Прийоми розвитку творчого мислення учнів при вивчені нового матеріалу

Структура викладу нового матеріалу: 1. Організація сприйняття учнями матеріалу потребує не тільки повідомлення и розкриття теми, але й проведення паралелей між іншими предметами та наведення прикладів використання знань, що пропонуються учням, в практичному застосуванні. 2. Доведення нового матеріалу фізики як науки потребує, щоб головним методом викладу матеріалу було доказове пояснення та обґрунтування пізнавальних задач (якщо можливо проведення ілюстративних дослідів при поясненні матеріалу), що забезпечує більш глибоке засвоєння учнями навчального матеріалу. Це означає, що новий матеріал слід виводити або з досліду, або теоретично, або виходячи з тих базових знань учнів, що вони могли спостерігати в повсякденному житті використовуючи при цьому загально прийняті прийоми доведення. Прийоми доведення при поясненні навчального матеріалу

Розділ 2. Методи та засоби активізації пізнавальної діяльності школярів-підлітків у навчальній діяльності

2.1 Розуміння учнями матеріалу як умова активізації пізнавальної діяльності
Надзвичайно важливим аспектом розуміння учнями матеріалу, який пропонує вчитель, є правильне і доступне його подання. У зв’язку з цим вдосконалюються старі методики викладання и розробляються нові, що полегшує засвоєння учнями шкільного матеріалу з курсу фізики.

Прийоми пояснення	Основа прийому	Алгоритм	Де використовується
Індукція	Ґрунтуються на логічних висновках	1. Проводять дослідження кілька разів, при цьому фіксуються результати кожного досліду. 2. Аналіз отриманих результатів, виділення характерних істотних властивостей.Запис загальної формули.	Пояснення експериментальних залежностей між величинами. Встановлення істотних властивостей об’єктів, що вивчаються. Встановлення умов виникнення фізичних явищ
Дедукція	1. Будують модель явища. 2. Виокремлюють істотні риси цього явища. 3. Проводять теоретичний аналіз моделі з метою встановлення зв’язків між її окремими властивостями. 4. На основі теоретичного аналізу роблять висновки. 5. Перевірка отриманого висновку.	Пояснення та обґрунтування фізичних законів, за допомогою сукупності фізичних принципів або фізичної теорії.
Аналогія	1. Аналіз вивчає мого об’єкту. 2. Виявлення подібності цього об’єкту з раніше вивченим. 3. Перенесення вже відомих властивостей раніше вивченого об’єкту на досліджуваний об’єкт. 4. Експериментальна перевірка отриманого висновку.	Побудова гіпотез, моделювання фізичних явищ. Пояснення важких понять та закономірностей.
Інформаційно-ілюстрований виклад	Без логічного висновку	1. Той чи інший факт повідомляється учням без виводу. 2. Проведення досліду, що його ілюструє	Виклад фундаментальних фізичних принципів, які не можна вивести з окремих дослідів або положень певної теорії, але їх можна проілюструвати окремими випадками.
Пояснення на основі принципу симетрії	Прийоми специфічні для фізики	Принцип симетрії: якщо в причині явища спостерігається деяка симетрія, то та ж симетрія буде притаманна наслідкам.
Використання теорії розмірностей	В будь-якому рівнянні найменування одиниць величин, що знаходяться у правій та лівій частинах, повинні співпадати.

