Державне управління регіонами. Регіональне управління як різновид управлінської діяльності. Регіональна стратегія розвитку. Регіональна програма розвитку

Д

ержавне управління регіонами (надалі Д.у.р.) – організаційний і регуляторний вплив держави на економічну діяльність суб’єктів ринкуз метою її впорядкування й підвищення результативності. Цей вплив є функціональноорганізованим, вирішує конкретні завдання.Це свідома і цілеспрямована діяльність, пов’язана з реалізацією державно-владнихповноважень суб’єктами публічної влади ірегламентована юридичними нормами.

Основними функціями Д.у.р. є організація,планування, регулювання, кадрове забезпечення, контроль та ін. Організаційно-регуляторнадія держави має 2 складові – політичну й адміністративну. У межах політичного управліннявирішуються питання, що, навіщо, чому, адміністративного – як і за допомогою кого.

Пріоритети Д.у.р.: взаємодія державних, громад. структур і бізнесу; удосконалення функцій цих структур; зменшення диференціаціїрегіона. розвитку; розширення повноваженьрегіон. органів державної влади у залученніінвестиційних ресурсів; забезпечення комплексного і збалансованого розвитку регіонів. Одним із важливих завдань Д.у.р. є створення організаційних механізмів, які б забезпечували постійну підтримку високого рівня ефективності функціонування регіон. органів влади.

Напрями Д.у.р.: 1) законодавче встановленняправових норм господарської діяльності зурахуванням особливостей регіону, контрольі повне гарантування їхнього дотримання всіма суб’єктами господарювання; 2) забезпечення надійного функціонування найважливіших виробничих і соціальних структур,окремих об’єктів життєзабезпечення регіону;3) забезпечення збереження, відтворення йефективного використання власності в регіоні; 4) визначення оптимального розміру таструктури державного сектора економіки, забезпечення його ефективного функціонування; 5) соціальний розвиток і забезпечення населення, концентрація необхідних для цього ресурсів за рахунок перерозподілу необхідної частки суспільного продукту.

Функції Д.у.р.:

1) утвердження законності та правопорядку в економічних відносинах суб’єктів господарювання;

2) реалізація структурної політики;

3) формування й реалізація інвестиційної політики, включаючи безпосереднюучасть держави в інвестиційній діяльності;

4) стимулювання й регулювання підприємницької діяльності в регіоні;

5) забезпечення конкурентного середовища на регіональному ринку і проведення антимонопольноїполітики;

6) здійснення ефективної фінансово-кредитної, бюджетної і податкової політики;

7) регулювання міжрегіональних і зовнішньоекономічних зв’язків; 8) управліннядержавним сектором економіки і державноювласністю; соціальне забезпечення населення, регулювання зайнятості та відносин міжпрацівниками і працедавцями.

Держава повинна сприяти підтримці економічної, соціальної і політичної стабільності вкожному регіоні, забезпеченню ефективноївзаємодії регіонів, поєднанню конкретнихпідходів до вирішення проблем в окремихрегіонах і єдності загальних принципів функціонування ринку на всій території. Основним завданням Д.у.р. є створення такої системи управління (від центральних до місц.виконавчо-розпорядчих органів), яка була бздатна забезпечувати вирішення безлічі складних завдань сучасного періоду.

Регіональне управління (надалі – Р.у.) – вид державного управління, його важлива складова, що здійснюється органами державної влади великих адмін.-терит. одиниць (регіонів, автономнихреспублік, областей, губерній, країв, федеральних земель тощо) у межах їх компетенції.

Головною метою Р.у. є забезпечення комплексного розвитку регіонів з метою підвищення ступеня задоволення соціально-економічних потреб їхнього населення.

Розвиток Р.у. здійснюється, як правило, на основі державної регіональної політики якскладової національної стратегії соціально-економічного розвитку певної країни. Метоюдержавної регіон. політики є забезпечення високого рівня якості життя людини незалежновід місця її проживання, ефективне використання природного, економічного, людськогота іншого потенціалу територій, зміцнення соціальної та економічної єдності суспільства.

