IОсновні поняття. Тема 6. Суспільне виробництво

План

Тема 6. Суспільне виробництво

1. Сутність та структура суспільного виробництва.

2. Матеріальне виробництво.

3. Нематеріальне виробництво.

¨ Основні положення

Суспільне виробництво — процес, завдяки якому люди (суспільство), використовуючи речовини і сили природи, суспільні відносини і соціальні сили, свої духовні багатства та здібності, відтворюють власне і суспільне життя. За характером економічної діяльності людей суспільне виробництво поділяють на три великі сфери, або блоки галузей: основне виробництво; виробнича інфраструктура; соціальна інфраструктура. Співвідношення нематеріального та матеріального виробництва з розвитком суспільно-історичного прогресу змінюється.

Суспільне виробництво за своєю структурою складається з таких фаз: власне виробництво; розподіл; обмін; споживання. Виробництво — це вихідний пункт, в якому створюється продукт, а точніше, матеріальні блага та послуги. Розподіл — фаза суспільного виробництва, де відбувається розподіл, по-перше, результатів суспільного виробництва; по-друге, ресурсів або факторів виробництва. Розподіл залежить від безпосереднього виробництва в трьох відношеннях: по змісту, адже розподіляти можливо лише те, що вироблено; по кількості, оскільки розподіляти можливо лише стільки благ та послуг, скільки їх створено; по формі, тому що характер виробництва визначає характер розподілу. У процесі розподілу встановлюється частка кожного (трудового колективу чи окремої особи) в одержанні суспільного продукту. Обмін в економіці — це взаємний обмін діяльністю між людьми, який проявляється безпосередньо або в формі обміну продуктами праці. Обмін виступає в трьох видах: обмін діяльністю і здібностями; обмін засобами виробництва; обмін предметами споживання. Споживання — використання продукту в процесі задоволення потреб. Розрізняють споживання виробниче і невиробниче. Виробниче споживання є процесом виробництва, коли використовуються засоби виробництва (знаряддя праці, сировина, матеріали тощо), а також робоча сила людини. Невиробниче споживання відбувається за межами виробництва. В його процесі використовуються або споживаються предмети споживання. В залежності від виду споживчих благ, споживання складається з споживання матеріальних благ, які мають речову форму і споживання послуг. По формі (способу задоволення потреб) воно може бути індивідуальним і колективним

Суспільне виробництво становить складну систему взаємодії між усіма його учасниками, кожен із яких займає своє місце й виконує певні функції, виступає в ролі виробника, споживача, посередника, координатора тощо. Тому в науковій літературі зустрічається ціла низка класифікацій його структури. Однією з важливих для розуміння сучасної економіки є так звана трьохсекторна модель економіки. Відповідно до неї економіку країни поділяють на три сектори. Первинний сектор охоплює галузі, пов’язані з видобутком та первинною обробкою природних ресурсів. До вторинного сектора належать галузі, які виробляють готовий продукт. Він не потребує подальшої переробки, його використовують для споживання населенням або виробництва інших благ (машини, обладнання). Продукт, що не потребує подальшої переробки, називають кінцевим. Третинний сектор охоплює галузі сфери послуг, у тому числі й інтелектуальні (наукові дослідження, розробка й упровадження нових технологій тощо).

Виробництво може бути структуроване по різному. Важливим підходом є його розгляд з точки зору поділу на матеріальне та нематеріальне.

Матеріальне виробництво охоплює ті підприємства й галузі, що виробляють матеріальні блага (промисловість, сільське господарство, будівництво), а також ті, що виробляють матеріальні послуги (транспорт, торгівля, комунальне господарство та ін.).

Нематеріальне виробництво охоплює галузі, в яких створюються нематеріальні блага (духовні та інші цінності), а також надаються нематеріальні послуги (охорона здоров’я, освіта, наукове консультування тощо). Виробництво матеріальних і нематеріальних послуг складає сферу послуг.

Найважливішим якісним показником суспільного виробництва є його ефективність. Розрізняють соціальну та економічну ефективність.

Економічна ефективність — досягнення найбільших результатів за найменших затрат живої та уречевленої праці. Показниками економічної ефективності є продуктивність і фондомісткість праці, фондовіддача і фондомісткість продукції, матеріаловіддача і матеріаломісткість продукції, економічна ефективність капітальних вкладень, нової техніки, енергомісткість продукції та ін.

Соціальна ефективність — відповідність результатів господарської діяльності основним соціальним потребам і цілям суспільства, інтересам окремої людини. Інтегруючим показником соціальної ефективності є частка товарів народного споживання в загальному обсязі виробництва за певний період.

Суспільне виробництво. Основні елементи процесу виробництва. Праця. Засоби праці. Предмет праці. Матеріальне виробництво. Нематеріальне виробництво. Духовне виробництво. Матеріально-речові блага. Послуги. Матеріальні послуги. Сфери суспільного виробництва. Галузева структура суспільного виробництва. Товар-послуга. Ефективність.

? Питання для самоконтролю

1. Покажіть взаємозв`язок між поняттями виробництво та суспільне виробництво.

2. Обґрунтуйте похідний характер сфер виробництва.

3. Доведіть чому матеріальне виробництво є основою життя людського суспільства.

4. Якими є передумови виробництва? (конкретизуйте потреби і ресурси на прикладах).

5. Охарактеризуйте виробництво як процес суспільної праці.

6. У чому проявляється єдність виробництва, розподілу, обміну і споживання?

7. Назвіть чинники розвитку суспільного виробництва.

8. Яким є місце людини в суспільному виробництві?

9. Проаналізуйте результативність виробництва, її показники та основні напрямки підвищення ефективності суспільного виробництва.

10. Покажіть взаємозв`язок між інтелектуальним та духовним виробництвом. У чому проявляється діалектика загального і особливого в даному контексті?

Дата добавления: 2015-03-31