Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Умови розвитку культури 5 страница




4. перебування радянських людей за кордоном (наприклад, під час визвольного походу 1944-1945 років), знайомство з західним способом життя, окремими демократичними цінностями, призвели до критичних оцінок, радянського суспільства, влади;

5. знайомство з більш вільною, демократичною західною культурою, призвело до бажання творців розширити кордони в культурі, мистецтві СРСР, використовувати кращі засоби, прийоми світової культури.

«Ждановщина»

Після війни народ був переконаний, що після величезних жертв у війні і перемоги над ворогом, він заслуговує на поліпшення матеріального становища і на справедливий демократичний лад. У відповідь сталінський режим вдався не до реформ, а до жорсткого контролю над суспільством, особливо в царині ідеології. Це пояснювалося тим, що під час війни багато радянських людей перебувало під впливом «буржуазних ідеологій». Якісь прояви національної самосвідомості, критичний підхід до явищ суспільного життя кваліфікувалися як антирадянщина, буржуазний націоналізм. Це загрожувало людині моральним і суспільним приниженням, а часто й репресіями.

Наприкінці 40-х років виникло таке явище, як «ждановщина».

Це була політика контролю і репресій в сфері науки і культури. Названа за призвіщем відповідального секретаря з питань ідеології Андрія Жданова.

А.Жданов і його приплічники встановили тотальний контроль над мистецтвом, літературою, що призвело до її збіднення, до появи сірих, незначних, відверто пропагандистських творів. Гальмувала розвиток культури також загальна зруйнованість культурних і освітніх закладів, вивіз німцями за кордон багатьох матеріальних і культурних цінностей, слабке фінансування цієї сфери.

2. Відновлення народної освіти

Розбирання руїн і відновлювальні роботи Відновлення зруйнованих закладів освіти Після визволення території України від німецько-фашистських загарбників розпочалося відновлення зруйнованих під час війни шкіл, закладів культури, наукових установ. Набув поширення рух за відбудову зруйнованих і спорудження нових шкільних приміщень силами, засобами, руками самого населення. Працювали вчителі, батьки, діти, їм допомагали робітники заводів, фабрик, будівельники. До 1950 року, було не тільки відновлено мережу довоєнних шкіл і вузів, а й споруджено 1300 нових шкіл. Внаслідок проведеної після війни реорганізації, кількість вищих навчальних закладів в УРСР зменшилася, тоді як кількість студентів на 1956 рік зросла з 99 до 325 тисяч. Щоправда, майже половина з них навчалася на заочних і вечірніх відділеннях. Викладання в більшості вузів велося російською мовою. Проблеми школи Школи не могли охопити усіх дітей, доводилося організовувати навчання у дві, а інколи й у три зміни. Важка ситуація була з сільськими школами, що розміщувалася у приміщеннях, які були мало пристосовані для занять. Часто в них було холодно, не підключено опалення, тому під час занять топили піч. Багато дітей вимушені були ходити до школи у сусідні райони. Школи постійно відчували гостру потребу в підручниках, зошитах, та навчальному обладнанні. Для матеріальної підтримки тих, кого батьки не могли забезпечити мінімумом необхідного для навчання, створювався Фонд Всеобучу. За багато років він допоміг дітям з незабезпечених сімей харчуванням, одягом, взуттям, шкільним приладдям, підручниками. Труднощі, що стояли перед освітньою системою, призвели до запровадження вечірніх шкіл. Потрібно було дати освіту тим, хто з-за війни не встиг її отримати (робітники, селяни). Були засновані також курси для дорос­лих, професійні заочні школи.

Зустріч Нового 1952 року Реформа освіти і русіфікація Реалії часу потребували освічених людей. У 1953 році було здійснено перехід до обов’язкової семирічної освіти. Для цього у 1955 році було побудовано 1300 нових шкіл на 400 тисяч місць. Була відновлена робота піонерських та комсомоль­ських організацій. Найважливішим покликанням школи вважалося виховання відданості ідеалам комунізму, працелюбності і порядності. У повоєнні роки починається процес неухильного скорочення україн­ських шкіл. Так, з 1948 р. по 1954 р. кількість українських шкіл зменшилася з 26 до 25 тис. На 1953 рік в українських школах навчалося 1,4 млн. дітей, а в російських і змішаних — 3,9 млн. Реорганізовувалися національні школи, як-от польські, угорські, румунські тощо. Усі вони були перепрофільовані на російські.

