Правовий режим особливих об’єктів цивільних прав із застосуванням фікції

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, відповідно, в учасників цивільних відносин на підставі юридичних фактів (дій та подій) виникають особисті немайнові та майнові права. Майнові права учасників поділяються на речові (зокрема, право власності) та зобов’язальні права (зокрема, право вимоги надання послуги, відшкодування шкоди). Ці майнові права виникають щодо речей, як предметів матеріального світу (ст. 179 ЦК), у тому числі грошей та цінних паперів, іншого майна, майнових прав тощо, які узагальнюються поняттям «благо» (ст. 177 ЦК). Повторюємо, що об’єктами цивільних прав є речі, а все інше, визначене у ст. 177 ЦК, входить у це поняття, є «у тому числі». Саме тому об’єктами цивільних прав можуть бути речі як предмети матеріального світу та узагальнююче поняття «речі», тобто все те, що розуміється як благо. У зміст цього узагальнюючого поняття «речі як об'єкт цивільних прав» входить поняття «майнові права як об'єкт цивільних прав». Причому все те інше має речовий характер, правовий режим речі, прирівнюється за правовим регулюванням до речі, є нібито-річчю, оформлюється документами, що підтверджують права на річ. Саме такими документами є гроші, цінні папери або інші документи, докази, що підтверджують майнові права. Наприклад, доказом, що у особи є майнове право на пальто у гардеробі, є жетон; доказом, що позичальник має право вимагати повернення позики, є боргова розписка; доказом, що акціонер зробив внесок у статутний фонд підприємства, є акції. Якщо докази належним чином оформлені, то вони набувають статусу документа. Умовно ці документи законодавець відносить до речі, надає їм правовий режим речі, причому не має значення їх форма, готівкова чи безготівкова для грошей, документарна чи бездокументарна для цінних паперів, головне, що ці документи-докази виконують функцію речей, умовно прирівнюються до речей як об’єктів цивільних прав, але неспоживних, оскільки ними не можна користуватися як споживною річчю. Наприклад, якщо юридична особа-підрядник виконав будівельні роботи для замовника, але замовник не оплатив виконані роботи, то ця дебіторська заборгованість є речовим майновим правом підрядника, складовою частиною його майна, та може бути оформлена векселем, а потім кредитор може відчужити його третій особі, яка набуває право вимоги до боржника-замовника. Такі дії можна зробити так само, як продати гардеробний жетон, та набувач жетону набуває право отримати пальто у гардеробі. Банківський рахунок також визначається як оформлений на підставі договору документ, у якому відображаються дані про зарахування та перерахування грошових коштів. Безготівкові грошові кошти на рахунку не є річчю у розумінні предмета матеріального світу так само як готівкові кошти, але вони так само виконують функцію еквіваленту, ними можна оплатити товари, роботи, послуги, тому безготівкові грошові кошти також є складовою узагальнюючого поняття «речі як об'єкт цивільних прав», а саме «у тому числі».

Потреби цивільного обігу обумовили застосування юридичної фікції, а саме обумовили необхідність визначати об’єктом цивільних прав не тільки саму річ, а також її зовнішній вираз, еквівалент, символ, документ, що нібито представляє собою річ. Але заради цих документів як паперів ніхто не вступає у правовідносини, ця фікція у цивільному праві надає документам, що підтверджують майнове право на річ, правовий режим речі, та ці документи як двійники, символи речей, стають об’єктами цивільних прав. До цих квазі-речей (нібито-речей) відносяться грошові кошти, цінні папери, майнові права тощо. Іноді немає і потреби оформлювати право на квазі-речі окремими документами. Безготівкові грошові кошти, бездокументарні цінні папери, внески у статутний фонд товариства існують як записи на бухгалтерських рахунках. Головне, що вони, так само, як і річ, мають вартість, економічну сутність, та права учасників цивільного обігу на ці квазі-речі захищаються законом.

Отже, об’єктом цивільних прав є речі як предмети матеріального світу. Правовий режим речей мають також символи, документи, що надають інформацію та підтверджують право на річ, є доказами речового права, нібито-речами (квазі-речами). Ці квазі-речі можуть бути тільки інформацією (наприклад, безготівкові грошові кошти, бездокументарні цінні папери); можуть мати просту письмову форму (наприклад, боргова розписка, складська квитанція) або бути документами встановленої законом форми, виготовленими державою, що посвідчують майнове та/або інше спеціальне передбачене законом право, здійснення якого нерозривно пов’язане з пред’явленням та/або передачею оригіналу цього документа (наприклад, грошові кошти, цінні папери та інші документи, що посвідчують майнові права). Така фікція обумовлена потребою цивільного обігу вчиняти правочини з цими квазі-речами, обмінювати їх, продавати, дарувати тощо.

Дата добавления: 2014-12-25