Загальнонаукові та емпіричні методи дослідження

Виходячи із методології діалектичного матеріалізму, розріз­няють такі методи наукового пізнання: загальнонаукові і конк­ретно-наукові (емпіричні).

Загальнонаукові методи - це такі засоби і прийоми (чи їх су­купності), які з тими чи іншими модифікаціями використовують в усіх чи майже в усіх науках з урахуванням особливостей конкретних об'єктів дослідження (рис. 4.1).

Рис. 4.1. Загальнонаукові методи дослідження

Загальнонаукові методи використовуються в теоретичних і емпіричних дослідженнях. До них належать аналіз і синтез, інду­кція і дедукція, аналогія і моделювання, абстрагування і конкре­тизація, системний аналіз.

Аналіз (від гр. analisis- розкладання) - метод дослідження, який включає в себе вивчення предмета за допомогою уявного або практичного розчленування його на складові елементи (частини об'єкта, його ознаки, властивості, відношення). Кожна із виділених частин аналізується окремо у межах єдиного цілого. Наприклад, аналіз продуктивності праці робітників провадиться по підприємству в цілому і по кожному цеху; систему виробничих відносин розчленовують на відносини в окремих сферах суспільного відтворення, а в системі продуктивних сил виокремлюють елементи, які під­лягають самостійному розгляду. Таким чином, відбувається обґрунтування окремих економічних категорій.

Аналіз - це не тільки вивчення предмета шляхом розчленуван­ня його на складові, кожна з яких аналізується окремо у межах одного цілого, але часто-густо прийом економічного аналізу за­стосовується для розкриття причинних зв'язків, що зумовлюють результати явищ і процесів (середні й відносні величини, групу­вання, індексний метод, коефіцієнти автономії, довготермінового залучення коштів, маневрування власними коштами підприємст­ва, нагромадження амортизації, реальної вартості основних засо­бів, коефіцієнти ліквідності (платоспроможності) тощо).

Синтез (від гр.synthesis - поєднання, складання) - метод вивчення об'єкта у його цілісності, в єдиному і взаємному зв'язку його частин. У процесі НД синтез пов'язаний з аналізом, оскільки дає змогу поєднати частини предмета, розчленованого у процесі аналізу, встановити їх зв'язок і пізнати предмет як єдине ціле (продуктивність праці по виробничому об'єднанню у цілому). Синтез дає можливість комплексно дослідити сутність явищ і процесів.

Наприклад, аналізуючи виконання умов договорів на постачан­ня товарів за окремими підприємствами фірми, наприкінці роблять загальний висновок про забезпечення товарними запаса­ми по фірмі в цілому.

Індукція (від лат. іпсdисtіоп - наведення, побудження) - метод дослідження, за яким загальний висновок про ознаки множини елементів виводиться на основі вивчення цих ознак у частини елементів однієї множини. Так вивчають фактори, які негативно впливають на продуктивність праці по кожному окремому підприємству, а потім узагальнюють у цілому по об'єднанню, до складу якого входять ці підприємства як виробничі одиниці (наприклад, витрати за елементами вивчають, насамперед, за даними аналітичного обліку, а відтак — синтетичного обліку).

Дедукція (від лат. deductіоп - виведення) - прийом дослідження, за яким передусім вивчається стан об'єкта в цілому, а потім - стан його складових елементів, тобто висновки одержують від загального до окремого (наприклад, витрати досліджують загалом по всій фірмі, а відтак - за окремими дочірніми підприємствами).

Аналогія (від гр. analogia - відповідність, подібність) - метод НД, за допомогою якого досягається пізнання ознак суб'єктів на основі їх подібності до інших. Застосовується для підтвердження ідентичності підписів у відомостях на виплату заробітної плати, отримання грошей під звіт на підставі видаткових касових орде­рів, отримання матеріальних цінностей матеріально відпові­дальними особами на підставі накладних, рахунків-фактур тощо.

Моделювання (від лат. modulus - міра, зразок, стандарт, тип, марка) - спосіб наукового пізнання, який ґрунтується на заміні об'єкта, що вивчається, на його аналог, модель, що містить істотні прикмети оригіналу.

