Засоби вимірювання та контроль відхилень форми і взаємного розміщення поверхонь

Контрольні питання

1. Як призначають відхилення форми та розміщення для посадкових поверхонь під підшипники кочення?

2. Для яких елементів валу призначають допуск на відхилення від перпендикулярності?

3. Від якого параметру залежіть вибір допуску на співвісність поверхонь валу?

4. Які відхилення форми та розміщення нормуються для шпонкових канавок?

5. Пояснить способи позначення відхилень розміщення.

Відхилення форми визначають при допомозі універсальних та спеціальних засобів вимірювань з використанням повірочних плит.

Відхилення від циліндричності визначається як напіврізниця між найбільшим і найменшим діаметрами поверхні, що вимірюєть­ся двохконтактним приладом за схемою (рис.7.1).

Овальність визначається при допомозі універсальних приладів вимірюванням найбільшої різниці діаметрів у двох взаємноперпендикулярних напрямках.

Огранка вимірюється у кільці та на призмі. При вимірюванні в кільці його діаметр повинен дорівнювати діаметру прилягаючого кола. Тому потрібен комплект кілець, який має тим більше їх число, чим більша точність вимірювань вимагається. При вимірюванні на призмі величина огранки визначається перерахунком показань відлікової головки з урахуванням числа граней і кута призми.

Відхилення від паралельності вимірюють на повірочній плиті, закріпленій на стійці (рис. 24.9, а). Деталь встановлюється базовою поверхнею на плиті, що імітує прилягаючу площину, а відхилення від паралельності визначається зміною показань головки в різних точках поверхні.

Рис.7.1.Контроль відхилень форми:

а) – відхилення циліндричності двохконтактним приладом; б) - огранка в кільце; в) огранка на призмі; г) вигнутості; д) – не площинності; е)не площинності з допомогою індикаторного пристрою; ж) не прямолінійності;

з) не площинності;

1 – деталь; 2 – опори; 3 – підкладки; 4 – повірочна плита; 5 – напрямний упор.

Відхилення від паралельності та перекіс осей можна виміряти на повірочній плиті при допомозі індикатора, закріпленого на стійці (рис.7.2, б). Деталь встановлюється на призмах і вивіряється так, щоб вісь 1-1 була паралельна площині повірочної плити.

Відхилення від паралельності вісі і площини визначається також на повірочній плиті з допомогою відлікової головки (рис. рис.7.2, в).

Рис.7.2. Контроль відхилення розміщення поверхонь:

1 - деталь; 2 - повірочна плита; 3 - призматична підкладка; 4 - упор; 5 - призма; 6 - опора; 7 - калібр.

Відхилення від паралельності оцінюється за різницею показань індикаторної головки на заданій довжині. Відхилення від паралельності вісі отвору і площини визначається аналогічним чином по пригнаній до отвору оправці (рис.7.2, г).

Відхилення від перпендикулярності вимірюється на повірочній плиті з допомогою вимірювальної головки, закріпленої на стінці, що дозволяє переміщувати головку перпендикулярно до площини плити (рис. рис.7.2, д).

Торцеве биття визначається на призмі з допомогою індикаторної головки (рис. рис.7.2,є). Деталь встановлюється базовою поверхнею і фіксується в осьовому напрямку. За торцеве биття прийметься різниця між найбільшим і найменшим показаннями головки, отриманими при обертанні деталі.

Відхилення від співвісності визначається на опорах, що знаходяться у середніх перерізах валу, з допомогою індикаторної головки при обертанні валу (рис. рис.7.2, ж).

При незалежних допусках величину неспіввісності доцільно перевіряти з допомогою ступінчастих калібрів (рис. рис.7.2, з).

Величину биття перевіряють на призмах з допомогою індикаторної головки (рис.7.2,и). За радіальне биття приймається різниця граничних показань індикаторної головки за повний оберт.

Відхилення від симетричності перевіряють на плиті в центрах з допомогою індикаторної головки (рис. рис.7.2, к).

Рис. 7.3. Засоби контролю шпонкових з’єднань:

а - пластина; б – пробка із ступінчастої шпонкою; в – пробка із шпонкою; г – кільцевий калібр із стержнями; д – призма.

Відхилення від перетину осей перевіряться на повірочній плиті з допомогою вимірювальної головки і оправок (рис.7.2, л). Вимірюється висота твірної відповідної оправки над базовою поверхнею у точці перетину осей (положення А і В).

В масовому і великосерійному виробництвах для контролю розміщення в складних з’єднаннях використовують спеціальні калібри.

Наприклад для контролю шпонкових з’єднань засоби контрою представлені на рисунку7.3. Ширина пазів перевіряється пластинами, які мають прохідну і непрохідну сторони (рис.7.3,а). Розмір (d+t₂) контролюється пробкою із ступінчастою шпонкою (рис.7.3,б), а глибина пазів валу - кільцевим калібром, який має стержень з прохідним і непрохідним виступом (рис.7.3, г).

Симетричність розміщення пазів відносно осьової площини перевіряється у втулки пробкою із шпонкою (рис.7.3,в), а у вала - накладною призмою з контрольним стержнем.

Дата добавления: 2015-04-30