Русифікація торкнулася в основному міських шкіл. Найбільше чисто українських шкіл залишалося на Західній Україні та у сільській місцевості.

3.Досягнення і проблеми української науки

Окремі досягнення української науки

біохімік О.В. Палладін Конструктор С.П.КорольовЕлектрозварювальник Є.О.Патон

У 1950 році кількість науково-дослідних установ в Україні становила 462, а чисельність працівників у них досягла 22,3 тисячі чоловік. Поступово зміцнювалася матеріально-технічна база, зростав науковий потенціал. Головною науковою установою України залишалася Академія Наук УРСР, яку очолював відомий біолог Олександр Палладін. На ниві науки українські вчені мали певні досягнення. Так, у 1946році, саме на території УРСР було запущено перший в СРСР атомний реактор. Завдяки зусиллям видатного українського вченого Сергія Лебедєва, в Інституті електротехніки АН УРСР було створено лабораторію моделювання обчислювальної техніки, що започаткувала дослідження в галузі кібернетики.

Перше покоління ЕОМ Звариний міст через Дніпро У 1948-1951 pоках тут створюється перша в СРСР мала електронно-обчислювальна машина «МЕОМ», що на той час відповідала рівню світових стандартів. Учені Інституту електрозварювання АН УРСР удосконалили і запропонували для масового впровадження в практику автомати зварювання металу під флюсом. Цей метод, розроблений під керівництвом відомого вченого Євгена Патона докорінно змінив технологію багатьох галузей виробництва, сприяв підвищенню продуктивності праці, збільшенню випуску металопродукції. Нова технологія була з успіхом застосована при спорудженні газопроводу «Дашава-Київ», де 80% стиків труб було зварено автоматами під флюсом. У 1953 році було побудовано найбільший у ті часи суцільнозварний міст через Дніпро – понад 1,5 кілометри.

кібернетик С.О.Лебедєв Т.Лисенко(кр. праворуч) і 1 секретар КПУ М.Хрущов оглядають поле

Видатний вчений з України(родом з Житомира) Сергій Корольов у 1956 році стає генеральним конструктором космічних кораблів.

Почали виходити журнали «Економіка України», «Український історичний журнал», «Радянське право». В окремих галузях – ракетно-космічна техніка, фізика кристалів, літакобудування, танкобудування, УРСР досягла значних успіхів.

Втрати в науці

Але практично усі видатні досягнення науки і техніки мали місце лише в галузях, що стосувалися воєнного, або суміжного з ним виробництва.

Існуюча в УРСР система керівництва наукою створювала умови для засилля посередностей, людей споживацького гатунку, користолюбців, авантюристів. Унаслідок цього деякі перспективні напрями наукових досліджень, зокрема генетика, були оголошені ідеалістичними, «лженауковими». Так, у 1948 році, на серпневій сесії Всесоюзної академії сільськогосподарських наук, підтриманий верхами, у тому числі й Й. Сталіним, невіглас і шахрай Трохим Лисенко після довгої боротьби, що почалася ще в 30-ті роки, здобув остаточну перемогу над своїми науковими опонентами. Почалися переслідування і розправи, жертвами яких стали також вчені, що працювали на Україні. У Харкові були звільнені з роботи завідуючий кафедрою генетики і дарвінізму університету професор І. Поляков і професор сільськогосподарського інституту С. Делоне. Зазнали утисків і переслідування видатні біологи Третьяков, Гришко, Шмальгаузен. Лисенко оголосив ген міфічною часткою, обіцяв Сталіну за допомогою власної методики(схрещення рослин, яровизація) вивести «надовочі» і «надфрукти», щоб вирішити усі проблеми сільського господарства. Розгром генетики, що отримав назву «лисенківщина», став однією з ганебних сторінок в історії біологічної науки. Він спричинив відставання Радянського Союзу в цій галузі у наступні десятиліття. Під гостру критику неодноразово попадала й кібернетика, що заважало продуктивній праці вченого С.Лебедєва.