Модель є завжди спрощеним віддзеркаленням об'єкта дослі­дження і, не перебуваючи постійно в певних відносинах з реаль­ним об'єктом, до певних меж може заміняти його. Можна ство­рювати цілу сукупність моделей того самого об'єкта, кожна з яких відрізняється ступенем складності та врахованими характе­ристиками. Модель має відповідати таким вимогам:

- достатньо повно відображати особливості та сукупність до­сліджуваного об'єкта;

- подавати об'єкт у спрощеному вигляді, але з допустимим ступенем простоти для даної мети дослідження;

- дати можливість здійснити перехід від модельованої інфор­мації до реальної.

В економічних дослідженнях широко застосовується економіко-математичне моделювання, коли модель та її оригінал описуються тотожними рівняннями і досліджуються за допомогою комп'ютерної техніки. До таких моделей належать секторальні моделі прогнозування економіки України, зокрема модель сектора державних фінансів, модель сектора споживання та доходів населення тощо. Але застосування методу моделювання наштовхується на певні труднощі, спричинені недостовірністю вихідної інформації про об'єкт дослідження, надмірним спрощенням харак­теристик, помилками в методології моделювання.

Модель в економіці - це образ, зображення, копія, план, карта, формула, графік, матриця (прямокутна таблиця чисел) тощо. Філософи визначають модель як уявно створену чи матеріально реалізовану систему, яка, відображаючи чи відтворюючи об'єкт дослідження, здатна замінювати його так, що її вивчення дає нову інформацію про цей об'єкт. Отже, модель замінює об'єкт, вона є його аналогом у повному розумінні - за властивостями, структурою, зв'язками чи функціями.

В економічних дослідженнях модель є важливим носієм інфор­мації і засобом фіксації знання.

Алгоритм методу моделювання полягає в:

1) постановці завдання;

2) створенні чи вибору моделі;

3) дослідженні моделі;

4) перенесенні значення (екстраполяція) з моделі на об'єкт дослідження.

Абстрагування (від лат. abstrahere - відволікати) - метод відволікання, який дає змогу переходити від конкретних питань до загальних понять і законів розвитку. Він застосовується в економічних дослідженнях для перспективного планування, коли на основі вивчення роботи підприємств за минулий період прогнозується розвиток галузі або регіону на майбутній період.

Суть абстрагування полягає у звільненні наших уявлень про предмет дослідження від часткового, нетипового, короткочасного і у знаходженні в них суттєвого, постійного, типового. Напри­клад, для вияву залежності між попитом і пропозицією на певний товар у ринковій економіці допускають, що кількість та якість інших аналогічних товарів незмінна, ціни на них незмінні, доходи споживачів незмінні і т.д. Абстрагування використовуєть­ся для аналізу окремих явищ і процесів, але обов'язково доповнюється аналізом усіх сторін економічної системи.

Результатом абстракції є обґрунтування економічних катего­рій. Абстракція лише відображає у формі думки зміст, закладе­ний у речах.

Щоб абстракція була науковою, необхідно визначити межі абстрагування, довести, що певний аспект економічного явища або процесу не впливатиме на їх внутрішню сутність, закони розвитку й функціонування.

Метод абстракції органічно пов'язаний із поняттям конкрет­ного, оскільки абстракція - це щабель до з'ясування сутності конкретного. Вона є однією зі сторін, граней, ланок, частин конк­ретного і тому становить його протилежність. Конкретність - ці­лісний об'єкт в єдності його різноманітних сторін, властивостей, рис.

Конкретизація (від лат. сопсretus - густий, твердий) - метод дослідження предметів у всій різнобічності їх, у якісній багатобічності реального існування на відміну від абстрактного вивчення предметів. Досліджується стан предметів у зв'язку з певними умовами їх існування та історичного розвитку. Так, перспективи розвитку галузі визначають на підставі конкретних розрахунків застосування нової техніки і технології, збалан­сованості трудових і матеріальних ресурсів, перспективи соціально-економічного розвитку регіону визначаються на основі конкретних розрахунків доходної частини бюджету, прийняття законодавчих актів щодо підвищення оплати праці та пенсійного забезпечення населення, розвитку виробничої сфери з надання послуг.

Системний аналіз - метод дослідження, який вивчає об'єкт як сукупність елементів, що складають певну систему. Взаємодія елементів системи характеризується як прямими, так і зворотними зв'язками. Сутність системного аналізу полягає у тому, щоб виявити такі зв'язки та встановити їхній вплив на поведінку всієї системи в цілому. У НД він передбачає оцінку поведінки об'єкта як системи з усіма факторами, які впливають на його функціонування. Цей метод широко застосовується у НД у комплексному ви­вченні діяльності виробничих об'єднань і галузі в цілому, визначенні пропорцій розвитку народного господарства, плануванні та організації виробничих процесів, дослідженні систем управління тощо.

