Тема 9. Механізми та інструменти протидії кризовим процесам

Ключові питання: 1. Організаційно-економічний механізм антикризового управління. 2. Проектування механізму виходу підприємства з кризи.

Економічні результати діяльності будь-якого підприємства зазнають коливань і залежать від багатьох факторів. Це призводить до того, що більшість підприємств проходять стадії підйому і спаду, а багато з них опиняються в кризовій ситуації і наближаються до банкрутства або стають банкрутами.

Кризова ситуація – це раптове (незаплановане) настання обмеженої чи припинення результативної (ефективної) діяльності підприємства з важко прогнозованими наслідками його подальшого функціонування і розвитку.

Криза підприємства обумовлюється нестачею власного капіталу, борговими зобов’язаннями, що зростають; некомпетентністю керівництва підприємства, яке не здатне своєчасно розпізнати і усунути причини кризи; зовнішніми причинами – нестійкістю фінансового ринку.

Важливість антикризового управління зумовлюється наступними чинниками:

· його головною метою є забезпечення тривалого положення на ринку і стабільно стійких фінансів підприємства при будь-якій економічній і політичній ситуації в країні;

· у його межах застосовуються, в основному, ті управлінські інструменти, які в умовах України найбільш ефективні для усунення тимчасових фінансових ускладнень і вирішення інших поточних проблем фірми;
головне в антикризовому управлінні – прискорена реакція на суттєві зміни зовнішнього середовища;

· в основу антикризового управління покладено процес постійних і послідовних інновацій у всі галузі діяльності підприємства;

· антикризове управління спрямоване на те, щоб навіть у складній ситуації, в якій опинилося підприємство, можна було ввести в дію такі управлінські і фінансові механізми, які б дозволили подолати труднощі із найменшими для підприємства втратами.

Метою антикризового управління є реалізація заходів щодо виходу підприємства із кризового стану. Заходи антикризового управління можна поділити на тактичні і стратегічні.

Тактичні (оперативні) заходи щодо виходу підприємства із кризи полягають в:

· усуненні поточних збитків;

· виявленні внутрішніх резервів;

· залученні спеціалістів;

· кадрових змінах;

· отриманні кредитів;

· отриманні відстрочки платежів;

· зміцнення дисципліни.

Стратегічні заходи полягають у:

· аналізі й оцінці виробничого потенціалу, виробничих програм, політики доходів та інвестицій;

· розробці концепції фінансового оздоровлення підприємства: фінансової, маркетингової, технічної, управлінської, інвестиційної;

· розробці плану заходів.

У сучасних умовах економічної і соціально-політичної нестабільності в Україні ймовірність банкрутств різко підвищується. Проте для подолання кризової ситуації підприємство може використовувати ряд способів (методів, шляхів виходу із банкрутства і фінансового оздоровлення), що апробовані на практиці.

Ці способи і методи відображаються в антикризовій програмі підприємства, яку розробляють висококваліфіковані спеціалісти (експерти).

Антикризова стратегія визначає напрямки, масштаби, моделі та алгоритми дій підприємства, які забезпечують вихід із кризової ситуації та відновлення його стабільного та ефективного функціонування. Пропонується здійснювати розробку антикризової стратегії у п’ять етапів (рис. 2.11).

Рис. 2.11. Процес розробки антикризової стратегії підприємства

Антикризове управління має предмет впливу - проблеми і пе­редбачувані та реальні фактори кризи, тобто всі прояви непомірно­го сукупного загострення протиріч, що викликають небезпеку крайнього прояву цього загострення, настання кризи.

Суть антикризового управління виражається в наступних по­ложеннях:

• кризи можна передбачати, очікувати і викликати;

• кризи у визначеній мірі можна прискорювати, випереджати, відсувати;

• до криз можна і необхідно готуватися;

• кризи можна пом'якшувати;

• управління в умовах кризи вимагає особливих підходів, спе­ціальних знань, досвіду і мистецтва;

• кризові процеси можуть бути до визначеної межі керованими;

• управління процесами виходу з кризи здатне прискорювати ці процеси і мінімізувати їхні наслідки.

У механізмі антикризового управління пріоритети повинні віддаватися:

• мотивуванню, орієнтованому на антикризові заходи;

• економії ресурсів;

• запобіганню помилок;

• обережності;

• установкам на оптимізм і впевненість, соціально-психологічну стабільність діяльності;

• інтеграції з цінностей професіоналізму;

• ініціативності у вирішенні проблем і пошуку найкращих варіантів розвитку;

• корпоративності, взаємоприйнятності, пошуку і підтримці інновацій.

• глибокому аналізу ситуацій;

• професіоналізму тощо.

