Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України

Руководитель проекта

протягом 1995-2000 pp.)

Цей Закон, згідно із Законом України "Про інформацію", регулює діяльність телерадіоорганізацій на території України, визначає пра­вові, економічні, соціальні, організаційні умови їх функціонування, спрямовані на реалізацію свободи слова, прав громадян на отриман­ня повної, достовірної та оперативної інформації, на відкрите і віль­не обговорення суспільних питань.

Основні принципи діяльності телерадіоорганізацій визначаються ст. 2 Закону. Телерадіоорганізації України у своїй діяльності реалізу­ють принципи об'єктивності, достовірності інформації, компетентнос­ті, гарантування права кожного громадянина на доступ до інфор­мації, вільне висловлювання своїх поглядів і думок, забезпечення ідеологічного та політичного плюралізму, дотримання телерадіопрацівниками професійної етики та загальнолюдських норм моралі.

Телерадіоорганізації не мають права у своїх програмах заклика­ти до насильницької зміни або повалення існуючого державного і суспільного ладу, порушення територіальної цілісності України, ве­сти пропаганду війни, насильства і жорстокості, розпалювання ра­сової, національної, релігійної ворожнечі, поширювати порногра­фію або іншу інформацію, яка підриває суспільну мораль або підбу­рює до правопорушень, принижує честь і гідність людини.

З метою захисту інтересів національного телерадіовиробництва і спрямування Інвестицій на розвиток національної бази телебачення та радіомовлення не менше 50 відсотків від загального обсягу мов­лення кожної телерадіоорганізації мають становити передачі (філь­ми), виготовлені безпосередньо даною телерадіоорганізацією або іншими юридичними особами, які діють в Україні (ст. 8).

Не допускається трансляція в ефірних мережах України рекламної продукції, за розповсюдження якої не сплачено телерадіоорганізації.

Законом чітко визначено порядок трансляції телерадіореклами.

Стаття З0. Реклама.

Реклама в передачах і програмах повинна чітко відрізнятися і відмежовуватися від інших елементів даної передачі чи програми.

Час мовлення, відведений на рекламу, не може перевищувати 15 відсотків на кожну годину мовлення для телерадіоорганізацій будь-якої форми власності. Це положення не поширюється на спеціа­лізовані рекламні канали мовлення.

Трансляції концертно-видовищних і спортивних програм трива­лістю більше 45 хвилин можуть бути перервані для реклами лише один раз за повний 45-хвилинний проміжок часу. Не можуть пере­риватись кіно- і телефільми. Реклама може бути розміщена перед їхнім початком або після закінчення. Телепередачі тривалістю понад 10 хвилин не можуть суміщатися з рекламною інформацією без по­годження з власником авторського права.

Ведучі, диктори та інші учасники телерадіопередачі за межами часу, який відведено на рекламу, не мають права спеціально демон­струвати товари чи продукцію або характеризувати їхні споживчі якості як прямо, так і побічно (за допомогою одягу, зовнішнього оформлення, зображення тощо).

Телерадіопрацівникам забороняється займатися рекламою під виглядом інформації: вказувати реквізити виробника продукції чи послуг, адресу, контактний телефон, рахунок, комерційні ознаки то­вару чи послуг.

Відповідальність за включення до програми, передачі реклами з низькими художніми чи технічними якостями несе телерадіооргані­зація, а за достовірність реклами — рекламодавець.

Рекламна діяльність на каналах суспільного телерадіомовлення забороняється, за винятком спеціально зазначених у програмі ко­мерційних презентацій, обсяг трансляції яких не може перевищува­ти трьох відсотків мовлення на добу.

Граничні розміри розцінок за рекламу, що розповсюджується че­рез загальнонаціональні та суспільні канали мовлення, встановлю­ються Національною радою України з питань телебачення і радіо­мовлення за погодженням з Міністерством фінансів України.

Статтею 31 введено заборону і обмеження реклами.

· Забороняється переривати з метою розміщення реклами транс­ляції сесій Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Рес­публіки Крим, офіційних державних заходів і церемоній, виступів Президента України, Голови Верховної Ради України, Прем'єр-міністра України, Голови Конституційного Суду України, народних
депутатів України, членів Уряду України.

