Раціональне використання та охорона водних ресурсів

Звичайна прісна вода

Види прісної води

Прісна вода розділяється на дві групи: звичайну воду і мінеральну.

В межах кожної групи вода сильно відрізняється за складом у зв’язку з геологічними і географічними особливостями. Ця класифікація справедлива для вод природного походження, але, крім них, існують штучні води, що створюються людиною цілеспрямовано або в якості відходів господарської діяльності. До них відносяться штучні мінеральні води, опріснена вода (з морської) і дистильована вода, a також особливі води, насичені тим чи іншим компонентом, наприклад срібна вода. Що стосується рідких відходів, то вони представлені зливами і стічними водами.

Прісні води річок та озер відмінні за хімічним складом. Ці відмінності виникли споконвіків і пов’язані з кліматичною зоною і особливостями місцевості, в якій знаходиться водойма. Вода – універсальний розчинник, a це означає, що її насиченість мінералами залежить від ґрунту і гірських порід, що залягають під нею. Крім того, вода рухлива, і тому на її склад впливають опади, танення снігів, повені і притоки, що впадають в більшу річку чи озеро.

Прісна вода не є ідеально чистою. У ній містяться розчинені гази (в основному О₂, N₂ і СО₂), безліч катіонів (переважно Na⁺, K⁺, Mg²⁺, Ca²⁺ і Fe²⁺), a також аніонів (переважно Cl^-, SO₄^2- і НСО^3-). Зазвичай в ній присутні завислі частинки твердих речовин, наприклад глини.

За відношенням до водних ресурсів галузі народного господарства поділяють на споживачів і користувачів. Перші використовують воду для виготовлення продукції і повертають її в меншій кількості та гіршої якості, другі води не забирають, а використовують її як середовище діяльності, або як джерело енергії.

Основні споживачі води це сільське господарство - 70%, промисловість - 10%, комунальне господарство - 10%.

Сільське господарство використовує воду в основному для зрошувального землеробства, яка займає приблизно 15% земельних угідь і дає більше 50% сільськогосподарської продукції. Більша частина води, що йде на зрошування, як правило, випаровується (втрачається), а інша в досить забрудненому вигляді повертається назад.

Промисловість використовує воду для технологічних потреб в залежності від водоємкості виробництва (кількість води необхідної для виготовлення одиниці продукції). Частина води що повертається назад у водоймище проходить відповідну очистку, а її об'єм залежить від прямоточної чи оборотної системи водопостачання.

Комунальне господарство використовує воду для задоволення потреб в питній воді та на комунально-побутові потреби. Кількість води необхідної для комунальних потреб встановлюється на основі затверджених нормативів водоспоживання. Так наприклад нормативи водоспоживання в літрах/добу становить у Парижі - 500, Москві - 400, Лондоні - 263.

Сьогодні необхідно враховувати бережливе та ефективне використання природних джерел, які б забезпечували їхню придатність для майбутніх поколінь. Це вимагає того, щоб ми не порушували гідрологічний цикл, споживаючи водні ресурси, які при такому користуванні не вичерпувалися б протягом тривалого часу. Але ще зараз широкомасштабні водні системи все ще продовжують розробляти, не враховуючи потреби майбутніх поколінь, а вплив цих систем на навколишнє середовище може бути величезним.

Точні, всеохоплюючі дослідження впливу великомасштабних водних проектів на навколишнє середовище і їхніх соціальних наслідків демонструють нагальну необхідність розробки ефективних охоронних проектів.

Так, опріснення морської води теоретично могло б стати постійним джерелом прісної води, принаймні для багатьох країн, що мають доступ до морської води. Однак через високі енерговитрати опріснена вода коштує в декілька разів дорожче, ніж вода, що постачається звичайним способом, тому Кувейт та інші багаті країни субсидують вартість води, що споживається громадянами цих країн.

Дата добавления: 2014-12-25