Микола Сядристий - майстер, що став символом епохи

Найменші у світі шахи зберігаються у Києві. Найменша у світі книга – «Кобзар» Т.Шевченка – зберігається у Києві. І найменший діючий електродвигун, і годинник, і портрет, і нотна сторінка… Всі ці дива можна вільно подивитися на виставці мікромініатюр Миколи Сядристого у Лаврі. Фактично щодня буває на виставці і сам Микола Сергійович. Спілкується з відвідувачами, фотографується, дає автографи…

Весняного дня ми теж приїхали до Лаври і ще раз зустрілися з майстром, який увійшов до редколегії журналу «Музеї України».

Привезли десяток примірників часопису, обкладинку якого прикрасили роботи Сядристого.

Зняли два відеофільми про виставку, пофотографували. Днями, сподіваємося провести тут презентацію журналу для преси. Думаємо, журналістам старої школи варто згадати М.Сядристого, а молоді треба дізнатися і познайомитися.

Сядристий – справжній символ епохи. Особисто зустрічався і пив чарку чи не з усіма радянськими вождями, космонавтами, президентами багатьох країн світу, у тому числі США, Європи…

Персональна виставка його робот діє в Москві. А в Андоррі – музей його імені, куди щодня приїздять сотні туристів… Але, найвідоміша виставка мікромініатюр у Києво-Печерській Лаврі.

Чесно кажучи, особисто познайомившись з Майстром, ми думали, що влада щедро нагородила генія. Виявилося – глибоко помилялися… Сядристий, творчість якого принесла у державну казну мільйони доларів, а роботи стали справжнім символом спершу Радянського Союзу, а потім України, фактично не має державних нагород…

відомий майстер мікромініатюр Микола Сергійович Сядристий народився 1937 року в селі Колісниківка на Харківщині. Учився в Харківському художньому училищі.

Закінчив Харківський сільськогосподарський інститут імені В.В.Докучаєва.

З 1960 по 1967 рік працював агрономом на Закарпатті, а з 1967 по 1974 рік – інженером в інституті системи Академії Наук України.

Майстер спорту СРСР, абсолютний чемпіон України з підводного спорту.

Людина різнобічних інтересів, М.Сядристий створенням мікромініатюр займається понад 40 років. Всі мініатюри виконує тільки вручну, за своєю неповторною для кожної роботи технологією.

Автор книг: "Чи важко підкувати блоху?" і "Таємниці мікротехніки". Остання книга витримала декілька видань і як бестселер на Всесоюзному конкурсі (1970 р.) на кращу науково- популярну книгу одержала Першу премію. Художник удостоєний звання "Заслужений майстер

народної творчості України".

Успе́нська Ки́єво-Пече́рська ла́вра — одна з найбільших православних святинь України, визначна пам'ятка історії та архітектури, а також діючий монастир Української православної церкви Московського патріархату зі статусомлаври.

З часу свого заснування як печерного монастиря у 1051 році[1] Києво-Печерська лавра була постійним центром православ'я на Русі. Разом із Софіївським собором вона занесена до Світової спадщини ЮНЕСКО. На території Верхньої Лаври діє «Національний Києво-Печерський історико-культурний заповідник», якому було надано статус національного у 1996 році.[2] Монастирське життя зосереджене на території Нижньої лаври. Обидві частини Лаври відкриті для відвідувачів. Києво-Печерську лавру занесено до Семи Чудес України у 2007 році за результатами голосування експертів та користувачів Інтернету.

В теперішній час пам'ятка знаходиться під юрисдикцією Національного заповідника, Державних музеїв і Української Православної церкви Московського патріархату.

Заснування і розбудова

Монастир заснований у 1051 році за князя Ярослава Володимировича монахом Антонієм, як печерний монастир. Вважається одним з перших монастирів на Русі, що поклав початок руському чернецтву. Співзасновником монастиря вважається один з перших учнів Антонія — Феодосій. В 1058 році, попросивши благословіння преподоб­ного Антонія, преподобний Варлаам побудував над печерою дерев'яну цер­кву в честь Успіння Пресвятої Богородиці.

В 11 столітті монастир став центром розповсюдження і затвердження християнства в Київській Русі. У XII столітті монастир отримав статус «лаври» — головного великого монастиря. У XVIII столітті Києво-Печерська лавра стала найбільшим церковним феодалом в Україні: їй належали три міста, сім містечок, біля двохсот сіл і хуторів, більше семидесяти тисяч кріпаків, дві паперові фабрики, одинадцять цеглових і шість скляних заводів, більше ста шестидесяти винокурень і вітряків, біля двохсот шинків, два кінних заводи.

Києво-Печерській лаврі було підпорядковано багато дрібних монастирів і так звані пу́стелі (зокрема, Китаєвська, Микільська та інші під Києвом) з їхніми угіддями і кріпаками в Україні, Росії і Білорусі. Києво-Печерська лавра зіграла важливу роль у розвитку давньоруської культури, була центром літописання. Тут перекладалися на церковно-слов'янську мову і переписувалися твори іноземних авторів. У лаврі працювали відомі літописці Нестор (автор «Повісті минулих літ»), Нікон, Сільвестр. У XIII столітті було складено «Києво-Печерський патерик» — важливе джерело історії Києва.

З 1592 по 1688 роки монастир був ставропігією Константинопольського патріарха, з 1688 року — Московського патріарха, з 1786 — Київського митрополита.

Дата добавления: 2015-05-23