· Не допускаються рекламно-агітаційні передачі політичного змісту в день проведення виборів і референдумів.

· Забороняється реклама тютюнових виробів та алкогольних на­поїв. Реклама лікувальних сеансів, інших аналогічних заходів з ви­користанням гіпнозу та інших методів психічного або біоенергетич­ного впливу може здійснюватися з дозволу Міністерства охорони здоров'я України. Реклама лікарських засобів, виробів медичного призначення, методів профілактики, діагностики та лікування здій­снюється згідно із Законом України "Про рекламу".

· Реклама не повинна містити в тексті і зображенні те, що може завдати духовної, моральної чи психічної шкоди молоді і дітям.

· Забороняється реклама у передачах, розрахованих на дитячу (до 14 років) аудиторію.

Рекламодавці повинні знати, що згідно зі ст. 35 телерадіоорганізації зобов'язані зберігати текстові матеріали передач протягом од­ного року після їх випуску і вести журнал реєстрації передач, які йдуть без попереднього запису (прямий ефір), в якому фіксуються: тема передачі, дата, час її початку і закінчення, прізвища авторів, ведучих та інших учасників. Журнал реєстрації передач, які йдуть у прямій трансляції, зберігається протягом року з дня останнього за­пису в ньому.

Передачі, записані в повному обсязі на магнітну плівку, можуть бути розмагнічені після закінчення десятиденного терміну з часу ос­танньої трансляції, якщо в цей термін не надійшла заява про спрос­тування відомостей, які в них містяться.

У разі виникнення спору вони розмагнічуються лише після його розв'язання (прийняття судового рішення, укладення мирової угоди тощо).

Порядок, критерії відбору, терміни та умови довготермінового зберігання телерадіопередач, що становлять історичну, художню культурну чи іншу цінність, визначаються чинним законодавством України.

Стаття 40 Закону передбачає захист прав телеглядачів, радіослу­хачів. Згідно із Законом телеглядачі і радіослухачі мають право:

· приймати для індивідуального користування всі програми дер­жавних, недержавних, а також зарубіжних телерадіоорганізацій;

· звертатися до телерадіоорганізації, її засновників, Національної ради з зауваженнями та пропозиціями щодо змісту і технічної якості програм і отримувати відповідь безпосередньо в передачах або письмово;

· своєчасно отримувати розклад мовлення телерадіоорганізацій;

· спростовувати розповсюджені телерадіоорганізацією дані, що не відповідають дійсності або принижують честь і гідність громадян.

Згідно зі ст. 41 передачі (фільми), що можуть завдати шкоди фізичному, психічному, моральному розвиткові неповнолітніх, забо­роняються.

Не допускається без згоди батьків або осіб, що їх замінюють, роз­повсюджувати інформацію про неповнолітніх, які вчинили злочин, про злочини, вчинені щодо неповнолітніх, а також про самогубство неповнолітніх, якщо така інформація дозволяє ідентифікувати осо­бу неповнолітнього.

Не допускається демонстрування на каналах мовлення фільмів, що мають обмеження глядацької аудиторії, без обов'язкового попередження про ці обмеження у програмах телепередач і перед демон­струванням цих фільмів. Ефірний час демонстрування фільмів, що мають обмеження глядацької аудиторії, визначається умовами їх де­монстрування відповідно до державного посвідчення на право роз­повсюдження і демонстрування фільмів.

Особливу увагу Закон приділяє недопустимості перекручення інформації (ст. 42). Особа, в якої беруть інтерв'ю, або особа, яка на­дала інформацію для телерадіоорганізації, має право вимагати в письмовій формі перегляду чи прослуховування готового матеріалу перед його трансляцією, а в разі незгоди — вилучення матеріалу з передачі.

Спори у зв'язку з порушенням норм, викладених у ст. 42, роз­глядаються судом.

Телерадіоорганізація зобов'язана надавати громадянам чи пред­ставникам організацій, інтересам яких заподіяно шкоди розповсюд­женою інформацією, можливість відповіді, спростування чи власно­го тлумачення обставин справи (ст. 43).