[19. c.23]
В кінці уроку важливо підбити підсумки и відповісти на питання, які були поставлені на початку.
3. Врахування методологічних та психологічних вимог.
Сьогодні навчально-виховний процес має бути організований таким чином, щоб освіта здобувалася не заради освіти, а освіта була потрібна для людей, конкретних дітей, навчання має не наздоганяти, а випереджати педагогічну ситуацію, прогнозувати її відповідно до соціального становища суспільства.[24, c.314]
Тому вибір прийомів пояснення обумовлений не лише рівнем розвитку пізнавальних процесів учнів та задачами їх розвитку, а й певними методологічними вимогами. В зв’язку з цим необхідно позначити місце індуктивних та дедуктивних прийомів при вивченні фізичних теорій, законів, понять, з врахуванням психологічних закономірностей засвоєння знань учнями.
Фізичні поняття є мовою фізики, тому учням необхідно їх засвоїти. Серед різних фізичних понять методика особливо виокремлює поняття про фізичні величини (маса, сила, тиск, енергія і т.д.). В основі методики формування знань про фізичну величину лежить індуктивний спосіб: від проведення та спостереження дослідів через їх аналіз до введення нової фізичної величини. При формуванні фізичних понять необхідно враховувати, що вони мають досить абстрактний характер, тому чим абстрактніше поняття, тим більше конкретних об’єктів необхідно проаналізувати з метою виявлення його істотних особливостей.
Фізичні закони відрізняються між собою за рівнем узагальненості, тому не має єдиної методики їх вивчення. Закони, які одночасно є принципами теорії (три закони Ньютона) доречно вводити на основі інформаційно-ілюстрованого прийому. Інші закони та закономірності, які не є фундаментальними законами природи, необхідно вводити індуктивно (з досліду) або дедуктивно (з теорії).
Фізичні теорії будуються або за методом принципів (класична механіка, термодинаміка), або за методом модельних гіпотез (теорія атома Резерфорда-Бора, електрона теорія). В теоріях, побудованих за методом принципів, головні положення формулюються як постулати. У випадку «модельної» теорії головні її положення фіксуються властивостями моделі, що розглядається. Тому головні положення теорії-твердження високого рівня узагальненості-необхідно повідомляти учням без виводу та підтверджувати дослідними фактами, тобто на основі інформаційно-ілюстрованого прийому.
4. Робота з підручником є досить важливим аспектом у вивченні як фізики так і інших предметів є робота з підручником, що дає змогу більш самостійно знаходити відповіді як на питання вчителя, так и на питання які виникли в учня. Учень повинен вміти виділяти головну думку, швидко орієнтуватися по підручнику, виконувати завдання, розуміти як матеріал, так і малюнки або графіки, що полегшить процес засвоєння матеріалу.
Виділення головного матеріалу потребує від учня певних мисленнєвих дій, а саме-аналізу тексту, синтезу результатів аналізу та абстрагування від другорядного матеріалу.
Для забезпечення розуміння учнями навчального матеріалу важливе значення має робота учнів з рисунками підручника, тому з перших уроків фізики необхідно привчити учнів під час читання тексту звертати увагу на рисунки, креслення, таблиці.
Орієнтовний план розповіді про фізичний прилад:

1.Для вимірювання якої величини прилад призначений?

2.Яка будова приладу?

3.Який принцип дії приладу?

На конкретному приладі даного виду учні повинні вміти визначити границю вимірювання та ціну поділки.
Орієнтовний план розповіді про фізичне явище:

1.Назвати істотні ознаки та умови перебігу даного фізичного явища.

2.Розповісти, як це явище можна побачити на досліді та де воно використовується в техніці.

3.Теоретично обґрунтувати фізичне явище.

Орієнтовний план розповіді про фізичний закон:

1. Формулювання закону, математичний запис, графік.

2. Область дії закону.

3. Дослідне його підтвердження.

4. Теоретичний вивід або пояснення.

5. Ким, коли, як був відкритий закон?

6. Де в природі можна спостерігати дію закону? Як він враховується та використовується в техніці?

7. Які наслідки закону?
Орієнтовний план розповіді про фізичну величину:

1. Означення фізичної величини.

2. Математичний запис цього означення.

3. Одиниці вимірювання.

4. Практичні способи її вимірювання.

5. Границі застосування даного поняття.

Окрім навчання учнів виокремлювати головне у тексті підручника, доречно пропонувати їм такі завдання, як знайти у підручнику:

1) означення вивчає мого поняття (формулювання закону);

2) приклади, які ілюструють використання фізичних законів (явищ) у техніці, або у побуті, або в природі;

3) пояснення певного фізичного явища;

4) відповідь на питання вчителя;

5) відповіді на питання, що знаходяться в кінці параграфу.
Структура опрацювання підручника, що наведена вище, зроблена на основі висновків при опрацюванні підручника з методики викладання фізики автора М.В. Каленика і В.І. Каленика.[10, C-125]

Для забезпечення розуміння учнями навчального матеріалу важливе значення має робота учнів з рисунками підручника, тому з перших уроків фізики необхідно привчити учнів під час читання тексту звертати увагу на рисунки, креслення, таблиці.

