Та оздоровлення 4 страница

2) за тривалого сидіння з опущеними плечима деформацію кістково-м'язової системи. Іноді – викривлення хребта та остеохондроз;

3) захворювання суглобів кистей рук. Це професійне захворювання друкарок у редакціях, а нині – операторів комп'ютерного набору. Під час роботи за комп'ютером рука людини здійснює безліч дрібних рухів, тому сильно втомлюється, а за тривалої роботи розвиваються хронічні захворювання.

Із глибоким видихом закрийте очі, повністю розслабтеся, розчепіть кисті, опустіть їх за шию і дайте їм вільно висіти вниз уздовж вашого тулуба. Одночасно розслабте голову та дайте їй впасти вперед. У кінці повільного видиху трохи зігніться вперед у поясниці та підберіть живіт (напружте черевні м'язи) для того щоб діафрагмою вичавити все повітря, що «застоялося», з ваших легенів – таке глибоке завершення видиху можна здійснити декількома гучними видихальними рухами.

Зробіть декілька таких повільних дихальних циклів на початку та в кінці комплексу вправ. Вправу потрібно робити на балконі або хоча б біля відкритої кватирки. Ступінь згинання рук в ліктьовому суглобі під час їх підняття та траєкторія їх висіння під час видиху може варіювати залежно від відчуттів найбільшої «приємності» від різних способів виконання цих рухів.

Профілактика негативного впливу комп'ютера

на здоров'я людини

Проводьте за дисплеєм на день не більше 4, максимум – 6 год. Кожні 10 хв відводьте погляд на декілька секунд убік від екрана і спрямовуйте погляд у завіконну далечінь. Через кожні 30–45 хв роботи переривайтеся на 5–15 хв. Врахуйте, буквено-цифрове зображення на моніторі викликає стомлення та роздратування швидше, ніж графічне. Під час відпочинку, щоб зняти нервово-емоційну напругу, слухайте спокійну, краще класичну музику, що має антистресову дію, рекомендовано також робити просту гімнастику. Відрегулюйте яскравість монітора. Найлегше читати темні букви на світлому екрані. Підставку для чорнових матеріалів помістіть ближче до екрана. Екран монітора має знаходитися приблизно на 20° нижче за рівень очей. Комп'ютер слід поставити так, щоб на екран не падало світло з вікна. Висуньте нижній край дисплея на 3–5 см вперед в порівнянні з верхнім – нахил екрану полегшить зорову роботу. Розмістіть екран комп'ютера на відстані 50–75 см від очей. Це корисно не тільки для зору, але і для правильної посадки в цілому. Якщо ви плануєте грати на комп'ютері, діагональ екрану має становити щонайменше 17 дюймів. Верхнє освітлення має бути неяскравим, відмовтеся від флюоресцентних ламп. Ідеальний варіант для очей – яскравість екрану така ж, як освітленність приміщення.

Порадьтеся з окулістом, чи не потрібні вам особливі окуляри для роботи з комп'ютером. Приступаючи до роботи на комп'ютері, прийміть правильну позу. Спину відхиліть назад для збільшення кута між тулубом і стегнами. Це підсилить кровообіг і зменшить тиск на хребет. Руки розслабте та вільно опустіть, передпліччя та кисті мають бути у положенні паралельному підлозі, коліна – під прямим кутом до стегон (для цього поставте під ноги низеньку лавку). Спинка стільця має повторювати лінію вигину нижньої частини спини. Для більшої зручності підкладіть під поясницю невелику довгасту подушечку або валик. Сидіння має бути злегка нахилене вперед так, щоб вага тіла була перенесена на стегна та ноги. Верхня частина екрана знаходиться на рівні очей.

У жодному випадку не зловживайте роботою «на колінах», можливість якої надають сучасні ноутбуки. Обіцяна ними мобільність може обернутися повною нерухомістю. Міняйте характер роботи протягом дня. Продумайте своє робоче місце, зробіть його дещо «незручним», наприклад: поставте телефон на сусідній стіл для того, щоб кожного разу вставати на дзвінок. Після тривалого сидіння за комп'ютером влаштовуйте розминку.

