Основні права і обов'язки працівників міліції щодо реагування на кримінальні правопорушення, інші правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події

3.1. Працівникам міліції при реагуванні на повідомлення про кримінальні правопорушення та надзвичайні події надається право:

3.1.1. Вимагати від громадян і службових осіб, які порушують громадський порядок, припинення правопорушень та дій, що перешкоджають здійсненню повноважень міліції, відносно осіб, які допустили малозначні адміністративні правопорушення, обмежуватися усним зауваженням, а в разі невиконання зазначених вимог застосовувати передбачені законодавством заходи примусу.

3.1.2. Перевіряти у громадян при підозрі у вчиненні правопорушень документи, що посвідчують їх особу, а також інші документи, необхідні для з'ясування питання щодо додержання правил, нагляду і контролю, виконання яких покладено на міліцію.

3.1.3. Затримувати і доставляти до ОВС (крім осіб, зазначених у статті 480 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК)):

осіб, яких вони запідозрили у вчиненні злочину або замаху на його вчинення, якщо для цього є достатні підстави (очевидець у тому числі і потерпілий, або сукупність очевидних ознак на тілі, одязі чи місці вказують на те, що саме ця особа вчинила злочин), а також безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення під час безперервного переслідування особи, яка підозрюється у його вчиненні;

осіб, які вчинили адміністративні правопорушення, для складання протоколу або розгляду справи за суттю, якщо ці питання не можуть бути вирішені на місці;

неповнолітніх віком до 16 років, які залишилися без опікування;

неповнолітніх, які вчинили суспільно небезпечні діяння і не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність;

військовослужбовців, які вчинили діяння, що підпадають під ознаки кримінального або адміністративного правопорушення;

осіб, які мають ознаки вираженого психічного розладу і створюють у зв'язку з цим реальну небезпеку для себе і оточуючих.

3.1.4. Проводити огляд осіб, зазначених у пункті 3.1.3 Інструкції, речей, що знаходяться при них, їх транспортних засобів і вилучати документи та предмети, які можуть бути речовими доказами або використані на шкоду їх здоров'ю, в установленому законодавством порядку.

3.1.5. Складати протоколи про адміністративні правопорушення, проводити особистий огляд, огляд речей, вилучення речей і документів, застосовувати інші, передбачені законом заходи забезпечення провадження у справах про адміністративні правопорушення.

3.1.6. Брати участь у розкритті кримінальних правопорушень у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством.

3.1.7. Проводити аудіо-, відео-, фотофіксацію як допоміжний засіб попередження протиправних дій.

3.1.8. Заходити безперешкодно в будь-який час доби:

на територію і в приміщення підприємств, установ і організацій, у тому числі митниць, та оглядати їх з метою припинення кримінальних правопорушень, переслідування осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, при стихійному лихові та за інших надзвичайних обставин;

на земельні ділянки, до жилих та інших приміщень громадян у разі переслідування особи, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення або припинення кримінального правопорушення, що загрожує життю мешканців, а також при стихійному лихові та за інших надзвичайних обставин;

до житла підозрюваного, обвинуваченого, з метою контролю за його поведінкою, якщо йому обрано міру запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

3.1.9. Перебувати на земельних ділянках, у жилих та інших приміщеннях громадян за їхньої згоди, а також на території і в приміщеннях підприємств, установ і організацій з повідомленням про це їх адміністрації з метою забезпечення безпеки громадян, громадської безпеки, запобігання правопорушенню (злочину), виявлення і затримання осіб, які його вчинили.

3.1.10. Відповідно до своєї компетенції тимчасово обмежувати або забороняти доступ громадян на окремі ділянки місцевості чи об'єкти з метою забезпечення громадського порядку, громадської безпеки, охорони життя і здоров'я людей.

3.1.11. Обмежувати або забороняти у випадках затримання злочинців, при аваріях, за інших надзвичайних обставин, що загрожують життю і здоров'ю людей, рух транспорту і пішоходів на окремих ділянках вулиць і автомобільних шляхів.

3.1.12. Вилучати у громадян і службових осіб предмети і речі, заборонені або обмежені в обороті, а також документи з ознаками підробки.

3.1.13. Використовувати безперешкодно транспортні засоби, що належать підприємствам, установам, організаціям і громадянам (крім транспортних засобів дипломатичних, консульських та інших представництв іноземних держав, міжнародних організацій, транспортних засобів спеціального призначення), для проїзду до місця події, стихійного лиха, доставляння до лікувального закладу осіб, які потребують невідкладної медичної допомоги, для переслідування правопорушників та їх доставляння в міліцію.