2.2 Деякі прийоми розвитку логічного мислення учнів при вивченні нового матеріалу
Забезпечення глибокого розуміння учнями навчального матеріалу є лише першою сходинкою активізації пізнавальної діяльності та тією умовою, за якої можна використовувати прийоми та методи, які вимагають від учнів самостійної діяльності як творчої так і пошукової самостійної роботі.
До прийомів та методів, що розраховані на розвиток логічного мислення учнів належать:

· метод евристичної бесіди;

· завдання на порівняння та систематизацію матеріалу;

· дослідна робота учнів при вивченні нового матеріалу;

· самостійне вивчення нового матеріалу учнями на основі роботи з підручником;

· розв’язування задач.
Метод евристичної бесіди
Для розвитку логічного мислення учнів в процесі навчання необхідно дати їм можливість самостійно проводити аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, будувати індуктивні та дедуктивні висновки. Така можливість надається учням при ведені уроку методом бесіди.
Отже, евристична бесіда (від грец. знаходжу, винаходжу)-метод навчання, який передбачає, що вчитель уміло поставленими запитаннями скеровує учнів на формування нових понять, висновків, правил, використовуючи свої знання, спостереження. Евристична бесіда, її використання пов’язано з іменем грецького філософа Сократа.[9. cт.58]
Розвиток мислення учнів в ході евристичної бесіди залежить від вміння вчителя ставити запитання. Ці питання можуть бути досить детальними, але відповіді на ці питання не вимагають від учнів належної розумової праці. А якщо вчитель в своїх запитаннях залишає простір для побудови умовиводів самими учнями, то це не лише збуджує активність учнів на уроці, а й розвиває їх мислення. Розвитку пізнавальних здібностей учнів можна домогтись лише в тому випадку, якщо послідовно ускладнювати завдання, які перед ними ставляться.
Організація евристичної бесіди вимагає від вчителя попередньої підготовки, яка складається з наступних етапів:

1. Чітке визначення пізнавальних задач уроку та виокремлення з них тих, які можуть бути розв’язані учнями на основі власної мисленнєвої діяльності, під час бесіди.

2. Вибір об’єктів аналізу. При індуктивному поясненні об’єктами аналізу є результати окремих дослідів, при дедуктивному – теоретична модель, яку підкріплюють рисунком або кресленням.

3. Виділення тих знань, які необхідні учням для аналізу запропонованих об’єктів.

На практиці евристична бесіда, окрім питань, що розраховані на мисленнєву діяльність логічного рівня, може містити питання та завдання, що вимагають від учнів висловлювань інтуїтивного характеру. Ці частково-пошукові завдання надають евристичній бесіді дослідницький характер.

Завдання на порівняння та систематизацію матеріалу
Впливають на розумовий розвиток учнів завдання, що потребують порівняння, систематизації та узагальнення вже вивченого матеріалу. Ці завдання позитивно впливають на якість фізичної освіти учнів. Їх виконання веде до розумового розвитку учнів. Так порівнювати можна магнітні властивості речовин (ферро-, пара-, діамагнетики), властивості полів, хід променів у лінзах та дзеркалах та ін. систематизувати можна поняття, що вивчаються, та одиниці їх вимірювання. Результати порівняння та систематизації зручно оформлювати у вигляді таблиць. Наприклад, для систематизації знань учнів з кінематики та динаміки їм можна запропонувати заповнити таку таблицю.

Вид руху	Рівномірний рух	Рівноприскорений рух
Означення
Закони руху
Ознаки руху
Умови його існування

Аналізувати та узагальнювати можна не лише навчальний матеріал, а й методи його розкриття. В результаті цього учнів можна легко підвести до деяких узагальнених прийомів розумової діяльності, що, в свою чергу, дозволяє підняти на більш високий рівень їх пізнавальну діяльність. Наприклад, доцільно, щоб учні знали прийом введення одиниць вимірювання фізичних величин. Отже, щоб ввести одиницю вимірювання фізичної величини, необхідно:

1) визначити для даної величини формулу, за якою вона означується;

2) значення всіх величин (окрім означуваної) прийняти за одиницю;

3) записати найменування одиниці означуваної величини;

4) сформулювати потрібне означення;

5) дати їй назву.

