Суб'єкти зобов'язань, види зобов’язань залежно від суб’єктного складу

Суб'єкти зобов'язань:

· кредитор (правомочна активна сторона), який має право на певний результат дії боржника;

· боржник (зобов'язана пасивна сторона), який зобов’язаний досягти своїми діями певного результату на користь кредитора.

Також у зобов’язанні можуть брати участь треті особи, які не є однією із сторін, для них зобов'язання не створює обов’язків, а може породжувати права щодо однієї чи обох сторін зобов'язання, наприклад, у третьої сторони - вигодонабувача.

Залежно від наявності у сторін прав та обов’язків зобов’язання бувають:

- Двосторонні (синалагматичні), наприклад, договір купівлі-продажу та більшість інших договорів. У зобов’язанні кожна сторона може бути і кредитором, і боржником залежно умов договору та від стадії виконання умов договору. Якщо кожна із сторін у зобов’язанні має одночасно і права, і обов’язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов’язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї (ч. 3 ст. 510 ЦК).

- Односторонні зобов'язання, в яких на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов’язок, якому кореспондує право вимоги кредитора, наприклад, договір позики.

Залежно від суб’єктного складу зобов’язання бувають:

· Залежно від кількості суб'єктів:

- прості – один боржник та кредитор;

- складні – декілька боржників (пасивна множина) та/або кредиторів (активна множина) або змішана множина. У зобов’язанні на стороні боржника або кредитора можуть бути одна або одночасно кілька осіб (ч.2 ст. 510 ЦК). Правове регулювання таких зобов’язань необхідно для організації, координації дій учасників, захисту їх майнових інтересів, відповідальності (наприклад, договір про спільну діяльність). У свою чергу залежно від характеру розподілу прав та обов'язків між учасниками складні зобов'язання поділяються на:

o дольові – кожний боржник зобов'язаний виконати певну частину зобов’язання;

o солідарні – кожний кредитор має право вимоги у повному обсязі, кожний боржник зобов'язаний виконати у повному обсязі (при спричиненні шкоди, неподільності об'єкта);

o субсидіарні – додатковий боржник виконує зобов'язання, якщо його не може виконати основний боржник;

o регресні – зворотні вимоги боржника, який виконав зобов'язання за інших боржників, до справжніх боржників, при перерозподілі обов'язків між боржниками.

· Залежно від ступеню довіри між суб’єктами:

- не фідуціарні – кожний суб’єкт зобов’язань діє самостійно та захищає власні інтереси, особистість іншого учасника не має значення (наприклад, купівля-продаж);

- фідуціарні – це зобов'язання з особливими особисто-довірчими відносинами сторін, де допускається діяльність у чужому інтересі (наприклад, договір управління майном). Втрата довіри дає можливість учаснику такого зобов'язання в односторонньому порядку відмовитися від його виконання без зазначення мотивів.

· Залежно від пов'язаності зобов'язання з особою учасника (можливістю заміни):

- персоніфіковані, з обов'язання особистого характеру – зобов'язання пов'язано з певним суб'єктом-виконавцем, якого не можна замінити (наприклад, відомого художника). Заміна кредитора не допускається законом у зобов’язаннях, нерозривно пов’язаних з особою кредитора, зокрема у зобов’язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю (ст. 515 ЦК).

- не персоніфіковані з обов'язання, з можливістю заміни сторін, при цьому вимоги щодо форми правочину зберігаються.

Дата добавления: 2014-12-25