Розрахунок 7 страница

Мінімальний споживчий бюджет - вартісний показник, який відображає структуру і рівень задоволення потреб, які суспі­льство на даному етапі розвитку вважає мінімально прийнят­ними.

Метод інтерв'ю - метод одержання інформації шляхом бесіди інтерв'юера з респондентом на певну тему.

Метод миттєвих спостережень - один з методів вивчення ви­трат робочого часу, який умовно можна віднести до вибірко­вої фотокартки робочого часу.

Механічний рух населення (міграція) - просторове переміщен­ня населення.

Мобільність - важлива характеристика якості робочої сили Це здатність і готовність працівника до професійних і територіа­льних переміщень Професійна мобільність передбачає гото­вність працівника за необхідності змінити місце роботи і на­віть освоїти нову для себе професію Територіальна мобіль­ність - готовність і можливість змінити місце проживання у пошуках нового місця роботи. Додаткові витрати, що здійс­нюються при цьому, розглядаються як інвестиції в людський капітал.

Моніторинг - система послідовного збору даних про явище, процес, які описуються за допомогою певних показників з метою оперативної діагностики стану об'єкта, його дослі­дження і оцінки в динаміці.

Моніторинг соціально-трудової сфери - комплексна державна система безперервного спостереження за фактичним станом справ у соціально-трудовій сфері.

Найманий працівник - це фізична особа (громадянин), яка пере­буває у трудових відносинах з роботодавцем на підставі укла­деного трудового договору (контракту) і безпосередньо вико­нує трудову функцію відповідно до існуючих регламентів.

Населення - це сукупність - людей, що природно-історично склалася, постійно відновлюється і проживає на визначеній території.

Натуральний метод вимірювання продуктивності праці - ха­рактеризується показниками виробітку, обчисленими в оди­ницях фізичного обсягу.

Національна рада соціального партнерства (НРСП) - постій­но діючий тристоронній орган, що діє на державному, галу­зевому і територіальному рівнях, розглядає проекти законів, постанов Кабінету Міністрів України з питань соціально- трудових відносин, вносить пропозиції щодо ратифікації Україною конвенцій МОП.

Непромисловий персонал підприємства - працівники, які не беруть участі у виробництві матеріальних благ, це працівни­ки житлового господарства, медичних установ, навчальних закладів, установ дошкільного виховання, культури тощо.

Непряма відрядна система оплати праці - заробіток працівни­ка залежить не від його особистого виробітку, а від результа­тів праці працівників, що ним обслуговуються. Вона застосо­вується для оплати праці допоміжних робітників, від яких в значній мірі залежать темп і виробіток основних працівників.

Номінальна заробітна плата - нарахована працівнику в грошо­вій та натуральній формі (незалежно від джерела фінансу­вання, крім коштів фонду соціального страхування) за від­працьований час або виконану роботу, премії, доплати, над­бавки, а також інші види оплати за невідпрацьований час (наприклад, за щорічний та інші види відпусток), що містить обов'язкові відрахування: прибутковий податок, відрахуван­ня до Пенсійного фонду та збір на обов'язкове соціальне страхування на випадок безробіття. Показник номінальної заробітної плати застосовується зокрема при порівнянні зар­плати різних категорій працівників за конкретний період.

Номінальний фонд робочого часу - кількість робочих днів, яка максимально може бути відпрацьована протягом планового періоду, визначається виключенням із календарного фонду неробочих днів.

Норма виробітку - кількість продукції в натуральних (штук, ме­трів, тонн) або умовно-натуральних показниках, яка повинна бути виготовлена за одиницю часу (зміну, місяць) в певних організаційно-технічних умовах одним або групою працівни­ків відповідної кваліфікації.

Норма обслуговування - кількість виробничих об'єктів (машин, механізмів, робочих місць, виробничої площі тощо), які по­винен якісно обслуговувати працівник або група працівників відповідної кваліфікації при певних організаційно-технічних умовах протягом зміни.

Норма керованості - це розраховані для конкретних організа- ційно-технічних умов величини, що визначають оптимальну кількість безпосередньо підпорядкованих одному керівникові працівників і структурних підрозділів.