Системний аналіз як метод НД ще не має єдиної методики. У практиці досліджень він спирається на теорію досліджень опера­цій, методику аналізу систем дослідження об'єктів за умов неви­значеності.

На основі загальнонаукових методів дослідження явищ, які відбуваються у природі і суспільстві, у кожній науці сформували­ся емпіричні методи, що ґрунтуються на досвіді розвитку кон­кретної науки та застосуванні її у практичній діяльності людей.

Конкретно-наукові (емпіричні) методи використовуються в окремих науках чи в генетично пов'язаних або об'єднаних спіль­ністю об'єктів дослідження. Наприклад, метод калькуляції. Він належить до емпіричних, бо використовується лише в економіці. Тоді як метод балансу може застосовуватися в декількох близь­ких за певною ознакою дисциплінах (у регіональній економіці та економічній географії). Він також належить до конкретно-наукових, але не спеціальних, а міждисциплінарних.

Емпіричні методи застосовуються у дослідженнях разом із загальнонауковими як специфічні методи конкретно-наукового пізнання прикладного характеру. Це переважно методи чутливості - відчуття, сприймання і уявлення. Проте емпіричні методи - це не лише сприймання чутливості. Проста констатація результатів спостережень таких, як "перевищення витрат виробництва проти запланованих на скільки-то", це ще не наукове пізнання. Воно стає науковим, коли визначено їх причинний зв'язок спостереженням і експериментом, тобто виявлено і вивчено фактори, що зумовили перевищення витрат, і розроблено заходи щодо усу­нення недоліків.

Економічне зростання на сучасному етапі досліджують, вико­ристовуючи моделі економічного зростання, які дають змогу пе­редбачити динаміку основних показників економічного розвитку. Для ефективного управління економікою необхідно передбачити зміни, що відбуваються в житті, використовуючи для підрахунків достатньо складні економічні моделі.

Під моделлю в макроекономіці розуміють відображення в ма­теріальній формі найзначніших зв'язків і відносин системи. Аналіз макроекономічної системи на базі моделей здійснюють із використанням генетичного та функціонального підходів.

Конкретно-наукові (емпіричні) методи включають теоретичні і методичні прийоми досліджень.

Теоретичні прийоми - використання існуючих теорій, а та­кож створення нових теорій, притаманних певній науці. До них належать: формалізація, гіпотетичний і аксіоматичний методи, створення теорії (рис. 4.2).

Рис. 4.2. Методи теоретичного дослідження

Формалізація (від лат. formula - форма, певне правило) - ме­тод дослідження об'єктів, подання їх елементів у вигляді спеціальної символіки, наприклад, собівартості продукції - формулою, де за допомогою символів показано статті витрат.

Це метод вивчення різноманітних об'єктів шляхом відоб­раження їх структури у знаковій формі за допомогою штучних мов, наприклад, мовою математики.

Переваги формалізації:

Ø вона забезпечує узагальненість підходу до вирішення проб­лем;

Ø символіка надає стислості та чіткості фіксації значень;

Ø однозначність символіки (уникаємо багатозначності зви­чайної мови);

Ø дає змогу формувати знакові моделі об'єктів і замінювати вивчення реальних речей і процесів вивченням цих моделей.

Завдяки своїй специфічності формалізація забезпечує узагаль­неність підходу до розв'язання пізнавальних проблем. Крім того, символіка штучної мови надає стислості й чіткості фіксації значень формалізованих об'єктів пізнання, надає однозначності розуміння їх структури (на відміну від двозначності у засто­суванні звичайної мови).

Формалізація, як правило, пов'язана із застосуванням мате­матичного апарату. Як метод, формалізація зводить дослідження реальних змістових сторін об'єктів, властивостей і відношень до формального дослідження відповідних їм знаків (абстрактних об'єктів); широко застосовується у математичному моделюванні у багатьох галузях науки.