Електростатичне поле можна зменшити підвищенням вологості повітря у приміщенні. Частіше влаштовуйте вологе прибирання в кімнаті, де працює комп'ютер, проводіть антистатичну обробку синтетичних матеріалів. Дрібні м'язи та сухожилля кисті витримують нерівномірну напругу, якщо клавіатурарозташована під кутом до монітора або дуже далеко від краю столу. У цьому випадку вам загрожує: по-перше, професійна хвороба друкарок – спазм, коли перетруджену руку раптово зводить судома, і по-друге, тендовагініт, у разі якого на тильній стороні кисті з'являються хворобливі набряки та гульки (синовиоми). Набираючи текст, згинайте лікті під прямим кутом, тримайте руки паралельно одна одній. Щоб розвантажити м'язи кисті та надати їй потрібне положення, використовуйте стаціонарні підставки для зап’ястків. Користувачі, що мають справу з мишкою, утричі більше напружують м'язи рук, шиї та плечового поясу порівнянно з тими, хто працює лише на клавіатурі.

Підберіть мишку за розміром долоні. Помістіть її збоку від клавіатури на краю стола – не потрібно буде кожного разу тягнутися за нею. Килимок для миші не розкіш, а засіб першої необхідності: забезпечуючи оптимальний ступінь ковзання, він позбавляє кисть від зайвого навантаження.

Переходячи від комп'ютерного набору до маніпуляцій з мишкою і назад, не робіть зайвих рухів – тримайте кисть паралельно кришці столу та пересувайте всю руку від самого плеча, щоб рівномірно розподілити навантаження на мускулатуру кінцівки.

Щоб не доводилося постійно натискувати вказівним пальцем на ліву клавішу, використовуйте мишку з додатковим коліщатком зверху, що дозволяє швидко та без зусиль гортати комп'ютерні сторінки.

Спеціальна гімнастика для користувачів комп'ютером

Сядьте на стілець, закрийте очі, розслабте м'язи обличчя, вільно, без напруги спирайтеся на спинку стільця, руки покладіть на стегна (10–15 с).

Закрийте очі, виконайте пальцями легкі кругові погладжуючі рухи надбрівних дуг і нижньої частини очних ямок від носа до скронь (20–30 с). Посидіть із закритими очима (10–15 с).

Складіть руки перед грудьми, пальці схрестіть. Поверніть кисті пальцями до грудей, долоні не розмикайте. Поверніть кисті пальцями від себе. Повторіть вправу 4–6 разів. Опустіть руки вниз і потрясіть розслабленими кистями, руки зігніть у ліктях і притисніть їх до тулуба, долоні розверніть вгору.

Виконуйте клацання пальцями по черзі, починаючи з вказівного. Те ж саме – у зворотньому порядку. Повторіть 2–3 рази. Опустіть руки вниз і потрясіть кистями. Опустіть голову на груди. Потім, піднявши її, злегка нахиліть назад.

Повторіть 4–6 разів у повільному темпі. Дивіться удалину перед собою (2–3 с). Переведіть погляд на кінчик носу (3–5 с). Повторіть 6–8 разів.

Вплив стільникового телефону. Насьогоні зареєстровано незначне збільшення ризику виникнення пухлини мозку, спричинене користуанням стільниковим телефоном. Місце виникнення залежить від того, до якого вуха найчастіше прикладають телефон. Слід зазначити, що середня тривалість користування телефоном серед досліджуваних становить 2–3 роки (найбільше 5 років). Тому не можна стверджувати, що тимчасові зміни, викликані дією електро-магнітного поля (ЕМП), не можуть мати наслідки у майбутньому. Достовірно відомо, що тривалий вплив стільникового сигналу збільшує час реакції людини. Спричинити це може як безпосередня дія ЕМП, так і нагрівання тканин тіла.