Норма часу - кількість робочого часу, необхідна для виконання одиниці певної роботи (операції) одним працівником або групою працівників відповідної чисельності і кваліфікації в найбільш раціональних для даного підприємства організацій­них, технічних і господарських умовах. Розрізняють норми підготовчо-завершального часу, часу обслуговування робо­чого місця, оперативного, штучного, штучно- калькуляційного часу, часу на відпочинок та особисті потре­би, часу на партію виробів.

Норма чисельності - розрахована дія конкретних організаційно- технічних умов кількість працівників певного професійно- кваліфікаційного складу, необхідна для якісного виконання одиниці або певного обсягу роботи за визначений період часу.

Норма штучного часу - сумарний час (за винятком підготовчо- завершального), необхідний для виготовлення одиниці про­дукції (ви конання операції) за певних організаційно- технічних умов.

Норма штучно-калькуляційного часу - повна норма часу, не­обхідного для виготовлення одиниці продукції (виконання операції) за певних організаційно-технічних умов.

Норматив чистої продукції - показник, що відображає величину нової вартості, створеної працею колективу даного підприєм­ства при виробництві конкретної продукції. Складається з нормативної заробітної плати і прибутку на одиницю проду­кції.

Нормативна вартість обробітку (НВО) - визначається як сума нормативних витрат на обробку кожного виробу.

Нормативна чиста продукція - грошова оцінка трудомісткості виробничої програми, або вартісна оцінка повної трудоміст­кості товарної продукції підприємства.

Нормативні матеріали (нормативи) - розроблений науково- дослідними організаціями комплекс довідкової інформації, необхідної для визначення норм витрат праці для конкретних трудових процесів аналітично-розрахунковим методом. Для розуміння змісту нормативних матеріалів найсуттєвіше зна­чення має їх класифікація за видами: нормативи режимів ро­боти устаткування, нормативи часу, нормативи обслугову­вання, нормативи чисельності та нормативи керованості.

Нормативні основи наукової організації праці - вимоги, які містяться в різного роду нормативних документах і матеріа­лах, що регламентують виробничі і трудові процеси, еконо­міку і управління виробництвом.

Норми праці - це складова частина організації праці на підприємс­тві, активний засіб забезпечення оптимального співвідношення між мірою праці та мірою її оплати, що відповідає вимогам со­ціальної справедливості у розподілі фонду споживання. Встано­влення точних, рівнонапружених норм праці для кожного робо­чого місця дає можливість об'єктивно визначити розмір трудо­вого внеску окремих колективів та виконавців у загальний ре­зультат діяльності підприємства. Це означає, що науково обґру­нтовані норми є ефективним засобом позитивної мотивації пра­ці, спрямованої на активізацію трудової віддачі працівників.

Нормоване завдання - розрахований для конкретних умов асор­тимент і обсяг роботи, який повинен виконати працівник (ко­лектив) за певний робочий період (зміну, місяць, рік) з до­триманням певних вимог до якості продукції. На відміну від норм виробітку нормовані завдання можуть встановлюватися не лише в натуральних одиницях, але й у нормо-годинах.

Нормування праці - основа її організації на підприємстві, це вид діяльності по управлінню підприємством, спрямований на встановлення оптимальних співвідношень між витратами та результатами праці, а також між чисельністю працівників рі­зних груп та кількістю одиниць обладнання. Основними об'­єктами нормування праці є робочий час, обсяг роботи, зона обслуговування, витрати енергії працівників.

Носії господарсько-трудових інтересів - соціальні групи, які відрізняються одна від одної за майновим станом, доходами, професіями, галузевими та регіональними інтересами.

Об'єкти державного регулювання ринку праці - ситуації, явища та умови соціально-економічного життя, де виникають труднощі, які не розв'язуються автоматично, в той час як їх розв'язання терміново потрібно для нормального функціону­вання економіки і підтримання соціальної стабільності в сус­пільстві.

Облікова чисельність працівників підприємства - чисельність працівників облікового складу на визначену дату з урахуван­ням прийнятих і вибулих за цей день працівників.

