II зимові Олімпійські ігри Санкт-Моріц (Швейцарія) 1928 рік

(11 лютого – 19 лютого)

Виступало 491 спортсмена з 25 країн,

розіграли 13 комплектів нагород у 8 видах спорту.

Другі зимові Олімпійські ігри відбулися у швейцарському курортному містечку. На відміну від попередніх Ігор, цього разу вибір проводився на конкурсній основі. Спочатку на проведення Олімпіади також претендували і голландці, та згодом вони відмовилися бо були не впевнені у відповідних кліматичних умовах.

Серед дебютантів Ігор були представники Німеччини, Нідерландів, Румунії, Литви, Естонії а також посланці з інших країн – Японії, Аргентини, Мексики.

У змаганнях лижників сильнішою, як і чотири роки тому, була збірна Норвегії, котра перемогла у трьох з чотирьох золотих нагород. А їх лідер Юхан Греттумсбротен виборов дві золоті медалі у гонці на 18 кілометрів на лижному двоборстві. На думку спеціалістів тільки значна відлига допомогла лижникам зі Швеції перемогти у гонці на 50 кілометрів.

Клас Тунберг з Фінляндії знову був кращим у ковзанярському бігу на дистанціях 500 та 1500 метрів. Міг він прийняти участь і у Олімпіаді 1932 року, та через незгоду з організаторами, що вирішили замінити традиційний старт, загальним стартом, Тунберг, як і багато інших спортсменів, відмовились від участі у Іграх, всього – 7 (5,1,1).

Незважаючи на те, що спортсмени Швейцарії мали можливість добре вивчити домашню трасу, на якій проводилися змагання зі скелетону, їм не вдалося завоювати хоча б одну медаль. Сильнішими у змаганнях на швидкісних санях виявилися атлети США. Вони ж були першими і у змаганнях бобслеїстів.

Змагання бобслеїстів достойні особливої уваги, адже у складі чоловіків переможців опинилася жінка. Студентка Ніон Токкер відправлялася у Швейцарію вчитися, а зовсім не приймати участь у Олімпіаді. Та після кількох тренувань вирішила займатися цим видом спорту, і як результат, стала Олімпійською чемпіонкою.

Змагання фігуристів-чоловіків завершились перемогою шведа Гілліса Графстрьома. Цей видатний спортсмен втретє поспіль, після 1920 та 1924 років, став олімпійським чемпіоном, причому кожного разу керівники шведського спорту в останню мить вмовляли його прийняти участь у змаганнях. Адже Графстрьом був художником від фігурного катання, і виходив на лід в основному заради естетичного задоволення. А примушувати себе до виснажливої боротьби, навіть заради медалей вищого ґатунку, було не в його стилі. Крім того, більшу частину свого життя він проводив поза межами Швеції, адже йому подобалося жити в інших країнах. Міг швед і в четверте стати олімпійським чемпіоном, приїхавши у ранзі фаворита і на Олімпіаду 1932 року. Та зіштовхнувшись під час тренувань з американським фоторепортером, який дуже хотів зняти його зблизька, він пошкодив коліно, та у підсумку зайняв тільки друге місце, всього – 4 (3,1,0).

У жінок своє перше золото виборола норвежка Соня Хені, яка за рік до цього стала чемпіонкою світу, а перший раз вона з’явилась на Іграх, та зайняла останнє місце ще у 1924 році, коли її виповнилося тільки дванадцять.

Хокейний турнір, не пропустивши жодної шайби, виграла команда Канади. Щоправда на Олімпіаді була відсутня збірна США. Та після повернення чемпіонів на батьківщину, американці запропонували провести зустріч з досить сильною командою Бостонського університету, який і здобув перемогу з рахунком 1-0. Це був перший програш канадців на міжнародній арені.

У командному заліку перемогу святкувала збірна Норвегії – 15 (5,5,5), другими стали американці – 6 (2,2,2), третіми Швеція – 5 (2,2,1).

3.3 III зимові Олімпійські ігри Лейк – Плесід (США) 1932 рік

(4 лютого – 15 лютого)

Виступало 307 спортсменів з 17 країн,

розіграли 14 комплектів нагород у 7 видах спорту.

Вперше зимові Олімпійські ігри перетнули океан, і були проведені за межами Європи. В подальшому аналізуючи ці Ігри історики дійшли висновку, що їх організація трохи не вбила саму ідею проведення Білих олімпіад. Адже довіряти проведення Ігор Америці, коли сама країна ще не відійшла після великої дипресії, було дуже авантюрною ідеєю.

Так кількість учасників ледве перевершила кількість спортсменів на перших Іграх, що у свою чергу не могло не відобразитися як на кількості змагань, де з програми Ігор був виключений скелетон, так і на кількісному складі суперників у кожному з турнірів. Так, наприклад у хокейному турнірі виступало лише чотири збірні.

Майже половина - 150, всіх учасників Олімпіади представляло США та Канаду. Проте з країн, де зимові види спорту популярні на Ігри через кризу та велику відстань, приїхали малочисельні делегації.