Гіпотетичний метод (від гр. hipotheticos- побудований на гіпотезі) ґрунтується на гіпотезі, науковому припущенні, вису­нутому для пояснення будь-якого явища, яке потребує перевірки та теоретичного обґрунтування, щоб стати достовірною науковою теорією. Він застосовується для дослідження нових економічних явищ, які не мають аналогів (вивчення ефективності нових машин і устаткування; собівартості нових видів продукції та ін.).

Аксіоматичний метод передбачає використання аксіом, що є доведеними науковими знаннями, які застосовуються у НД у вигляді відправних початкових положень для обґрунтування нової теорії. Передусім це стосується використання економічних законів у НД, що є аксіоматичними знаннями наукової теорії, які використовуються для подальшого розвитку науки.

Створення теорії - узагальнення результатів дослідження, знаходження загальних закономірностей у поведінці об'єктів, що вивчаються, а також поширення результатів дослідження на інші об'єкти і явища, які сприяють підвищенню надійності проведеного експериментального дослідження.

Методичні прийоми формуються на основі загальнонаукових методів і відображають особливості тієї науки, завдяки якій вони створені. Це спостереження, експеримент, впровадження резуль­татів дослідження в практичну діяльність.

Спостереження - систематичне, цілеспрямоване, спеціаль­но організоване сприймання предметів і явищ об'єктивної дійсності, які виступають об'єктами дослідження. Як методичний прийом наукового пізнання спостереження дає можливість одержувати первинну інформацію у вигляді сукупності емпіричних тверджень. Емпірична сукупність стає основою попередньої систематизації об'єктів реальності, роблячи їх вихідними об'єктами НД.

Спостереження має відповідати таким вимогам:

Ø передбачуваності заздалегідь (спостереження проводиться для певного, чітко поставленого завдання);

Ø планомірності (виконується за планом, складеним відповід­но до завдання спостереження);

Ø цілеспрямованості (спостерігаються лише певні сторони явища, котрі викликають інтерес під час дослідження);

Ø вибірковості (спостерігач активно шукає потрібні об'єкти, риси, явища);

Ø системності (спостереження ведеться безперервно або за певною системою).

Найважливішою складовою НД є експеримент - апробація знання досліджуваних явищ у контрольованих або штучно створених умовах. Це такий метод вивчення об'єкта, коли дослідник активно і цілеспрямовано впливає на нього шляхом створення штучних умов чи застосування звичайних умов, необхідних для виявлення відповідних властивостей. Сам термін "експеримент" (від лат. experimentum - спроба, дослід) означає науково поставлений дослід, спостереження досліджуваного явища у певних умовах, що дають можливість багаторазово відтворювати його під час повторення цих умов. Експеримент, як важливий елемент наукової практики, вважається основою теоретичного знання, критерієм його дійсності.

Впровадження результатів дослідження у практичну діяльність - методичні прийоми реалізації результатів НД у практичну діяльність людей (удосконалення технологічного процесу виробництва продукції, менеджменту, маркетингової діяльності та ін.).

Метод науки має величезне значення для розвитку наукового пізнання. Як писав видатний фізіолог І.Павлов, метод - найпер­ша, основна річ. Від методу, від способу дій залежить ефектив­ність дослідження. Застосовуючи найефективніші методи, на його думку, і не дуже талановита людина може зробити багато, не володіючи методами, і геніальна людина працюватиме марно і не отримає цінних, точних результатів. Цей вислів безпосередньо стосується й економічної науки.

Отже, загальнонаукові і конкретно-наукові (емпіричні) методи дослідження перебувають у взаємозв'язку, спрямованому на всебічне вивчення досліджуваних об'єктів, явищ для отримання достовірних знань про них для розвитку науки як рушійної сили суспільства.

На основі загальнонаукових методів дослідження та практики економічної діяльності наука економіка сформувала свої конк­ретно-наукові (емпіричні) методичні прийоми. За висновками науковців ці прийоми сформувалися під впливом взаємного проникнення економічних наук в однорідні галузі.

Зокрема, бухгалтерський облік, як самостійна прикладна еко­номічна наука і практична діяльність, тісно пов'язаний з сукуп­ністю фундаментальних і прикладних наук. Передусім теорія обліку спирається на філософію, яка вивчає найбільш загальні закони розвитку суспільства і пізнання. Ці закони визначають розвиток теорії і практики бухгалтерського обліку. Бухгалтерсь­кий облік спирається на широку законодавчу базу, яка регулює діяльність підприємства. Юридичні науки формують правове поле бухгалтерського обліку підприємств, організацій, установ.

