Тема 6. Основні елементи і механізм функціонування ринкової економіки. Доходи в ринковій економіці

Законодательные, правовые и нормативные акты.

1. Основы законодательства российской федерации “Об охране здоровья граждан” (в ред. Указа президента РФ от 24.12.1993 № 2288; Федеральных законов от 02.03.1998 № 30-ФЗ, от 20.12.1999 № 214-ФЗ, от 02.12.2000 № 139-ФЗ).

2. Российская Федерация. Закон “О медицинском страховании граждан в российской федерации”. (в ред. Закона РФ от 02.04.93 № 4741-1, Указа Президента РФ от 24.12.93 № 2288, Федерального закона от 01.07.94 № 9-ФЗ).

3. Государственный Комитет Российской Федерации по статистике. Постановление от 15 июля 2002 г. N 154 “Об утверждении положения о порядке представления статистической информации, необходимой для проведения государственных статистических наблюдений”.

4. Государственный комитет российской федерации по статистике. Постановление от 10 сентября 2002 г. N 175 “Об утверждении форм федерального государственного статистического наблюдения за заболеваемостью населения, профилактическими прививками, деятельностью медицинских учреждений” (в ред. Постановлений Госкомстата РФ от 07.10.2003 № 88, Росстата от 18.11.2005 № 84).

5. Правительство Российской Федерации. Распоряжение от 5 августа 2006 г. N 1086-р “Федеральная целевая программа “Развитие государственной статистики России в 2007-2011 годах”.

6. Указ Президента Российской Федерации № 1351 от 9 октября 2007 “Об утверждении концепции демографической политики российской федерации на период до 2025 года”.

7. Российская Федерация. Закон “Об ответственности за нарушение порядка представления государственной статистической отчетности” от 13 мая 1992 г. N 2761-i.

План

1. Суть ринку. Ринкові відносини, їх суб'єкти й об'єкти

2. Основні умови формування ринку і принципи його функціонування

3. Ринковий попит, ринкова пропозиція і фактори, що на них впливають

4. Функції ринку. Види ринків

5. Суть та види конкуренції

6. Суть, структура та функції заробітної плати

Самостійно підготувати питання: Суть та види монополій в ринковій економіці

1. Сьогодні економісти розуміють ринок як певну систему відносин, що забезпечує нормальну взаємодію продавців і покупців, як механізм, що зводить докупи покупців і продавців окремих товарів і послуг. Це вузьке тлумачення поняття "ринок".

У широкому розу мінні "ринок" — це певний спосіб організації суспільного життя. Характерними ознаками його є:

1) комерційний характер взаємовідносин між економічними суб'єктами;

2) конкуренція між господарськими суб'єктами;

3) формування економічних пропорцій під впливом динаміки цін та конкурентної боротьби;

4) самостійність учасників економічного процесу;

5) формування цін на основі попиту та пропозиції;

6) економічна відповідальність.

Суспільне господарство, яке функціонує на ринкових засадах, називається ринковою економікою.

Суб'єктами ринкової економіки можуть бути всі фізичні й юридичні особи, тобто окремі особи, трудові колективи і юридичні особи всіх форм власності. Як юридичні особи можуть виступати державні і приватні підприємства, кооперативи, орендні підприємства, фермерські господарства, акціонерні товариства, малі підприємства та інші.

В останні десятиліття під впливом НТП роль деяких суб'єктів ринку суттєво змінилася. Значно зменшились можливості й переваги велико-серійного виробництва, гігантських підприємств та об'єднань. Водночас рентабельність і життєздатність малих підприємств суттєво збільшилася, внаслідок чого в країнах з ринковою економікою зросла частка малих фірм. Малі фірми мають деякі переваги. До них належать:

1) здатність швидко й ефективно реагувати на кон'юнктуру ринку;

2) здатність мобілізовувати виробничі ресурси населення;

3) здатність істотно впливати на формування конкурентного середовища;

4) здатність швидко організовувати і реорганізовувати свою діяльність.

Недоліком їх є те, що мають малі можливості для впровадження нової високопродуктивної техніки та нових технологій. Вони не можуть застосовувати поділу праці і спеціалізації у виробництві.

Об'єктами ринкових відносин у сучасній економіці стають усі результати суспільної діяльності.