В разі розповсюдження в телерадіопередачі відомостей, що прини­жують честь і гідність громадян або не відповідають дійсності, вони повинні бути на прохання зацікавлених осіб у місячний термін спрос­товані телерадіоорганізацією, яка розповсюдила ці відомості. Зміст і час спростування визначаються за угодою зацікавлених сторін. Спори про реалізацію зазначених прав розглядаються судом.

Стаття 47 Закону передбачає відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові в результаті розповсюдження телерадіоор­ганізацією даних, що не відповідають дійсності, принижують честь і гідність громадянина або завдають йому іншої немайнової шкоди, компенсується за рішенням суду цією телерадіоорганізацією, а та­кож винними посадовими особами і громадянами. Розмір відшкоду­вання моральної (немайнової) шкоди в грошовому виразі визна­чається судом.

Закон України "Про захист інформації в автоматизованих системах" (від 5.07.94 MS0/94-BP)

Метою цього Закону є встановлення основ регулювання право­вих відносин щодо захисту інформації в автоматизованих системах за умови дотримання права власності громадян України і юридич­них осіб на інформацію та права доступу до неї, права власника інформації на її захист, а також встановленого чинним законодав­ством обмеження на доступ до інформації. Дія Закону поширюється на будь-яку інформацію, що обробляється в автоматизованих систе­мах.

Стаття 1 Закону визначає, що автоматизована система (А С) — це система, що здійснює автоматизовану обробку даних і до складу якої входять технічні засоби їх обробки (засоби обчислювальної техніки і зв'язку), а також методи і процедури, програмне забезпечення; інфор­мація в АС — сукупність усіх даних і програм, які використовуються в АС незалежно від засобу їх фізичного та логічного подання.

Дія Закону забезпечує захист інформації здійсненням проведення організаційно-технічних заходів і дотриманням правових норм для запобігання заподіянню шкоди інтересам власника інформації чи АС, а також запобігання несанкціонованому доступу до інформації.

Особливо важливим є виконання вимог Закону про застосування засобів інтерактивного маркетингу та реклами в Internet. Об'єктами захисту є інформація, що обробляється в АС, права власників цієї інформації та власників АС, права користувача. Захисту підлягає будь-яка інформація в АС, необхідність захисту якої визначається її власником або чинним законодавством (ст. 2).

Доступ до інформації, яка зберігається, обробляється і передаєть­ся в АС, здійснюється лише згідно з правилами розмежування дос­тупу, встановленими власником інформації чи уповноваженою ним особою. Без дозволу власника доступ до інформації, яка обробляєть­ся в АС, здійснюється лише у випадках, передбачених чинним зако­нодавством (ст. 6).

Згідно зі ст. 10 Закону захист інформації в АС забезпечується шляхом:

· дотримання суб'єктами правових відносин норм, вимог і правил організаційного і технічного характеру щодо захисту оброблюва­ної інформації;

· використання засобів обчислювальної техніки, програмного за­безпечення, засобів зв'язку і АС в цілому, засобів захисту інфор­мації, які відповідають встановленим вимогам щодо захисту ін­
формації (мають відповідний сертифікат);

· перевірки відповідності засобів обчислювальної техніки, про­грамного забезпечення, засобів зв'язку і АС в цілому встановле­ним вимогам щодо захисту Інформації (сертифікація засобів обчислювальної техніки, засобів зв'язку і АС);

· здійснення контролю щодо захисту інформації.

Особи, винні в порушенні порядку і правил захисту оброблюва­ної в АС інформації, несуть дисциплінарну, адміністративну, кримі­нальну чи матеріальну відповідальність згідно з чинним законодав­ством України.

Шкода, заподіяна суб'єктам відносин внаслідок незаконного створення перешкод для доступу до інформації, витоку чи втрати інформації в АС, відшкодовується особами, яких визнано винними в цьому (ст. 17, 18).

Захист авторських прав у рекламі

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про рекламу", реклама є предме­том авторського права, захист якого здійснюється відповідно до ви­мог чинного законодавства.

Закон України "Про авторське право і суміжні права" (остання редакція Із змінами, внесеними згідно із законами № 75/95-ВР від 28.02.95, № 13, ст. 85 № 998-XIV, № 998-14 від 16.07.99, №41, ст. 373) охороняє особисті (немайнові) і майнові права авторів та їхніх правонаступників, пов'язані із створенням і використанням творів науки, літератури та мистецтва (авторське право), і права виконавців, виробників фонограм та організацій мовлення (суміж­ні права).