Обслуговування робочого місця - система заходів щодо забез­печення робочих місць засобами, предметами праці і надання різного роду послуг виробничого характеру.

Одиничний розподіл праці - розподіл робіт на окремому під­приємстві за цехами, ланками, бригадами, окремими праців­никами та їх професійно-кваліфікаційними групами.

Оперативний час - час, який витрачається робітником на вико­нання технологічних операцій.

Організація заробітної плати - побудова заробітної плати, при­ведення її елементів (нормування, тарифна система, премії, доплати, надбавки) в певну систему, що забезпечує взаємо­зв'язок кількості і якості праці з розмірами заробітної плати.

Організація діяльності виробничого підприємства - комплек­сне вдосконалення підготовки виробництва, виробничих процесів і системи їх обслуговування.

Організація праці - система виробничих взаємозв'язків праців­ників із засобами виробництва та один з одним, що утворює певний порядок трудового процесу, який включає: розподіл праці та її кооперацію, організацію робочих місць та їх об­слуговування, впровадження раціональних прийомів та мето­дів праці, науково обгрунтованих норм праці, її мотивацію, планування і облік; систематична діяльність людей із впрова­дження нововведень в існуючу організацію праці для приве­дення її у відповідність із досягнутим рівнем розвитку науки, техніки і технології.

Організація робочого місця - комплекс заходів, спрямованих на створення найбільш сприятливих і безпечних умов праці для високопродуктивної праці робітників; підпорядкована цілям виробництва система заходів щодо оснащення робочого міс­ця засобами і предметами праці, планування, розміщення йо­го в певному порядку, обслуговування і атестації. Конкрет­ний зміст цих заходів визначається характером і спеціалізаці­єю робочого місця, його видом і значенням у виробничому процесі.

Освіта - це цілеспрямований процес виховання і навчання в ін­тересах людини, суспільства, держави, що супроводжується констатацією досягнення громадянином встановлених дер­жавою освітньо-кваліфікаційних рівнів.

Оснащення робочого місця - сукупність засобів виробництва: основного технологічного і допоміжного обладнання, техно­логічного і допоміжного оснащення, засобів зв'язку, засобів з охорони праці і техніки безпеки, які є на даному робочому місці.

Основний час - час, що витрачається робітником на якісні чи кі­лькісні зміни предмета праці: його зовнішнього вигляду, фо­рми, розмірів, положення у просторі, властивостей, складу.

Основні робітники - працівники, що безпосередньо видозміню­ють предмет праці, створюючи продукт.

Охорона праці - здійснення комплексу заходів технічного (ого­родження небезпечних місць на виробництві, впровадження безпечної техніки, зміна технологій з метою ліквідації небез­печних для життя і здоров'я людини робіт) і санітарно- гігієнічного характеру (раціональне освітлення, створення сприятливого мікроклімату у виробничих приміщеннях то­що), які забезпечують нормальні умови праці.

Партнерство - система взаємовідносин, яка дозволяє враховува­ти взаємні інтереси сторін і досягати на цій основі згоди, що закріплюється у договорах та угодах.

Патерналізм - жорстке державне регулювання соціально- трудових процесів.

Підготовчо-завершальний час - час, який витрачається на під­готовку до виконання заданої роботи і дії, пов'язані з її заве­ршенням.

Підходяща робота - робота, що відповідає освіті, професії (спе­ціальності), кваліфікації працівника та надається в тій же мі­сцевості, де живе працівник. Заробітна плата та інші умови праці мають відповідати рівню, який особа мала на попере­дньому місті роботи та з урахуванням середнього рівня даної професії (спеціальності).

Планування робочого місця - доцільне просторове розміщення всіх функціонально пов'язаних між собою засобів праці, предметів праці і самого працівника.

Повна трудомісткість продукції - відображає сукупні витрати праці всього персоналу підприємства на виготовлення оди­ниці кожного виробу.

Показник сезонності - відношення витрат праці або кількості працюючих у найбільш напружений місяць до відповідного середньомісячного показника.