Бухгалтерський облік тісно пов'язаний з економічною теорією і прикладними економіками, які вивчають різні фази відтворення: виробництво - обмін - розподіл - споживання та такі економічні категорії, як виробничі ресурси, прибуток, ціна, товар, гроші. У свою чергу економічна теорія є методологічною базою інших економічних наук - економічної статистики, мікро- та макроекономіки, фінансів, менеджменту, маркетингу.

Важливу роль у моделюванні господарських процесів, алго­ритмізації господарського процесу, розробці й використанні економіко-математичних методів аналізу відіграє математика.

Таким чином, методичні прийоми різних груп наук інтег­руються і кожна з економічних наук визначила свої методичні прийоми НД.

За М.Т. Білухою, всі конкретно-наукові методичні прийоми, що застосовуються в економічних науках, об'єднуються в такі групи:

1) органолептичні;

2) розрахунково-аналітичні;

3) документалістики.

Органолептичні (від гр. organon - знаряддя, інструмент) - методичні прийоми дотикового характеру, коли дослідження проводяться способом безпосереднього дотику до об'єктів спостереження. До них належать: інвентаризація, контрольні заміри, вибіркові та суцільні спостереження, технологічні та хіміко-технологічні дослідження (рис. 4.3).

Рис. 4.3. Види органолептичних прийомів наукового дослідження

Інвентаризація - перевірка об'єктів дослідження в натурі кількісними прийомами. Суть цього прийому полягає в тому, що перевірка наявності і стану об'єктів здійснюється оглядом, підрахунками, зважуванням, обмірюванням. У економічних дослідженнях інвентаризація застосовується як основний методичний прийом для виявлення фактичного стану товарно-матеріальних цінностей і коштів, а також розрахунково-кредитних стосунків та інших активів і пасивів об'єднання, підприємства. Інвентаризація застосовується всіма видами досліджень, особливо поширена у дослідженні бухгалтерського обліку та аудиту, де виступає засобом підтвердження достовірності даних і проводиться шляхом описування, підрахунку, виміру, зважування й оцінки всіх залишків засобів і коштів у натурі, виявлення фактичної наявності й стану залишків майна підприємства і зіставлення їх з даними бухгалтерського обліку

Спостереження:

вибіркові спостереження - прийом статистичного дослі­дження якісних характеристик господарського процесу. Використовується в аудиті тоді, коли суцільний контроль технічно неможливий (у визначенні дефектів товарів, які надійшли у торгівлю; часу, затраченого покупцем на при­дбання товару тощо);

суцільні спостереження - прийом статистичного дослі­дження фактичного стану об'єктів, які вивчають, наприклад, проведення хронометражних спостережень у дослідженні норм виробітку, використання робочого часу працівників за звітний період.

Контрольні заміри робіт - прийом фактичного контролю, дослідження будівельно-монтажних робіт, а також у проведенні фактичного контролю обсягів виробництва, робіт і послуг. Цей методичний прийом використовують також у технічних науках.

Технологічні дослідження - прийом дослідження інженерної і технічної підготовки виробництва, а також якості продукції, яку випускають, її відповідності технічним умовам, що перевіряють відділ технічного контролю (ВТК) та інші служби підприємства в процесі попереднього, поточного і заключного контролю виробництва. Одним із видів технологічного дослідження є контрольний запуск сировини і матеріалів у виробництво для дослідження оптимальності технології виробництва, обґрунтованості норм витрат матеріальних ресурсів і повноти виходу готової продукції.

Хіміко-технологічні дослідження - прийом визначення якості сировини і матеріалів, які використовуються у виробництві продукції, а також якісних характеристик виробів. У громадському харчуванні застосовується для встановлення калорійності, смакових якостей, повноти додержання рецептур страв та інших якісних і кількісних показників продукції. Здійснюється цей вид досліджень лабораторним аналізом, перевіркою продукції на технологічному конвеєрі, фінішній стрічці та іншими способами.

Експертизи різних видів - прийоми експертних оцінок, що застосовуються технологічними, судово-бухгалтерськими, криміналістичними, товарознавчими та іншими експертизами у дослідженні соціальних питань, пов'язаних з конкретною економікою. До експертиз вдаються тоді, коли у складі дослідників немає відповідних фахівців або за виявленими результатами виникла потреба в експертних висновках.