Учні повинні знати цей прийом введення одиниць вимірювання та користуватися ним свідомо.[26. ст. 27]

Дослідна робота учнів при вивченні нового матеріалу
До пояснення нового матеріалу доцільно залучати фронтальні досліди та евристично побудовані фронтальні лабораторні роботи.
Фронтальні досліди -це короткочасні лабораторні роботи, які виконують всі учні класу під керівництвом вчителя. Ці досліди зазвичай прості за технікою виконання.
Мета проведення фронтальних дослідів полягає в тому, щоб навчити школярів спостерігати та аналізувати явища, сприяти розвитку логічного мислення учнів.
Активізація мисленнєвої діяльності учнів досягається відповідною постановкою питань, в яких слід спрямувати увагу учнів на істотні боки питання, яке розглядають.
Разом з використанням фронтальних дослідів необхідно проводити евристичні фронтальні лабораторні роботи, які проводять перед вивченням відповідного матеріалу. Прикладами таких робіт є: вимірювання сили струму (напруги) на різних ділянках кола, вивчення паралельного (послідовного) з’єднання провідників.
Методика проведення евристичних фронтальних лабораторних робіт:

1. Постановка пізнавальних задач уроку.

2. Запис теми уроку, пізнавальних задач в зошиті.

3. Підготовка необхідної установки для проведення лабораторної роботи.

4. Проведення вимірювань.

5. Під керівництвом вчителя учні порівнюють та аналізують отримані результати.
Евристичні фронтальні лабораторні роботи розвивають пізнавальну самостійність учнів, знайомлять їх із сутністю досліджень, сприяють міцному засвоєнню навчального матеріалу.
Самостійне вивчення нового матеріалу учнямина основі роботи з підручником
В процесі вивчення фізики на самостійне вивчення матеріалу за підручником доцільно виносити матеріал прикладного характеру. Наприклад, на основі самостійної роботи з підручником можуть бути вивчені такі питання: «Лампа розжарювання», «Електроскоп», «Плавкі запобіжники», «Електричні нагрівальні прилади».
Готуючись до уроку, який містить самостійну роботу учнів з підручником, вчитель повинен продумати місце самостійної роботи в структурі уроку, спосіб її включення до уроку, зміст самостійної роботи, відповідні вказівки учням. Необхідно підібрати роздаточний матеріал, скласти інструкцію до проведення самостійного досліду (якщо вона не вказана в підручнику). Форми перевірки результатів роботи можуть бути різні:

· індивідуальне або фронтальне опитування;

· результати самостійної роботи повинні бути подані у вигляді рисунка, схеми, таблиці;

· перевіркою засвоєння матеріалу є розв’язування експериментальних, якісних задач.[4. с. 38]

Розвиток мислення учнів при розв’язуванні фізичних задач
Необмежені можливості для розвитку логічного мислення учнів відкриваються перед вчителем при навчанні розв’язуванню фізичних задач. Необхідно лише, щоб навчання розв’язуванню фізичних задач зводилось не лише до запам’ятовування формул, а було спрямовано на аналізування тих фізичних явищ, які складають умову задачі, на пошук розв’язку задачі.
Методика розв’язування фізичних задач:

1. Аналіз умови задачі-виявлення фізичного явища, яке описано в умові, умов, в яких воно перебігає, та скриті дані, що містяться в тексті.

2. Короткий запис умови задачі, переведення величин в одиниці СІ, побудова малюнку до задачі.

3. Пошук принципу розв’язування задачі за допомогою аналітико-синтетичного, алгоритмічного або евристичного прийому.

4. Виконання розрахунків: подати всі невідомі величини через відомі та вивести загальну формулу для визначення шуканої величини, перевірити чи співпадають найменування величин у лівій та правій частинах рівняння, підставити дані та отримати відповідь.

5. Аналіз відповіді.

6. Розгляд інших способів розв’язування задачі, вибір з них найбільш раціонального.

З метою розвитку логічного мислення корисно пропонувати учням завдання на самостійне складання задач. Такі завдання можуть бути досить різноманітними:

· скласти задачу, подібну до розв’язаної, але з іншими даними;

· скласти задачу, обернену до розв’язаної;

· скласти задачу на певну формулу.

Корисно також пропонувати учням розв’язати задачі, які містять зайві або недостатні дані, задачі на «припущення» результату. Особливо велику цінність для розвитку логічного мислення мають експериментальні задачі, в яких, на перший погляд, «нічого не дано».