Попит на працю поточний - визначається потребою на праців­ників для заповнення вакантних робочих місць на умовах ос­новної діяльності, сумісництва або для виконання одноразо­вих робіт.

Попит на працю сукупний - визначається кількістю і структу­рою робочих місць, що існують в економіці країни. Сукупний попит охоплює всю сферу суспільної праці й включає як укомплектовані працівниками, так і вільні (вакантні) робочі місця. Слід розрізняти ефективний попит, який визначається кількістю економічно доцільних робочих місць, і сукупний попит, що включає також зайняті неефективні робочі місця. Різниця між сукупним і ефективним попитом являє собою

надлишкову зайнятість, складовою частиною якої є прихова­не безробіття.

Постійна міграція - переміщення населення на постійне прожи­вання в іншу країну, регіон, місто.

Почасова форма заробітної плати - форма, за якої мірою праці виступає відпрацьований час, а заробіток працівнику нарахо­вується помноженням тарифної ставки на фактично відпра­цьований час, чи за посадовим окладом.

Почасово-преміальна система оплати праці - згідно з даною системою працівник понад оплату у відповідності до відпра­цьованого часу і тарифних ставок отримує премію за забез­печення певних кількісних і якісних показників.

Правові основи наукової організації праці - закони, нормативи і правила, які регулюють трудову діяльність.

Працездатне населення - сукупність осіб переважно працездат­ного віку, спроможних за своїми психофізіологічними дани­ми брати участь у трудовій діяльності.

Праця - свідома цілеспрямована творча діяльність; прикладання людиною розумових та фізичних зусиль для одержання кори­сного результату в задоволенні своїх матеріальних та духов­них потреб; процес перетворення ресурсів природи в цінності й блага, що здійснюється і керується людиною під дією як зовнішніх стимулів (економічних та адміністративних), так і внутрішніх спонукань.

Примирливі процедури - розгляд колективної трудової супере­чки з метою її розв'язання примирливою комісією, сторона­ми за участю посередника в трудовому арбітражі.

Принцип солідарності - сумісна відповідальність людей, яка ґрунтується на особистій відповідальності і згоді, однодум­ності і спільності інтересів.

Принцип субсидіарності - збереження прагнення людини до са­мостійності і самореалізації, запобігання перенесення відпо­відальності на інших суб'єктів соціально-трудових відносин.

Природний рівень безробіття - такий мінімальний рівень безробіт­тя, який неможливо зменшити і який відповідає повній зайнятос­ті, до його складу відносять фрикційне та структурне безробіття. Фрикційне безробіття є результатом динамічності ринку праці, структурне виникає з причин територіальної або професійної не­відповідності попиту та пропозиції на ринку праці.

Природний рух населення - зміна чисельності населення в ре­зультаті народження і смерті людей.

Продуктивність праці - показник її ефективності, що характе­ризується співвідношенням обсягу продукції, робіт чи по­слуг, з одною боку, та кількістю праці, витраченої на вироб­ництво цього обсягу, з другого боку. Залежно від прямого чи оберненого співвідношення цих величин маємо два показни­ки рівня продуктивності праці: виробіток і трудомісткість.

Промислово-виробничий персонал підприємства - працівники підприємства, які безпосередньо пов'язані з процесом вироб­ництва продукції, тобто зайняті основною виробничою дія­льністю.

Пропозиція праці поточна - складається з таких основних груп: безробітні, що активно шукають роботу і готові до неї при­ступити; працівники, що намагаються змінити місце роботи; особи, що бажають працювати у вільний від роботи або на­вчання час.

Пропозиція праці сукупна - включає всі категорії економічно активного населення, тобто всіх, хто працює або бажає пра­цювати.

Пропозиція робочої сили - контингент працездатного населен­ня, що пропонує роботодавцеві свою здатність до праці в об­мін на фонд життєвих благ.

Проста погодинна система оплати праці - заробіток працівни­ка визначається як добуток тарифної ставки, що відповідає присвоєному працівникові тарифному розряду, та відпрацьо­ваного ним робочого часу.

Просте відтворення населення - характеризується постійною кількістю населення в результаті приблизно однакової наро­джуваності і смертності.