Експертиза проектів і кошторисної документації - прийом перевірки технологічного рівня, прогресивності норм і норма­тивів, організації та індустріалізації будівництва, відображених у проектно-кошторисній документації на спорудження об'єктів і придбання обладнання, яке потребує і не потребує монтажу. Здійснюють експертизу спеціальні підрозділи підприємств - замовників проектно-кошторисної документації, а на великих будовах - спеціальні державні установи.

Розрахунково-аналітичні методичні прийоми:

1) функціонально-вартісний аналіз;

2) економічний аналіз;

3) статистичні розрахунки;

4) економіко-математичні методи (рис. 4.4).

Рис. 4.4. Розрахунково-аналітичні методичні прийоми

Функціонально-вартісний аналіз (ФВА) - метод дослідження об'єкта (виробу, процесу, структури) за його функцією і вартістю, який застосовується у вивченні ефективності використання матеріальних і трудових ресурсів. Найважливішими його функціями є такі:

Ø функціональний підхід у дослідженні функцій об'єкта та його елементів з метою найповнішого задоволення вимог у виборі раціональних шляхів їх реалізації;

Ø народногосподарський підхід до оцінки споживчих якостей і витрат на їх розробку, виробництво і використання об'єкта;

Ø відповідність корисності функцій витратам на їх здійснення;

Ø колективна творчість, яка використовує методи пошуку і формування технічних рішень, якісної і кількісної оцінок варіантів рішень.

Цільовою функцією ФВА є досягнення оптимального спів­відношення між споживчою вартістю об'єкта і витратами на його розробку, зниження собівартості продукції, яка випускається, і підвищення її якості, зростання продуктивності праці.

Економічний аналіз - система прийомів дослідження для роз­криття причинних зв'язків, що зумовлюють результати явищ і процесів. Застосовується економічний аналіз у всіх видах досліджень виробничої і фінансово-господарської діяльності об'єднань і підприємств.

Статистичні розрахунки - прийоми одержання таких величин і якісних характеристик, яких немає безпосередньо в економічній інформації підприємства, що досліджується. Застосовуються во­ни під час відтворення реальних кількісних відношень виправ­лення приблизних величин або переходу від одних величин до найбільш точних характеристик якісних зв'язків і відношень. За допомогою статистичних розрахунків визначають коефіцієнти трудової участі членів бригади, використання обладнання і виробничих потужностей, ритмічність випуску продукції, ди­наміку виконання плану виробництва тощо.

Економіко-математичні методи застосовуються у НД у процесі визначення впливу факторів на результати господарських процесів з метою оптимізації їх на стадії планування і проек­тування, а також після завершення господарських процесів, якщо іншими методичними прийомами встановити взаємозв'язки фак­торів неможливо. Наприклад, оптимізація маршрутів переве­зення вантажів і пасажирів автомобільним транспортом, кореля­ційний аналіз собівартості продукції, витрат виробництва, вико­нання планів виробництва та ін.

Прийоми документалістики - методичний прийом дослідження документів, що відтворюють інформацію про стан, поведінку, використання об'єктів дослідження. Сюди належать: інформаційне моделювання; дослідження документів; нормативно-правове регулювання; аналітичне і синтетичне документування (рис. 4.5).

Рис. 4.5. Методичні прийоми документалістики

Інформаційне моделювання - це інформаційна сукупність, яка подає досліджуваний об'єкт у вигляді моделі. Метою моделювання у дослідженнях є одержання необхідної інформації про об'єкт для вивчення його стану, участі в процесах розширеного відтворення суспільно необхідного продукту, виявлення відхилень і збуджень у них, прийняття рішень щодо регулювання у межах заданих оптимальних параметрів. Під час моделювання використовується нормативно-правова, договірна, облікова, звітна та інша інформація про об'єкти. Водночас вивчаються об'єкти основних фондів, товарно-матеріальні цінності, кошти та інші засоби, відображені в системі планової, договірної, нормативно-правової та облікової інформації.

Дослідження документів - прийоми документалістики, які застосовуються у вивченні достовірності, доцільності, ефективності господарських операцій за документами, відповідності їх законодавчим та нормативно-правовим актам, що регулюють процес виробництва.

Нормативно-правове регулювання - система прийомів, що використовуються у НД для виявлення нормативних і правових актів, які не відповідають оптимізації виробництва та реалізації продукції, об'єкта послуг.

