Розвиток світової конфліктології у ХХ ст.(Р.Дарендорф, Л.Козер та ін.)

№38.

Соціологія конфлікту як галузь соціології, її об’єкт і предмет.

№37.

Соціологія конфлікту – це галузь соціології, яка вивчає природу, механізми виникнення та розгортання, а також способи попередження та розв’язання соціальних конфліктів.

Предмет соціології конфлікту: з’ясування соціальної природита сутності конфліктів, принципів їх діагностики;соціологічний аналіз конфліктів,їх типологія та класифікація; визначення способів подолання та механізмів управління соціальними конфліктами.

Об’єкт соціології конфлікту – матеріальна соціально-політична або духовна цінність з приводу якої виникає протиборство сторін, які прагнуть володіти або користуватися ними.

------------------------------------------------------------------------------

Подальше теоретичне обґрунтування соціологія конфлікту отримала у ХХ столітті,особливо у 50-і роки., коли у країнах Західної Європи та США почали посилюватись кризові явища. Всебічний соціологічний аналіз кризової ситуації, пошук шляхів запобігання її подальшого поглиблення, розв’язання існуючих суспільних протиріч призводить до появи таких фундаментальних теорій, як концепція позитивно-функціонального конфлікту Л.Козера,теорія конфліктної моделі суспільства Р.Дарендорф та загальна теорія конфлікту К.Боулдінга.

Американський соціолог Л. Козер - автор концепції позитивно-функціонального конфлікту, у працях «Функції соціальних конфліктів» (1956 р.) та „ Продовження дослідження соціального конфлікту” (1967р.) обґрунтував ідею позитивної функції соціального конфлікту, який є своєрідним клапаном системи, за допомогою якого суспільство пристосовується до нових умов. Він виділив внутрішні і зовнішні конфлікти, виокремлюючи в них соціально-позитивні і деконструктивні. Л. Козер трактував конфлікт як боротьбу за цінності і претензії на певний статус, владу і ресурси. Ця боротьба ведеться з ціллю нейтралізації, заподіяння шкоди або знищення суперника.

Німецький соціолог Р. Дарендорф - автор праць „Класи і класовий конфлікт в індустріальному суспільстві” (1959), „Елементи теорії соціального конфлікт” (1965), „Конфлікт і свобода” (1972)”, створив теорію «конфліктної моделі суспільства» і розглядав конфлікт як всюдисущий, оскільки кожне суспільство спирається на примушення одних його елементів іншими. Сам конфлікт у своєму розвитку долає три стадії:

1. Формування груп з власними інтересами та готовністю до самозахисту;

2. Організація груп в угрупування, усвідомлення ними власних інтересів;

3. Безпосереднє зіткнення соціальних груп, класів, націй, партій.

Дарендорф розглядає конфлікт як джерело інновацій та соціальних змін. На відміну від Л.Козера, який вбачав у соціальних конфліктах суспільне благо і головне джерело поступального розвитку, атому ввадав, що слід свідомо стимулювати їх позитивні функції, Дарендорф стверджував, що конфлікти – це не благо, а реальність, неминучий наслідок соціальних протиріч. Тому головне завдання полягає у тому, щоб контролювати конфлікт: він повинен бути: легалізованим, інституційованим, розвиватися і розв’язуватися за існуючими у суспільстві правилами.

Американський соціолог К.Е. Боулдінг створив загальну теорію конфлікту. У своїй праці «Конфлікт та захист: загальна теорія» (1963 р.) розглядає конфлікт як несумісність власних позицій сторін та намагання випередити одна одну в своїх цілях.

Полеміка між представниками різних соціологічних теорій соціального конфлікту в 60-х рр. ХХ ст. привела до формування 2-х протилежних шкіл:

- конфліктна школа;

- «школа консенсусу».

В демократичних суспільствах вироблені механізми вирішення соціальних конфліктів шляхом переговорів, реформування суспільства, зміни правлячої еліти на виборах, під час парламентської боротьби та іншими цивілізованими методами. При цьому суспільство не порушується, а розвивається і удосконалюється.

-------------------------------------------------------------------------------

Дата добавления: 2015-04-24