Сучасний ринок як продукт високо розвинутої цивілізації відрізняється від ринку епохи вільної конкуренції. Для нього характерний гарантований збут значної кількості товарів та послуг, соціальний захист непрацездатного і малозабезпеченого населення, регулювання фінансової, грошової, кредитної та цінової політики державою, висока організованість та виконавча дисципліна.

Сучасний ринок є ринком покупців. Тобто це такий стан ринку, на якому пропозиція товарів перевищує попит на них при фіксованих цінах. На ньому має місце "диктат споживачів".

Істотною ознакою сучасного ринку є його конкурентний характер. Це означає, що кожен суб'єкт виступає як конкуруюча сторона щодо всіх інших суб'єктів, на ньому мають місце різні види конкуренції. Для нього характерна стабілізація відносин між суб'єктами ринку, що ґрунтується на їх інтеграції. Це означає, що ринок розвивається і функціонує в умовах, коли суб'єкти ділових відносин, зберігаючи взаємне суперництво, одночасно взаємно зацікавлені у протидії монополізації.

На сучасному ринку, з одного боку, неухильно зростає кількість і змінюється якість та структура товарів і послуг, а з іншого — розвиваються засоби зв'язку, інформації, реклами, тому акти купівлі-продажу можуть здійснюватись у різних місцях і на різних умовах — у магазинах, палатках, на біржі, на замовлення покупців з доставкою додому і з після реалізаційним обслуговуванням.

Ринок виконує роль механізму, який забезпечує рівновагу попиту і пропозиції. Сучасна економіка вийшла на такі рівні розвитку, що централізоване управління, в тому числі встановлення цін на всі товари та послуги буде гальмувати її розвиток.

2. Основною умовою виникнення ринку є суспільний поділ праці (рис. 6.1). Рідкісність економічних ресурсів, їх обмеженість у деяких регіонах зумовили необхідність вибору занять, тобто спеціалізацію, з тим, щоб досягти досконалості у виробництві і краще задовольнити свої потреби, обмінявши надлишок виготовленої продукції на товари інших виробників.

Рис. 6.1. Умови, що забезпечують формування ринку

Другою умовою формування ринкової економіки є наявність самостійних економічно відповідальних товаровиробників, які, будучи економічно та юридично незалежними, можуть вступати в рівноправні партнерські відносини з приводу купівлі-продажу товарів. Вони повинні мати право вести будь-яку діяльність, яка не заборонена законодавством, самостійно визначати виробничу програму, вибирати постачальників, установлювати ціни, розпоряджатися доходами.

Третьою важливою умовою існування ринку є наявність різних форм власності, серед яких домінує приватна власність, що має певні переваги у порівнянні з іншими формами.

Четвертою важливою умовою функціонування ринку є конкуренція. Вона є передумовою формування ефективної ринкової системи ціноутворення. Відсутність або обмеження конкуренції порушує ринковий механізм взаємодії продавців і покупців, деформує процес ціноутворення, а це негативно впливає на функціонування всієї економічної системи.

П'ятою умовою становлення ринкових відносин є вільне ціноутворення, яке є головним елементом ринкового механізму. Воно сприяє узгодженню інтересів покупця і продавця та регулює пропорції в економіці в умовах конкуренції.

Шостою умовою функціонування ринку є стабільна грошова система. При її наявності у споживача з'являється реальний важіль впливу на виробництво, а у виробника — реальний стимул інтенсивніше працювати. Стабільна грошова система забезпечує збереження цінності, є гарантією прибуткового вкладання грошей у виробництво.

Основними принципами функціонування ринку можна вважати такі:

— економічну самостійність суб'єктів ринку, що передбачає свободу вибору форм власності і господарювання, планування господарської діяльності, розпоряджання майном, доходами і так далі;

— економічну рівність, тобто рівні економічні умови господарювання для всіх форм власності й господарств, рівні умови і принципи ціноутворення, оподаткування, розподілу прибутку і кредитування:

— економічну відповідальність, тобто відповідальність за результати роботи, якість продукції, що надходить на ринок, та виконання договірних зобов'язань;

— свободу вибору — це означає, що власники грошових і матеріальних ресурсів можуть використовувати їх на свій розсуд.

Ринкова економіка має певні переваги у порівнянні з іншими:

— вона забезпечує вищу продуктивність праці та вищу ефективність виробництва;

— забезпечує раціональніше використання економічних ресурсів і формування раціональної структури виробництва;

— досягається вища якість продукції і відсутність дефіциту;

— вона сприяє впровадженню НТП;

— забезпечує вищий рівень життя.