Мета державної регіон. політики досягаєтьсяшляхом: 1) створення просторових умов длязбалансованого розвитку регіонів, реалізаціїзавдань довгострокової стратегії розбудовиУкраїни; 2) інтеграції регіонів в єдиному політичному, правовому, економічному, інформаційному, культурному просторі; 3) ефективного використання потенціалу регіонів з урахуванням їх географічних, природних, історичних, економічних, екологічних, демографічних та інших особливостей, етнічних і культурних традицій; 4) підвищення конкурентоспроможності регіонів; 5) забезпечення безпечнихумов життєдіяльності громадян, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій.

Державна регіон. політика передбачає:

– урахування особливостей та закономірностей функціонування і розвитку регіонів яквідносно самостійних, цілісних систем;

– найбільш раціональне використання їх ресурсних можливостей;

– удосконалення правових, економічних, фінансових, організаційних та інших механізмів її реалізації;

– розв’язання економічних та соціальнихпроблем депресивних регіонів;

– вирівнювання стандартів і якості життя громадян, можливостей їхнього соціального забезпечення;

– підвищення ролі місц. і регіон. органів виконавчої влади та місц. самоврядування у розробленні й реалізації програм регіон. розвитку;

– застосування інноваційного і стратегічного менеджменту в регіон. управлінні;

– акцентування уваги на проблемах структурної перебудови економіки та використання переваг терит. поділу і кооперації праці;

– вирішення проблем трудової міграції тазайнятості населення, поліпшення демографічної ситуації в регіонах;

– удосконалення державної системи охорони довкілля, пам’яток історії, культури народу, розробку та реалізацію відповідних загальнонаціональних і регіон. програм.

Об’єктом державної регіон. політики є діяльність з розвитку держави на всій її території та в її регіонах.

Суб’єктами державної регіон. політики є Президент України, ВР України, КМ України,центральні органи виконавчої влади, ВР АРК,Рада міністрів АРК, обласні, Київська та Севастопольська міські, районі державні адміністрації, органи місц. самоврядування, іншіоргани, які діють на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначений Конституцією та законами України, а також громадяни України.

До розроблення та реалізації державної регіон. політики можуть залучатися асоціації таінші об’єднання органів місцевого самоврядування, інші юридичні та фізичні особи.

Серед основних завдань розвитку Р.у. в контексті адмін. реформи в Україні є: 1) упорядкування адмін.-територ. устрою країни та регіонів; 2) поєднання процесів централізації тадецентралізації; 3) перерозподіл владних повноважень; 4) оптимізація взаємодії органівдержавної влади і місц. самоврядування;5) ефективне надання ними управлінських таорганізаційних послуг населенню; 6) укріплення інституційних засад державної регіон.політики; 7) міжнародне співробітництво вгалузі Р.у.; 8) прикордонне та транскордонне співробітництво регіонів; 9) наближеннячинного законодавства і регіональної політики в цілому до норм і стандартів ЄС.

У сфері регіон. розвитку діють закони України, які в тій чи іншій мірі регулюють питанняформування та реалізації державної регіон.політики, а саме:

– “Про засади внутрішньої і зовнішньої політики” від 01.07.2010 р. № 2411-VI;

– “Про стимулювання розвитку регіонів” від08.09.2005 р. № 2856-ІV;

– “Про державні цільові програми” від18.03.2004 р. № 1621-IV;

– “Про державне прогнозування та розроблення програм економічного та соціальногорозвитку України” від 23.03.2000 р. № 1602-III;

– “Про планування і забудову територій” від20.04.2000 р. № 1699-III;

– “Про Генеральну схему планування території України” від 07.02.2002 р. № 3059-III.

