Трансферне ціноутворення в зарубіжних корпораціях

Важливим є усвідомлення суті і функцій трансферного ціноутворення. Ключовою особливістю таких цін є те, що вони мають розрахунковий характер і встановлюються на продукцію, яка виробляється одним зарубіжним відділенням міжнародної корпорації для іншого і поставляється без перерахування реальних грошових коштів споживачем постачальнику. Такі ціни були розроблені і впроваджені в практику корпорацій «Дженерал Електрик» та «Дженерал Моторс» на початку 30-х років ХХ ст. Сьогодні такі ціни використовують понад 2 тис. корпорацій.

Головна функція трансферних цін полягає в оптимізації оподаткування міжнародних корпорацій та їх окремих філій за рахунок віднесення певної частини витрат на діяльність певних відділень з метою зниження податку на прибуток або ж інших податків і платежів. Серед інших функцій трансферних цін слід відзначити такі:

‒ забезпечення зв'язків між відділеннями;

‒ оцінка результатів господарської діяльності відділень;

‒ стимулювання поліпшення роботи відділень;

‒ узгодження інтересів відділень із загально корпоративними цілями.

Залежно від методів трансферних цін у цілому, а також двох головних складових ‒ собівартості та прибутку, розрізняють п'ять видів таких цін: витратні, договірні, кінцеві, ринкові і змішані трансферні. Кожен із видів цін має свої переваги, недоліки і сфери застосування.

Податковий контроль за трансфертним ціноутворенням ґрунтується на принципі «витягнутої руки» (Arm’s length principle) – міжнародному стандарті, погодженому державами-членами ОЕСР у якості рекомендованого до використання щодо встановлення трансфертних цін для податкових потреб.

Принцип «витягнутої руки» викладений у статті 9 Типової податкової конвенції ОЕСР та передбачає збільшення податкових зобов’язань пов’язаних осіб до рівня податкових зобов’язань непов’язаних осіб за умови відповідності комерційних та/або фінансових умов здійснених ними операцій.

Відповідно до закону, операції будуть контролюватися лише за умови, що їх загальний річний обсяг з кожним контрагентом складе не менш 50 млн. грн. (без ПДВ).

Платники податків, які здійснили великі операції, будуть зобов’язані повністю розкрити підрозділам Міндоходів всю групу пов’язаних осіб. При цьому, не обмежуючись лише тими особами, які безпосередньо беруть участь в угоді, або пов’язані з особою не напряму, які складно обчислити, використовуючи дані державного реєстру. Таким чином, завдяки інституту контролю трансфертного ціноутворення, держава отримує ефективний механізм протидії оптимізації оподаткування з використанням пільгових податкових юрисдикцій, а також спосіб змусити великий бізнес платити гроші саме в український бюджет.

Суб’єкти господарювання (крім Національного банку України), які протягом звітного періоду здійснювали контрольовані операції, подаватимуть звіт про контрольовані операції Міндоходів, до 1 травня року, наступного за звітним, засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог закону щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису.

Також Закон передбачає, що штрафні санкції за порушення норм статті 39 Кодексу, вчинені у період з 1 вересня 2013 року по 1 вересня 2014 року, застосовуються у розмірі 1 гривня за кожне порушення.

Варто зазначити, що правила про трансферне ціноутворення на сьогоднішній день активно використовуються в багатьох країнах і є ефективним інструментом протидії мінімізації податкових зобов’язань.

Дата добавления: 2014-12-25