Поняття державного регулювання сільського господарства. 4 страница

немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

У цивільному праві відповідальність поділяється на договірну і позадоговірну.

Позадоговірна відповідальність настає за вчинення протиправ­них дій однією особою щодо іншої за відсутності між ними догово­ру або незалежно від наявності між ними договірних відносин. Вона настає за порушення обов'язку, встановленого законом або підза-конним актом, і найчастіше виражається у формі відшкодування

збитків¹.

Договірна відповідальність настає за невиконання або нена­лежне виконання договірних зобов'язань. Відповідно до ст. 610 ЦК, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Специфічною для сільського господарства є майнова відповіда­льність за порушення земельного законодавства. Частиною 2 ст. 152 ЗК передбачено, що власник земельної ділянки або землекористу­вач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Згідно з п. «ґ» ч. З ст. 152 ЗК захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, відшкодуванням заподіяних збитків. Статтею 156 ЗК передбачено право на відшкодування збитків, заподіяних правомірними діями, зокрема внаслідок: вилучення (викупу) сільськогосподар­ських угідь, лісових земель і чагарників для потреб, не пов'яза­них із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом; тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель і чагарників для інших видів використання; встановлення обме­жень щодо використання земельних ділянок.

Особливим видом відшкодування збитків у сфері аграрного господарювання є відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництв.

Адміністративна відповідальність за порушення аграрного законодавства. Адміністративна відповідальність настає за пору­шення норм адміністративного права, що охороняються адміні­стративними санкціями.

Глава 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення України (далі — КпАП) передбачає адміністративну відповідаль­ність за правопорушення у сільському господарстві, порушення

¹ Луць В. В. Контракти у підприємницькій діяльності: Навч. посіб.— К.: Юрін-ком Інтер, 1999.— С. 69.

ветеринарно-санітарних правил. До таких видів порушень у цій сфері діяльності належать: потрава посівів, псування або знищен­ня зібраного врожаю сільськогосподарських культур, пошкоджен­ня насаджень сільськогосподарських підприємств, порушення правил боротьби з карантинними шкідниками, хворобами рослин і бур'янами, незаконні посіви і вирощування снотворного маку та коноплі, порушення правил щодо карантину тварин та інших санітарно-ветеринарних вимог, грубе порушення механізаторами правил технічної експлуатації тракторів, комбайнів, інших са­мохідних сільськогосподарських машин, правил техніки безпеки під час їх експлуатації.

Глава 7 КпАП передбачає адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері охорони природи, використання природ­них ресурсів, охорони пам'ятників історії і культури. До таких видів порушень у цій сфері діяльності, зокрема, належать: псу­вання сільськогосподарських та інших земель, забруднення їх хімічними та радіоактивними матеріалами, неочищеними стічни­ми водами, виробничими та іншими відходами, а також відсут­ність заходів щодо боротьби з бур'янами, використання земель не за цільовим призначенням, невиконання природоохоронного ре­жиму використання земель, розміщення, проектування, будів­ництво, введення в експлуатацію об'єктів, що негативно вплива­ють на стан земель, неправильна експлуатація, знищення або пошкодження протиерозійних гідротехнічних споруд, захисних лісонасаджень, несвоєчасне повернення тимчасово зайнятих зе­мель або невиконання обов'язків щодо приведення їх у стан, при­датний для використання за призначенням, або невиконання умов зняття, збереження й нанесення родючого шару ґрунту.

Державний контроль за використанням і охороною земель здійснюють головні державні інспектори і державні інспектори з використання та охорони земель України, областей, районів, які діють на підставі Тимчасового положення про порядок здійснен­ня органами Держкомзему державного контролю за використан­ням та охороною земель, затвердженого наказом Державного комітету України з земельних ресурсів від 25 липня 1993 р. № 65. Головні державні інспектори і державні інспектори у ме­жах своєї компетенції мають право складати протоколи та роз­глядати справи про адміністративні правопорушення земельно­го законодавства, пов'язані з порушенням правил використання земель, приховуванням або перекрученням даних земельного ка­дастру, самовільним відхиленням від проектів внутрішньогоспо­дарського землеустрою, знищенням межових знаків, а також складати протоколи про адміністративні правопорушення земель­ного законодавства, що пов'язані зі псуванням і забрудненням сільськогосподарських та інших земель, самовільним зайняттям

земельної ділянки, несвоєчасним поверненням тимчасово займа­них земель або неприведенням їх у стан, придатний для викорис­тання за призначенням, та подавати ці протоколи адміністра­тивним комісіям органів виконавчої влади або виконавчим органам місцевого самоврядування.

Запитання для самоконтролю

1. Які види відповідальності передбачено аграрним законо­
давством?

2. За яких умов настає відповідальність?

3. Що таке правопорушення?