Професійна придатність - важлива характеристика якості робо­чої сили, що виражається сукупністю і структурою психічних і психофізіологічних особливостей людини, необхідних для досягнення певного рівня ефективності в професійній праці. Професійна придатність розвивається в процесі праці на ос­нові природних даних людини за наявності позитивної про­фесійної мотивації.

Професія - особливий вид трудової діяльності, яка вимагає спе­ціальних теоретичних знань і практичних навичок.

Професійно-кваліфікаційний розподіл праці - розподіл праці між групами працівників за ознакою технологічної однорід­ності виконуваних робіт, а також залежно від складності цих робіт.

Професійна орієнтованість - вагома характеристика якості ро­бочої сили. Це здатність і стійкий інтерес людини до певного виду трудової діяльності, вміння вибирати найдоцільніші для себе професію і місце роботи з урахуванням своїх психофізі­ологічних характеристик, інтересів, здібностей, а також по­треб ринку праці у працівниках відповідних професій на да­ний момент часу.

Профспілки - громадські організації, що створюються трудящи­ми для захисту своїх соціальних, економічних і професійних прав, для вираження інтересів найманих працівників, для бо­ротьби за соціальну справедливість, з метою сприяння ство­ренню для людини відповідних умов праці та життя.

Пряма індивідуальна система оплати праці - система, яка пе­редбачає, що заробіток працівника нараховується у відповід­ності до кількості виробленої продукції і постійних відряд­них розцінок за одиницю цієї продукції.

Психофізіологічні основи наукової організації праці - виснов­ки і рекомендації наук, які вивчають фізіологію і психологію праці, зміни, які відбуваються в організмі людини при вико­нанні трудових дій у певних виробничих умовах.

Раціональний споживчий бюджет (бюджет соціального доста­тку) - вартісний показник, який відображає структуру і рі­вень споживання населення з середніми доходами.

Реальна заробітна плата - Кількість товарів і послуг, яку можна придбати за номінальну заробітну плату.

Регулююча, або ресурсно-розміщувальна функція заробітної плати - полягає в оптимізації розміщення робочої сили за регіонами, галузями господарства, підприємствами з ураху­ванням ринкової кон'юнктури. В ринкових умовах вища за­робітна плата на ефективніших робочих місцях стимулює пе­рехід сюди працівників з неефективних робочих місць.

Резерви підвищення продуктивності праці - реальні можливос­ті скорочення (економії) витрат праці під впливом конкретних чинників, які вже виявлені, але з різних причин поки що не використані. Резерви використовуються і знову виникають під впливом науково-технічного прогресу. Кількісно резерви мо­жна визначити як різницю між максимально можливим і реа­льно досягнутим рівнем продуктивності праці в даний період.

Рентабельність праці (рентабельність витрат на персонал) - важливий показник ефективності праці, що визначається як співвідношення прибутку від даного виду трудової діяльності та відповідних витрат праці.

Ринок праці - найважливіший елемент ринкової економіки; сис­тема суспільних відносин, пов'язаних з наймом і пропозицією праці, тобто з її купівлею і продажем; економічний простір - сфера працевлаштування, в якій взаємодіють покупці й про­давці праці; механізм, що забезпечує узгодження ціни і умов праці між роботодавцями і найманими працівниками та регу­лює її попит і пропозицію. Головні складові ринку праці - сукупна пропозиція та сукупний попит.

Ринок праці вторинний - частина ринку праці, яка об'єднує "непрестижні" роботи і характеризується такими рисами: ви­сока плинність кадрів і нестабільна зайнятість, негарантована і невисока оплата праці, безперспективність службового ста­новища, примітивні трудомісткі технології тощо.

Ринок праці первинний - частина ринку праці, яка об'єднує "престижні" роботи, що характеризуються стабільністю за­йнятості та надійністю становив працівника, високим рівнем оплати праці, можливістю професійного зростання, викорис­танням прогресивних технологій, що вимагає від працівників високої кваліфікації і здатності до навчання.

Рівень безробіття - основний показник, що дає узагальнене уяв­лення про стан ринку праці в певний момент; визначається у відсотках як відношення кількості осіб, які мають на відпові­дну дату статус безробітного, до чисельності економічно ак­тивного населення на ту саму дату.

