Фізіологічна та окулярна оптика

ДЕРЕВ'ЯНІ МАТЕРІАЛИ. ШКІРА ТА її ЗАМІННИКИ

Дерев'яні матеріали необхідні для виготовлення аптечних меблів, футлярів до медичних виробів: ендоскопічних приладів, сфігмоманометрів, калориметрів, суперцент-рифуг, наркозних апаратів, деталей медичних виробів (рентгенівських касет, підшипників, молотків хірургічних тощо); транспортної тари, предметів догляду за хворими (милиць та ціпків).

Деревина має цінні якості:

— приємний зовнішній вигляд;

— добре піддається обробці, її легко фарбувати, лакува
ти, полірувати;

— погано проводить тепло, звук, електричний струм;

— має малий коефіцієнт лінійного розширення.

Папір і картон виготовляють із проклеєних рослинних волокон і випускають у вигляді листів або рулонів. Для пакування медичних і фармацевтичних товарів звичайно застосовують такі сорти паперу і картону:

— парафінований папір за ДСТУ;

— обгортковий папір;

— друкарський лощений папір — для пакетів;

— картон для виготовлення коробок і пачок.

Глава 6

Шкіра та її замінники потрібні для виготовлення ряду медичних виробів і фармацевтичних товарів.

Шкіра має бути однорідного пофарбування, еластичною, без розривів, свищів, тріщин, плям, нальотів, не повинна змінювати колір при розтягуванні. Сорти шкіри стандартизовано.

Шкірозамінники виготовляють із полімерних матеріалів, переважно з полівінілхлориду (ПВХ).

Йдуть вони на бандажі, супінатори, милиці, ціпки тощо.

ЛІТЕРАТУРА

1. Кабатов Ю. Ф., Крендаль П. Е. Медицинское товароведение.— М.:
Медицина, 1984.— С. 51—67, 97—98.

2. Карпов В. Н. Оборудование предприятий резиновой промьішленнос-
ти: Учеб. для средних спец. учеб. заведений.— 2-е изд., переработ.—
М.: Химия, 1987.— 336 с.

3. Соснина И.А. Формование резиновьіх смесей методом шприцевания.—
М.: Химия, 1990.— С. 12, 27.

4. Осошник И. А., Шейн В. С. Практикум по технологии резиновьіх из-
делий: Учебное пособие для вузов по специальности «Технология
переработки пластмасо и зластомеров».— Л.: Химия: Ленинград.
отд-ние, 1989.— 1223 с.

5. Кошелев Ф. Ф., КорневА. Е., Климов Н. И. Общая технология резин.—
М., 1968.— 156 с.

6. Харчевников В.М. Ингредиентьі резиновьіх смесей.— Л., 1982.—
С. 5,11—12,16—17, 23.

ГЛАВА

Око — орган нашого зору, що сприймає світлові подразнення. Око людини являє собою своєрідну оптичну камеру, в якій можна виділити світлочутливий екран (сітківку) і середовища заломлення світла (передусім рогівку, кришталик і склоподібне тіло).

Частина сітківки, що знаходиться навпроти зіниці, де чутливі елементи розміщені найбільш щільно, називається жовтою плямою. У центрі жовтої плями є невеличке заглиблення — центральна ямка. Ділянка жовтої плями дає найбільш досконалий і чіткий, так званий центральний зір. Інша частина сітківки дає менш чіткий зір, що називається периферичним.

Учення про проходження світла в оці є складовою частиною такої дисципліни, як фізіологічна оптика.

Фізіологічна оптика вивчає сприйняття світла живими організмами і займається вивченням процесів зору на стикові з фізіологією, біофізикою і психологією.

Як спеціальна дисципліна фізіологічна оптика з'явилася в XIX столітті головним чином завдяки працям Г. Гельм-гольца. Великий внесок у розвиток цієї науки зробили радянські вчені М. Й. Авербах, С. І. Вавілов, С. В. Кравков, П. П. Лазарєв, Л. Д. Орбелі та ін.

На основі оптичних методів вивчення процесів сприйняття світла оком людини розроблено велику групу оптичних приладів: офтальмоскопи, офтальмометри, очні рефрактометри, адаптометри.

Методи і прилади фізіологічної оптики необхідні для дослідження таких зорових функцій, як гострота зору, абсолютна чутливість, критична частота злиття світлових миготінь тощо.

Глава 7

Фізіологічна та окулярна оптика

Дата добавления: 2015-04-30