У бобслеї, перемогли представники США: Біллі Фіске – відстояв своє чемпіонське звання 1928 року, а Едді Іган став єдиним за всю історію Олімпіад, який перемагав як на зимових так і на літніх іграх – чемпіонське звання 1920 року у змаганнях боксерів.

Через нові правила проведення ковзанярських змагань по американським правилам зі спільного старту, всі золоті нагороди у цих змаганнях отримали представники США.

У лижних перегонах, незважаючи на теплу погоду, не було рівних представникам скандинавських країн. Норвегія та Швеція вибороли по два золота, Фінляндія – три. Третю золоту нагороду, після 1928 року, у лижному двоборстві здобув норвежець Юхан Греттумсбротен.

У фігурному катанні на своїх других Іграх перемогла норвежка Соня Хені. Змагання хокеїстів в котрий раз виграла збірна Канади.

У командному заліку перемогла збірна США – 12 (6,4,2), другими стали спортсмени Норвегії – 10 (3,4,3), третіми Швеції – 3 (1,2,0).

3.4 IV зимові Олімпійські ігри Гарміш–Партенкірхен (Німеччина)

1936 рік (6 лютого – 16 лютого)

Виступало 756 спортсменів з 28 країн,

розіграли 17 комплектів нагород у 8 видах спорту.

Ця зимова Олімпіада виявилася однією з самих скандальних за всю історію. Ігри проходили у атмосфері фашизму, що стало свідченням деякої капітуляції МОК. Адже у Німеччині згідно прийнятим «Нюрнбергським законам» євреї оголошувались людьми більш низької раси.

Слід зауважити, що у цей рік у Німеччині проходили і літні Олімпійські ігри. Відбулося це тому, що Франція відмовилась приймати у себе Білі ігри. Знаходячись у трудному становищі МОК згодився на пропозицію Гітлера і довірив його країні провести другу Олімпіаду за один рік.

Тим не менш ці Ігри відіграли помітну роль у розвитку зимових видів спорту. Вперше з’явилися у програмі Ігор змагання з гірськолижних дисциплін. Завдяки чому також суттєво розширилась присутність у змаганнях і жінок.

Другі золоті нагороди на цих Іграх здобули: у стрибках з трампліну норвежець Біргер Рууд. Це спортсмен відомий тим, що разом зі своїм батьком та двома братами, теж відомими стрибунами, вперше розробили особливий стиль стрибків з трампліну, що дозволяв суттєво збільшити його дальність: відштовхуючись від трампліну вони махали руками, а потім нахиливши корпус уперед, майже лягали на лижі, зменшуючи силу спротиву вітру. Можливо Рууд став би і триразовим чемпіоном Олімпіад, та у 1939 році розпочалася Друга світова війна. Норвегія була окупована німецькими військами, а самого спортсмена, за відмову приймати участь у показових спортивних виступах, було заарештовано і він декілька років провів у концтаборі. Та навіть це його не зламало. У 1948 році він приїздить на свої треті Ігри, де на цей раз займає друге місце.

У фігурному катанні друге золото поспіль виграв австрієць Карл Шефер. А норвезька фігуристка Соня Хені стала чемпіонкою втретє поспіль, всього – 3 (3,0,0). Ця спортсменка і досі володіє рекордом у жіночому фігурному катанні, адже вона єдина хто виступаючи на чотирьох Олімпіадах є триразовою олімпійською чемпіонкою. А мистецтву катання вона вчилась у тому числі і дивлячись за виступами відомих балерин того часу. Цікаво, що крім чудових виступів на льодяній арені, шість підряд виграних чемпіонатів світу, вона ще й стала відомою кіноактрисою. До речі це трохи не завадило їй виступити на цій Олімпіаді, адже знімаючись у кіно, вона демонструвала і свою техніку катання на льоду, отримуючи за це гроші. І тільки погроза всієї збірної Норвегії знятися зі змагань, у разі її дискваліфікації, примусила МОК відступити. Після Ігор 1936 року Соня Хені подалася до Америки у Голлівуд, де ще знялася в одинадцяти картинах, в тому числі і у відомій «Серенаді сонячної долини» з джазовим ансамблем Глена Міллера. Згодом вона організувала і перший у світі балет на льоду, з яким гастролювала по всьому світові.

Ще одним героєм Ігор став норвезький ковзаняр Івар Баллангуд, який зумів перемогти на трьох дистанціях – 500, 5000 і 10000 метрів, та стати другим на 1500 метрів. Здобувши ще золото у 1928 році та срібло у 1932 році, він став на той час одним з найбільш титулованих спортсменів, що виступали на зимових Олімпійських іграх, усього – 6 (4,2,0).

У гірськолижному двоборстві перемогли представники Німеччини, а у лижних перегонах золоті нагороди поділили спортсмени Швеції та Фінляндії.

Найбільшою несподіванкою на цих іграх стала перемога хокеїстів Великої Британії, які щоправда були здебільшого у минулому канадцями, у фінальному матчі над засновниками цього виду спорту.

Командну першість виграла збірна Норвегії – 15 (7,5,3), друге місце за спортсменами Німеччини – 6 (3,3,0), трете Швеції – 7 (2,2,3).

Дата добавления: 2015-05-06