Творча діяльність учнів передбачає наявність у них певного багажу знань, високий розвиток логічного мисленні, гнучкість розуму, а також здібність передбачати результати дослідження. Для розвитку творчих здібностей необхідно в процесі навчання ставити учнів в таки ситуації, в яких вони повинні висказувати свої припущення, проявляти та розвивати свою інтуїцію. Організовувати творчу пошукову діяльність учнів можна не лише на етапі використання знань, але й при вивченні нового матеріалу.
Проблемне навчання фізиці
Проблемне навчання -це сукупність таких дій, як організація проблемної ситуації, формулювання проблеми, надання учням необхідної допомоги при розв’язуванні проблеми, перевірка цього рішення та керівництво процесом систематизації та закріплення отриманих знань.[16. ст. 84]
Ввести учнів у проблемну ситуацію -це означає підвести їх до протиріччя. Проблемна ситуація в процесі пізнання може виникнути лише тоді, коли є пробіл у знаннях. Тому на уроці організувати проблемну ситуацію можна лише відкриваючи протиріччя між новим матеріалом та системою наявних в учнів знань. На уроках фізики можна для створення проблемних ситуацій використовувати три типи протиріч:

1) Протиріччя між життєвим досвідом учнів та науковими знаннями.
Наприклад, життєвий досвід і попереднє навчання переконують учня в тому, що 1+1 завжди дорівнює двом (незалежно від того, що складається: тіла, числа, об’єми тощо). Нагадайте про це учням розпочавши урок, присвячений будові речовини. А потім покажіть відомий дослід. Налийте в довгу скляну трубку води (приблизно до половини її довжини), а потім забарвлений спирт. Визначте верхній рівень рідин. А тепер, закривши отвір трубки, поверніть її кілька разів верхнім кінцем вниз і назад. У результаті перемішування рідин їхній об’єм зменшиться. Те, що результуючий об’єм не дорівнює сумі первісних об’ємів, і породжує проблемну ситуацію.

2) Протиріччя між раніше отриманими знаннями й новими. Це протиріччя виникає в силу того, що на будь-якому етапі навчання розкриття властивостей об’єкту не є вичерпним і на наступному етапі виникає можливість відкриття невідповідності нових та вже існуючих знань.
Наприклад, перед вивченням явища електромагнітної індукції учням варто нагадати умови існування струму в колі (зокрема, наявність джерела струму). При демонстрації відомих дослідів (рух магніту щодо котушки, замкненої на гальванометр) створюється проблемна ситуація: струм виникає в котушці без джерела.

3) Протиріччя самої об’єктивної реальності. Найвідомішим видом цього протиріччя є квантові й хвильові властивості фотону та інших елементарних частинок.
Можна створити проблемну ситуацію завдяки такому простому досліду: із дрібних отворів вода виливається, якщо верхній отвір відкритий, і не виливається, якщо він закритий пробкою (чому?).
При проблемному навчанні пізнавальну діяльність школярів організовують за наступним планом:

1. Створюють проблемну ситуацію, аналізують її та в ході аналізу підводять учнів до необхідності вивчення певної проблеми. Для введення в проблемну ситуацію недостатньо лише вказати учням на протиріччя. Необхідно організувати їх діяльність так, щоб вони самі зіткнулись з деякою невідповідністю того, що пізнається, з наявною в них системою знань. Ця діяльність може бути різна, наприклад, розв’язування задачі, відповідь якої носить парадоксальний характер, розрахунок, який не підтверджується дослідом, та ін.

2. Залучають учнів до активного пошуку розв’язку проблеми на базі знань, якими вони володіють, та мобілізації пізнавальних процесів. Гіпотези та здогадки, що постають в ході пошуку, необхідно проаналізувати для того, щоб знайти найраціональніше рішення.

3. Знайдений шлях розв’язку проблеми перевіряють експериментально або теоретично. Проблему розв’язують, та на основі цього розв’язку роблять висновок, який несе нове знання про об’єкт, що вивчається.

Структура діяльності учнів та вчителя в ході проблемної ситуації.