Стаття 5 визначає, що Законом охороняються твори в галузі на­уки, літератури і мистецтва (в тому числі й авторські рекламні робо­ти. — Авт.), а саме:

· літературні письмові твори белетристичного, наукового, техніч­ного або практичного характеру (книги, брошури, статті, ком­п'ютерні програми тощо);

· виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори;

· музичні твори з текстом і без тексту;

· драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми;

· хореографічні твори для сценічного показу;

· аудіовізуальні твори;

· скульптури, картини, малюнки, гравюри, літографії та інші тво­ри образотворчого мистецтва;

· твори архітектури;

· фотографії;

· твори прикладного мистецтва, якщо вони не охороняються спе­ціальним законом про промислову власність;

· ілюстрації, карти, плани, ескізи, пластичні твори, що стосуються географії, геології, топографії, архітектури та інших галузей науки;

· збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та антології, збірники звичайних даних, включаючи бази даних, інші складові творів за умови, що вони є результатом творчої
праці по добору, координації або упорядкуванню змісту без за­подіяння шкоди охороні творів, що входять до них;

· тексти перекладів для дублювання, озвучення, субтитрування ук­раїнською та іншими мовами іноземних аудіовізуальних творів кінематографії.

Законом охороняються як оприлюднені, так і не оприлюднені тво­ри в галузі науки, літератури і мистецтва незалежно від їх призна­чення, жанру, цінності, обсягу, мети (освіта, інформація, реклама, пропаганда, розваги тощо), а також способу відтворення, виражені в усній, письмовій чи будь-якій іншій формі.

Особа, яка має авторське право, для сповіщення про свої права може використовувати знак охорони авторського права, який вмі­щується на кожному примірнику твору і складається з латинської літери С у колі — ©, імені (найменування) особи, яка має авторське право, і року першої публікації твору.

Особа, яка має авторське право або будь-яку виключну правоможність на твір, для свідчення про авторство на оприлюднений чи неоприлюднений твір, про факт І дату опублікування твору чи про договори, які зачіпають права автора на твір, у будь-який час про­тягом терміну охорони авторського права може його зареєструвати в офіційних державних реєстрах.

Про реєстрацію прав автора видається свідоцтво. При виник­ненні спору реєстрація визнається судом як юридична презумпція авторства, тобто вважається дійсною, якщо в судовому порядку не буде доведено інше.

Стаття 11 Закону визначає, що первинним суб'єктом, якому на­лежить авторське право, є автор. Автором вважається особа, зазна­чена як автор на примірнику оприлюдненого твору, на рукописі або на оригіналі твору мистецтва, якщо в судовому порядку не буде до­ведено інше.

Співавторами є особи, спільною творчою працею яких створено твір. Відносини між співавторами визначаються угодою, укладеною між ними. Право опублікування та іншого використання твору на­лежить однаковою мірою всім співавторам. Один співавтор не може без достатніх підстав відмовити іншим у дозволі на опублікування, інше використання або зміну твору. В разі порушення спільного авторського права кожний співавтор може доводити своє право в су­довому порядку (ст. 12).

Стаття 24 визначає, що термін охорони прав авторів, що надаєть­ся цим Законом, діє протягом усього життя автора і 50 років після його смерті. Для творів, оприлюднених анонімно або під псевдо­німом, термін охорони закінчується через 50 років після того, як твір було оприлюднено.

Особливо важливе значення в телерадіорекламі має ст. 31 Зако­ну, яка визначає порядок охорони суміжних прав виконавців, вироб­ників фонограм і організацій мовлення. Охорона суміжних прав здійснюється без шкоди охороні творів авторським правом.

Виробники фонограм і організації мовлення повинні дотримува­ти прав авторів і виконавців. Організації мовлення повинні дотри­мувати прав виробників фонограм, авторів і виконавців.