біолог Трохим Лисенко біолог Іван Шмальгаузеністорик Микола Супруненко

У 1947 році вийшла постанова ЦК КП(б)У «Про помилки і погану роботу Інституту історії Академії Наук УРСР». Праці відомих істориків К.Гуслистого, М.Супруненка, М.Петровського були заборонені зі звинуваченнями у «антимарксистських поглядах», «націоналізмі», «пропаганді релігії» тощо. Таким чином, у післявоєнні роки розгул «жданівщини» на деякий час загальмував розвиток української науки.

4. Стан літератури і мистецтва в роки «ждановщини»

Вимоги партії і уряду до діячів літератури і мистецтва

З 1946 по 1949 рік відбувається посилення контролю партійного апарату над літературою і мистецтвом. Відповідальний секретар з питань ідеології Андрій Жданов і партія висунули діячам літератури і мистецтва наступні вимоги:

Андрій Жданов Журнал «Звезда» Журнал «Перець» Постанови ЦК ВКП(б)

· беззастережно дотримуватись класового підходу і принципу партійності в творчому процесі;

· правильно відображати радянську дійсність, не допускаючи карикатурності, глумління над радянським народом (часто це означало лакування радянської дійсності, однобічний її показ);

· не допускати в художніх творах безідейності, формалізму, космополітизму (тобто не можна приділяти увагу лише загальнолюдським цінностям, на відміну від вітчизняних й байдуже ставитися до Батьківщини, до її культурних традицій, надбань);

· не допускати вільнодумства і націоналізму.

Постанови ЦК ВКП(б)

поетеса Анна Ахматоваписьменник - сатирик Михайло Зощенкокомпозитор Костянтин Данькевич

«Ждановщина» розпочалася з Постанов ЦК ВКП(б) стосовно тих чи інших літературно-мистецьких творів (див. таблицю):

Серпень 1946 року – Постанова про журнали «Звезда» і «Ленинград» Критика була спрямована проти творів А.Ахматової і М.Зощенка. Сповіщалося, що поетеса Анна Ахматова пише «пусті, песимістичні твори, що чужі нашому народові», а прозаїк Михайло Зощенко – «аполітичні, грубі, безідейні твори, що дезорієнтують нашу молодь». Цих авторів перестали друкувати.
Вересень 1946 року – Постанова про кінофільм «Велике життя – 2 серія» Критика спрямована проти 2 частини фільму, де було показано відновлення Донбасу під кінець війни. Основні звинувачення: «недостатньо показано розмах відбудови усього Донбасу, герої фільму показані відсталими, малокультурними людьми, з низькими моральними якостями». Фільм було заборонено. Також критиці піддано 2 частину фільму «Іван Грозний» за невірне тлумачення образу царя.
1946 рік – прийнято цілий ряд Постанов: «Про журнал сатири і гумору «Перець»; «Про журнал «Вітчизна»; «Про репертуар драматичних театрів УРСР» тощо Усі ці Постанови супроводжувалися чисельними критичними статтями в газетах і журналах, зборами митців, «проробками» письменників, артистів, художників. Наприклад, про журнал «Вітчизна» було сказано, що редакція його допускала публікацію творів буржуазно-націоналістичного характеру, що пропагандують антинародність, аполітичність, міщанські погляди на життя. Репресій не проводилося, але авторів не друкували, звільняли з роботи, накладували стягнення, критикували в пресі тощо.
Лютий 1948 року – Постанова «Про оперу В.Мураделі» «Велика дружба» Цей музичний твір критикували за «формалізм у музиці», використання чужих музичних засобів, що різко відрізняються від традицій народної російської музики, а також за розпалювання ворожнечі між народами Північного Кавказу. До 50-х років оперу було заборонено.
Жовтень 1951 року - засудження у пресі опери К.Данькевича «Богдан Хмельницький» В першу чергу критикували авторів лібрето до опери О.Корнійчука і В.Василевську, за те, що вони «недостатньо показали прогресивну роль» царя Росії у долі України, що була врятована від панської Польщі; що у лібрето мало народних героїв. К.Данькевич отримав звинувачення за надмірне захоплення американською музикою. У 1958 році уряд визнав критику опери несправедливої і її постановка була відновлена.

Сцени з опери К.Данькевича «Богдан Хмельницький»

Критика творів українських письменників

У березні 1947 року на Україну 1 секретарем КП(б)У був направлений вірний сталінський поплічник Лазар Каганович. Літературний критик Стебун звернувся до нього зі скаргою про важку ситуацію, що склалася у Спілці письменників України. У вересні 1947 року відбувається Пленум Спілки письменників УРСР, на якому звинувачували письменника Івана Сенченка, як послідовника М.Хвильового, у ворожому ставленні до радянської влади(у творах Сенченка «Його покоління», «Кінчався вересень 1941 року»), критикували редакційну колегію журналу «Дніпро» (в особі Андрія Малишка), а також твори П.Панча, І.Неходи, В. Сосюри, М.Рильського, Ю.Яновського інших.

Іван Сенченко Юрій ЯновськийВолодимир Сосюра Максим Рильський

Найбільш гострій, розгромній критиці з 1946 по 1951 рік були піддані твори наступних українських авторів(див. таблицю):

Автор, твір Суть критики
Олександр Довженко кіноповість «Україна в огні» Звинувачували автора у буржуазному націоналізмі, у показані героями повісті лише українців(«Де дружба народів СРСР?»), у тому, що в повісті зовсім не має слів про радянську владу й про Й.Сталіна, що сцени повісті занадто песимістичні, драматичні тощо.
Остап Вишня Збірка оповідань «Мисливські усмішки» В газеті «Правда» з’явилися звинувачення у відході письменника від реальності, у аполітичності, нехтуванні радянською ідеологією, у «політичних помилках». Книга названа «шкідливою, ідейно порочною».
Максим Рильський Поема «Я – син країни Рад»; збірки «Вірність», «Чаша дружби» Поему «Я – син країни Рад» звинувачували у «націоналізмі», «петлюрівщині», що немовби навіть у самій назві твору є натяк на прославлення буржуазної Центральної Ради.В інших віршах вбачали помилки «буржуазно-націоналістичного характеру». М.Рильського критикував особисто І секретар ЦК КП(б)У Л.Каганович. Письменник мало не був виключений з партії, від арешту його врятував М.Хрущов.
Юрій Яновський Роман «Жива вода»(«Мир») Книгу звинувачували у тому, що вона невірно показує післявоєнне село, його відновлення. «Ваша книга переповнена інвалідами, навіщо ви любуєтесь людським нещастям?». «Село – голе і босе, а місто одягнене, чому ви протиставляєте місто – селу». «Весняний десант птахів з-за моря» - це езопова мова? Чиїх парашутистів з-за моря ви чекаєте?». Яновський був змушений переробити роман, він вийшов під назвою «Мир». Від арешту Яновського врятував М.Хрущов.
Володимир Сосюра Вірш «Любіть Україну» Критики вірша писали: «Яку Україну оспівує Сосюра? Під такою «творчістю» підпишеться і Петлюра…». Щоб відмести від себе звинувачення у націоналізмі, Сосюра у 1951 році був змушений у листі в газету «Правда» покаятися. Вірш було «реабілітовано» лише у 1956 році, після ХХ з’їзду КПРС.

Українську літературу від повного розгрому врятувало лише повернення у грудні 1947 року Микити Хрущова на посаду І секретаря ЦК КП(б)У (замість Л.Кагановича). Хрущов хоч і не був здатний повністю припинити огульну критику літераторів, але пом’якшив її. У задушливій атмосфері тотальної несвободи митці були змушені створювати апологетичні, славословні твори, що були віддалені від реалій життя.

5. Окремі досягнення в галузі літератури і мистецтва у 40-50-х роках

Післявоєнна проза і поезія

Центральними темами основної маси творів мистецтва стали проблеми людини та її виробничої діяльності, боротьби за мир у світі, за солідарність трудящих світу у протистоянні паліям війни. Частину творів було присвячено подвигу радянських воїнів. Хоч радянські письменники були вимушені працювати у вузьких рамках «соцреалізму», їм вдалося створити ряд яскравих творів.

В творах Олеся Гончара поєднувалися ліризм, романтична піднесеність з глибоким реалізмом. В повісті «Земля гуде»(1947) розповідається про подвиги полтавських комсомольців – підпільників у роки Великої Вітчизняної війни, зокрема героїні Лялі Убийвовк. У трилогії «Прапороносці»(1949) показано шляхетність, мужність і героїзм радянських воїнів, що визволили Європу від фашизму.

