РОЗДІЛ 3. 1 страница

РОЗВИТОК ПРОФЕСІЙНО ВАЖЛИВИХ ЯКОСТЕЙ МАЙБУТНЬОГО ПСИХОЛОГА ДО ПРОВАДЖЕННЯ ТРЕНЕРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ПРОЦЕСІ СПЕЦІАЛЬНО ОРГАНІЗОВАНОЇ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ

3.1. Програма підготовки майбутніх психологів до впровадження тренерської діяльності

У процесі спеціально організованої фахової підготовки майбутній психолог має бути підготовлений до різних видів практик, таких як психодіагностика, психологічне консультування, психотерапія, тренінг та ін. Дослідження низки українських науковців (Н.О.Євдокимова, Ю.М.Швалб, І.М.Мельничук, Т.В.Сінельникова, Л.І.Мороз та ін.) показали, що на сьогоднішній день у випускників вишів підготовленість до використання психологічних практик є недостатньою, що характеризуються відсутністю необхідних особистісних та професійно важливих якостей, низьким рівнем конкурентоздатності на ринку праці. Однією з основних причин науковці виділяють фрагментарність підготовки до психологічних практик, переважання при викладанні дисциплін теоретичного компонента, відсутність практико-орієнтованих технологій навчання.

На думку українських науковців (Н.О.Євдокимова, Ю.М.Швалб, Т.В.Сінельнікова, Т.В.Ткач, Г.О.Хомич та ін.) вирішення цієї проблеми можливе через побудову системи практико-орієнтованої освіти. Такий підхід обумовлює проектування змісту навчання студентів, зорієнтованого на засвоєння ними різноманітних практик, що дозволить випускникам у подальшій професійній діяльності успішно їх реалізувати.

На думку Г.О. Хомича, практико-орієнтована освіта має стати новою парадигмою формування фахівців із сформованими професійно важливими якостями, необхідними для успіху у майбутній професійній діяльності.

На думку українських науковців (Ю.М.Швалб, Н.О.Євдокимова, Т.В.Сінельнікова, Т.В.Ткач, Г.О.Хомич та ін.) вирішення цієї проблеми можливе через побудову системи практико-орієнтованої освіти. Такий підхід обумовлює проектування змісту навчання студентів, зорієнтованого на засвоєння ними різноманітних практик, що дозволить випускникам у подальшій професійній діяльності успішно їх реалізувати.

Класичні форми і способи вузівської освіти не спроможні забезпечити ці зміни. Це обумовлює пошук нових освітніх форм, технологій, засобів самореалізації студента, перетворення його у суб’єкта учбово-професійної діяльності. З огляду на це, провідним засобом професійного навчання мають стати тренінгові технології, спрямовані на формування особистісної і професійної готовності до діяльності у певних умовах.

У навчально - професійній діяльності для забезпечення планомірності формування професійно важливих якостей використовуються нами в поєднанні класичні та інноваційні методи, проте для формування конкурентоспроможного фахівця, виника потреба упровадження більш ефективних психолого-педагогічних технологій, однією з яких є тренінг розвитку професійно важливих якостей.

Основною ідеєю концепції є виявлення професійно важливих якостей у студентів та сприяння їхньому розвитку, саме це забезпечить стійке свідоме і зацікавлене ставлення до навчання, пошук внутрішніх резервів для самопізнання, самоаналізу, саморозвитку, самовдосконалення, саморегуляції та самоконтролю у навчанні.

В основу тренінгової технології покладена теоретична модель, яка містить нормативний опис способів дій. На основі теоретичної моделі технологічний процес розбивається на «технологічні кроки», що відповідають принципам: а) послідовності і наступності (кожен крок має бути логічним продовженням попереднього); б) циклічності (кожен крок є завершеним циклом послідовних дій); в) цілісності (кожен крок є необхідним на шляху досягнення кінцевої мети й отримання очікуваного результату). На кожному кроці визначається мета і завдання тренера, результати учасників, а також ознаки ефективного проходження певного етапу учасниками, що і є критерієм переходу до наступного технологічного кроку. Просування учасника і його результати характеризуються також певною етапністю і послідовністю. Кожен етап є обов’язковим і не може починатися без завершення попереднього. На кожному етапі відбуваються певні зміни, що обов’язково фіксуються, бо це виступає критерієм можливого просування студента по етапах.

Тренінгова технологія може включати у себе різні форми групової роботи, які підбираються залежно від цілей та задач кожного окремого технологічного кроку. Серед них - навчальні та соціально-психологічні тренінги, проектувальні та навчальні організаційно-діяльнісні ігри, групи особистісного зростання, групи підтримки тощо. Однак, усі форми групової роботи поєднуються між собою загальною метою, яка вирішує саме тренінгові задачі, які можуть передбачати в одному випадку акцентування на психологічних ознаках особистості, в іншому - на формуванні певних знань, умінь і навичок, пов’язаних з тією чи іншою професійною діяльністю, у третьому – вироблення та засвоєння умінь і способів дій у практичних чи професійно-орієнтованих ситуаціях, тобто розширює у індивіда набір моделей поведінки, аналогових схем і створює вміння користуватися ними відповідно до ситуації.

Принципи використання тренінгової технології

Найменування принципу	Форми реалізації принципу	Ефект дії принципу
1. Конгруентний	Відповідність діяльності тренінгової технології реальній діяльності учасників	Перенесення результатів тренінгової діяльності у реальну освітню практику
2. Стратегічний	Використання адекватної до ситуації стратегії діяльності	Розширення репертуару стратегій діяльності
3.Диспозиційний	Заняття визначеної диспозиції щодо ситуації	Набуття вміння займати різні позиції, здійснювати рефлексивний вихід з власної професійної позиції
4. Технологічний	Засвоєння ефективних технологій професійної діяльності	Привласнення технологій у процесі імітаційно-ігрової діяльності
5. Партисипаторний	Обмін думками, поглядами, враженнями та аналіз власного досвіду у комфортному середовищі	Розуміння професійної позиції іншого, співставлення її з власною, рефлексія особистих професійних надбань
6. Ігровий	Імітація реальності у процесі ігрової взаємодії індивідів (створення ігрової ситуації)	Створення простору довільної діяльності, формування особистісного інтересу до сфери професійної культури, породження нових смислів, особистої професійної діяльності, зміна реальності
7. Рефлексивний	Осмислення й усвідомлення власних дій, отриманих результатів, наявних обмежень, особистої професійної позиції	Спричинення подальшого особистого розвитку у професійній сфері
8. Динамічний	Забезпечення групової динаміки	Розвиток миследіяльності учасників через колективну миследіяльність, інтеріоризація групової роботи
9. Особистісно-професійний	Запуск процесів самореалізації та саморозвитку у професії	Профілактика професійного вигоряння, формування професійних інтересів, усвідомлення професійних бажань і можливостей
10. Екологічний	Забезпечення психологічної безпеки учасників	Відчуття особистої безпеки, збереження та укріплення психічного, психологічного і соціального здоров’я учасників

У сучасних умовах розвитку практичної психології спостерігається постійне зростання попиту на проведення психологічних тренінгів. Ці технології мають надзвичайно широкий спектр застосування у різних сферах діяльності (психології, педагогіці, медицині, політиці, бізнесі тощо) з метою профілактики, корекції, навчання, розвитку особистості. У професійній діяльності психолога необхідність використання тренінгових технологій зустрічається доволі часто, що обумовлює потребу у розробці тренінгової технології підготовки майбутніх психологів у сфері тренінгової діяльності у рамках практико-орієнтованої освіти.

При розробці тренінгової технології ми спирались на аналіз наукових розробок таких дослідників, як В.І. Олешкевич, А.Н. Воробйов, А.Г. Лідерс, A.P. Hare, S. Slavson, A. Maslow, І.І. Нечитайло, І.Н. Луцишина, В.Г. Пузіков, Л.А. Петровська, А.М. Прихожан, В.М. Ямницький та ін., присвячених вивченню професійно-важливих якостей психолога, що займаються тренінговою діяльністю.

Аналіз поглядів вищезазначених науковців дозволяє нам виділити такі спільні професійно важливі якості психолога, що займається тренерською діяльністю, як рефлексивність, емпатія та сенситивність, саморегуляція, харизматичність, уміння налагоджувати контакт та ефективно спілкуватися (комунікативні якості), здатність організувати групу та зорієнтувати на

роботу (організаційні та управлінські якості), урівноваженість, терпимість, багата уява та вміння бути творчою особистістю.

В Україні низка науковців (Н.О.Євдокимова, Л.В.Мова, Т.В.Сінельнікова, Ю.М.Швалб та ін.) досліджували проблему впровадження практико-орієнтованої освіти у начальний процес вишу. Ними розроблені моделі та організаційні проекти підготовки фахівців за спеціальностями: практичний психолог, соціальний працівник та правознавець.

На думку науковців, проблема формування професійно важливих якостей майбутнього фахівця в умовах ВНЗ потребує новітнього підходу. Однією з провідних проблем є побудова такої системи навчально-виховного процесу, яка оптимальним чином враховувала б особливості та закономірності не тільки особистісного розвитку студента, але і його професійного становлення як фахівця. Н.О.Євдокимова стверджує, що побудова саме такої освіти дає студентам як розвиток, так і саморозвиток у процесі засвоєння знань і творення себе як професіонала, взаємодію людини зі стихійними і доцільно створюваними практичними ситуаціями.

На нашу думку, Психологічна служба, як компонент освітнього простору вишу може надавати можливість майбутнім психологам отримувати спеціальну практичну підготовку, тому що саме соціально-психологічний супровід разом з ефективною учбово-професійною діяльністю дає потужний розвивальний ефект, слугує формуванню смислових контекстів професійної освіти та професіоґенези особистості.

Спираючись на засади практико-орієнтованої освіти нами розроблено тренінгову технологію підготовки майбутніх психологів у сфері тренінгової діяльності (див. рис. 2). Представлена модель включає блоки спеціальної теоретичної підготовки та спеціальної практичної підготовки,що реалізуються на двох рівнях – навчальний процес та соціально-психологічний супровід протягом усього процесу фахової підготовки майбутніх психологів і включає три технологічних кроки.

Блок спеціальної теоретичної підготовки включає знання основ психологічної практики у сфері тренінгових технологій: опанування спеціальних теоретичних знань, обізнаність про методи і технології та їх теоретико-методологічні засади, ознайомленість із прийомами, що базуються на різних психологічних теоріях, а також розвиток необхідних професійно важливих якостей і навичок. Цей блок реалізується у навчальному процесі і розгортається у рамках курсу «Психологія тренінгової роботи» у формі навчального тренінгу, що розбитий на 5 років навчання. Структура навчальної програми цього курсу представлена у табл. 2.

Структура навчальної програми з курсу «Психологія тренінгової роботи»

Курс	Се-местр	Назва навчальної дисципліни	Кіль-кість годин	Кіль-кість креди-тів	ПВЯ, що мають бути сформовані
1курс ДФН	I II	Основи тренінгової роботи Соціально-психологічний тренінг			Особисті комунікативні якості Особисті комунікативні якості
2 курс ДФН	II IV	Тренінг сенситивності Тренінг професійних комунікацій			Емпатія Сенситивність Організаторські, лідерські та ділові комунікативні якості
3 курс ДФН	V	Тренінг рефлексивності		2,5	Рефлексивність
4 курс ДФН	VII	Арт-техніки у тренінговій роботі		1,5	Емоційна саморегуляція
5 курс ДФН	X	Авторський тренінг			Креативність

В рамках діяльності психологічної служби для формування професійно важливих якостей нами були використані такі форми роботи як соціально-психологічний тренінг та волонтерська діяльність.

Участь у соціально-психологічних тренінгах дає можливість формувати необхідні професійно важливі якості та навички, а також отримати необхідний досвід участі у тренінговому процесі. А самостійне проведення тренінгів студентами у рамках волонтерської діяльності за принципом рівний-рівному дає можливість відпрацювання необхідних навичок у сфері тренінгових технологій та реалізації професійно важливих якостей в реальних ситуаціях професійної діяльності.

Організація групових супервізій проведених тренінгових занять дає можливість проаналізувати отриманий практичний досвід, розібрати помилки, продумати альтернативні варіанти вирішення проблемних ситуацій, сформувати навички рефлексії професійної діяльності.

Ю.М. Швалб наголошує, що спеціальна теоретична підготовка повинна відбуватися у формі навчального тренінгу. Навчальні тренінги визначаються науковцем як спеціально-організовані дії з моделювання навчальних ситуацій з метою формування базових понять і компетенцій на основі проблематизації індивідуального досвіду учасників. Навчальний тренінг, створюючи ігрову реальність, знімає бар’єри на шляху креативності мислення, страх помилки (оскільки ситуація несправжня) і дозволяє вирішувати цілком реальні проблеми, пов’язані з майбутньою професійною діяльністю. Використання навчального тренінгу як форми роботи активізує студентів як суб’єктів учбово-професійної діяльності, стимулює їх креативність, розвиває дивергентне мислення, що у подальшому сприяє створенню власної концепції і побудови траєкторії освіти впродовж життя. Тому, на думку науковця, традиційні та інноваційні форми організації навчання повинні бути спрямовані на активізацію пошуку у вирішенні проблемних питань, розвитку внутрішнього діалогу студента та формування здатності до самостійного вибору на основі усвідомлення можливих суперечливих рішень як необхідної умови розвитку творчого мислення.

В. О. Лефтеров підкреслює, що професійно-орієнтовані тренінги «…дозволяють ефективно розвивати професійно значущі якості особистості фахівця».

Л. І. Мороз наголошує, що «цінність тренінгових занять полягає насамперед у можливості подолати обмеження, які властиві традиційним методам навчання».

1) актуалізація особистого досвіду студента;

2) визначення обмежень у наявних знаннях для вирішення певного навчального завдання;

3) колективний пошук способів дій у невизначеній ситуації;

4) апробація знайдених способів дій та їх демонстрація;

5) колективний аналіз запропонованих способів дій і формування базових понять;

6) закріплення ефективних способів дій та їх узагальнення;

7) рефлексія щодо власних способів дій та готовності до професійної практики.

На першій стадії у соціально-психологічній взаємодії учасників виникає особистісне переживання ними певної ситуації і таким чином задіюється емоційний інтелект до вирішення навчального завдання. На другій стадії студенти, приступивши до вирішення певного навчального завдання, приходять до розуміння, що наявних у них знань та способів дій недостатньо. Тому на третій стадії процес колективної миследіяльності спрямовує перетворення навчального завдання у навчальну задачу, тобто детермінує процес цілепокладання в учбово-професійній діяльності. Саме на цій стадії робоча група діє як самостійний суб’єкт миследіяльності.

Викладач, ретельно слідкуючи за роботою груп, організує і направляє їх роботу у конструктивне русло, надаючи певну інформацію, включаючи у свою роботу міні-лекції, алгоритми дій у навчальній чи професійній ситуації, здійснюючи позиційну розстановку учасників, виштовхуючи їх у різноманітні функціональні позиції: «фахівець», «експерт», «клієнт» тощо. Досягненням студентів на цій стадії є оволодіння певним способом дій, поняттями, виходячи з власного досвіду групової взаємодії.

Подальша апробація виведених понять та знайдених способів дій допомагає сформулювати базові поняття та визначити найбільш ефективні способи дій. Як правило, закріплення ефективних способів дій відбувається при вирішенні іншого навчального завдання, котре можна віднести до типу задач, який пропонувався до засвоєння. Таким чином у студентів формується досвід реалізації способу дій у професійних ситуаціях, психологічна готовність до професійної практики. Рефлексія студентів щодо власних способів дій та психологічної готовності до виконання професійних задач, вирішення професійної ситуації допомагає учасникам тренінгу усвідомити власні досягнення та обмеження в учбово-професійній діяльності та спрямувати власний розвиток у професійній сфері.

Блок спеціальної практичної підготовки включає набуття досвіду учасника з метою ознайомлення з цією психологічною технологією, а також для відпрацювання певних особистих комплексів; оволодіння певними вміннями, пов’язаними з надбанням досвіду роботи у даній практиці.

А.В. Кунцевська вказує, що за допомогою навчального тренінгу можливо також вирішувати задачі спеціальної практичної підготовки. Як указує дослідниця, навчальний тренінг розгортається у трьохетапній конструкції. На першому етапі викладач-тренер організує простір соціально-психологічної взаємодії учасників за допомогою класичних засобів СПТ:

вправи, ігри, моделювання тощо. Результатом для учасників тут стає особистісне переживання певної ситуації, певний емоційний досвід.

На другому етапі тренер організує середовище, що сприяє виходу учасників у рефлексивну позицію («механічне позиціювання») для того, щоб зафіксувати у їх свідомості межі різних позицій: зовнішньої («фахівець», «методист», «дослідник») та позиції учасників тренінгу («Я-учасник»). Результатом для учасників тут виступає поняття про спосіб дії, оволодіння засобом та поняттями, що утворилися на основі власного досвіду, формування професійної позиції.

Третій етап — утілення учасником отриманого способу дії на рівнях: теоретичному (описуючи власні дії у гіпотетичній ситуації); моделювання (демонструючи набуті компетенції в ігровій ситуації) та практичному (проходячи практику під супервізією фахівця).

Результат для учасників: досвід реалізації способу дії; готовність до професійної діяльності.

Отже, навчальні тренінги спрямовані на формування навичок, умінь та способів дій у конкретних практично-професійних ситуаціях, розвиток важливих професійно значущих якостей студентів та формування готовності до професійної діяльності. Але вони не спроможні вирішити всі завдання, що постають при організації спеціальної практичної підготовки, що і стало предметом подальшого наукового осмислення.

На нашу думку, Психологічна служба, як компонент освітнього простору вишу, може надавати можливість майбутнім психологам отримувати спеціальну практичну підготовку, тому що саме соціально-психологічний супровід разом з ефективною учбово-професійною діяльністю дає потужний розвивальний ефект, слугує формуванню смислових контекстів професійної освіти та професіоґенези особистості.

Тому до тренінгової технології були включені такі форми роботи, як

соціально-психологічний тренінг та волонтерська діяльність, що реалізуються у рамках діяльності психологічної служби вишу у процесі соціально-психологічного супроводу.

Соціально-психологічні тренінги включені до тренінгової технології наступним чином:

На 1-3 курсах (2 технологічний крок) проводиться цикл соціально-психологічних тренінгів, а саме: адаптаційний тренінг, тренінг соціальної взаємодії, тренінг розвитку оргуправлінських якостей, тренінг креативності.

На 4-5 курсах (3 технологічний крок) студенти включаються до участі у волонтерській діяльності на базі Психологічної служби вишу з метою проведення вищезазначених тренінгів зі студентами 1-3 курсів під супервізією фахівців.

Участь у соціально-психологічних тренінгах дає можливість сформувати необхідні професійно важливі якості та навички, а також отримати необхідний досвід участі у тренінговому процесі. А самостійне проведення тренінгів студентами у рамках волонтерської діяльності за принципом рівний-рівному надає можливість відпрацювання необхідних практичних навичок у сфері тренінгових технологій та реалізації професійно важливих якостей у реальних ситуаціях професійної діяльності. Організація групових супервізій проведених тренінгових занять дає можливість проаналізувати отриманий практичний досвід, розібрати помилки, продумати альтернативні варіанти вирішення проблемних ситуацій, сформувати навички рефлексії професійної діяльності.

Тренінгова технологія підготовки майбутніх психологів у сфері тренінгових діяльності, що включає такі елементи освітнього простору, як навчальний процес та діяльність у рамках психологічної служби, та розроблена на засадах практико-орієнтованої освіти, дозволяє вирішити задачі розвитку професійно важливих якостей та формування готовності до успішної професійної діяльності.

Тренінгова технологія підготовки майбутніх психологів у сфері тренінгової діяльності, розроблена у рамках практико-орієнтованої освіти, спрямована на формування готовності майбутніх фахівців до успішної професійної діяльності у цій практиці. Результатом учасників стають розвиток необхідних професійно важливих якостей, формування певних знань, умінь і навичок, пов’язаних з професійною діяльністю та вироблення і засвоєння умінь і способів дій у професійно-орієнтованих ситуаціях.

Тренінгова технологія може бути рекомендована для подальшого застосування у вищих навчальних закладах у процесі фахової підготовки психологів.

3.2. Визначення ефективності програми підготовки майбутніх психологів до провадження тренерської діяльності

Після того як ми провели навчальні тренінги у рамках курсу «Психологія тренінгової роботи» на студентах-психологах різних курсів, виявилось, що переважна більшість студентів і випускників, потребують корекції професійно важливих якостей.

Отримані дані суперечили сучасним вимогам до конкурентоздатного фахівця психологічної сфери.

Це вказує на необхідність оптимізації системи професійної підготовки майбутніх психологів, яка здатна була б на належному рівні сформувати професійно важливі якості.

Провівши повторне діагностування професійно важливих якостей психологів до впровадження тренерської діяльності, але уже в рамках соціально-психологічного супроводу на базі Психологічної служби університету, ми отримала дані, які значно відрізняються від результатів після проведення навчальних тренінгів під час проведення пар.

Це говорить про, що саме соціально-психологічний супровід разом з ефективною учбово-професійною діяльністю дає потужний розвивальний ефект, слугує формуванню смислових контекстів професійної освіти.

Рівень комунікативних та організаторських якостей студентів-психологів після застосування супроводу (за методикою КОС-2)

Шкали	1 курс	2 курс	3 курс	4 курс	5 курс
	Експерементальна група	Контрольна група	Середні показники	Експеремаентальна група	Контрольна група	Середні показники	Експеремаентальна група	Контрольна група	Середні показники	Експеремаентальна група	Контрольна група	Середні показники	Експеремаентальна група	Контрольна група	Середні показники
організаторські	2,45	2,59	3,02	3,35	4,30	3,38	4,25	3,32	3,78	4,30	5,25	4,77	7,21	6,25	6,73
комунікативні	3,88	2,30	3,09	4,25	5,05	4,65	4,78	4,30	4,54	4,03	2,25	3,27	5,4	6,5	5,95

Показники комунікативних та організаторських якостей студентів-психологів залежно після застосування супроводу (у %)

	Етапи учбово-професійної діяльності
1 курс	2 курс	3 курс	4 курс	5 курс
Високий	37%	43%	44%	51%	52%
Середній	34%	36%	34%	28%	26%
Низький	29%	21%	22%	21%	22%

Аналізуючи результати за методикою Кос-2 «вимірювання рівня комунікативних та організаторських якостей» після застосування супроводу у студентів 1-5 курсів МНУ ім. Сухомлинського інституту психології та соціального забезпечення, можна стверджувати, що рівень комунікативних та організаторських якостей студентів значно виріс.

Загалом, спостерігаємо позитивну динаміку щодо оптимізації рівня комунікативних та організаторських якостей у всіх курсів під час соціально-психологічного супроводу у вищому навчальному закладі, все ж таки в порівняні із попередніми результатами де переважав низький рівень комунікативних та організаторських якостей, то після застосування супроводу переважає високий та середній рівень розвитку комунікативних та організаторських якостей.

Це говорить про значну ефективність супроводу, який сприяє подальшому розвиткові комунікативних і організаторських якостей в процесі навчання у вишу.

Рівень креативності студентів-психологів після проведення супроводу (бали)

Шкали	1 курс	2 курс	3 курс	4 курс	5 курс
	Експерементальна група	Контрольна група	Середні показники	Експеремаентальна група	Контрольна група	Середні показники	Експеремаентальна група	Контрольна група	Середні показники	Експеремаентальна група	Контрольна група	Середні показники	Експеремаентальна група	Контрольна група	Середні показники
бали	1,55	2,85	2,2	2,25	2,80	2,52	2,35	2,85	2,6	3,45	4,25	3,85	4,15	3,95	4,05
Допитливість	4,5	3,20	3,85	3,49	4,7	4,09	4,09	5,2	4,64	4,5	3,2	3,85	4,5	3,8	4,15
Уява	3,84	2,5	6,34	4,2	3,5	3,85	3,4	4,2	3,8	4,2	3,9	3,05	4,7	3,9	,43
Складність	3,25	2,3	2,77	3,6	2,8	6,4	3,2	2,5	3,8	1,6	2,7	1,7	3,5	2,1	2,8
Схильність до ризику	4,05	3,5	3,77	3,39	4,3	3,84	4,3	3,5	4,7	5,3	4,9	5,1	4,7	4,5	4,6

Показники креативності студентів-психологів після проведення супроводу (у %)