Критерії для надання охорони суміжних прав (ст. 32):

1. Права виконавців охороняються згідно із цим Законом, якщо:

· виконання вперше мало місце на території України;

· виконання зафіксовано на фонограмі, що охороняється згідно з цією статтею;

· виконання, не зафіксоване на фонограмі, включено у передачу організації мовлення, що охороняється згідно з цією статтею.

Згідно зі ст. 33:

1. Виконавцям належить виключне право дозволяти чи заборо­няти публічне повідомлення їх виконань, фіксацію на матеріально­му носії раніше незафіксованого виконання та передачу в ефір і по проводах їх виконань, а також відтворювати, розповсюджувати спо­собом першого продажу або іншої передачі у власність чи володін­ня або способом оренди чи прокату фонограм, на яких зафіксовано їх виконання, незалежно від першого продажу або іншої передачі у власність чи володіння.

2. Виключні права виконавців можуть передаватися іншим осо­бам на підставі договору, в якому визначаються спосіб використан­ня виконань, розмір і порядок виплати винагороди, термін дії дого­вору і використання виконань тощо.

3. У тому разі, коли виконання використовується в аудіовізуаль­ному творі, вважається, що виконавець передає організації, що здійснює виробництво аудіовізуального твору, або продюсеру всі майнові права на виконання, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 35 визначає права організацій телерадіомовлення — роз­повсюджувачів реклами.

1. Організації мовлення мають виключне право дозволяти чи за­бороняти публічне сповіщення своїх програм шляхом їх ретранс­ляції, фіксації на матеріальному носії, відтворення своїх передач, сповіщення в ефір і по проводах, публічного сповіщення передач у
місцях з платним входом, а також забороняти поширення на тери­торії України чи з території України сигналу, що несе програми, роз­повсюджуючим органом, для якого цей сигнал із супутника не при­значався.

2. Організаціям мовлення належить право на одержання винаго­роди за будь-яке використання їхніх передач.

Згідно зі ст. 37 допускається без згоди виробників фонограм (у тому числі і рекламних аудіовідеороликів. — Авт.), опублікованих з комерційною метою, і виконавців, записаних на таких фонограмах, але з виплатою винагороди:

· публічне виконання фонограми;

· сповіщення фонограми в ефір;

· сповіщення фонограми по проводах.

Розмір винагороди і умови її виплати визначаються угодою між користувачем фонограми чи об'єднанням таких користувачів, з од­ного боку, і організаціями, які управляють правами виробників фо­нограм і виконавців, з другого боку. Розмір винагороди встанов­люється за кожний вид використання фонограми.

Розділ V Закону визначає порядок захисту авторського права та суміжних прав.

У ст. 41 зазначається:

1. Відтворення, розповсюдження та Інше використання, а також ввезення в Україну без дозволу осіб, які мають авторське право та суміжні права, примірників творів, фонограм, програм мовлення є порушенням авторського права та суміжних прав, що дає підстави
для судового захисту.

2. Примірники творів, фонограм, виготовлених і розповсюдже­них із порушенням авторського права та суміжних прав, є контрафакти йми.

3. Ввезення на територію України примірників творів і фоно­грам, що охороняються на території України згідно з цим Законом, з держави, в якій ці твори і фонограми не охоронялись або переста­ли охоронятися, визнається порушенням авторського права та сумі­жних прав.

Стаття 44 Закону визначає порядок відшкодування збитків за порушення авторського права та суміжних прав.

1. Особи, які мають авторське право та суміжні права, можуть вимагати відшкодування збитків, завданих їм у результаті порушен­ня авторського права та суміжних прав, включаючи упущену виго­ду; вилучення та спрямування на їхню користь прибутків порушни­ка, одержаних ним у результаті порушення авторського права та су­міжних прав, замість відшкодування збитків; виплати компенсації, яка визначається судом.

2. Крім відшкодування збитків, стягнення прибутків суд, арбіт­ражний суд за порушення авторського права або суміжних прав стя­гує штраф у розмірі 10 відсотків від суми, присудженої судом на ко­ристь позивача. Сума штрафів направляється у встановленому зако­нодавством порядку до відповідних бюджетів.

3. Порушник авторського права та суміжних прав зобов'язаний відшкодувати особам, які мають авторське право та суміжні права, моральну шкоду в розмірі, що визначається судом.

Дата добавления: 2015-05-06