Олесь Гончар і Олександр Довженко Поет А.Малишко і композитор П.Майборода

Життєві, епічні твори писав Михайло Стельмах. Він розпочав роман – епопею «Велика рідня», опублікувавши І частину «На нашій землі»(1947).

Продовжував творчу працю Юрій Яновський. Він переробив повість «Жива вода» у роман «Мир»(1956), де показав труднощі відновлення українського села у післявоєнний час. Долю людей у окупованій фашистами Україні описують його короткі новели, що ввійшли у цикл «Київські оповідання»(1949).

Михайло Стельмах Юрій Збанацький Остап Вишня

У післявоєнний період Олександр Довженко пише найчарівніший свій твір «Зачарована Десна»(1945; 1956), пише ряд оповідань, кіноповісті «Повість полум’яних літ», «Поема про море».

Попри усі «жданівські» заборони розвиваються сатира і гумор. У чудову збірку Остапа Вишні «Зенітка»(1947) ввійшло відоме оповідання і ряд нових гумористичних творів. Проти пережитків приватно-власницької психології і моралі спрямовані книги Вишні «Самостійна дірка»(1945), «Вишневі усмішки»(1950).

Після війни на літературну ниву виходять й молоді прозаїки: В.Кучер (роман «Чорноморці»), Ю.Збанацький (повість «Таємниця Соколиного бору»), Ю.Дольд-Михайлик (пригодницький роман «І один у полі воїн»). Яскраво була представлена в українській літературі й історична проза: Н. Рибак «Переяславська Рада», А.Хижняк «Данило Галицький», Ю.Мушкетик «Семен Палій», П.Панч «Гомоніла Україна» інші.

Український поет Володимир Сосюра створив збірку «Щоб сади шуміли»(1947), удостоєну Сталінської премії І ступені(дивно, що з цієї збірки критикувався лише один вірш «Любіть Україну»), представив читачу нові збірки «Зелений світ»(1949), «За мир»(1953).

Поет-новатор Павло Тичина у своїх віршах «Живи, живи, красуйся»(1948), «І рости і діяти»(1949) використовував поетичні багатства народної пісні. Не дивно, що ряд його віршів було покладено на музику. Поет також виконував нелегку місію міністра освіти УРСР, голови Верховної Ради УРСР.

Поет Андрій Малишко публікує фронтові поеми і вірші «Прометей»(Державна премія 1947 року), «Сини», Марія», «Ярославна». У збірці «За синім морем»(Державна премія 1951 року) поет показує свої враження від поїздки до США, критикує капіталістичну дійсність. Його поезія романтично збагачена, музична, перекладена багатьма мовами світу.

Важкий шлях пройшов Максим Рильський. Його післявоєнні збірки «Вірність»(1947), «Чаша дружби»(1946) безпідставно критикувались, у віршах вбачали помилки «буржуазно-націоналістичного характеру». Але його перекладацька діяльність була гідно оцінена. За переклад «Пана Тадеуша» А.Міцкевича він отримує Сталінську премію. Відомі його переклади творів В.Гюго, В.Шекспіра, О.Пушкіна, Вольтера, М.Гоголя, М.Некрасова, інших.

Тетяна Яблонська «Хліб» Тетяна і Олена Яблонські

Театр, музика і живопис

Незважаючи на усі заборони, традиційно на високому рівні залишався театр. Більше п’єс ставилося на сучасну і воєнну тематику, також були вистави історичного характеру. Видатними майстрами сцени були Н.Ужвій, Г.Юра, М.Литвиненко-Вольгемут, В.Козак. Популярними стали п’єси Ю.Яновського - «Дочка прокурора», О.Корнійчука - «Калиновий гай», «Макар Діброва», Я.Галана – «Під золотим орлом». Українці полюбили опери «Молода гвардія» Ю.Мейтуса, «Б.Хмельницький» К. Данькевича, «Червона калина»О.Рябова, балет М.Скорульського «Лісова пісня». З новими творами виступили також композитори Платон і Георгій Майбороди, Л.Ревуцький, О.Штогаренко. Виконувалося багато помпезних хорових патріотичних творів.

