. Ринок грошей являє собою ринок короткострокових боргових зобов’язань. Їх придбання тут здійснюється тільки у тимчасове користування. Товаром на цьому ринку є гроші, ціною — проценти за кредит. Ринок капіталів складається з ринку фінансових інструментів, що відображають права власності, і довгострокових боргових зобов’язань та являє собою сферу торгівлі не тільки грошима, а й правами власності. На ньому фінансові ресурси купуються з метою постійного або тривалого використання. В Україні фінансовий ринок почав розвиватися з 1992 р. у формі акцій акціонерних товариств і депозитних сертифікатів комерційних банків та зараз перебуває на стадії свого становлення. Функціонує Українська фондова біржа (УФБ) з Центральним депозитарієм цінних паперів, системою їх електронного обігу, мережею філій та брокерських контор по всій території країни. З метою забезпечення єдиної державної політики в цій сфері створено спеціальний державний орган – Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку.
Зростає кількість позабіржових фінансових посередників, емітентів, які зареєстрували у Мінфіні випуск своїх цінних паперів, та загальний обсяг їх емісії. Одним із найчисельніших та найбільш авторитетних об'єднань професійних учасників ринку цінних паперів є Асоціація ПФТС (Перша Фондова Торгова Система). Розвиток фондового ринку можна спостерігати в цілому по всій Україні. Але найбільший імпульс до розвитку фондового ринку дала поява Української Біржі, яка впровадила ринок заявок. Це, у свою чергу, поклало початок такому явищу як інтернет-трейдінг. До появи нового торгового майданчика Українська Біржа фондовий ринок України можна було віднести до ринків з вкрай низькою ліквідністю. Про це свідчив значний розрив між котуваннями покупки і продажу фондових активів. У середньому він складав за групою найбільш популярних паперів 20% - 25%. У той же час, скажімо, у Росії цей показник не перевищував 1,5 - 2,0%. Подальший розвиток національного фондового ринку стримується рядом об'єктивних і суб'єктивних факторів, зокрема: а) кризовими явищами в економіці; б) відставанням існуючої законодавчої бази від реалій суспільного життя; в) недостатнім державним регулюванням ринку; г) психологічною непідготовленістю населення до операцій з цінними паперами тощо. Забезпечення обороту фінансових ресурсів на фондовому ринку здійснюється через цінні папери. Інструменти фондового ринку – це особливі види фінансових документів, якими виступають цінні папери. У статті 1 Закону України “Про цінні папери і фондовий ринок” (2006р.) визначено: Цінні папери – грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.
Цінні папери поділяються на такі групи: Пайові цінні папери, за якими емітент не несе зобов'язання повернути кошти, інвестовані в його діяльність, але які засвідчують участь у статутному фонді, надають їх власникам право на: - участь в управлінні справами емітента; - одержання частини прибутку у вигляді дивідендів; - одержання частини майна при ліквідації емітента. Боргові цінні папери, за якими емітент несе зобов'язання повернути у визначений термін кошти, інвестовані в його діяльність, але які не надають їх власникам права на участь в управлінні справами емітента; Похідні цінні папери, механізм обігу яких пов'язаний з пайовими, борговими цінними паперами, іншими фінансовими інструментами чи правами щодо них. Цінні папери можуть бути іменними чи на пред'явника, з вільним чи обмеженим колом обігу в паперовій та іншій матеріалізованій або нематеріалізованій формі (у формі записів на рахунках у системі електронного обігу цінних паперів). Переважна більшість цінних паперів повинна випускатися у нематеріалізованій формі. Дериватив – стандартний документ, що засвідчує право та/або зобов'язання придбати або продати цінні папери, матеріальні або нематеріальні активи, а також кошти на визначених ним умовах у майбутньому. Стандартна (типова) форма деривативів та порядок їх випуску та обігу встановлюються законодавством. До деривативів належать: Форвардний контракт – стандартний документ, який засвідчує зобов'язання особи придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін такого продажу під час укладення такого форвардного контракту. Ф'ючерсний контракт – стандартний документ, який засвідчує зобов'язання придбати (продати) цінні папери, товари або кошти у визначений час та на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією цін на момент виконання зобов'язань сторонами контракту. Опціон – стандартний документ, який засвідчує право придбати (продати) цінні папери (товари, кошти) на визначених умовах у майбутньому, з фіксацією ціни на час укладення такого опціону або на час такого придбання за рішенням сторін контракту. В Україні законодавчо визначені такі види цінних паперів: • акції • облігації внутрішніх державних та місцевих позик • облігації зовнішніх державних позик • облігації підприємств • казначейські зобов’язання • ощадні сертифікати • векселі • приватизаційні папери • похідні цінні папери • інвестиційні сертифікати. Але випускаються в Україні й знаходяться в обігу лише такі види цінних паперів: акції, державні і муніципальні облігації внутрішньої позики, облігації підприємницьких структур, казначейські зобов'язання, ощадні сертифікати, державні і компенсаційні сертифікати, житлові чеки, інвестиційні сертифікати, облігації зовнішньої позики.. Акції – це цінні папери, які визначають частку в статутному фонді акціонерного товариства. Акції не мають встановленого терміну обігу. Акції підтверджують членство її власника в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним. Власник акцій має право на одержання частини прибутку у вигляді дивідендів, а також на участь в розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства. Казначейські зобов’язання – це цінні папери на пред’явника, що розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на отримання фіксованого доходу. Рішення про випуск та встановлення продажної вартості казначейських зобов’язань приймається Міністерством фінансів України. Ощадниі сертифікати – письмові свідоцтва банку про депонування грошових коштів, які засвідчують право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і відсотків по ньому. Іменні сертифікати обігу не підлягають, а їх продаж іншим особам є недійсним. Вексель – цінний папір, який засвідчує боргове зобов’язання векселедавця сплатити після настання певного строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Облігація – цінний папір, який свідчить про внесення його власником грошових коштів і підтверджує обов’язок емітента відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений строк з оплатою фіксованого відсотка (якщо інше не передбачено умовами випуску). Державне регулювання фондового ринку України здійснюється шляхом: 1) прийняття законодавчих та інших нормативних актів; 2) ліцензування; 3) контролю за діяльністю фондового ринку. Тема № 11
Дата добавления: 2014-12-24; Просмотров: 456; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |