Звукорежисура

Звук у ефірі – явище особливе. Звукова партитура розробляється та виконується у тісному зв’язку з візуальними компонентами телепрограми. Звукорежисура – це мистецтво наповнення образу ефірної програми всіма барвами звуку: музикою, шумами, голосом, інтонацією. Звукорежисер має створити таку звукову палітру, яка нагадуватиме світ звуків, що складається в уявленні людини відповідно до певних обставин. Для цього здійснюється окремий запис різних звуків з їх наступним монтажем.

У створенні телереклами задіяний достатньо специфічний вид звукорежисури – саун-дизайн. Він виконує звукове оформлення рекламних, анонс них, промоушнроликів, різних заставок та відбивок. Його основне завдання – привернути увагу телеглядачів і утримати її якомога довше за допомогою звуку.

Традиційна схема технологічного процесу саунд-дизайну така:

· Забезпечення чистого первинного запису звуку на знімальному майданчику.

· Грамотний монтаж чорної звукової фонограми.

· Створення речового та шумового озвучування.

· Монтаж мовлення й шумів.

· Монтаж фонових шумів та музики.

· Перезапис.

Звукорежисура мовлення передбачає запис тексту, який промовляється голосом людини. Такий текст умовно можна поділити на розмовний та сценічний. Розмовний текст характеризується реальністю оточення тих, хто розмовляє. Такий текст не готується заздалегідь, тому йому властиві розмитість, неподільність, недоговореність. Як правило, він майже завжди діалогічний і безпосередньо пов'язаний із сприйняттям співрозмовником певних фрагментів реальності. Все це пов’язано з індивідуальними особливостями того, хто говорить: темпом мовлення, висотою голосу, розстановкою пауз та наголосів, інтонацією.

Сценічний текст готується заздалегідь, попередньо фіксується у сценарії. Сценічній промові властиві такі характеристики, як дикційна чистота, чіткість та розбірливість.

У різних за жанром телепрограмах присутній розмовний і сценічний текст. Як правило, у рекламі – лише сценічний текст, за виключенням тих роликів і програм, у яких за сценарієм потрібно вести «живі діалоги», брати інтерв’ю з «натури».

Під час здійснення запису необхідно запобігти запису відволікаючих шумів (гортання сторінок, скрипіння стільця). Для цього встановлюють спеціальні екрани, які зменшують величину ревербації. Записаний текст підлягає редагуванню. Воно включає у себе видалення непотрібних фрагментів, обмовлень, поєднання різних фрагментів так, щоб не порушився логічний зв'язок, копіювання відібраних фрагментів оригіналів на окрему доріжку у певній послідовності, розстановку пауз, поєднання кількох компонентів звуку в єдину завершену комбінацію.

Після редагування текст підлягає монтажу. За допомогою монтажу з мови видаляються певні дефекти мовлення, а правильні фрагменти об’єднуються. При цьому чітко вимірюють довжину пауз, помічаючи їх початок і кінець. Регулювання довжини паузи можна здійснювати за допомогою зміни введення запису з другого речового фрагменту фонограми. Іноді паузи відсутні в обох фрагментах. Тоді їх створюють штучно або беруть із інших місць запису.

Звукорежисура музики. У ній важливого значення набуває синтез зображення та звуку, який має ґрунтуватися на законах психологічного сприйняття інформації. Часто у звукорежисурі надають великого значення поєднанню музики та кольорової гами кадру. Наприклад, вдалим вважається поєднання чорно-білого зображення з повільною класичною музикою. Тоді підкреслюється враження минулого, здійснення якихось сумних подій. Синьо-жовту, зеленувату гаму пов’язують із запальними молодіжними сучасними ритмами для забезпечення яскравості, виразності, підкреслення прогресивного руху. Червоно-біло-чорну гаму можна поєднати з класичною музикою прискореного темпу для підсилення вишуканості, аристократичності, з фольклорними мотивами – для підкреслення національного. М’яка, пастельна або срібно-сіро-блакитна гама поєднується з пронизливою уповільненою музикою, виконаною за допомогою синтезаторів для створення асоціацій, пов’язаних з Космосом, вічністю, майбутнім тощо.

Для збагачення ефірного образу звукорежисери у своїй роботі використовують увесь набір засобів виразності музики: ритм, тембр, темп, регістр, динамічні відтінки, фактуру, інструментовку. Поряд з ними важливого значення набуває забезпечення драматичності музичного ряду, що має бути тісно пов’язаним із сюжетом: підсилювати певні образи, вступати з ними у протиріччя, навіювати певні асоціації тощо.

Звукорежисура шумів. У ній є два основних спрямування – це використання справжніх шумів, які супроводжують певну дію чи явище, та їх імітація. Імітація передбачає заміну одного шуму іншим, який його нагадуватиме. Наприклад, шелест падаючого листя можна імітувати за допомогою поодинокого розкидання окремих листків паперу на лінолеум.

Основними правилами запису шумових фонограм є такі:

· Забезпечувати безперервність звучання фонограми для надання фонові природності.

· Виділяти головний шум на тлі другорядних для підсилення ефекту сприйняття головної дії, підкреслення звукообразу.

· Записувати тихі та слабкі звуки у режимі природної голосності.

· Виражати тишу через ледь помітний звук.

· Відбирати звуки з метою створення характерної атмосфери замість їх натурального копіювання.

· Записувати звуки, які надалі підлягають виділенню, на окрему доріжку для того, щоб у подальшому можна було модифікувати їх голосність, темп, висоту звучання.

· Готувати та монтувати шумові фонограми з «нахльостом» на попередні й наступні фрагменти зображення для забезпечення плавних переходів з одного звуку на інший.

· Використовувати неочікуване втручання нового звуку у гостро драматичних ситуаціях.

· Слідкувати за відповідністю відібраних звукових фрагментів глядацькому уявленню про їх звучання.

· Відбирати крупні звукові плани для показу перспективи. Відомо, що ближні предмети шумлять голосніше, чим віддалені.

Робота звукорежисера пов’язана не лише з умілим записом мовлення, підбором музичних фрагментів та шумових заставок. Значне місце у ній відводиться монтажу записаного матеріалу. Як правило, такий монтаж здійснюється за допомогою цифрової звукорежисерської апаратури, оснащеної цілим набором сучасних комп’ютерних програм. Ці програми дозволяють монтувати різний звуковий матеріал: поєднувати музику з музикою, музику з фоновими шумами, музику з голосом, голос з голосом тощо. Багато програм також дають можливість змінювати рівень фрагментів у момент склеювання: голосність, виразність, темп тощо. При цьому варто уникати моментів звукового дискомфорту. Серед причин його виникнення можна назвати такі:

· Звуки заважають сприймати рекламний текст за рахунок неправильного збалансування голосності музично-шумової фонограми та озвучувального тексту.

· Звукова партитура рекламного звернення «перевантажена» музикою та шумами за рахунок недооцінювання їх важливості.

· Різке обривання музичних та шумових фрагментів за рахунок простої слухової помилки звукорежисера або коли фонограма вводиться до контексту рекламного звернення під час монтажу ефірного матеріалу без подальшого коригування звуку.

· Стильові помилки у підборі музичних і шумових фрагментів для озвучення рекламного ролика у разі, коли час створення, стиль музики, її характер не відповідають емоційному психологічному стану персонажа.

· Однотонність звуку через одноманітність темпу та інструментування музичних фрагментів, подання шумів у одноголосності з музикою.

· «Подвійна інформація», яка виникає у разі накладання тексту, який проголошує диктор чи герой на текст запозиченої пісні, або коли текст промови не відповідає тексту титрів.

· Перевантаженість рекламного тексту, що виникає у разі його недостатнього «розбавлення» музикою та шумами й тому ускладнює сприйняття.

Створення телереклами вимагає високого професіоналізму у сфері звукорежисури, який зумовлений тим, що рекламний ролик є особливим видом реклами, здатним поєднувати візуальні образи із звуковими та чуттєвими або створювати ефективні повідомлення лише за допомогою звуків.

Дата добавления: 2014-12-25