Зареєстровано також зменшення мозкового кровообігу та зміну артеріального тиску. Найчастіше користувачі телефонів скаржаться на головний біль, запаморочення, нудоту, неврологічні розлади, підвищену стомлюваність. Ще однією з найпоширеніших скарг є відчуття тепла в області вуха. Після шести-, семихвилинного використання стільникового телефону температура на поверхні мозку може підвищитися приблизно на 0,1°С (за частоти 1800 МГц підвищення температури значніше, ніж при 900 МГц).

Відзначають різні менш загальні ознаки порушень, що стосуються вуха, носа, горла, а також шлунку. На підставі проведених експериментальних досліджень можна стверджувати, що користування стільниковими телефонами найбільше впливає на вагітних жінок (внутрішньоутробне пошкодження плоду може відбутися на будь-якому етапі його розвитку) та дітей. Багато вчених також вважають, що особливу увагу користувачам мобільних телефонів необхідно звернути на те, що найбільш чутливі до дії ЕМП, крім центральної нервової і серцево-судинної, ще й репродуктивна система.

2.7. Сім'я та здоров'я

Важливими факторами, що впливають на тривалість і повноцінність життя людини, є шлюб та благополучна сім'я. Учені довели, коли людина перебуває у шлюбі, вона може до своєї тривалості життя додати ще 5 років, а якщо ні, то з кожних 10 років, прожитих самотньо, треба вираховувати по 1 року. У сім'ї формується ставлення до здорового спосібу життя. Варто звернути увагу на те, що майже всі довгожителі – одружені. Шлюб – це своєрідна життєва школа, у якій чоловік і жінка вчаться турбуватися про дітей, виховувати їх. У сімейному житті неминуча відмова від своїх егоїстичних бажань, однак це не збіднює особистіть, а, навпаки, збагачує її добротою, справедливістю, ніжністю.

Істотне значення для здоров'я має психологічний клімат у сім'ї, який залежить від порядності її членів, вимог до себе та інших, від взаємних почуттів, загальних уявлень, інтересів, прагнень, моральної атмосфери, у якій живе сім'я, взаємної щирості та розуміння, а також матеріального благополуччя та побутових умов.

Слід пам'ятати, що закоханість і любов – різні почуття. Між ними не можна ставити знак рівності. Закохуються в більшості випадків не у людину як в особистість, а у, наприклад волосся, очі, ноги, усмішку, тембр голосу, поставу, манеру розмовляти, одягатися тощо.

У кожної людини в підсвідомості існує нечіткий ідеальний образ представника іншої статі. Найчастіше у цьому образі поєднано риси мами (батька), сестер (братів), перших учителів, артистів та ін. Закохуючись, люди знаходять у представника іншої статі риси, властиві образу, створеному фантазією. Однак пізніше виявляється, що об'єкт закоханості не відповідає ідеальному образу, тому можуть виникати конфлікти. Коли ж нечіткий ідеальний образ збігається з об'єктом закоханості, може утворитися міцна сім'я.

Дехто вважає, що опорою сім'ї є інтимні стосунки, однак статевий потяг дуже рідко зберігається протягом усього життя. Зміст життя полягає у праці, обов'язках, відповідальності, турботі, труднощах та радощах. Разом пройти через це і бути опорою одне одному, турбуватися про дітей – це і є основою сімейного життя. Гармонійна сім'я не виникає сама собою, для її створення необхідна взаємна повага. Якщо подружжя не розуміє цього, виникають невдоволення, звинувачення, сварки і, врешті-решт, настає розлучення. Більша частина сімейних конфліктів виникає, тому що подружжя не знає психічних особливостей одне одного, пов'язаних з біологічними (фізіологічними, гормональними) і соціальними (традиції, виховання в сім'ї) чинниками.

Для чоловіків характерне переважно абстрактне, теоретичне мислення, на яке почуття мають незначний вплив. Тому в багатьох випадках дружині варто залишати за чоловіком право вирішувати питання, що вимагають далекоглядності, критичного осмислення й об'єктивності. З іншого боку, чоловікові часто не вистачає дипломатичності, уваги та доброти під час вирішення сімейних проблем, його теоретизовані та схематичні підходи можуть тільки зашкодити справі. У таких випадках право вирішувати необхідно надати жінці, мислення якої є більш конкретним.