Водночас ринкова економіка не позбавлена суттєвих недоліків:

— вона розвивається циклічно;

— ринок байдужий до фундаментальних наукових досліджень, проблем довкілля та вичерпності невідтворюваних ресурсів, до виробництва суспільних благ, особливо безплатних;

— ринок не вирішує соціальних проблем;

— вона неспроможна подолати монополізм.

3. Важливими елементами ринкової економіки є попит і пропозиція. Взаємодія попиту і пропозиції формує ціни на товари та послуги.

Попит — це потреба в певному товарі, яка забезпечується грошима. Потреба в товарі, яка не забезпечується платоспроможністю, не є попитом і не впливає на ринкову ситуацію. Розрізняють попит на окремі товари і сукупний попит.

Виділяють ціну попиту і ціну пропозиції. Ціна попиту — це максимальна ціна, яку споживачі готові запропонувати за певний товар. Зниження ціни веде до відповідного збільшення попиту (за інших незмінних умов). Отже, між ціною товару та обсягом попиту на нього існує обернений зв'язок. Його називають законом попиту. Він полягає в тому, що чим нижча ціна товару, тим більший обсяг його може бути реалізований на ринку, і навпаки, чим вищою буде ціна, тим меншу кількість його можна буде продати.

На попит впливає ряд факторів. Основними факторами, що впливають на попит, є:

1) ціни на товари та послуги;

2) доходи споживачів;

3) ціни на товари-субститути (замінники).

Поряд із цим на попит роблять вплив деякі нецінові фактори. До них належать:

1) зміни смаків споживачів;

2) кількість споживачів;

3) очікування споживачів,

4) зміна потреб і моди;

5) реклама.

Пропозиція — це сукупність товарів, які представлені на ринку. Розрізняють пропозицію окремих товарів, певної групи товарів і сукупну пропозицію..

Між ціною товару та обсягом його пропозиції існує пряма залежність. Чим вищою є ціна на товар, тим більшу кількість його готові запропонувати постачальники. Від цього залежить їхній прибуток. Цю взаємозалежність ціни і пропозиції називають законом пропозиції. Суть його в тому, що зростання цін зумовлює збільшення пропозиції товарів і, навпаки, зниження цін на товари веде до зменшення їх пропозиції.

На пропозицію також впливає ряд факторів:

1) ціни на ресурси;

2) технології виробництва;

3) податки і дотації;

4) ціни на товари-субститути;

5) кількість покупців;

6) очікування зміни цін.

Ринкова ціна — це ціна, яка встановлюється на ринку. Ціна рівноваги — це ціна, що встановлюється при урівноваженні попиту і пропозиції. Попит, пропозиція, ціни і конкуренція у взаємодії становлять ринковий механізм. Покажемо коротко його дію.

Чим нижча ціна, тим менше товарів надходить для продажу. Це зумовлено тим, що в багатьох виробників витрати на виробництво товарів будуть більшими, ніж ринкова ціна, а це робить збитковим їх виробництво. І навпаки, з підвищенням ціни пропозиція товарів збільшується. За допомогою ціни врівноважуються попит і пропозиція товарів. Унаслідок зміни (коливання) попиту і пропозиції в певний момент вони збігаються. Це можна зобразити графічно.

У певному місці криві попиту і пропозиції перетнуться. Точка перетину є ціною рівноваги. Стан рівноваги задовольняє продавців і покупців. Але ринкову рівновагу не можна зафіксувати на тривалий час, бо чинники, які на неї впливають, досить рухомі. Вони весь час змінюються.

4. На ринку з допомогою цін досягається збалансування актів купівлі-продажу товарів. Це має надзвичайно важливе значення. Отже, ринок виконує роль механізму, через який досягається рівновага попиту і пропозиції.

Ринок — це механізм координації різноманітної діяльності людей через систему цін. Він вирішує три основні проблеми: що? як? і для кого виробляти? Що виробляти, тобто які товари і послуги, визначають покупці та продавці. Отже, головна роль у вирішенні питання, що виробляти, належить ціні.

Як виробляти товари, визначає конкуренція між виробниками. Виробники прагнуть одержати більше прибутку, тому запроваджують нову техніку і нові технології виробництва. Ті, що їх запроваджують, мають індивідуальні витрати виробництва, нижчі від середніх (суспільних). Отже, знижуючи витрати виробництва, вони будуть отримувати вищий прибуток.