Функції антикризового управління - це види діяльності, що відтворюють предмет управління і визначають його резуль­тат. Вони відповідають на просте запитання: що треба робити, щоб управляти успішно напередодні, в процесі і наслідках кризи. У цьому відношенні можна виділити шість функцій: передкризо­ве управління, управління в умовах кризи, управління процесами виходу з кризи, стабілізація хитких ситуацій (забезпечення керо­ваності), мінімізація втрат і упущених можливостей, своєчасне прийняття рішень. Кожний з цих видів діяльності (функцій уп­равління) має свої особливості, але у своїй сукупності вони ха­рактеризують антикризове управління.

Основні фактори, що визначають ефектив­ність антикризового управління. їхнє розуміння і диференціація допомагають його аналізувати й успішно здійснювати.

1. Професіоналізм антикризового управління і спеціальна підго­товка. У даному випадку мається на увазі не тільки загальний про­фесіоналізм управління, що, безумовно, необхідний, але й ті про­фесійні знання і навички, що відображають особливості антикри­зового управління. Такий професіоналізм народжується в проце­сах спеціального навчання, цілеспрямованого акумулювання досвіду і розвитку мистецтва управління в критичних ситуаціях.

Але й при підготовці звичайних менеджерів необхідно велику увагу приділяти розвитку здібностей до управління в критичних ситуаціях. Антикризове управління повинно стати необхідним елементом будь-якого управління: стратегічного, креативного, виробничого, екологічного, фінансового й ін.

2. Мистецтво управління, дане природою і придбане в процесі спеціальної підготовки, варто виділити особливо в переліку фак­торів ефективності антикризового управління. У багатьох кризо­вих ситуаціях індивідуальне мистецтво управління є вирішаль­ним чинником виходу з кризи чи його пом'якшення. Тому для ан­тикризового управління особливо важливо проводити психо­логічне тестування менеджерів, відбирати такі особистості, що здатні чуйно реагувати на наближення кризи й управляти в екст­ремальних ситуаціях.

3. Методологія розробки ризикованих рішень. Така методологія повинна бути створена й освоєна, тому що вона значною мірою визначає такі якості управлінських рішень, як своєчасність, по­внота відображення проблеми, конкретність, організаційна зна­чимість. Ці властивості мають особливе значення в антикризовому управлінні.

4. Науковий аналіз обстановки, прогнозування тенденцій. Ці фактори не можуть не впливати на ефективність антикризового уп­равління. Бачення майбутнього і не суб'єктивне, а засноване на точному, науково обґрунтованому аналізі дозволяє постійно три­мати в полі зору всі прояви кризи, що наближається чи проходить.

5. Важливим фактором ефективності антикризового управ­ління є також корпоративність, що в організації чи фірмі може виявлятися в різному ступені. Корпоративність - це розуміння і прийняття всіма працівниками цілей організації, готовність самовіддано працювати для їхнього досягнення, це особливий вид інтеграції всіх ділових, соціально-психологічних і організаційних відносин, це внутрішній патріотизм і ентузіазм.

Корпоративність є надійною опорою антикризового управління. Але вона не виникає сама по собі, а є результатом управління й елементом його мети, а також засобом у механізмі управління.

6. Лідерство також входить у сукупність факторів ефективного антикризового управління. Але не всяке лідерство. Існує безліч його відтінків і модифікацій. Лідерство визначається не тільки особистістю менеджера, але й сформованим стилем роботи, структурою персоналу управління тощо. Опора на лідерство може зіграти вирішальну роль у подо­ланні кризи чи її пом'якшенні.

7. Особливу роль в ефективності антикризового управління відіграють оперативність і гнучкість управління. У кризових ситу­аціях часто виникає потреба у швидких і рішучих діях, оператив­них заходах, зміні управління за ситуаціями, що складаються, адаптації до умов кризи. Інерційність у цьому випадку може відігравати негативну роль.

8. Стратегія і якість антикризових програм. У багатьох ситу­аціях можлива потреба в зміні стратегії управління й у розробці спеціальних програм антикризового розвитку. Якість програм і стратегічних установок можуть бути різними. Від цього не може не залежати антикризове управління.

9. Окремим пунктом варто виділити людський фактор. В певній мірі він відображає фактори корпоративності і лідерства, мистецтва управління. Але для антикризового управління не­обхідно мати на увазі, що існує поняття антикризової команди - найближчих помічників антикризового менеджера, що можуть користуватися його особливою довірою і здатні узгоджено і ціле­спрямовано здійснювати програму антикризового управління.

10. Значним фактором ефективності антикризового уп­равління є система моніторингу кризових ситуацій. Вона являє собою спеціально організовані дії з визначення ймовірності і ре­альності настання кризи і необхідні для її своєчасного виявлення ї розпізнавання.