Всесвітньовідомим став знаменитий співак оперної сцени, з унікальним, сильним голосом Борис Гмиря. Серед живописців перш за все своїми унікальними роботами виділяється молода Тетяна Яблонська, у якої з студентських років було вже чимало виставок у багатьох містах СРСР і Європи. Найвідомішим полотном став «Хліб»(1949). Але картина «Перед стартом»(1947) була піддана критиці «за формалізм». Кінематограф

Після війни коштів на кіно виділялося замало, тому кількість фільмів скоротилася. Ті, що були у виробництві, як правило були воєнно-патріотичної, історико-революційної та історично-біографічної тематики. Знімалися й фільми на виробничу тематику, соціально-побутові комедії. Частина українських режисерів працювали на кіностудіях союзних республік СРСР та на «Мосфільмі». У ВДІКу викладав знаменитий Олександр Довженко. Серед його учнів були в майбутньому відомі режисери С.Параджанов, С.Бондарчук, Є.Матвєєв, О.Алов. Сценарії «Тарас Бульба», «Україна в огні» Довженку так і не вдалося поставити. Добився лише постановки кольорового фільму «Життя у цвіту» («Мічурін»), про відомого біолога – експериментатора.

«Мічурін» «Поема про море» «Подвиг розвідника» На початку 50-х років О.Довженко став працювати над фільмом «Поема про море», присвяченому будівництву гідроелектростанції у Каховці. Але режисеру не судилося його закінчити. Фільм завершила дружина Довженка – Юлія Солнцева.

«Дорогою ціною» «Тарас Шевченко» «Педагогічна поема»

На жаль, переважна більшість кінокартин УРСР були слабкими у художньому плані. Але серед кращих були:

· «Подвиг розвідника» (режисер Б.Барнет, в головній ролі П.Кадочников – цей пригодницький фільм добився рекордних результатів у прокаті, отримав Державну премію СРСР 1948 року);

· «Дорогою ціною» (режисер М.Донський, за повістю М.Коцюбинського, отримав престижні премії на МКФ, глядацький успіх);

· «Педагогічна поема» (режисер О.Маслюков, про долю молодих людей 20 –х років, головну роль зіграв актор Г.Юматов);

· «Третій удар» (режисер І.Савченко, про народну боротьбу проти фашистських загарбників);

· «Тарас Шевченко» (режисер І.Савченко, головну роль виконав С.Бондарчук, фільм отримав Державну премію СРСР 1951 року);

· «Весна на Зарічній вулиці» (режисер М.Хуцієв, комедійна стрічка про відносини молодих, в головній ролі М. Рибников).

Також помітними фільмами стали «Киянка», «В степах України» Т.Левчука, «Украдене щастя» І. Шмарука, «У мирні дні» В.Брауна. З-за нестачі коштів інколи знімали фільми-вистави («Назар Стодоля», «Мартин Боруля», інші).

Досягнення культури 40-50-х років мали дуже суперечливий характер. Тотальний контроль партійних органів, грубе адміністрування, суб’єктивні оцінки вождя народів, зневажливе ставлення до справжнього таланту, усілякі заборони не могли не загальмувати розвиток культури і науки. В атмосфері культу особи примітизувалися й перекручувалися завдання літератури і мистецтва, спотворювався соціалістичний ідеал, гуманістичні цінності. Але попри усі заборони, талановите мистецтво, література, наукові досягнення все ж пробивали собі дорогу. Було написано ряд творів, які можна віднести до кращих в українській культурі. Були відновлені школи, університети, інститути, спец заклади. Кожен міг безкоштовно здобути освіту. В УРСР сформувалася своя наукова і художня інтелігенція – носій національної культури, що розгорне свою творчу діяльність у 60-х роках ХХ століття.

Післямова

З 1939 по1953 рік Україна переживала дуже важкий період в своїй історії. В Європі посилювався фашизм і спалахнула Друга Світова війна. Радянський Союз, у складі якого перебувала Україна проводив дуже суперечливу зовнішню політику. ЇЇ можна оцінювати по – різному. Але беззаперечним є той факт, що внаслідок цієї політики український народ опинився в рамках однієї держави, був зібраний воєдино. Була приєднана Західна Україна, розпочалася радянізація.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-03-31; Просмотров: 1525; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.071 сек.