Метод техніко-економічних розрахунків

Методика нормування запасів матеріальних ресурсів.

Насамперед, для розуміння сутності нормування запасів матеріальних ресурсів, необхідно дати визначення норми запасу. Під нормою запасу варто розглядати таку планову мінімальну кількість матеріальних ресурсів, що повинна знаходитися на підприємстві для нормального процесу матеріально-технічного забезпечення. Характерною рисою норм матеріальних запасів є мінливість їх основної та поточної частини. Тому розрізняють максимальні, мінімальні та середні норми запасів.

Максимальними норми запасів стають тоді, коли поточна частина запасу досягає найбільшого значення. Ці норми встановлюються підсумовуванням максимального поточного запасу, а також підготовчого і страхового запасів.

Мінімальними норми запасів будуть у момент повного вичерпання поточного запасу. Визначаються вони як сума підготовчого і страхового запасів.

Середні норми запасів використовуються в планах матеріально-технічного постачання і називаються перехідними запасами. Знаходять їх підсумовуванням половини максимального поточного запасу, а також підготовчого і страхового запасів, взятих у повному обсязі.

Розглянемо дві основні методики нормування матеріально-технічних ресурсів.

За цією методикою поточний запас визначається як половина середнього інтервалу постачання (t1) між двома черговими постачаннями.

Зтек = ½ t1 (13.7)

Середній інтервал постачання, у свою чергу, знаходиться за допомогою наступної формули:

(13.8),

де:

t1 – фактичні інтервали постачання, днів

Q – кількість матеріальних ресурсів, що постачаються, відповідно до інтервалів постачання (у натуральних одиницях виміру).

Страхові запаси встановлюються виходячи із середньозваженого відхилення інтервалів постачання, що перевищують середній інтервал. Цей метод базується на обліку фактичних інтервалів постачання за минулий період часу. Страхові запаси в цьому випадку визначаються за формулою (у натуральних одиницях виміру):

	(13.9)

де,

p – середньодобове споживання;

t´ - фактичні інтервали постачання, що перевищують середній інтервал постачання tср;

В´ – величини партій матеріалу, що надходять з інтервалом t´;

n – кількість поставок з інтервалом, що перевищує середній.

Необхідність прийняття до розрахунку лише тих поставок, інтервали яких вище середньозважених, аргументується прихильниками цього методу тим, що страхові запаси не потрібні, якщо інтервали поставок рівні або менше середньозважених.

Більш обґрунтованим є метод знаходження страхового запасу за середньоквадратичним відхиленням фактичних інтервалів (x) від середнього (х) по відомій у статистиці формулі

	(13.10)

де,

m – частота (кількість матеріалу, що надійшов).

Якщо не можна побудувати ряд розподілу, то для розрахунку можна використовувати більш спрощений метод:

	(13.11)

де,

n – кількість прийнятих до розрахунку відхилень від інтервалів.

Середньоквадратичне відхилення можна застосувати для встановлення норми страхового запасу в залежності від необхідного ступеня гарантійности забезпечення виробництва матеріалами. При цьому використовується відома в статистиці залежність, при якій x±σ забезпечує виробництво, що гарантує 65%, x±2σ – 96,4%, x±3σ – 99,4%.

Відносна величина підготовчих запасів визначається часом, який необхідний для здійснення операцій з підготовки матеріалів до використання або споживання. Звичайно він встановлюється в розмірі від 12 до 24 годин. Цього часу вистачає на здійснення розсортовування матеріалів, що надійшли, організації кількісного і якісного приймання матеріалів, для розсортовування і розпакування і надання матеріалам і товарам товарного вигляду. Наприклад, у готель надійшов новий посуд. Зрозуміло, що в запакованому вигляді він не може відразу піти у використання. Отже, персоналу готелю потрібен певний час для його приймання, розпакування та укомплектування.

Загальний запас визначається як сума поточного, страхового та підготовчого запасів:

Ззаг = Зпот+Зстр+Зпідг (13.12)

Дата добавления: 2014-12-24