Го бога — громовержця Перуна

Проте навіть модер­

нізована стара релігія не відповідала потребам часу: вона

гальмувала процес державотворення; не захищала багат­

ства і привілеї феодальної верхівки, що набирала силу;

ускладнювала розвиток зв'язків з християнськими краї­

нами. Тому запровадження нової державної монотеїстич­

ної релігії стало життєвою необхідністю. Вибір було зу­

пинено на християнстві візантійського зразка. І це зов­

сім не випадково. По-перше, ще за часів існування антич­

н их міст-держав для Подніпров'я визначився південний

вектор цивілізаційної орієнтації, який значно посилився

з появою торгового шляху «з варяг у греки». По-друге, у

державної еліти вже існували досвід та традиція хрещен­

ня (Аскольд, Ольга), пов'язані з Константинополем. По-

третє, відповідно до візантійської моделі християнства

світська влада домінувала над релігійною, що цілком

влаштовувало великого князя: ідеологічну підтримку сво­

їм державотворчим планам він отримував, а контроль над

ним з боку церкви не встановлювався. По-четверте, ві­

зантійське православ'я знайомило Русь з християнським

віровченням рідною мовою, що значно прискорювало і

спрощувало процес поширення та утвердження нової ре­

лігії. Єдине, що тривожило Володимира, — це реальна

загроза через прийняття християнства потрапити в ідео­

логічну або ж навіть політичну залежність від Візантії.

Вирішенню проблеми посприяв збіг обставин. У 986 р.

візантійський імператор Василь II, проти якого виступи­

ли земельні магнати, попросив у Володимира військової

допомоги для придушення заколотників. Київський князь

погодився, але висунув вимогу — одруження із сестрою

імператора Анною. Це була надзвичайно висока ціна, адже

відповідно до існуючих тоді канонів, візантійські прин­

цеси могли виходити заміж лише за рівних собі або хоча

б за представників родини німецьких імператорів. Проте

обставини були сильніші за традиції: реальна загроза Кон­

стантинополю змусила Василя II піти на поступки, вод­

ночас він сам висунув вимогу, щоб Володимир охрестив­

ся і запровадив християнство на Русі. Виконуючи умови

русько-візантійської угоди, у Києві хрестився Володимир.

Шеститисячне руське військо допомогло візантійсь­

кому імператору розбити сили феодальної опозиції вліт­

ку 988 р. у битві під Хрисополем. Проте, опанувавши

ситуацією, імператор зрікся своїх обіцянок і відмовив кня­

зю віддати за нього сестру. Намагаючись досягти постав­

леної мети, Володимир здійснює блискавичний похід до

Криму і захоплює важливий пункт візантійського пану­

вання на півострові, головну житниц ю імперії — Херсо­

нес (Корсунь). Імператору нічого не залишилось, як ви­

конати умови угоди. Саме в Корсуні восени 989 р. Воло­

димир взяв шлюб з Анною. Ц я подія і стала точкою від­

ліку процесу насадження християнства на Русі. Драма­

тичні події, пов'язані із запровадженням нової релігії,

що відбулися протягом трьох років (988, 989, 990) літо­

писцем спресовані в один — 988 р. Насправді християні­

зація Русі тривала декілька століть.

Прийняття християнства значно вплинуло на подаль­

ш ий розвиток Київської Русі:

1. Нова віра сприяла остаточному розкладу родового

ладу й формуванню та зміцненню нових феодальних від­

носин у східних слов'ян.

2. Православ'я стало надійним Грунтом для ство­

рення могутньої, централізованої самодержавної країни.

3. Прийняття християнства сприяло зростанню між­

народного авторитету держави. Хрещення Русі та одру­

ження на Багрянородній сестрі візантійського імператора

ввели Володимира у коло християнської сім'ї європейсь­

к их правителів, а Давньоруській державі відкрили шлях

до її визнання європейською християнською спільнотою.

З того часу великий князь ставав повноцінним суб'єктом

міжнародного права: кордони його держави вважалися не­

доторканими (бодай номінально); на полі бою княжих во­

їнів брали в полон, а не в рабство та ін. Запровадження

нової віри не стало основою ідеологічної та політичної

залежності від Константинополя. Навпаки, воно сприяло

налагодженню і розширенню плідних зв'язків, побудова­

н их на принципі рівноправності, з багатьма європейськи­

ми країнами. Це підтверджують тісні контакти з Німеч­

чиною, Польщею, Швецією, Римом. Після християніза­

ції Русь була навіть тісніше пов'язана із Заходом, ніж з

Візантією, про що свідчать численні шлюбні угоди динас­

тії Рюриковичів.

4. Під впливом християнства поступово відбулася

докорінна зміна світобачення та світосприйняття на­

селення Давньоруської держави.

5. Нова віра заклала якісно нові підвалини в куль­

турній сфері, сприяла розвиткові писемності, літера­

тури, архітектури та мистецтва.

Водночас прийняття християнства візантійського зраз­

ка спричинило появу низки негативних явищ, тенденцій

та процесів:

1. Православна церква не стала справжнім гарантом

захисту різних соціальних верств, вагомою противагою

самодержавній владі. Це зумовлено насамперед візантій­

Дата добавления: 2015-05-23