Використання з цією метою транспортних засобів, що належать підприємствам, установам і організаціям, здійснюється безплатно. Відшкодування збитків та витрат за використання транспорту громадян здійснюється відповідно до чинного законодавства.

3.1.14. Користуватися у невідкладних випадках безперешкодно і безплатно засобами зв'язку, що належать підприємствам, установам і організаціям, а засобами зв'язку, що належать громадянам, - за їх згодою.

3.1.15. Користуватися безплатно засобами масової інформації з метою встановлення обставин вчинення кримінальних правопорушень та осіб, які їх вчинили, свідків, потерпілих, розшуку правопорушників, які втекли, осіб, які зникли безвісти, та з іншою метою, що пов'язана з необхідністю надання допомоги громадянам, підприємствам, установам і організаціям у зв'язку з виконанням міліцією покладених на неї обов'язків.

3.1.16. Запрошувати до ОВС громадян для надання допомоги у з'ясуванні обставин, що пов'язані з порушеннями громадського порядку або вчинення кримінального правопорушення.

3.1.17. Застосовувати фізичний вплив, спеціальні засоби і вогнепальну зброю у випадках і в порядку, передбачених Законом України “Про міліцію”.

3.1.18. Користуватися іншими правами, наданими Законом України “Про міліцію” та іншими законодавчими актами України.

3.2. Основні обов'язки працівників міліції щодо реагування на повідомлення про кримінальні правопорушення та надзвичайні події:

3.2.1. Забезпечувати безпеку громадян і громадський порядок.

3.2.2. Виявляти, попереджати та припиняти кримінальні правопорушення, вживати з цією метою у встановленому кримінальним процесуальним законодавством порядку оперативно-розшукові та профілактичні заходи.

3.2.3. Припиняти адміністративні правопорушення і здійснювати провадження за цими справами.

3.2.4. Розшукувати осіб, які переховуються від органів досудового розслідування, суду або пропали безвісти.

3.2.5. Виконувати прийняті в установленому законодавством порядку і в межах своєї компетенції рішення прокурора, слідчого, слідчого судді, суду.

3.2.6. Повідомляти відповідним державним органам і громадським об'єднанням про аварії, пожежі, катастрофи, стихійні лиха та інші надзвичайні події, уживати невідкладних заходів для ліквідації їх наслідків, рятування людей і надання їм допомоги, охорони майна, що залишилось без нагляду.

3.2.7. Брати участь у проведенні карантинних заходів під час епідемій та епізоотій.

3.2.8. Надавати невідкладну, у тому числі медичну допомогу особам, які потерпіли від правопорушень, надзвичайних ситуацій і нещасних випадків, перебувають у безпорадному або небезпечному для життя та здоров'я стані, дітям, які залишилися без опіки, а також затриманим та взятим під варту особам.

3.2.9. Працівник міліції на території України незалежно від посади, яку він обіймає, місцезнаходження і часу, у разі звернення до нього громадян або службових осіб з заявою, повідомленням про кримінальні правопорушення та надзвичайні події, які загрожують особистій чи громадській безпеці, або у разі безпосереднього виявлення таких зобов'язаний:

негайно сповістити про ці правопорушення або події будь-якими каналами зв'язку до найближчої чергової частини органу внутрішніх справ;

ужити заходів щодо попередження і припинення правопорушень, рятування людей, подання допомоги особам, які її потребують, установлення і затримання осіб, які вчинили правопорушення, охорони місця події тощо.

3.2.10. При затриманні особи працівником міліції:

повідомляється затриманому зрозумілою для нього мовою підстави затримання та у вчиненні якого злочину він підозрюється, роз'яснюється право оскаржувати їх у суді, а також право мати захисника, отримувати медичну допомогу, давати пояснення, показання або не говорити нічого з приводу підозри проти нього та інші процесуальні права, передбачені КПК;

у разі затримання особи, яка володіє тільки іноземною мовою, роз’яснити їй підстави затримання у присутності перекладача;

надається усне роз'яснення частини першої статті 63 Конституції України, право відмовитися від надання будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника та одночасно в друкованому вигляді - роз'яснення статей 28, 29, 55, 56, 59, 62 і 63 Конституції України та прав осіб, затриманих або взятих під варту, установлених законами, у тому числі права здійснювати захист своїх прав та інтересів особисто або за допомогою захисника з моменту затримання, право відмовитися від надання будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника;

негайно за допомогою технічних засобів здійснюється оповіщення відповідальних осіб в підрозділі органу досудового розслідування та доставляється до найближчого підрозділу органу досудового розслідування;