Етапи	Діяльність вчителя	Діяльність учнів
І	Створює проблемну ситуацію та спонукає учнів до формулювання проблеми.	Аналізують проблемну ситуацію та формулюють проблему.
ІІ	Спонукає учнів до аналізу проблеми. Допомагає актуалізувати необхідні знання. Організує діяльність з отримання нових знань. Оцінює запропоновані розв’язки.	Аналізують проблему на базі наявних знань, здобувають нові знання. Висловлюють припущення про можливий розв’язок проблеми.
ІІІ	Керує розв’язуванням та перевіркою розв’язку.	Реалізують знайдений розв’язок та перевіряють його.

[17. ст.50]
З таблиці видно, що в проблемній ситуації учні виконують всі головні пізнавальні дії, які ведуть до розв’язку проблеми, а вчитель лише спрямовує та керує цією пізнавальною діяльністю учнів.
Проблемне навчання можна реалізувати не лише у вигляді проблемної ситуації, а й у вигляді проблемного викладу матеріалу вчителем.
При проблемному викладі матеріалу вчитель на основі створеної проблемної ситуації формулює проблему та в ході подальших викладок розкриває шлях розв’язку проблеми та гіпотези.
Проблемний виклад використовується тоді, коли в учнів недостатньо знань для самостійного аналізу проблемної ситуації, для постановки гіпотез. Наприклад, учні не можуть пояснити протиріччя між хвильовою теорією світла та основними закономірностями фотоефекту. Тому такий матеріал доцільно подати на основі проблемного викладу.
Метод проблемного викладу слід використовувати й при ознайомленні учнів з фундаментальними дослідами. Наприклад, при розкритті досліду Майкельсона як фундаментального факту спеціальної теорії відносності, при вивченні в історичному аспекті моделей будови атому (модель Томсона, Резерфорда-Бора, сучасна модель атому) та в інших випадках.
Частково - пошукові завдання
При проблемному навчанні пізнавальну діяльність учнів будують таким чином, щоб вона пройшла крізь всі етапи творчого процесу. Проте найістотнішим моментом творчої діяльності є висловлення гіпотез та їх перевірка.
Висловленню гіпотез та їх перевірці можна навчити й поза проблемним навчанням. Відповідні частково-пошукові завдання можна залучати й до евристичної бесіди, додаючи їй дослідницький характер, який має інтуїтивний аспект.
Оскільки методи навчання фізиці відбивають методи наукових фізичних дослідів, то при вивченні матеріалу на основі індуктивних прийомів для розвитку інтуїтивного мислення доцільно пропонувати учням наступні завдання:

1. Завдання на передбачення результатів досліду. При виборі таких завдань необхідно продумати, які знання можуть використовувати учні при висловлюванні гіпотези. В якості основи для формування гіпотези можуть бути теорії, аналогії, життєві спостереження та ін. запас життєвих спостережень дозволяє учням до проведення дослідів висловлювати деякі припущення про причини, що впливають на розглядуване явище. Кожну з гіпотез перед перевіркою необхідно обговорювати; учнів повинні спробувати обґрунтувати своє припущення. Перевірку гіпотез можна виконувати або за допомогою демонстраційного досліду, або в ході лабораторної роботи.

2. Завдання на планування результатів експерименту. В тих випадках, коли залежність між величинами виводиться теоретично (дедуктивно) й дослід є лише підтвердженням цієї залежності, зручно ставити учням питання, що спрямована на планування досліду. Необхідно відмітити, що плануванню досліду треба вчити учнів не тільки під час вивчення нового матеріалу, а й при проведенні лабораторних робіт.

3. Завдання на передбачення принципу пояснення. Після демонстрації експерименту не слід одразу ж пояснювати його, краще запропонувати зробити це учням. Наприклад, поясніть, чому тиск насиченої пари не залежить від об’єму і т. ін. Ці питання спрямовують учнів на пошук принципу пояснення явища та одночасно є завданнями, що розраховані на творчу діяльність учнів.

4. Завдання на передбачення нових наслідків. Якщо явище або деяка закономірність вивчені та поясненні, то учням можна запропонувати передбачити випадки, в яких вони будіть спостерігатися, або які їх наслідки. В пошуках нових наслідків зазвичай більш детально досліджують умови, за яких спостерігається та чи інша закономірність. Тому для вправляння учнів щодо висловлення інтуїтивних суджень треба пропонувати їм питання, в яких вимагається передбачення того, чи зміниться встановлений закон, якщо змінити деякі початкові умови.

Дата добавления: 2015-03-31