Технологія та механізми процесу соціального управління

Управління виникає принаймні з двох обставин.

По-перше, там, де є проблема вибору.

По-друге, коли є потреба в процесі нормування, що забезпечує стійкість розвитку системи, її рівновагу, гарантію запобігання потрясінням і катаклізмам.

Виходячи з потреб суспільства соціальне управління визначає:

По-перше, шляхи розвитку суспільства у заданому напрямі, тобто виробляє цілі.

По-друге, соціальне управління здійснює теоретичне і практичне забезпечення способів досягнення очікуваного результату, організацію і координацію діяльності людей, її узгодження за допомогою відповідних дій. Для збереження своєї цілісності суспільство створює необхідні для цього механізми. Першим таким механізмом стала держава з властивими їй атрибутами влади. У суспільстві регулююча підсистема — це суб ´єкт управління, а регульована підсистема — об´єкт управління. Головним завданням соціального управління таким чином є досягнення відповідності суб´єктивної діяльності людей вимогам об´єктивних законів суспільного розвитку, забезпечення збалансованого функціонування та розвитку соціального організму.

Управління як специфічний засіб організації має ряд характерних особливостей:

По-перше, управління повністю залежить від системи, що зумовлює не тільки його природу, а й цілеспрямованість.

Друга особливість полягає в тому, що керівний вплив має, як правило, значну енергію.

Третя особливість полягає в тому, що центр управління може перебувати далеко від керованого об´єкта.

Соціологічну теорію управління можно поділити на дві групи. Перша група — це закономірності функціонування і розвитку суб´єкта соціального управління, а друга — суттєві зв´язки між суб´єктом та об´єктом соціального управління.

Суб´єктами управлінських відносин стають усі співучасники управління незалежно від їхнього місця в структурі соціальної керуючої системи.

Основними видами управлінських відносин є відносини централізму й самостійності, субординації і координації, керівництва і підлеглості, відповідальності, конкурентності, змагальності тощо.

Управлінські відносини — відносини, пов'язані із здійсненням управлінських функцій — упорядкування, регулювання, узгодження, координації та субординації.

Соціальне управління ґрунтується на принципах діяльності суб´єкта соціального управління, тобто вимогах (правилах) до нього стосовно організації своїх дій. Принципи соціального управління визначають формування потрібних якостей управлінських працівників, характерні риси їхнього стилю діяльності, способи оптимальної підготовки керівних та інших управлінських кадрів, раціональну організацію управлінської праці.

Функції соціальнго управління: соціально-прогнозуюча, соціально-цільова, соціально-планувальна, соціально-організаційна, соціально-мотиваційна, соціально-контрольна.

Соціальне управління як процес має циклічний, відносно замкнений характер. Цей процес, узятий окремо, починається з постановки цілей, завдань і завершується виконанням цих завдань, досягненням певного результату. Таким чином відбувається управлінський цикл, що становить каркас соціально-управлінської технології. Потім на основі інформації про результати (досягнення чи недосягнення мети) ставляться нові завдання, висувається нова мета. Один цикл замикається, починається новий. Виходячи з цього стандартизована схема соціально-управлінської технології у загальних рисах може виглядати так, як показано на рис. 1.

І процедура. Формування мети

Операції: діагноз, прогноз, формулювання кінцевої мети, стратегія дій, визначення конкретних завдань

II процедура. Прийняття рішення

Операції: виявлення проблемної ситуації, обґрунтування варіантів дій, вибір оптимального варіанту, затвердження рішення

III процедура. Організація дії

Операції: розподіл завдань між виконавцями, ідеологічне забезпечення діяльності, координація та регулювання процесу виконання, контроль

IV процедура. Аналіз результатів

Операції: зіставлення запланованих та досягнутих результатів, визначення нових проблемних ситуацій, попереднє формулювання нової мети

Рис.1. Соціально-управлінська технологія

Складовими соціального управління як системи є такі підсистеми: інформаційна; проектно-програмна; прогностична; планувальна; системно-організаційна підсистема опрацювання управлінських рішень; підсистема коригування і наступного відтворення управлінського циклу.

Для розуміння сутності, можливостей і перспектив соціального управління як сфери людської діяльності вкрай важливим є дослідження його "внутрішніх" закономірностей, що породжуються діяльністю людини як суб´єкта соціального управління. Виконавець, що виступає в ролі об´єкта соціального управління, залишається суб´єктом здійснюваної ним діяльності. Так само, як інші соціальні інститути, управління має свої "зведення" законів, норм, правил, професійних "таємниць", традицій, забобонів тощо. Реальна соціальна діяльність людей завжди тією чи іншою мірою наближається до нормативного формалізованого типу, але ніколи з ним не збігається. Тому будь-яка реальна соціальна діяльність, в тому числі й управлінська, повинна розглядатись як органічна єдність формалізованих і неформалізованих компонентів.

Соціологічний аналіз сфери управління дає можливість виявити глибинні механізми управлінських і самоврядних процесів як суспільних явищ, виявити і обгрунтувати ефективність демократичних принципів і відносин між органами влади, управління та населенням країни, забезпечити використання соціальних резервів, соціального потенціалу, соціальних технологій, інноваційних засобів організації соціального управління.

Література

1. Кравченко А. И. Социология: Учеб. для вузов / А. И. Кравченко. — М.: Логос, Екатеринбург: Деловая книга, 2000.

2. Лукашевич М.П. Соціологія. Загальний курс. / М.П. Лукашевич, М.В. Туленков // Підручник. — К.: Каравела, 2004. — 456 с.

3. Лукашевич М. П. Спеціальні та галузеві соціологічні теорії: Навч. Посіб / М.П. Лукашевич, М.В. Туленков // 2-ге вид., допов. і випр. — К.: МАУП, 2004. — 464 с.

4. Полторах В. А. Соціологія: Основи соціології праці та управління / В. А. Полторак — К., 1992.

5. Соціологія: Курс лекцій. Навч. посібник для студентів./ за ред. В.М. Пічі – Львів, 2002.

6. Соціологія: Навч. посіб. / За ред. СО. Макєєва. — 2-е вид. — К.: Т-во «Знання», КОО, 2003. — 455 с

7. Соціологія: Посіб. для студ. вищ. навч. закл. / За ред. В.Г. Городяненка. — К.: ВЦ «Академія», 2003. — 560 с.

8. Юрій М.Ф. Соціологія / М.Ф. Юрій. — К.: Дакор, 2004. — 552 с.

Дата добавления: 2015-04-29