про затримання одразу повідомляється орган (установа), уповноважений законодавством на надання безоплатної правової допомоги;

забезпечується затриманим з моменту затримання право захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника, реалізацію інших прав затриманих;

у разі заявлення затриманими особами усної або письмової вимоги про залучення захисника працівники міліції не мають права вимагати від них надання будь-яких пояснень або свідчень до прибуття захисника;

про заявлення вимоги про залучення захисника або про відмову в залученні захисника в протоколі затримання робиться відповідний запис, який скріплюється підписом затриманої особи;

надати затриманій особі можливість негайно повідомити про своє затримання та місце перебування близьких родичів, членів сім’ї чи інших осіб за вибором цієї особи. Якщо працівник міліції, що здійснив затримання, має підстави для обґрунтованої підозри, що при повідомленні про затримання ця особа може зашкодити досудовому розслідуванню він може здійснити таке повідомлення самостійно, проте без порушення вимоги щодо його негайності.

4. Обов'язки начальників органів внутрішніх справ, відповідальних по ГУМВС, УМВС, міськрайліноргану та їх заступників (помічників) щодо реагування на повідомлення про кримінальні правопорушення, інші правопорушення, надзвичайні ситуації та інші події.

4.1. Відповідальність за організацію реагування на повідомлення про кримінальні правопорушення та надзвичайні події, достовірність, повноту і своєчасність подання інформації до вищих ОВС та до засобів масової інформації покладається особисто на керівників органів досудового розслідування, начальників органів та підрозділів внутрішніх справ або осіб, які виконують їх обов’язки.

4.2. З метою організації належного реагування на кримінальні правопорушення, ліквідації наслідків надзвичайних подій, забезпечення взаємодії працівників органів та підрозділів внутрішніх справ, інших міністерств і центральних органів виконавчої влади, своєчасного інформування інстанцій, на місця подій обов'язково повинні виїжджати:

4.2.1. Начальники ГУМВС, УМВС, МРЛО або особи, які виконують їх обов'язки, - при отриманні повідомлень про вбивства, розбої, кримінальні правопорушення, учинені із застосуванням вогнепальної зброї чи вибухівки, інші кримінальні правопорушення та надзвичайні події, що можуть викликати суспільний резонанс.

4.2.2. Відповідальні по ГУМВС, УМВС, МРЛО, - при отриманні повідомлень про особливо тяжкі злочини, інші кримінальні правопорушення та надзвичайні події.

4.2.3. Начальники МРЛО або особи, які виконують їх обов'язки, - при отриманні повідомлень про тяжкі, особливо тяжкі злочини, інші кримінальні правопорушення та надзвичайні події, що можуть викликати суспільний резонанс.

4.2.4. Відповідальні по МРЛО при отриманні повідомлень про кримінальні правопорушення та надзвичайні події, інформація про які подається до МВС, ГУМВС, УМВС.

4.2.5. Помічники відповідального по МРЛО, - при отриманні повідомлень про кримінальні правопорушення та надзвичайні події, інформація про які передається до ГУМВС, УМВС, в разі відсутності начальника або відповідального по ОВС.

4.3. Інші особи керівного складу органів і підрозділів внутрішніх справ направляються на місця подій у випадках, передбачених Картотекою невідкладних дій оперативного чергового (додаток 8 до Інструкції з організації діяльності чергових частин органів і підрозділів внутрішніх справ України, направленої на захист інтересів суспільства і держави від протиправних посягань, затвердженої наказом МВС від 28 квітня 2009 року № 181, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 20 серпня 2009 року за № 786/16802) або за рішенням начальників чи відповідальних по ГУМВС, УМВС, міськуправліннях.

4.4. Начальники і відповідальні по ОВС, інші посадові особи при виїзді на місця подій зобов'язані мати при собі вогнепальну зброю, засоби бронезахисту та бути одягнені у формений одяг (працівники оперативних підрозділів, крім відповідальних по ОВС, можуть бути у цивільному).

4.5. У разі неможливості негайного реагування силами добових нарядів на всі отримані повідомлення про кримінальні правопорушення та надзвичайні події начальник МРЛО або особа, яка виконує його обов'язки, визначає додаткові сили і засоби, що необхідно задіяти для реагування на ці повідомлення, та дає вказівку черговому щодо їх направлення на місця подій.

4.6. Начальники ГУМВС, УМВС, МРЛО забезпечують підтримання постійної готовності сил і засобів до оперативного реагування на повідомлення, навчання особового складу діям у типових та екстремальних ситуаціях, підвищення його професійної майстерності, ужиття заходів щодо недопущення втрат та поранень працівників ОВС.

Дата добавления: 2015-04-24