Для кого виробляти товари, визначає попит. Продукція реалізується на ринку споживачам на основі їх платоспроможного попиту і бажання платити за неї відповідну ціну.

Економісти виділяють такі основні функції-ринку: регулювальну, стимуляційну, розподільчу, інтеграційну та ціноутворювальну.

Регулювальна функція полягає в тому, що ринок забезпечує постійні зв'язки між різними галузями виробництва, виробництвом і споживанням, встановлення пропорцій в економіці та забезпечує безперервність процесу відтворення. Через конкуренцію ринок впливає на рівень витрат виробництва різних товарів, на науково-технічний прогрес, забезпечує задоволення платоспроможного попиту населення.

Стимуляційну функцію ринок виконує тим, що спонукає раціонально використовувати ресурси, упроваджувати науково-технічний прогрес для здобуття високих результатів виробництва. Якщо суб'єкти господарської діяльності не впроваджуватимуть НТП, то вони будуть неконкурентоспроможними і збанкрутують.

Розподільча функція проявляється в тому, що через ринок розподіляються засоби виробництва і предмети споживання, а коливання цін зумовлює перерозподіл доходів підприємств і населення.

Інтеграційна функція полягає в тому, що ринок об'єднує економіку в єдиний організм, розвиваючи систему горизонтальних і вертикальних зв'язків між різними галузями виробництва та регіонами країни..

Ціноутворювальна. Суть даної функції в тому, що внаслідок взаємодії попиту і пропозиції на ринку в умовах досконалої конкуренції визначається ціна, встановлюється вартісна оцінка продукту, тобто сума грошей, яку потрібно заплатити за товар. Вона повинна задовольняти продавця і покупця, і на цій основі відбувається обмін товарів.

Сучасна економіка становить собою синтез великої кількості ринків, які взаємодіють між собою. Їх класифікують за різними критеріями.

5. Одним із найважливіших елементів ринкового механізму є конкуренція. Конкуренція – це економічне суперництво між відокремленими виробниками продукції, робіт, послуг за завоювання ринку та отримання більшого прибутку. Без конкуренції ринкові відносини практично неможливі. Конкуренція виникає за певних умов:

1) наявності на ринку великої кількості незалежних покупців і продавців будь-якого ресурсу або продукту;

2) свободи для покупців і продавців виступати на тих чи інших ринках або залишати їх.

3) свободи виробляти ту чи іншу продукцію, обирати постачальників, розпоряджатися прибутками та вирішувати інші господарські проблеми.

4) пропозиція товарів повинна перевищувати попит. В умовах дефіциту товарів конкуренції не буде, бо тоді розкуповується все.

Суть конкуренції проявляється в тому, що вона, з одного боку, створює такі умови, за яких покупець має великий вибір товарів, а продавець — великі можливості для їх реалізації.

Неодмінною умовою конкуренції є економічна свобода і незалежність суб'єктів ринкових відносин. Ця незалежність проявляється, по-перше, в можливості самостійно приймати рішення про виробництво або купівлю товарів чи послуг; по-друге, в можливості самостійно вибирати ринкових партнерів. У процесі конкуренції суб'єкти господарювання взаємно контролюють один одного, причому здійснюється це переважно краще, ніж будь-яким державним органом. Конкуренція є також важливим інструментом регулювання пропорцій суспільного виробництва.

Конкуренція зумовлює позитивні і негативні наслідки.

Позитивним у конкуренції є таке:

1) вона сприяє розвитку НТП і впровадженню його у виробництво;

2) примушує економити ресурси, сприяє зниженню витрат виробництва і цін;

3) стимулює покращення якості продукції та обслуговування споживачів;

4) сприяє вирівнюванню норм прибутку.

Негативні наслідки:

1) конкуренція створює умови для безробіття, банкрутства окремих підприємств, призводить до розорення дрібних виробників, посилює майнове розшарування і нерівність;

2) веде до посилення диференціації доходів і створює умови для їх несправедливого розподілу;

3) сприяє виникненню економічних криз;

4) є важливим фактором посилення монополізації економіки.

У конкуренції застосовуються цінові і нецінові методи боротьби.

Цінова конкуренція означає, що основним методом боротьби проти конкурентів є ціна. У такій боротьбі перемагає той, хто впроваджує НТП, підвищує продуктивність праці і знижує витрати виробництва.

