Система ризик-менеджменту зарубіжних корпорацій

Ризики по-різному впливають на діяльність підприємства (або його окремі процеси/проекти). Впливи ризику зазвичай стосуються безпосередніх результатів діяльності, в основному виявляючись через витрати або відтермінування (в часі) досягнення цілей. Окремі ризики впливають на діяльність підприємства через їх дію на людський фактор, ставлення соціуму, навколишнє середовище або, наприклад, питання безпеки. Ризики також можуть впливати на підприємство опосередковано, здебільшого створюючи потреби стосовно додаткового планування, обговорення / узгодження дій або нагляду за їх реалізацією.

Для того, щоб оцінити вплив того чи іншого ризику на діяльність підприємства, управлінському персоналу необхідно спочатку ідентифікувати ці ризики (загрози), зокрема, зібравши інформацію щодо структури та властивостей об’єктів ризику та визначивши основні потенційні загрози діяльності цього об’єкта і лише на основі отриманих результатів проводити оцінку встановлених ризиків.

Отже, процес оцінки ризиків діяльності підприємства полягає у визначенні об’єктів ризиків, аналізі всіх можливих ризикових ситуацій та проведенні їх кількісного визначення для формування оптимальних управлінських рішень в подальшій діяльності підприємства. Кількісне визначення або оцінювання виявлених ризиків полягає у встановленні імовірності настання несприятливих подій та розміру можливих збитків. При цьому, оцінювати необхідно ризикові ситуації, враховуючи всі можливі сценарії розвитку подій. Причини виникнення ризиків досить різноманітні: слабка і нестабільна економіка країни, інфляція, підвищення витрат на підприємстві, істотні коливання обмінних курсів валюти, політичні чинники, економічна криза, зниження цін на світовому ринку, конкурентна боротьба та багато інших. Різні їхні комбінації створюють багатоманітність ситуацій ризику.

Управління ризиками має на меті не тільки знешкодити загрози, які існують сьогодні, але й створити базу для ефективної діяльності підприємства в майбутньому. Це ніби компроміс між ризиком і прибутковістю, націлений на досягнення максимального прибутку. Отже, основна мета управління ризиками – їх мінімізація з метою уникнення або часткового зменшення можливих фінансових втрат від дії ризиків.

Управління фінансовими ризиками – процес, направлений на подолання проблеми ризику та являє собою сукупність дій економічного, організаційного та технічного характеру, що здійснюються в певній послідовності та спрямований на нейтралізацію негативних наслідків фінансових ризиків або зменшення його до допустимого рівня.

Існує ціла низка основних правил, якими має керуватися адміністративний апарат зарубіжної корпорації:

1. Не можна ризикувати більше, ніж це може дозволити власний капітал.

2. Завжди треба думати про наслідки ризику.

3. Позитивне рішення приймається лише при відсутності сумніву.

4. Не можна ризикувати великим заради малого. При наявності сумніву приймаються негативні рішення.

5.Не можна думати, що завжди існує тільки одне рішення, можливо, що є й інші варіанти.

Ринок – це економічне середовище, у якому постійно існує невизначеність, інфляція, відсутність достовірної інформації тощо. Все це є умовами виникнення фінансових та економічних ризиків. Тому перспективу стійкості фінансового стану та загального розвитку зарубіжної корпорації можна визначити з деякою мірою впевненості, якщо вчасно виявити та проаналізувати потенційні і наявні види фінансових і економічних ризиків.

До організаційних методів зниження ризику відносяться:

‒ відхилення ризику

‒ недопущення збитків

‒ мінімізація збитків

‒ передача контролю за ризиком

‒ метод розподілу ризиків

‒ пошук інформації

‒ контроль або опанування ризиком

Для захисту від ризиків застосовується таке поняття як «нейтралізація ризику». Це система превентивних заходів фінансового, організаційного або правового характеру з метою забезпечення співставності результатів господарської діяльності із відповідним рівнем фінансового ризику, Загалом, є такі форми нейтралізації:

- страхування фінансових ризиків (самострахування і комерційне страхування);

- диверсифікація фінансових ризиків (оптимізація прийняття управлінських рішень з метою зменшення ризиків);

- хеджування фінансових ризиків на основі похідних цінних паперів (форварди, ф’ючерси, варранти та опціони).