4. У чому специфіка дисциплінарної відповідальності пра­
цівників аграрних підприємств?

5. Які види дисциплінарних стягнень передбачено законо­
давством?

6. За яких підстав настає матеріальна відповідальність пра­
цівників аграрних підприємств?

7. Які види дисциплінарних стягнень передбачено законо­
давством?

8. Які функції виконує господарсько-правова відповідальність?

9. Які види адміністративно-господарських санкцій можуть
бути застосовані до суб'єкта, який порушив правила здійс­
нення господарської діяльності?

10. Яка відповідальність настає за збитки, що сталися внаслі­док загибелі або крадіжки худоби і птиці?

ТЕМА 9

ПРАВОВІ ЗАСАДИ

ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬ

В АГРАРНОМУ ВИРОБНИЦТВІ

Поняття і склад земель сільськогосподарського призначенні Особливості правового режиму земель сільськогосподарського при значення. Права і обов'язки власників і користувачів земель в аг­рарному виробництві.

Поняття і склад земель сільськогосподарського призначення

Земля становить територіальний і матеріальний базис агра£>но-про\ мислового комплексу і відіграє надзвичайно важливу рол*> у сіль\ ськогосподарському виробництві. Зміст і структура сіль^ькогос. подарського виробництва визначає першорядну роль земель сільськогосподарського призначення серед існуючих в Україні ка'«тегорій земель.

Відповідно до ст. 22 ЗК України землями сільськогосподарсько-, го призначення є землі, надані для виробництва сільськогоссіодарсь". кої продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дюслідно)(та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничії інфрад структури або призначені для таких цілей.

Стаття 23 ЗК України встановлює пріоритетність земель сільськогосподарського призначення. Пріоритетність циз£ земелщ визначається тим, що вони є основним засобом виробництва прси дуктів харчування, кормів для тварин і сировини для різних галу* зей промисловості.

До земель сільськогосподарського призначення належать: - сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження,,, сіножаті, пасовища та перелоги), які відповідно до ^ірирод-, них властивостей, розташування і господарських потреб вц-, користовують для посівів сільськогосподарських культур і є за-, собом виробництва в рослинництві;

72

- несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і пру: ■■■■■ ни, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім віднесених до земель лісового фонду, землі під господарськи­ми будівлями та дворами, землі тимчасової консервації тощо). Особливості правового режиму земель сільськогосподарського призначення. Поняття «правовий режим» означає особливий пра­вовий порядок, встановлений для певних сфер суспільних відно­син. Загальними ознаками правового режиму є наявність встанов­лених законодавством певних обмежень, заборон або пільг.

Під правовим режимом земель сільськогосподарського призна­чення розуміють встановлені законодавством порядок їх викориї тання, охорони, обліку, моніторингу, санкції за порушення зем*

льного законодавста.

Поділ земель сільськогосподарського призначення на різні ка тегорії (сільськогосподарські і несільськогосподарські угіддя) да-підстави для виокремлення загального, особливого і спеціального правових режимів земель сільськогосподарського призначення.

Об'єктом загального правового режиму є вся площа земель, придатних для потреб сільського господарства. Основне цільове при значення цих земель — бути засобом виробництва продуктів харчу­вання і кормів для тварин, а також сировини для промисловості. Для будівництва промислових підприємств, об'єктів житлово-ко­мунального господарства, залізничних і автомобільних шляхів, ліній електропередач та зв'язку, магістральних трубопроводів, а також для інших потреб, не пов'язаних із веденням сільськогосподарсь­кого виробництва, згідно зі ст. 23 ЗК України, надаються переваж­но несільськогосподарські угіддя або сільськогосподарські угіддя

гіршої якості.

Особливий правовий режим установлюється законодавством для сільськогосподарських угідь із кадастровою оцінкою вище се­ре дньорайонного рівня. До сільськогосподарських угідь у такому правовому значенні належать рілля, багаторічні насадження, сі­ножаті, пасовища й перелоги (ст. 22 ЗК). Правовий режим цих зе­мель полягає в пріоритетному використанні їх для сільськогоспо­дарських цілей.

Спеціальний правовий режим встановлюється для особливо цін­них сільськогосподарських угідь. До таких земель, згідно зі ст. 150 ЗК України, належать землі дослідних полів науково-дослідних установ і навчальних закладів, землі природно-заповідного фон­ду, землі історико-культурного призначення та інші. Вилучення (викуп) особливо цінних земель для несільськогосподарських по­треб допускається тільки у виняткових випадках, а саме: під час будівництва об'єктів загальнодержавного значення, доріг, ліній електропередач та зв'язку, трубопроводів, осушувальних і зрошу­вальних каналів, геодезичних пунктів, житла, об'єктів соціально-

Дата добавления: 2014-12-25