У більшості випадків у сім'ї жінка кращий психолог, ніж чоловік, а тому в конфліктних ситуаціях інші члени сім'ї, як правило, стають на її бік. Розважливий чоловік спокійно довіряє вирішення сімейних проблем жінці. Від жінки найчастіше залежить емоційна атмосфера сім'ї – радісна, оптимістична чи пригнічена, песимістична.

Материнські та батьківські почуття різні. Любов матері має багато відтінків. Матері краще відчувають молодших дітей, а в чоловіків тісніші зв’язки зі старшими дітьми. Є ще одна особливість жіночої психіки: на противагу чоловікам, які дуже цінують привабливість жінок, останні менш вимогливі щодо вроди чоловіків. Вони більше цінують внутрішню красу й інтелектуальний рівень чоловіка. Кожна жінка свідомо чи підсвідомо розуміє, наскільки важливі в сімейному житті духовні якості чоловіка.

Неповторну атмосферу благополуччя в сім'ї створюють гармонійні інтимні стосунки між подружжям, що вимагають духовної та фізичної рівноваги. На жаль, не завжди так буває. Сексологи багатьох країн стверджують, що майже 50% жінок незадоволені своїм сексуальним життям, а 33% ставляться до нього холодно та байдуже. Серед чоловіків незадоволених менше, однак досягти задоволення вони можуть часто без урахування інтересів партнерки. Наслідком сексуального невдоволення є поганий настрій, нервозність, навіть неврози, головний біль та інші негативні чинники, що накладають свій відбиток на стосунки подружжя та можуть спричинити взаємовідчуження.

Слід пам'ятати, що у дівчат статеве дозрівання починається раніше та закінчується швидше, ніж у хлопців. У дорослих чоловіків і жінок одного віку характер статевого потягу не завжди однаковий. У чоловіків статевий потяг посилюється до 25 років, потім тримається на одному рівні до 40 – 45 років, після чого починає поступово зменшуватися та досягає нуля у старечому віці. У жінок сексуальна активність наростає повільно, часто вона досягає кульмінації лише до 30 років, потім тримається на одному рівні до клімактеричного періоду. Іноді у клімактеричному періоді спостерігають навіть посилення сексуального потягу. Однак кожна людина неповторна, а статевий потяг залежить від виховання, способу життя, впливу навколишнього середовища, взаємних симпатій тощо. Статеве збудження, яке може закінчитися статевим актом, у чоловіків і жінок має різний перебіг. Жінкам для його виникнення потрібно більше часу, ніж чоловікам. Жінку у більшості випадків збуджують доброта таніжність чоловіка, тоді як чоловік більше керується фізіологічними мотивами. У таких ситуаціях жінка вважає чоловіка грубим, нетактовним, а чоловік жінку – холодною, байдужою. Через таку сексуальну неграмотність у сім'ї виникають незгоди, які з часом можуть призвести до розлучення. Атмосферу щастя в сім'ї допомагають створити діти. Життя батьків «продовжується» у їх дітях. В ідеальній сім'ї повинно бути не менше трьох дітей, що забезпечує приріст населення. Першу дитину бажано народжувати в перші роки сімейного життя, у будь-якому разі до 30 років. У молодої жінки перша вагітність і пологи перебігають легше.

Якщо подружжя не бажає більшого приросту сім'ї або вагітність через певні причини не рекомендовано, доводиться турбуватися про контрацепцію. Універсального методу немає, кожен має свої позитивні та негативні сторони.

Досить поширеним методом запобігання вагітності є переривання статевого акту до еякуляції. За передчасного переривання статевого акту жінка часто не досягає оргазму, а в чоловіка він відбувається за несприятливих умов. З часом це може призвести до неврозів і послаблення статевої функції як у чоловіків, так і в жінок. У жінок крім цього можуть виникати різні розлади, наприклад, біль у ділянці малого тазу, збільшення тривалості менструації тощо.