Регіональна стратегія розвитку (надалі – Р.с.р.) – модель досягнення соціально-економічнихцілей регіону, яка відображає мету, пріоритети та напрями регіон. розвитку на середньо- та довгостроковий період. Р.с.р. формалізується в документі, який схвалюється рішенням відповідної обласної ради, ВР АРК,міських рад міст Києва та Севастополя. Р.с.р. є основою для розроблення: середньострокових програм економічного і соціального розвитку регіонів, що мають визначитипоказники видатків державного і місц. бюджетів, необхідних на наступні бюджетні періоди для стратегічних цілей регіон. розвитку,здійснення яких триває більше одного бюджетного року; щорічних програм економічного і соціального розвитку регіонів, що визначають послідовні заходи першочерговоїреалізації Р.с.р. та необхідні для цього втрати,що включаються до проекту бюджету відповідного регіону на наступний рік; угод міжКМ України та ВР АРК, обласними, Київською та Севастопольською міськими радамищодо регіонального розвитку.

Р.с.р. має містити такі складові: вступ з коротким обґрунтуванням мети та підстав для розроблення документа; описово-аналітичнучастину – детально викладений з географічними, історичними, демографічними, економічними, соціальними характеристиками документ, у якому здійснений аналіз та оцінкафактичного стану розвитку регіону; бачення майбутнього – відображення найбільшзагальних та тривалих уявлень про кращемайбутнє розвитку регіону та життя його населення та місію регіону; характеристикуконкурентних переваг та обмежень перспективного розвитку регіону; стратегічні цілі(напрями), механізми та етапи реалізації.

Структуру, порядок розроблення, розглядута затвердження Р.с.р. визначено в Методичних рекомендаціях щодо формування Р.с.р., затверджених наказом міністра економіки України у 2002 р.

Регіональна програма розвитку (надалі – Р.п.р.) – це комплекс взаємопов’язаних завдань і заходів, які спрямовані на розв’язання найважливіших проблем розвитку області або окремих галузей її економіки, здійснюються з використанням коштів обласного бюджету (загального або спеціального фонду) та узгоджені за строками виконання, складом виконавців, ресурсним забезпеченням.

Р.п.р. не повинна мати аналогів, а її заходи неповинні дублюватися іншими регіон. (комплексними) програмами. Якщо Р.п.р. передбачаєзалучення коштів декількох місц. бюджетів та(або) виконання напрямків, які будуть фінансуватися за кількома кодами функціональноїкласифікації видатків бюджету, така программавважається комплексною. Районні (міські)програми, прийняті на виконання комплексної програми, вважаються її складовими.

Регіон. (комплексна) програма розробляється з метою вирішення проблем розвиткуокремої галузі чи території, забезпеченняконцентрації фінансових, матеріально-технічних, інших ресурсів, а також координації діяльності місц. органів виконавчої влади та органів місц. самоврядування, терит. органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій для розв’язання найважливішихпроблем у випадку, якщо зазначені проблеми не можуть бути розв’язані у процесі їхпоточної роботи.

Основні критерії, яким повинні відповідати Р.п.р.: відповідність програми стратегічним напрямам розвитку області; очікуваний результат виконання заходів на прогнозний рік; позитивні тенденції щодо виконання результативних показників програми та ефективностіреалізації програми у попередні бюджетні періоди; можливість залучення додаткових коштів на виконання програми за рахунок іншихджерел фінансування. Р.п.р. розробляється засукупності таких умов: мета програми відповідає пріоритетним напрямам розвитку території; існування проблеми, розв’язання якоїнеможливе у процесі поточної роботи та потребує вкладень бюджетних коштів, координації діяльності місц. органів виконавчої влади та органів місц. самоврядування, терит.органів міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, підприємств, установта організацій; можливості місц. бюджету забезпечити виконання програми.

Можна виділити такі етапи розроблення Р.п.р. та їх виконання:

1. Ініціатор програми готує пропозиції щодоїї необхідності та подає їх до управління економіки та фінансового управління ОДА, якіпротягом семи робочих днів готують висновки про доцільність розроблення проекту програми та можливість її виконання за рахунокмісцевого бюджету.