Проектування механізму виходу підприємства з кризи передбачає розробку технології антикризового управління.

Технологія антикризового управління - це комплекс послі­довно здійснюваних заходів попередження, профілактики, подо­лання кризи, зниження рівня її негативних наслідків. Вона допу­скає як велику дослідницько-аналітичну роботу, так і соціально-організаційну діяльність. Не можна технологію антикризового управління зводити тільки до пошуку варіантів поведінки. Це технологія активної управлінської діяльності в повному ком­плексі всіх її функцій, ролей і повноважень.

Технологічна схема антикризового управління складається з восьми етапів. Вони характеризують зворотно-поступальну по­слідовність різних операцій і їхніх груп при розробці і здійсненні управлінського рішення і, таким чином, - оптимальний варіант виходу організації (підприємства) із кризової ситуації (передба­чуваної чи такої, що вибухнула).

На першому етапі антикризового управління створюється спеціалізована робоча група (команда). Вона може складатися як із власних кадрів організації, так і з фахівців, запрошених з боку лише на час можливої чи реальної кризової ситуації. Фахівці по­винні володіти такими знаннями, як теорія криз, прогнозування, конфліктологія, розробка управлінських рішень, дослідження си­стем управління, макроекономіка, мікроекономіка...

На другому етапі передбачається перевірка доцільності і сво­єчасності проведення заходів щодо антикризового управління. При недоцільності відбувається повернення до вихідної ситуа­ції — пошуку нових цілей, планування за ними спеціальних за­ходів..Якщо є обґрунтування доцільності і своєчасності "вклю­чення" антикризового управління, відбувається перехід до на­ступного кроку.

На третьому етапі проводиться розробка управлінських рі­шень антикризового характеру, що здійснюється в свою чергу в кілька етапів. Основними з них є збір вихідної інформації про си­туацію в організації, структурно-морфологічний аналіз ситуації, визначення шляхів виходу організації з кризової ситуації, визна­чення необхідних ресурсів, перевірка можливості досягнення по­ставлених цілей.

На четвертому етапі створюється система реалізації управ­лінських рішень з виходу організації з кризової ситуації. При цьому групою фахівців, що підготувала ці рішення, визначають­ся їхні конкретні виконавці. Виконавець повинен мати у своєму розпорядженні необхідні і достатні ресурси для виконання анти­кризового управлінського рішення, а також за своєю кваліфіка­цією він повинен відповідати рівню і складності поставлених пе­ред ним завдань.

На п'ятому етапі антикризового управління здійснюється ор­ганізація виконання управлінських рішень. Це конкретні ор­ганізаційно-практичні заходи, реалізація яких у чітко визначеній послідовності дозволить досягти цілей, поставлених в антикризовому управлінні.

На наступному (шостому) етапі необхідні оцінка й аналіз якості виконання управлінських рішень за показниками діяль­ності організації.

У випадку, коли виконання рішення не привело до яких-небудь змін (позитивних чи негативних), розглядають причини, з яких не виконані рішення чи отримані результати, відмінні від за­планованих показників. Після визначення причин незадовільно­го виконання управлінського рішення підготовляють нове рішен­ня з урахуванням отриманих результатів від уже проведених за­ходів антикризового управління.

Якщо виконання управлінського рішення дало свої позитивні результати, тобто, у роботі підприємства намітилися тенденції до поліп­шення показників господарської діяльності, але не в тім обсязі, що необхідний, то вносяться зміни в систему реалізації управ­лінських рішень.

На сьомому етапі перевіряється доцільність проведення по­дальших робіт з виходу організації з кризової ситуації, що скла­дається у визначенні того, на якій стадії виконання знаходиться антикризова програма.

Якщо фахівцями дається висновок про виконання антикризової програми, а ситуація кризового стану організації на ринку не змі­нилася, необхідно провести розробку заходів щодо зміни статусу організації, зокрема можливе визнання її банкрутом і проведення заходів, пов'язаних з реалізацією процедур визнання банкрутства.

У випадку ж, коли антикризова програма виконана, а зов­нішня ситуація становища організації змінилася, систему анти­кризового управління адаптують до умов, що змінилися на ринку. Для виходу організації з кризової ситуації проводиться підготов­ка додаткових управлінських рішень антикризового характеру.

На заключному, восьмому етапі, для даної технологічної схе­ми антикризового управління розробляються заходи щодо про­гнозування майбутніх кризових ситуацій. Прогнозування є невід'ємною частиною технології антикризового управління. Воно дозволяє, якщо не уникнути кризової ситуації, то підготувати­ся до неї і мінімізувати її наслідки.

Дата добавления: 2015-04-29