Найбільш поширеним методом запобігання вагітності є користування презервативом. Однак він теж має недоліки: притупляє статеве відчуття, продовжує тривалість статевого акту, що не завжди є бажаним, а також спричиняє подразнення слизової оболонки піхви. Під час користування презервативом, так само, як і у разі переривання статевого акту, сім'я не потрапляє до піхви, а значить, туди не надходять білки, ферменти, статеві чоловічі гормони. А ці речовини, якщо вони потрапляють до організму жінки, сприятливо впливають на нього.

Менш популярними є такі протизаплідні засоби, як алюмінієві, пластмасові або гумові ковпачки, що їх надягають на шийку матки, марлеві та ватні тампони, змочені кислими розчинами, а також різні пасти, що вводять у піхву до початку статевого акту. Одним із методів запобігання вагітності є спринцювання піхви спеціальними розчинами (2 – 3 столові ложки оцту на 1 л води, 1 чайна ложка борної кислоти на 1 л води та ін.) через 3–5 хв після статевого акту. Запобігти вагітності можна також за допомогою гормональних препаратів – їх ще називають пероральними контрацептивами: інфекундіну, бісекуріну, рігевідону, ноновлону, марвелону, що гальмують дозрівання яйцеклітини у яєчнику. Їх треба приймати регулярно протягом року. Також ці препарати скорочують тривалість менструації та зменшують об’єм менструальної крові. Гормональні препарати протипоказані жінкам, які страждають на тромбофлебіти, захворювання печінки, а також тим, які мають до названих препаратів підвищену чутливість.

В останні роки значного поширення набули виготовлені з синтетичного полімеру спіралі, петлі або пружні кільця, що вміщують у порожнину матки гінекологи в перші дні після менструації. У порожнині матки ці протизаплідні засоби можуть знаходитися тривалий час, навіть декілька років. Однак їх не можна застосовувати жінкам, які страждають на гінекологічні захворювання, маткові кровотечі та пухлини матки. Не рекомендують ці засоби також жінкам, які ще не народжували, оскільки для їх введення треба розширювати канал шийки матки, що може в майбутньому ускладнити перебіг пологів.

Природним є фізіологічний метод запобігання вагітності – врахування перебігу менструального циклу. Дозріла яйцеклітина відділяється від яєчника за 16–22 дні до початку наступної менструації, у зв'язку з чим запліднення можливе за 11–18 днів до наступної менструації. Таким чином, у кожному менструальному циклі є два періоди, у які запліднення неможливе, а саме: безпосередньо після закінчення та перед початком наступної менструації. Фізіологічний метод ефективний, якщо у жінки регулярний менструальний цикл. Попередньо, протягом 6 міс., вона має вести менструальний календар. День овуляції можна точно визначити за зміною температури у прямій кишці. За 1–2 дні до овуляції температура підвищується на 0,4–0,6°С. Оскільки сім'яні клітини зберігаються живими 2–4 дні, то небезпечний період закінчується за тиждень до підвищення температури тіла. Не можна завагітніти протягом 5–6 днів до початку менструації та 4–5 днів після її закінчення. Таким чином, за менструального циклу у 28 днів приблизно 10 днів є безпечними. Однак слід враховувати, що за фізичного або розумового перенапруження, сильних емоцій, захворювань, зміни клімату та дії деяких інших чинників терміни овуляції можуть змінюватися.

2.7.1. Попередження появи шкідливих звичок

Як відомо, алкоголь нищить здоров'я. У результаті вживання спиртних напоїв ушкоджуються всі органи людини – серце, легені, печінка, шлунок. Але найбільше та найтяжче страждає мозок. Доведено, що під час вживання алкоголю найбільшу його концентрацію спостерігають саме в мозку. Особливо страждають від нього кора головного мозку, а вона сановить лише 2% від ваги тіла. Тому, як бачимо, неймовірне алкогольне навантаження припадає на маленький обсяг живої тканини. Алкоголь руйнує кору головного мозку: найважливішу його частину, де закладено всю розумову діяльність, пам'ять, творчість і почуття моральної відповідальності.

