Активний дефіцит бюджету характеризується спрямуван­ням коштів на фінансування високоефективних проектів, капіта­льних вкладень, що сприяє зростанню ВВП

Класифікація видів дефіциту бюджету

Відкритий бюджетний дефіцит - це дефіцит, офіційно ви­знаний та зафіксований в Законі про бюджет на поточний рік.

Прихований бюджетний дефіцит - це офіційно невизна­ний дефіцит, який виникає в результаті необгрунтованого зави­щення обсягів доходів бюджету, або включення в їх состав джерел покриття дефіциту. Прихований дефіцит бюджету може існувати також внаслідок величезних сум бюджетної заборгованості з ви­плати заробітної плати працівникам бюджетної сфери, пенсій та соціальних виплат. Саме такий різновид прихованого бюджетного дефіциту був характерним у деякі роки для України.

Свідомий дефіцит бюджету виникає, коли уряд для стиму­лювання економіки в період її спаду та активізації підприємницьких структур знижує ставки оподаткування, втілює в життя політику „дешевих" грошей, збільшуючи одночасно державні витрати.

Вимушений дефіцит бюджету є наслідком скорочення об­сягів виробництва та національного доходу, що призводить до зменшення податкових надходжень до бюджету та збільшення з нього соціальних трансфертних виплат населенню.

Пасивний дефіцит бюджету - це дефіцит, коли кошти, за­лучені для його покриття, спрямовуються на фінансування поточ­них потреб, таких як заробітна плата працівникам бюджетної сфе­ри, соціальні виплати та інші витрати.

Стійкий дефіцит бюджету - дефіцит, який існує в довго­строковому періоді, спричиняючи зростання державного боргу.

Тимчасовий дефіцит бюджету - дефіцит, який виникає внаслідок касового розриву в процесі виконання бюджету.

Відомі два шляхи збалансування бюджету:

1) інфляційний шлях;

2) неінфляційний шлях.

Збільшення доходів можливо за рахунок підвищення ставок оподаткування, введення нових податків та розширення бази опо­даткування, збільшення об'єктів неподаткових надходжень.

Скорочення видатків може здійснюватися пропорційно шля­хом застосування механізму секвестру видатків, або селективно, тобто вибірковим скороченням деяких державних видатків. Змен­шення видатків не поширюється на законодавчо захищені статті бюджету.

Однак, процес збільшення доходів в більшості випадків або недоцільний, або неможливий, як і зменшення видаткової частини бюджету. Тому держава вимушена звертатися до залучення пози­кових коштів на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Внутрішніми джерелами покриття бюджетного дефіциту можуть бути:

ü доходи від випущених в обіг цінних паперів;

ü кредити центрального банку.

Зовнішні джерела покриття дефіциту бюджету:

ü кредити іноземних держав та міжнародних фінансово- кредитних організацій;

ü доходи від розміщення цінних паперів на зовнішньому ринку.

Використання позикових коштів з метою покриття дефіциту бюджету призводить до виникнення державного внутрішнього та зовнішнього боргу. Держава повинна постійно контролювати ефе­ктивність використання позикових коштів, а також процес обслу­говування та управління державним боргом.

Емісійний метод покриття бюджетного дефіциту - монетизація дефіциту - полягає в використанні грошово-кредитної емісії. При монетизації бюджетного дефіциту держава отримує дохід від друкування грошей, так званий сеньйораж, внаслідок чого гро­шова маса в обігу перевищує приріст реального ВВП, і як наслідок - зростають ціни, розвивається інфляція.

До 1996 року основними джерелами фінансування дефіциту державного бюджету були емісія Національного банку України та зовнішні запозичення у міжнародних фінансових організацій. Вперше, як джерело фінансування дефіциту державного бю­джету, облігації внутрішньої державної позики (ОВДП) були за­проваджені у 1995 році і вже у 1998 році почали вичерпуватися. Кредитні ресурси міжнародних фінансових організацій - МБРР, Європейського Співтовариства, що залучалися для фінансування дефіциту бюджету, були у 1997 році обмежені, оскільки основні суми таких позик було отримано у 1995-1996 роках.

У 1998 році питома вага зовнішнього фінансування переви­щила 63 відсотки. Наприкінці 1998 року виникли проблеми з по­верненням комерційних запозичень, що призвело до необхідності реструктуризацій окремих позик шляхом оформлення нових по­зик, але вже під вищі відсотки.

На протязі 1997 - 1999 років державний борг у доларах США збільшився у 1,4 разів, у гривнях - у 4 рази, що було пов'язано із девальвацією гривні-у 1998 році на 80 відсотків.

Проблеми погашення та обслуговування державного боргу накопичувалися і у другій половині 1999 року. Відношення видат­ків на обслуговування державного боргу до доходів державного бюджету у 1999 році дорівнювали 16%. Склалася переддефолтна ситуація, яка була вирішена Урядом України оголошенням рест­руктуризації зовнішніх державних боргів. Це рішення фактично було прийнято ще у процесі складання проекту Державного бю­джету України на 2000 рік. Реструктуризація боргу передбачає зміну раніше встанов­лених для позичальника порядку та умов погашення заборговано­сті для забезпечення скорочення зобов'язань з обслуговування бо­ргу. Процес управління державним зовнішнім боргом ускладню­ється у зв'язку з відсутністю в Україні спеціального законодавст­ва. Проект Закону України "Про державний борг України".

Бюджет Автономної Республіки Крим та міські бюджети згі­дно зі статтею 72 Бюджетного кодексу можуть прийматися з дефі­цитом:

1) За спеціальним фондом виключно у частині дефіциту бю­джету розвитку, який покривається за рахунок запозичень.

2) За загальним фондом шляхом внесення змін до рішень про місцевий бюджет за результатами річного звіту про виконання відповідного місцевого бюджету за попередній бюджетний період виключно на суму вільного залишку бюджетних коштів.

Бюджетним кодексом заборонено використання емісійних кош­тів на покриття дефіциту бюджету. Найбільш доцільним вважається використання внутрішніх джерел покриття бюджетного дефіциту української економіки, що не спричиняє негативних економічних на­слідків. Найбільш сприятливіший інструмент фінансування дефіциту бюджету - довгострокові цінні папери з відносно невеликими відсот­ками за ними. Політика регулювання бюджетного дефіциту повинна буги довгостроковою, необхідно відмовитися від його споживчого характеру, з метою використання джерел фінансування дефіциту для реалізації інвестиційних програм.

Дата добавления: 2014-12-26