2. У разі отримання позитивного висновкуініціатор розроблення програми готуєпроект розпорядчого документа ОДА (розпорядження, протокол доручень, спільне рішення тощо) про підготовку проекту програми, в якому визначаються розробник, відповідальний виконавець програми та терміни її підготовки й разом із висновком управління економіки та фінансового управлінняподає голові ОДА на підпис.

Виконавцем Р.п.р. може бути тільки юридична особа, яка має окремий рахунок та бухгалтерський баланс. Ініціатором розроблення Р.п.р., її розробником та відповідальним виконавцем може бути як один і той же місц. орган виконавчої влади, терит. орган міністерства та іншого центрального органу виконавчоївлади, так і різні органи влади та органи місц.самоврядування. Розробник Р.п.р. самостійно або спільно з іншими структурними підрозділами державної влади або органів місц.самоврядування, науковцями, підприємствами, установами та організаціями, які зацікавлені у прийнятті та реалізації програм (співрозробники програми), готує проект Р.п.р. нарозгляд сесії місцевої ради. Серед основнихстадій розроблення та виконання Р.п.р. особливо виділяться такі: експертиза проекту програми, подання бюджетних запитів, включення програми до щорічних програм соціально-економічного розвитку, контроль за її виконанням, щорічні звіти про результати виконання програми на сесії ради чи на комісіях,погодження пропозицій щодо внесення зміндо програм, підготовка та опублікування вофіційних друкованих виданнях звіту про результати виконання програми та її результати.

Регіональна чи комплексна програма повинна містити такі розділи, що включають аналізпричин виникнення проблеми та обґрунтування необхідності її розв’язання шляхом розроблення і виконання програми, її мету, аналіз причин виникнення проблеми та обґрунтування необхідності її розв’язання шляхомрозроблення і виконання програми тощо.

Окремо варто виділити такі розділи програм,як завдання та результативні показники.

Завдання програми – конкретні напрямки тазаходи, що повинні бути здійснені протягомпевного періоду та мають забезпечуватидосягнення цілей і передбачати конкретні діїі які можна оцінити за допомогою результативних показників.

Результативні показники програми – кількісні та якісні показники, які характеризуютьрезультати виконання програми (в цілому іпоетапно) і підтверджуються статистичною,бухгалтерською та іншою звітністю і даютьможливість здійснити оцінку використаннябюджетних коштів на виконання програми.

Застосування результативних показників даєзмогу чітко показати ефективність використання бюджетних коштів, співвідношеннядосягнутих результатів та витрат, тривалістьвиконання програми, її необхідність і відповідність визначеній меті, а також порівнювати результати виконання програм у динаміціза роками, визначати найефективніші програми при розподілі бюджетних коштів.

Показники затрат (ресурсне забезпеченняпрограми) визначають обсяги та структуруресурсів, що забезпечують виконання програми. Зазначений розділ має містити орієнтовні обсяги фінансових витрат, необхіднихдля виконання програми в цілому і диференційовано за роками з визначенням джерел фінансування.

Розрахунок фінансових витратповинен бути економічно обґрунтованим.

Крім того, на розсуд розробника показникизатрат можуть включати також обсяги іншихресурсів, що залучаються на виконання програми (трудові, матеріальні).

Показники продукту використовуються дляоцінки досягнення поставлених цілей. Показником продукту є, зокрема, кількість користувачів товарами (роботами, послугами),виробленими в процесі виконання бюджетної програми.

Показники ефективності визначаються яквідношення кількості вироблених товарів (виконаних робіт, наданих послуг) до їх вартостіу грошовому або людському вимірі (витрати ресурсів на одиницю показника продукту). Ці показники відображають на скількидержавні послуги надаються за рахунок найменших витрат і висвітлюють зміни у витратах на одиницю продукції.