Для ефективної боротьби з ризиками може бути вільний доступ про фактичний стан розвитку економіки, планування (як інструмент ефективного управління майбутнім прибутком), розвиток резервних фондів на підприємстві (з яких виділятимуться кошти на основні торговельні операції в разі кризи) і правильне ставлення до самого поняття «ризик».

Заходами щодо мінімізації ризику можуть бути:

‒ скорочення переліку форс-мажорних обставин в контрактах з контрагентами. В сучасній практиці комерційних угод цей перелік необґрунтовано розширюється (проти загально прийнятого в міжнародній комерційній практиці), що дозволяє партнерам підприємства уникати відповідальності за невиконання своїх зобов'язань.

‒ підвищення рівня ліквідності активів та забезпечення його необхідного рівня (підвищення рівня обігових активів в їх загальній масі, підвищення рівня високо обігових товарних запасів в загальній масі товарних запасів) дозволить уникнути ризику банкрутства, шляхом мінімізації ризику неплатоспроможності.

Вимоги до системи нормативів, по господарським операціям, що постійно виходять за межі припустимого ризику:

‒ мінімальний обсяг комерційних угод по закупівлі товарів, з одним контрагентом;

‒ мінімальний розмір сукупних запасів товарів на підприємстві (запасів поточного поповнення, сезонного зберігання, цільового призначення).

Одним із важливих етапів управління фінансовими ризиками є їх ідентифікація.

Ідентифікація фінансового ризику передбачає виявлення зовнішніх та внутрішніх чинників ризику, що впливають на виникнення та загострення ризикової ситуації.

Визначення розміру можливих фінансових втрат від ризику зниження фінансової стійкості можливе тільки після ретельного аналізу фінансової стійкості та рівноваги торговельного підприємства.

Аналіз фінансової стійкості та рівноваги зарубіжної корпорації дозволяє оцінити рівень обраного ступеня фінансового ризику та запропонувати заходи щодо зниження його рівня.

Доцільним є використання певної послідовності дій щодо управління фінансовими ризиками залежно від часу реагування на ризикову ситуацію за трьома основними стадіями:

‒ попереджувальної – дії підприємства до виникнення ризикової ситуації;

‒ поточної – дії підприємства в процесі впливу ризикової ситуації;

‒ подальшої – дії підприємства після впливу ризикової ситуації.

Зазначена класифікація стадій обумовлена тим, що дії зарубіжної корпорації щодо обмеження ризиків необхідно починати заздалегідь, тобто до початку виникнення фінансових труднощів, продовжувати під час здійснення фінансової діяльності та закінчувати тільки наприкінці життєвого циклу підприємства.

Найпростішим методом запобігання негативним наслідкам від ризиків є створення на підприємствах спеціальних фондів ризику за рахунок прибутків і використання його в екстремальних для зарубіжної корпорації умовах. Цей метод відомий як самострахування від негативного впливу непередбаченої ситуації.

Таким чином, процес управління фінансовими ризиками включає широкий спектр дій, який може бути представлений як послідовність наступних етапів:

- ідентифікація – усвідомлення ризику, встановлення причин його виникнення;

- квантифікація – вимірювання, аналіз та оцінка ризику;

- мінімізація – зниження чи обмеження ризиків за допомогою відповідних методів управління;

- моніторинг – здійснення постійного контролю за рівнем ризику.

Послідовність виконання цих дій дасть змогу підприємству ефективно управляти ризиками та мінімізувати їх негативний вплив на підприємство. Крім того зарубіжні корпорації повинні поліпшувати політику і системи управління ризиками для відбиття змін кон’юнктури ринку, що дасть змогу завжди вчасно реагувати і попереджати можливі збитки.

Отже, проблему оцінки та мінімізації ризику можна вирішити тільки за допомогою системного підходу до управління ризиками. При цьому значну роль у зменшенні ризику втрати фінансової стійкості відіграє використання ефективної системи внутрішніх заходів щодо нейтралізації його негативних наслідків.

Дата добавления: 2014-12-25