Взаємовідносини релігійних і громадських організацій

№69.

Взаємозвязок соціології релігії з релігієзнавством.

№68.

Соціологія релігії - галузь релігієзнавства, яка досліджує взаємодію релігії та суспільства, вплив релігії на соціальну поведінку індивідів, груп, спільнот.

Головне для неї - соціальний вимір релігії, її вплив на соціальну поведінку. У сфері інтересів цієї галузі не релігія сама по собі, а те, як відбувається процес формування, функціонування релігійних об'єднань, інших інститутів, стосунки всередині них і між ними. Вона виходить з того, що належність індивідів до певної релігійної спільноти не завжди впливає на їх поведінку, а релігійні інститути нерідко визначають дії людей незалежно від їх вірувань, а то і і навіть усупереч їм. Поза межами її дослідження перебуває все, на чому зосереджена релігійна поведінка віруючих, - Бог, трансцендентне, надприродне. Не переймається вона й сутнісними особливостями релігії.

Засади соціології релігії були сформовані наприкінці XIX ст. старанням німецьких філософів, соціологів Макса Вебера (1864-1920), Георга Зіммеля (1858-1918), французького філософа, соціолога Еміля Дюркгейма (1858-1917), англійського соціолога польського походження, етнографа, антрополога Броніслава Малиновського (1884-1942).

Нині її погляд спрямований на соціальні аспекти розвитку нетрадиційних релігій та неорелігій; екуменістичні тенденції, процеси секуляризації, динаміку релігійності населення та ін.

Історія релігії. Будучи однією з базових релігієзнавчих дисциплін, вона акумулює знання від виникнення примітивних вірувань, первісних релігійних форм до становлення і розвитку національних і світових релігій, відтворює минуле різних релігій у конкретності їх форм, нагромаджує і зберігає інформацію про них.

-------------------------------------------------------------------------------

Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об'єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об'єднання представляються своїми центрами (управліннями).

Громадська організація — як об'єднання громадян утворюються для спільної реалізації спільних інтересів (культурних, економічних, вікових, гендерних, регіональних, релігійних, професійних, соціальних тощо).

За роки незалежності релігійна ситуація в нашій країні докорінно змінилася. Відбувалась нормалізація державно- церковних відносин, ухвалено ряд законодавчих актів, за якими релігійні організації одержали право юридичної особи, право володіння власністю, повну свободу пропаганди своїх віровчень. Держава повернула церкві значну частину вилучених у неї храмів, монастирів.

Домінуючою релігійною гілкою України за кількістю приходів та самовизначенням українців є християнство. Зараз воно налічує 57 напрямків, обіймає 96,6 релігійних громад: православні складають 52,4% громад, протестанти -27,1%, католики-16%.

Характерними рисами релігійності українців є високий рівень довіри до церкви та духовенства в порівнянні з іншими соціальними інститутами(після сім ї та колег), обрядовірство, аполітичність більшості віруючих. Значно вищий рівень релігійності вчителів сільської місцевості, порівняно з міським населенням, релігійності жінок (в порівнянню з релігійністю чоловіків), у людей із початковою та неповною середньою освітою на відміну у людей із вищою освітою (майже 70% проти 53%) тощо.

--------------------------------------------------------------------------------

Дата добавления: 2015-04-24