Загальна структура Міжнародної олімпійської системи

Тема 9. Міжнародна олімпійська система

Принципи олімпійського спорту, його структуру та основи діяльності були розроблені ще наприкінці XIX століття П’єром де Кубертеном та його однодумцями і у головних рисах збереглась до наших часів, що свідчить про їх обґрунтованість та життєздатність. І це цілком природно, оскільки в основу олімпійського спорту Кубертен заклав принесені ним з Давньої Греції ідеологію та устремління, які базуються на таких фундаментальних принципах олімпізма, як культурні, етичні, гуманістичні цінності та використання спорту як засобу гармонійного розвитку людини.

В той же час зміни, що відбувалися у світі, потребували постійного вдосконалення Міжнародної олімпійської системи, приведення її вимог до вимог сучасного світу та спорту вищих досягнень.

Таким чином на теперішній час в Олімпійській хартії – головному документу олімпійського руху, що була прийнята у 1894 році на Міжнародному атлетичному конгресі, викладено основні принципи олімпізму, правила та офіційні роз’яснення МОК та правові основи олімпійського спорту. Вона керує організацією та функціонуванням олімпійського руху, встановлює умови проведення та святкування Олімпійських ігор.

За останньою редакцією (2007 року), в Олімпійській хартії існує шість основних принципів олімпізму:

1. Олімпізм представляє політичну, гуманістичну та філософсько-педагогічну концепцію життя, що об’єднує в єдине ціле тіло, волю та розум, та таким, що об’єднує спорт, культуру і освіту, а також прагне до такого способу життя, який спонукає до занять фізичними вправами;

2. Метою олімпізму є становлення спорту на службу гармонійного розвитку людини, та сприяє створенню мирного суспільства, яке піклується о збереженні людської гідності;

3. Олімпійський рух бере початок у сучасному олімпізмі та під керівництвом МОК об’єднує організації та спортсменів, що керуються Олімпійською хартією. Критерієм приналежності до олімпійського руху є визнання Міжнародного олімпійського комітету. А вершиною його діяльності є об’єднання спортсменів на головному спортивному святі – Олімпійських іграх;

4. Ціль олімпійського руху – сприяти будівництву мирного та кращого світу, засобами виховання молоді та заняттям спортом всіх бажаючих, без будь – якої дискримінації, а організація та керівництво спортом повинні контролюватися незалежними спортивними організаціями;

5. Будь-яка форма дискримінації у відношенні до країни чи окремої людини – расового, релігійного чи політичного характеру або по половому признаку – несумісна з приналежністю до олімпійського руху;

6. Приналежність до олімпійського руху потребує обов’язкового виконання положень Олімпійської хартії та визнання МОК.

Крім передмови та розділу присвяченого основним принципам олімпізму Олімпійська хартія включає в себе п’ять глав:

1. Олімпійський рух – викладені склад та загальна організація олімпійського руху, задачі, функції та роль МОК, визначена причетність спортивних організацій до олімпійського руху, їх визнання МОК, структура Олімпійського конгресу, показані цілі та задача програми «Олімпійська солідарність», визначено поняття «Олімпійські ігри», роз’яснені права на Олімпійські ігри та олімпійську власність, уточнені головні олімпійські терміни. Особливо підкреслюється, що Олімпійські ігри – це змагання не країн, а спортсменів в індивідуальних та командних видах спорту. А самі спортсмени на Ігри відбираються відповідними Національними олімпійськими комітетами, заявки на яких були затверджені МОК;

2. Міжнародний олімпійський комітет – дається роз’яснення його юридичного статусу, членстві, включно питання комплектування МОК та обов’язках його членів, викладені міри та санкції, які можуть бути застосовані сесією МОК, виконкомом МОК або Дисциплінарним комітетом МОК у разі порушення Олімпійської хартії, Всесвітнього антидопінгового кодексу, або іншого нормативного акта у відношенні будь-якого зі членів МОК, організаційній структурі: сесія, конгрес, виконком, президент – їхніх процедурних питаннях та обов’язках. Вказано, що офіційними мовами МОК є англійська та французька, та відмічено, що на сесіях МОК повинен бути забезпечений синхронний переклад на англійську, французьку, німецьку, іспанську, російську та арабську мови;