Алкоголізм ускладнює, сповільнює розумову діяльність, шкодить нервовій системі, ослаблює силу волі, самоконтроль над вчинками, призводить до розвитку таких рис, як грубість, самовпевненість, безвідповідальне ставлення до своїх обов'язків у сім'ї, трудовому колективі, суспільстві.

Завдання викорінення пияцтва полягає, по суті, у тому, щоб навчити людину чітко усвідомлювати шкідливість вживання спиртних напоїв і вести тверезий спосіб життя. Чи всі сьогодні готові до цього? На превеликий жаль, ні. Багато хто помилково вважає, ніби загрозу їм самим і суспільству становить лише непомірне та регулярне пиття, а от у «культурному» вживанні спиртного нічого поганого немає. Дарма хтось думає, що спиртне, вжите в «міру», знижує втому, підвищує тонус і т. д. Нічого подібного! Будь-яка доза алкоголю шкідлива. Навіть 100 г горілки вбивають 7500 активно працюючих клітин.

Важливо кожному знати і таке: на всіх людей (і на тих, про кого говорять що вони «вміють пити») алкоголь діє однаково негативно. Ті, хто зловживає алкоголем, хворіють у середньому вдвічі частіше та в 4 рази довше, живуть на 15–20 років менше ніж інші. За даними ВООЗ 40% медичних видатків йдуть на лікування алкоголізму та хвороб, викликаних алкоголем.

Щотаке алкоголь для звичайної сім'ї? Це збільшення кількості дітей з вадами розвитку, що були зачаті в нетверезому стані.

Інша шкідлива звичка це паління. За останні 10 років у світі померло близько 1 млн чоловік від раку легень. Кількість захворювань на рак легень у країні подвоїлася. Учені вважають, що наступне подвоєння може мати місце у ХХІ ст.

Основним фактором ризику виникнення цього смертельного захворювання є паління. Однак виробництво та реалізація тютюнових виробів, незважаючи на оголошену боротьбу з палінням, з кожним роком не зменшується, а збільшується. Серйозне занепокоєння викликає те, що до паління все більше залучаються діти, підлітки та молодь. У віці 12–13 років палять 4–5% хлопчиків і 2–3% дівчаток, у 17 років 34 і 7% відповідно. Більшість юнаків починає палити до вісімнадцятирічного віку (84,2% всіх опитаних курців), а дівчата – після 17 років. У середньому жінки починають палити на 3–5 років пізніше чоловіків.

Перед вступом до інституту серед юнаків нараховують 21–40% курців (серед дівчат – 2–4 %), на старших курсах поширеність паління у різних ВНЗ коливається у чоловіків від 55 до 80 %, у жінок – від 27 до 50 %. Виникненню та закріпленню звички палити сприяє «курильна поведінка» та позитивне ставлення до паління оточуючих, насамперед друзів, лідерів, батьків, викладачів, улюблених акторів та акторок.

Серед чоловіків від 18 років палять 67% міських жителів і 69% сільських. Серед жінок ці показники відповідають 5 і 2% відповідно. У Києві палить 5І,1% населення, у Кривому Розі – 63,1%, у Донецьку – 73,9%.

Паління, на превеликий жаль, багато людей визначають як один із шляхів задоволення потреби у неформальному спілкуванні. Починаючи палити, ніхто не замислюється про його згубні наслідки для здоров'я.

У той же часінфаркт міокарда серед курців спостерігають у 20 разів частіше ніж серед тих, хто не палить, і 6 разів частіше серед осіб у віці 25–35 років. Облітеруючий ендартеріїт вважають хворобою курців: 98% хворих на нього – завзяті курці, причому цю загрозливу недугу спостерігають головним чином у чоловіків 20–40 років. У чоловіків, які палять, у віці 40–55 років ризик виникнення раку горла збільшується у 6 разів, а органв ротової порожнини – у 10 разів.