Показники якості відбивають якість вироблених товарів (виконаних робіт, наданих послуг). Вони показують, наскільки послуга досягла своєї мети або виконала завдання.

Після затвердження обласною радою Р.п.р. головний розпорядник коштів надає головному фінансовому управлінню ОДА бюджетнізапити щодо її фінансування за рахунок коштів місцевого бюджету. У разі необхідностіневідкладного фінансування програми відповідні бюджетні запити подаються до фінансового управління (не пізніше 1 червня та 1 вересня планового року) для включення в проекти рішень місц. ради про внесення змін добюджету з фінансування програми.

На підставі пропозицій та під керівництвомголови ради, президії, заступників голови, постійних профільних комісій, депутатськихгруп, фракцій, депутатів, обласної чи районних державних адміністрацій розробляєтьсяплан роботи місц. ради. Значна роль у створенні плану роботи ради належить профільним постійним комісіям рад. Через постійніпрофільні комісії рад проходить процес формування галузевих програм соціально-економічного та гуманітарного розвитку краю,формується план роботи ради щодо його забезпечення. Саме через створення регіон. Такомплексних програм, через залучення коштів місц. бюджетів місц. громади мають можливість вирішувати важливі місц. проблеми. Це позитивно впливає на соціально-економічний розвиток регіону, вирівнювання урозвитку депресивних територій.

Література:

1. Bryson M. Strattegic Planning for Public and Nonprofit Organisations / M. Bryson. – San Francisco, 1988.

2. Вакуленко В. М. Стратегічне планування на місцевому та регіональному рівнях: навч. посіб. / В. М. Вакуленко, В. В. Мамонова, Ю. П. Шаров. – Ужгород: Патент, 2004;

3. Воротін В. Є. Модифікація та вдосконалення механізму державного управління соціально-економічним розвитком України: регіональний вимір / В. Є. Воротін, Р. Є. Демчак // Економіка та держава. – 2010. – № 4. – С. 107–110;

4. Державна регіональна політика України: особливості та стратегічні пріоритети / З. С. Варналій, О. О. Бабінова, О. Бойко-Бойчук та ін.; за ред. З. С. Варналія. – К.: НІСУ, 2007;

5. Енциклопедичний словник з державного управління / [уклад.: Ю. П. Сурмін, В. Д. Бакуменко, А. М. Михненко та ін.]; за ред. Ю. В. Ковбасюка, В. П. Трощинського, Ю. П. Сурміна. – К.: НАДУ, 2010;

6. Круш П. В. Регіональне управління: навч. посіб. / П. В. Круш, О. О. Кожемяченко. – К.: Центр учбової літератури, 2007).

7. Куйбіда В. С. Принципи і методи діяльності органів місцевого самоврядування: монографія / В. С. Куйбіда. – К.: МАУП, 2004. – 432 с.;

8. Лабенська Л. Л. Правовий статус депутатів місцевих рад: автореф. дис.... к.ю.н.: 12.00,02 / Л. Л. Лабенська; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2004;

9. Мельник С. А. Управління регіональною економікою / С. А. Мельник. – К.: КНЕУ, 2000.;

10. Методичні рекомендації щодо розроблення регіональних стратегій розвитку / Мін. економіки та з питань європейської інтеграції України, 2002; Розробка та впровадження стратегічного плану розвитку регіону: практ. посіб. / Б. Боврон, А. Вігода, Г. Девідсон, В. Мамонова [та ін.]; за ред. І. Санжаровського. – К.: К.І.С., 2008;

11. Полтавська обласна рада. “Регіональні програми”; Полтавська обласна рада. “Регламент”; Проблеми функціонування місцевих рад та їх виконавчих органів: монографія / за ред. Ю. М. Тодики. – X.: Право, 2009. –540 с.).

12. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.1997 р.;

13. Про статус депутатів місцевих рад: Закон України від 11.07.2002 р.;

Дата добавления: 2015-03-31