Рівень життя - структура матеріальних потреб населення і сту­пінь їх задоволення; узагальнюючий показник, який характе­ризує споживання населенням матеріальних і духовних благ і ступінь задоволення потреб у цих благах. Рівень життя хара­ктеризується показниками: рівнем реальних доходів на душу населення; рівнем і структурою споживання, рівнем цін на споживчі товари та послуги, розміром плати за житло та ко­мунальні послуги; рівнем освіти, медичного обслуговування;

середньою тривалістю життя, часткою населення, яке пере­буває за межею бідності тощо.

Роботодавець - власник підприємства, установи, організації неза­лежно від форми власності, виду діяльності та галузевої нале­жності або уповноважений ним орган чи фізична особа, яка відповідно до законодавства використовує найману працю.

Робоча зона - частина простору, в межах якого здійснюються трудові дії працівника.

Робоча сила - сукупність фізичних і розумових здібностей люди­ни, які використовуються нею під час виробництва будь-якої споживчої вартості. Реальною виробничою силою вона стає в процесі поєднання працівника із засобами виробництва.

Робоче місце - первинна ланка виробництва; частина виробничо­го простору одного або групи працівників (якщо робоче міс­це колективне), визначена на основі трудових та інших дію­чих норм і оснащена основним і допоміжним технологічним обладнанням, інвентарем, інструментом, робочими меблями, необхідними для виконання певного виду робіт.

Робочий час - законодавчо встановлена тривалість виконання працівником трудових обов'язків.

Робочі місця ручної роботи - робочі місця, на яких усі трудові процеси виконуються за допомогою трудового зусилля вико­навця, із застосуванням найпростішого інструмента.

Розподіл праці - диференціація видів трудової діяльності між різними групами працівників. Розподіл праці на підприємстві полягає у закріпленні за кожним працівником і за кожним підрозділом їхніх обов'язків, функцій, видів робіт, технологічних операцій. Розріз­няють такі основні види розподілу праці всередині підприємства: функціональний, технологічний, професійний, кваліфікаційний.

Розширене відтворення населення - збільшення чисельності населення внаслідок переважання народжуваності над смерт­ністю, природний приріст населення.

Сальдо міграції (механічний приріст) - абсолютний показник механічного руху населення, який визначається як різниця між числом прибулих і числом вибулих з даної території за певний проміжок часу.

Самозайняті - особи, які самостійно організовують свою роботу за власні кошти, володіють засобами виробництва і несуть відповідальність за вироблену продукцію.

Самофотографія робочого дня - облік робочого часу протягом зміни, що проводиться самим працівником.

Сегментація ринку праці - розподіл ринку робочої сили на окремі групи за певними критеріями, залежно від поставленої мети вивчення, аналізу чи управління. Дослідження сегмен- тованості ринку праці привело до виникнення теорії двоїс­тості ринку праці, згідно з якою він поділяється на дві час­тини: первинний і вторинний.

Сезонна міграція - переїзд в іншу місцевість на роботу терміном до шести місяців.

Середньооблікова чисельність працівників за місяць - відно­шення суми чисельності працівників облікового складу за кожний календарний день місяця, включаючи святкові і вихі­дні дні, до кількості календарних днів місяця.

Системи заробітної плати - способи встановлення залежності величини винагороди за працю від кількості та якості витра­ченої праці. Найпоширенішими на вітчизняних промислових підприємствах є такі системи заробітної плати: проста поча­сова; почасово-преміальна; за місячними окладами; проста відрядна; відрядно-преміальна; відрядно-прогресивна; не­пряма відрядна; акордна; акордно-преміальна тощо.

Соціальна допомога - система заходів, які застосовуються до всього населення, це допомога короткотермінового характеру особам, які опинилися в екстремальній ситуації і потребують додаткових витрат.

Соціальна підтримка - система заходів для населення, яка пе­редбачає створення умов, що дозволяють працівнику забез­печувати свою соціальну захищеність.