3. Міжнародні спортивні федерації – опис ролі МСФ у олімпійському русі, їх місії та умови визнання МОК;

4. Національні олімпійські комітети – матеріали о місії та ролі НОК, їх складі, назви, права, обов’язки та атрибутику;

5. Олімпійські ігри – включає питання пов’язані з проведенням та участю в Олімпійських іграх, їх організація та адміністрування, програма, «Протокол», «Арбітраж». Особливо відмічається строки і порядок проведення Ігор, вибори міста-організатора, задачі оргкомітету та порядок його діяльності, функції Координаційної комісії МОК по Олімпійським іграм а також взаємодія між МОК, оргкомітетами Ігор, міжнародними спортивними федераціями та національними олімпійськими комітетами, питання, що пов’язані з організацією Олімпійського селища.

Взагалі до Міжнародна олімпійська система включає в себе Міжнародний олімпійський комітет (МОК), Міжнародні спортивні федерації (МСФ), Національні олімпійські комітети (НОК), регіональні олімпійські комітети (РОК), організаційні комітети з проведення Олімпійських ігор (ОКОІ), національні асоціації, клуби та особи, що до них належать, та особливо спортсмени, а також судді, рефері, тренери та інші офіційні особи і технічні спеціалісти. До Олімпійської системи можуть належати й інші організації, якщо вони сприяють Олімпійському рухові та визнаються МОК, а також різні не урядові організації, що пов’язані зі спортом та діючі на міжнародному рівні.

Протягом свого розвитку міжнародна Олімпійська система набула досить складної багаторівневої структури, що включає в себе велику кількість організацій, які виконують визначені функції в системі олімпійського спорту. Виділяють два основних напрями з чітко розподіленими функціями: перший пов’язаний з діяльністю національних олімпійських комітетів або організацій, які виконують їх роль на всіх рівнях олімпійського спорту; другий базується на діяльності міжнародних спортивних федерацій які займаються розвитком різноманітних видів спорту.

Олімпійський спорт

1 напрям – МОК – НОК - Асоціація НОК (АНОК); Асоціація НОК Африки (АНОКА); Панамериканська спортивна організація (ОДЕПА); Олімпійська рада Азії (ОРА); НОК Океанії (ОНОК); Асоціація європейських НОК (АЄНОК).

2 напрям – МСФ - Регіональні федерації з міжнародних видів спорту - Генеральна асоціація міжнародних спортивних федерацій (АГФІС); Асоціація міжнародних федерацій при МОК (АРІСФ); Асоціація міжнародних Олімпійських федерацій з літніх видів спорту (АСОІФ); Асоціація міжнародних олімпійських асоціацій з зимових видів спорту (АІВФ).

Однак це лише загальна схема, що характеризує структуру міжнародної олімпійської системи. В практиці олімпійського спорту ситуація набагато складніша. Олімпійська система з її структурою є частиною міжнародної системи, та пов’язана з нею через спільні інтереси. Сфери діяльності її перетинаються з діяльністю різноманітних міжнародних організацій – ООН, ЮНЕСКО та інших. Взаємодія з ними дає змогу міжнародній олімпійській системі оперативно реагувати на ту політичну ситуацію, що склалася. А також укріплювати організаційну, матеріально – технічну та фінансову сторону олімпійського спорту.

Втім вся історія сучасного олімпійського спорту показує, що успішність діяльності Міжнародної олімпійської системи у великій мірі залежить від її автономності – самостійності у прийнятті рішень, незалежності від політичних, економічних та інших впливів.

Тим не менш сучасний олімпійський спорт знаходиться у складному положенні. З одного боку він намагається бути самостійним і всіма способами намагається відстояти цю позицію, а з іншого розвиток олімпійського спорту його успіхи у той чи іншій країні залежать від можливостей та діяльності держави, а також різноманітних комерційних структур.

Та все ж таки Міжнародна олімпійська система постійно розвиваючись, сприяє більш широкому розповсюдженню олімпійського спорту у світі, впливає на появу нових видів спорту та спортивних дисциплін, а також створенню нових спортивних організацій. Велику роль при цьому мають і особливості розвитку спорту у різних регіонах світу, що проявляється, в першу чергу, в особливих характерних рисах розповсюджених окремих видів у цих регіонах.

Дата добавления: 2015-05-06