Правління князя Володимира Великого

Київська Русь наприкінці Х – у першій половині ХІ ст., в період найбільшого піднесення. Прийняття християнства та його значення в історії України.

Варіант 10

Найвищої могутності і розквіту Київська держава досягла за часів князювання Володимира Святославича (978­–1015). Він остаточно підкорив собі племена в’ятичів і радимичів, відвою­вав у польських королів і приєднав до Київської Русі давньоруські червенські міста (Червен, Володимир, Белз та ін.), вів успішну боротьбу проти печенігів, захопив м. Корсунь (Херсонес), що перебувало в руках візантійських імператорів. До складу Давньоруської держави в Х­ХІ ст. входили і закарпатські руські землі.

Отже, на кінець Х ст. у межах Київської Русі було об’єднано всі схід-нослов’янські і багато неслов’янських племен. Її територія сягала від Ладоги до Таманського півострова і від Закарпаття до приокських земель і Поволжя.

Для зміцнення молодої держави були потрібні новий світогляд з єдиним ідеологічним джерелом, єдина віра, єдина релігія. Язичницькі культи не відповідали ідеї єдиної держави. Авторитет великого князя повинен бути освячений єдиною вірою. Потрібно було подбати і про міжнародний авторитет нової дер-жави. Спроба Володимира зміцнити ідеологічну базу своєї влади шляхом реформування старої язичницької (поганської) релігії не вдалася. Вона зжила себе і більше не відповідала рівневі розвитку Київської Русі. У той же час сусідні держави впровадили в себе християнство або інші конфесії (іслам, іудаїзм), де проповідувалася ідея єдиного бога в єдиній державі. Володимир обрав християнство у його східному варіанті — православ’ї, що було державною релігією у Візантії — в ті часи найсильнішої сусідки Русі з розвиненими формами культури.

Православ’я активно проповідувало тезу, що будь­-яка влада від бога, що імператор — помазаник божий. Це і було те, що шукав Володимир. За його вибором простежувалися чіткі практичні інтереси — полі­тичні, культурні та економічні чинники. Запровадження християнства Володимиром полегшувалося тим, що воно вже давно пустило глибоке коріння на Русі. Серед дружинників Олега і Ігоря, як це свідчать їх угоди з Візантією, були християни. У Києві існувала міцна християнська громада. Ольга була християнкою. Ці обставини впливали на ви­бір Володимира. Він хрестився у Корсуні (Крим) й увів християнство як загальнодержавну релігію за православним (візантійським) обрядом у 988–­989 рр. Те, що для Володимира християнство мало політичне значення, видно з того, що він поєднав цю подію з одруженням із сестрою візантійських імператорів Анною. Одружившись з Анною.

Християнство сприяло зміцненню Київської Русі як ранньофеодальної держави, підняло її міжнародний авторитет, зміцнило її зв’язки з Візантією, сприяло поширенню писемності на Русі, дало імпульс розвитку давньоруської культури (живопису, архітектури).

2. Гетьманат в Україні другої половини ХУІІ ст. Доба «Руїни»

1663-1687 рр. - цей період в історії України називається Руїною. У 1664р. польські війська здійснили похід на Ліобережну Україну, але зазнали поразки. На Правобережжі почалося повстання. Гетьман Тетеря втікаю у Польщу, на його місце обирають Петра Дорошенка (1665-1676рр.). У 1667р. разом із татарами Дорошенкові вдалося вигнати поляків із Правобережжя і встановити кордон по р. Горинь.

У цей час лівобережний гетьман Брюховецький посилив залежність України від Москви, підписавши Московські статті 1665р. Гетьмана мали обирати за вказівкою царя, кількість гарнізонів московських військ збільшувалася, царські воєводи могли збирати податі на свою користь.

Посилення податкового гніту викликало народні повстання 1666 і 1668 років. Цим скористався Дорошенко і ввів свої війська на Лівобережну Україну. Брюховецького вбили, Дорошенко на деякий час стає гетьманом обох сторін, об’єднавши Україну. Неприємності у сімї змусили його повернутися до Чигирина. У цей час московські урядовці обрали нового гетьмана – Дем’яна Многогрішного (1668-1672рр.) За Глухівськими статтями 1669р. кількість залог у містах України зменшувалася, збір податків перекладався на козацьку старшину. Старшина була незадоволена новим гетьманом, тому дискредитувала його. Многогрішного скинули и заслали в Сибір. Новий гетьман – Іван Самойлович (1672-1687рр.)

На Правобережжі Україна отримувала автономію, не повинна була навіть платити султанові ніякої податі, тільки постачати турецькому хану військо.

У 1672р. турецькі, татарські, молдавські та українські війська Дорошенка розгромили польську армію під м Бучачем, і польський уряд змушений був підписати Бучацький мирний договір. Поділля відходило до Туреччини, а Брацлавщина і Київщина були під владою Дорошенка. У 1674р. Війська Самойловича вступили на Правобережжя, Дорошенко зрікається булави.

У 1681р. між Москвою і Туреччиною біло підписано мирну угоду, за якою остання відмовилася від претензій на Лівобережну Україну та Запоріжжя, але Правобережжя залишалося під її контролем.

У 1668р. Москва підписала з Польщею «Вічний мир», який зберіг поділ України на дів частини. Москва приєдналася до анти турецької «Священної ліги».

3. В якому році було ліквідовано козацький устрій на Слобожанщині?

1765 р.

4.

Встановіть відповідність між діячами та подіями:

1. П. Сагайдачний;	А. Конотопська битва;
2. І. Виговський;	Б. Чигиринські походи;
3. І. Сулима;	В. Хотинська битва;
4. І. Брюховецький;	Г. Зруйнування Кодацької фортеці;
5. Ю мельницький.	Д. Чорна рада під Ніжином.

1 - В; 2 - А; 3 - Г; 4 - Д; 5 - Б

5.

Коли проголошено радянську владу в Україні: грудень 1917

Дата добавления: 2015-05-23