Соціальна політика - стратегічний соціально-економічний на­прям, вибраний країною для всебічного розвитку громадян, який забезпечує пристойний рівень та умови їх життя і праці. Соціальна політика охоплює найважливіші сфери життєдія­льності людей (праця, побут, культура, освіта, охорона здо­ров'я тощо); кожна з цих сфер з огляду на специфіку або є об'єктом прямого регулювання чи впливу з боку держави, або вплив на неї здійснюється за допомогою створення умов, що спонукають людей до бажаної для суспільства соціальної поведінки.

Соціальна, або розподільча функція заробітної плати - відо­бражає міру живої праці при розподілі фонду споживання між найманими працівниками і власниками засобів виробни­цтва. Заробітна плата виступає індивідуальною часткою пра­цівника в новоствореному доході. Соціальне значення цієї функції заробітної плати полягає у забезпеченні соціальної справедливості, по-перше, при розподілі доходу між найма­ними працівниками і власниками засобів виробництва, і по- друге, при розподілі між найманими працівниками у відпові­дності до результатів трудового внеску.

Соціальне партнерство - сукупність соціально-економічних відносин між представниками працівників, роботодавців та держави, спрямована на співробітництво, пошук компромісів, підготовку пропозицій щодо прийняття ними узгоджених рі­шень з питань соціально-трудових відносин, що виражає принцип соціальної політики держави.

Соціальні трансферти - виплати, що здійснюються без одер­жання будь-якого еквівалент на заміну. Соціальні трансферти надають у двох формах: грошовій - пенсії, допомоги, стипе­ндії тощо; натуральній - товари, індивідуальні ринкові і не- ринкові послуги, надані конкретним особам (домашнім гос­подарствам) за рахунок коштів федерального та місцевого бюджетів або недержавних (суспільних) соціальних фондів на безкоштовній основі.

Соціальний договір - узгодження інтересів різних соціальних груп у найважливіших сферах суспільства: виробництві, об­міні, розподілі та споживанні матеріальних і духовних благ.

Соціальний захист - система заходів, яка забезпечує соціальну захищеність переважно непрацездатного населення й соціа­льно вразливих верств працездатного населення.

Соціальний рух населення - зміни освітньої, професійної та ін­ших структур населення.

Соціальні нормативи - вимірники і критерії розподілу бюджетних коштів для задоволення певного рівня тих чи інших соціальних потреб населення в освіті, медичному обслуговуванні, житлі, пенсійному забезпеченні, соціальному страхуванні тощо.

Соціально-економічні основи наукової організації праці - ці­лі, характер, зміст праці у суспільстві, соціально-економічна спрямованість заходів організації праці.

Соціально-трудові відносини - комплекс відносин між найма­ними працівниками та роботодавцями в умовах ринкової економіки, спрямованих на забезпечення високого рівня і якості життя людини, колективу й суспільства в цілому.

Соціологічне дослідження - аналіз явищ і процесів соціально- трудової сфери з метою вивчення закономірностей їх розвит­ку, залежностей і взаємозв'язків між ними для розроблення та обґрунтування пропозицій щодо вдосконалення соціально- трудових відносин.

Соціометричне опитування - опитування з метою виявлення психологічного клімату у колективі і на цій основі одержання кількісної оцінки міжособистісних відносин в ньому.

Спеціалісти - працівники, що займаються інженерно- технічними, економічними, бухгалтерськими, юридичними та іншими роботами (економісти, бухгалтери, інженери, юрисконсульти тощо).

Спеціальність - вид діяльності в рамках професії, який має спе­цифічні особливості і вимагає від працівників додаткових спеціальних теоретичних знань і навичок.

Споживчий бюджет - вартісний показник обсягу і структури споживання найважливіших матеріальних благ та послуг.

Споживчий кошик - набір товарів та послуг, які входять у спо­живчий бюджет.

Статус безробітного - статус, якого набувають ті громадяни, які протягом семи днів після реєстрації їх службою зайнятості за місцем проживання не одержали підходящої роботи або не були направлені на професійну підготовку, перепідготовку чи підвищення кваліфікації.

Дата добавления: 2015-04-25