До нецінових методів належать:

— зміна властивостей товару;

— створення нових товарів для задоволення тих самих потреб;

— оновлення властивостей товару відповідно до зміни моди;

— удосконалення послуг, що супроводжують реалізацію товарів і після реалізаційне обслуговування.

Залежно від сфери і характеру конкурентної боротьби розрізняють внутрішньогалузеву, міжгалузеву, досконалу і недосконалу, міжнародну та олігополістичну конкуренцію (рис.).

Внутрішньогалузева конкуренція — це економічна боротьба між окремими підприємствами всередині кожної галузі зо одержання більшого прибутку. Вона ведеться головним чином шляхом запровадження нової техніки і нових технологій з метою зниження індивідуальних витрат виробництва. Знижуючи індивідуальні витрати і реалізуючи продукцію за ринковими цінами, підприємці отримують вищий прибуток.

Міжгалузева конкуренція – це економічна боротьба між підприємствами різних галузей за одержання більшого прибутку. Ця конкуренція ведеться шляхом переміщення вільних капіталів у ті галузі виробництва, в яких можна одержати на аналогічний капітал вищий прибуток.

Досконала або чиста конкуренція має місце там і тоді, коли на ринку є велика кількість продавців. Вони продають продукцію, яка має однакові якісні параметри або цілком ідентична (наприклад, цемент певної марки, пшеницю певного сорту тощо). І кожен продавець не може призначити ціни, вищої за ринкову, бо покупці будуть купувати товари в інших продавців за ринковою ціною. Отже, виробник не може впливати на ринкову ціну ринковими методами. В умовах досконалої конкуренції виробник добре знає, що пропонувати вищу ціну на власний товар марно, бо не буде збуту, а зниження ціни зумовить зменшення прибутку. Виробник повинен пристосовуватися до ціни. І з метою збільшення своїх прибутків він повинен знижувати витрати виробництва.

Недосконалою конкуренція є тоді, коли на ринку є багато продавців будь-якого товару, але серед них є такі, що пропонують велику кількість продукції, мають витрати виробництва, нижчі від середніх, і можуть знижувати ціни з метою перемоги конкурентів. Така конкуренція веде до монополії. Тому в неї повинна втручатися держава й обмежувати вплив монополізму.

6. Заробітна плата - це складна економічна категорія, що виражає відносини між найманими працівниками і роботодавцями з приводу розподілу створеної нової вартості. В той же час вона виступає, з одного боку, ціною специфічного товару, який продають на ринку праці наймані працівники, а з іншого - основним доходом останніх, що забезпечує їх життєдіяльність. Роль заробітної плати в ринковій економіці проявляється у тих функціях, які вона виконує.

На рівень заробітної плати впливають (рис. 6.3.):

Номінальна заробітна плата — це сума грошей, яку одержує працівник за годину, день, місяць.

Реальна заробітна плата виражається в кількості товарів і послуг, які працівник може придбати за свою грошову (номінальну) заробітну плату. Динаміка реальної заробітної плати залежить від зміни номінальної заробітної плати та зміни цін на товари та послуги.

Розрізняють також основну і додаткову заробітну плату. Основна заробітна плата — це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, посадових обов'язків). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Основна заробітна плата становить переважну її частину.

Додаткова заробітна плата — це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи й винахідливість та за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні компенсації, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з перевиконанням виробничих завдань, доплати за суміщення посад тощо.

Почасова (погодинна) заробітна плата нараховується робітникам залежно від кваліфікації і фактично відпрацьованого часу. Вона застосовується у тих випадках, коли результати праці або не піддаються обліку, або не залежать від зусилля працівників (оплата інженерно-технічних працівників, службовців, налагоджувальників, робітників на конвеєрах та автоматичних лініях). Вона може бути простою погодинною та погодинно-преміальною, яка враховує якість продукції, економію матеріалів та інше.

Відрядна форма заробітної плати виступає як пряма відрядна, яка передбачає залежність заробітку від кількості виготовленої продукції відповідно до встановлених розцінок; як відрядно-преміальна, при якій поряд з оплатою за кількістю продукції здійснюється виплата премій за певні показники, які обумовлюються в колективному договорі, і як відрядно-прогресивна, при якій виробіток за встановлену норму оплачується за незмінними розцінками, а все те, що виконується понад норму" оплачується за прогресивною шкалою.

Дата добавления: 2014-12-24