Не можна забувати, що випаливши цигарку, ви отруюєте не лише себе, але й оточуючих: 50% нікотину йде у повітря приміщень і вдихається тими, хто не палить. Таке «пасивне паління» протягом години рівносильне 4 випаленим цигаркам. Про це повинен памя’тати кожен курець і намагатися позбавитися цієї звички. Зробити це можна в клубах для бажаючих кинути палити, за допомогою психіатрів і наркологів, терапевтів тощо.

Ще одним смертельним захворюванням є наркоманія. Залучення до наркотиків частіше за все відбувається через цікавість. Окремі молоді люди вживають наркотики, не знаючи про страшні наслідки нищівної дії їх на здоров'я. Вони здебільшого позбавлені серйозних ідейних і моральних переконань.

Науковцями доведено, що до вживання наркотиків чи токсичних речовин залучаються підлітки з дефектами виховання, несформованою особистістю у разі відсутності контролю за їх поведінкою з боку батьків, вихователів, педагогів.

Наркотичні чи токсичні речовини діють на центральну нервову систему, викликають звичку до них, тобто потребу у повторному прийомі із поступовим збільшенням дози. Так людина стає залежною від наркотиків, стає їх рабом, хворим наркоманією. Уся її енергія та бажання спрямовані на добування та прийом чергової дози наркотиків.

Наркоманія (токсикоманія) – це різко виражений потяг до однієї чи декількох речовин синтетичного або рослинного походження, що збуджують центральну нервову систему. Наркоман (токсикоман) – це тяжкохвора людина, хвороба якої виникла виключно з його власної вини. Характерний зовнішній вигляд наркомана такий: шкіра сірого кольору, м'язи в'ялі, вираз обличчя байдужий, іноді тупий, мова сповільнена, хода невпевнена, погляд незвичний.

Розплата за таке задоволення настає дуже швидко. Чим молодша людина, тим перебіг хвороби страшніший. Страждає не лише психіка, але і серцево-судинна та нервова системи, нирки, печінка й інші життєво важливі органи. Хронічні отруєння наркотиками швидко призводять до інвалідності та смерті у молодому віці.

Безвинно покараними стають діти наркоманів: нерідко вони народжуються з фізичними та психічними вадами. Деякі – із природженою пристрастю до наркотиків.

Наркоманія калічить особистість людини, змінює її характер. Наркомани (токсикомани) стають егоїстичними, черствими, підозрілими, емоційно нестійкими (неврівноваженість і раздротування змінюються станом байдужості до всього). У них гіршають пам'ять, розумові здібності аж до недоумства та інвалідності. Наркомани погано уживаються та йдуть на контакт з оточенням, особливо близьким. Вони дивляться на людей як на своїх потенційних ворогів. Страждають самі, примушують страждати близьких, стають небезпечними для суспільства.

Наркомани (токсикомани) постійно залучають до свого кола морально нестійких підлітків, пропонують їм наркотики. Кожний наркоман – це потенційний розповсюджувач «інфекції», що і робить його соціально небезпечним.

У разі відсутності наркотика в залежної від нього людини наступає стан наркотичного голоду – абстиненції. У цьому стані, добуваючи чергову дозу, вони здатні на будь-який злочин (крадіжка, вбивство). У період наркотичного голоду наркомани стають нервовими, порушується сон, апетит, з'являється біль у суглобах і м'язах, неспокій, почуття незадоволення, напруги.

Попередити це захворювання легше, ніж лікувати. Лікування більш ефективне лише за умови раннього звертання до лікаря-нарколога. Практика показує, що самостійно ні батьки, ні педагоги, ні вихователі не можуть допомогти наркоману позбавитися цього недугу.

Кожен із нас повинен знати, що для підвищення ефективності боротьби з наркоманією одного бажання замало – необхідні спеціальні знання, тому варто звернутися до лікаря-нарколога.

Дата добавления: 2015-04-30