Аналітичне і синтетичне документування ґрунтується на індуктивних і дедуктивних загальнонаукових методичних прийомах, застосовується під час дослідження закономірностей явищ і наслідків у фінансово-господарській діяльності підприємств, банківської справи, грошового обігу тощо.

Конкретно-наукові методичні прийоми застосовуються в еко­номічних дослідженнях за допомогою притаманних їм процедур.

Процедура (від лат. procedo - проходжу, протікаю) - поняття, яке встановлює виконання певних дій засобами праці над предметами праці з метою пізнання, перетворення або вдосконалення їх для досягнення оптимуму.

Науково-дослідні процедури - це система методичних дій на суб'єкти і об'єкти процесу розширеного відтворення необхідного продукту, які здійснюються з метою їх пізнання й удосконалення.

Кожний методичний прийом у системі НД передбачає викори­стання певних науково-дослідних процедур.

За призначенням у застосуванні прийомів дослідження проце­дури можна поділити на: організаційні; моделюючі; нормативно-правові; аналітичні; розрахункові; лічильно-обчислювальні; ло­гічні; порівняльно-зіставлювальні та ін. (рис. 4.6).

Рис. 4.6. Види науково-дослідницьких процедур

Організаційні - вибір фахівців для виконання НД, оформлення організаційно-розпорядчої документації (накази, розпорядження, графіки), встановлення об'єктів і вибір методики дослідження.

Моделюючі - побудова організаційних та інформаційних моде­лей об'єктів дослідження, які дають змогу оптимізувати прове­дення дослідження за часом і якісними характеристиками із застосуванням обчислювальної техніки. Модель залежно від групи економічно однорідних об'єктів конкретизують у частині диференціації об'єктів та їхніх структурних елементів, джерел інформації і методичних прийомів проведення досліджень і узагальнення його результатів. Способом моделювання, напри­клад, встановлюють нормативно-правову і фактографічну інформацію, яка стосується об'єкта дослідження, створюють інформаційний образ.

Нормативно-правові - перевірка відповідності функціонування об'єкта дослідження правилам, передбаченим нормативно-правовими актами, наприклад, дотримання трудового законодавства у трудових відносинах на підприємствах, калькулювання собівартості продукції відповідно до основних положень про витрати виробництва.

Аналітичні - розчленування об'єкта дослідження на складові елементи і дослідження їх із застосуванням спеціальних методик. Так аналізують виконання державного замовлення з випуску найважливіших видів продукції в асортименті, провадять технологічний і хіміко-лабораторний контроль якості виробів тощо.

Розрахункові - перевіряють достовірність кількісних і варті­сних вимірників господарських операцій, розраховують узагальнюючі показники, які характеризують об'єкт дослідження, наприклад, показники продуктивності праці, виконання плану реалізації продукції тощо.

Лічильно-обчислювальні - застосовуються під час перевірки кількісної характеристики об'єктів дослідження. До них належать встановлення вартості товарів відповідно до ринкових цін, перевірка правильності нарахування заробітної плати робітникам, розрахункових відносин тощо. Крім того, їх використовують у дослідженні документів, економічному аналізі, статистичних розрахунках, економіко-математичних методах та інших методичних прийомах дослідження.

Логічні - ґрунтуються на застосуванні прийомів логіки у процесі дослідження. Використовують їх у поєднанні з іншими науково-дослідними процедурами (наприклад, у економіко-математичних розрахунках, економічному аналізі).

Порівняльно-зіставлювальні - передбачають порівняння і зі­ставлення об'єкта з його аналогом, затвердженими зразками, нормативно-правовими актами для виявлення відхилень від них. Необхідно зазначити, що відхилення досліджують за допомогою інших науково-дослідних процедур. Порівняльно-зіставлювальні процедури широко використовують разом з іншими методичними прийомами, але особливо важливу роль вони відіграють у дослідженні документів.

Отже, знання виконавцями НД основних емпіричних методич­них прийомів та науково-дослідних процедур допоможе їм опера­тивно і в повному обсязі зібрати практичний матеріал, узагаль­нити його і систематизувати, забезпечить виявлення конфлікт­них ситуацій з метою їх своєчасного усунення та запобігання виникненню у підприємницькій діяльності.

Дата добавления: 2014-12-25