Загальна характеристика фінансової діяльності держави і фінансового права

Інформаційний блок

Питання теми

1 Загальна характеристика фінансової діяльності держави і фінансового права.

2 Державний бюджет України.

3 Податкова політика і система оподаткування в Україні.

Основні терміни теми: фінансова діяльність, фінансове право, фінанси, державні фінанси, кошти, бюджет, бюджетна система України, бюджетний процес, зведений бюджет, бюджетний період, доходи бюджету, надходження до бюджету, видатки бюджету, банк, податки і збори, державні цільові фонди, система оподаткування, платники податків, об’єкти оподаткування.

Фінансове право -це сукупність правових норм, що регулюють суспільні відносини, які складаються в процесі фінансової діяльності держави.

Фінансова діяльность держави являє собою процес із формування, розподілу, перерозподілу і використування коштів, необхідних для виконання її завдань і функцій, а також задоволення потреб кожного громадянина і суспільства в цілому.

Кошти – це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Фінансова діяльність держави є однією із сфер державного управління через податкову систему, фінансові платежі, регулювання бюджетної, банківської діяльності, кредитування, грошових розрахунків тощо. Зміст діяльності держави з управління фінансами полягає в тому, що вона збирає (мобілізує) передбачені бюджетом кошти, розподіляє їх згідно з визначеними фінансовим планом потребами суспільства і держави та здійснює контрольза дотриманням законностів процесі збирання,розподілу і використаннягрошових фондів. Особливістю правової організації фінансової діяльностієте, що вона властива усім без винятку державним органам. Основи правової регламентації фінансової діяльності держа­ви закріплені у Конституції України, яка визначає принципи цих відно­син, їх суб'єктів, значення бюджету як центральної ланки фінансової системи тощо. Крім того, джерелами фінансового права є Бюджетний кодекс України, закони України: “Про банки та банківську діяльність”, “Про державний бюджет України”, “Про Національний банк України”, “Про систему оподаткування” та ін., що вре­гульовують основні аспекти фінансових відносин, а також підзаконні акти, що розвивають і деталізують положення, закріплені в законах.

Для нормального функціонування держави в її розпорядженні має бути певна сума фінансових ресурсів. Фінансові ресурси – це сукупність цільових фондів грошових ресурсів держави, необхідних для її функціонування.

З фінансовим правом нерозривно пов’язане поняття “фінанси”. У перекладі з латинської термін фінанси (finansia) означає - готівка, прибуток. Під фінансами розуміють сукупність усіх коштів, які знаходяться в розпорядженні підприємства, установи, держави, а також система їх формування, розподілу і використання. Основу фінансів скла­дають формування та рух грошових доходів держави, юридичних осібігромадян. Фінанси виражають грошові відносини, що виникають між: підприємствами; підприємствами і вищими організаціями; державою і підприємствами; державою і громадянами; підприємствами, громадянами і позабюджетними фондами; окремими ланками бюджетної системи; органами страхування, підприємствами, населення та ін.

Державні фінанси - це система грошових відносин, які нерозривно пов’язані з функціонуванням держави.

Однак не всі грошові відносини, у яких бере участь держава та ЇЇ органи, є фінансовими. Предметом фінансо­вого права є лише ті фінансові відносини, що випливають з влад­ної діяльності держави в особі уповноважених нею органів в про­цесі збирання (мобілізації), розподілу і використання державних коштів. Вони мають публічний та імперативний характер, оскільки їх виникнення, зміна і припинення визначені законом і від волі сторін не залежить.

Інші види грошових відносин, наприклад, відно­сини купівлі продажу, відносини Ощадного банку з населенням щодо зберігання вільних коштів громадян не є фінансовими відносинами, а є цивільними правовідносинами, відносини, що складаються в процесі накладення адміністра­тивних стягнень грошового характеру є ад­міністративно – правовими відносинами тощо. Таким чином, фінансові правовідносини - це врегульовані фінансово – правовими нормами суспільні відносини, що виникають в процесі фінансової діяльності. Фінанси держави виступають у вигляді централізованих і децентралізованих фондів.

Збирання грошових фондів здійснюється залежно від форм власності і характеру потреб держави в коштах. Воно реалізується на обов’язковій і на добровільній основі.

Провідна роль у цьому належить обов’язковому методу збирання, який здійснюєть­ся через податкову систему та полягає у примусовому, безоплатному вилученні частини грошових коштів у їх власників на користьдержави. У цьому разі право власності змінюється.

Основою цього методу перш за все є податки та збори, за рахунок яких формуєть­ся значна частка доходів держави. Добровільне збирання грошовихкоштів реалізується шляхом проведення лотерей і випуску державних облігацій, добровільних внесків громадян тощо.

Розподіл грошових коштів здійснюється через механізми фінан с ування та кредитування. Фінансування є безповоротним і безоплатним відпуском коштів.

Кредитування проводиться на умовахзворотності, строковості та оплатності.

Використання грошових коштів пов’язане з чітко визначенимцільовим призначенням. Кошти, одержані з державного фонду, мають точне призначення і можуть витрачатися лише на ті цілі, на які вонибули виділені.

У фінансовій діяльності беруть участь практично всі дер­жавні органи залежно від їх компетенції, що встановлено Конститу­цією і законами України, нормативними актами, які визначають їх пра­вовий статус. Система фінансових органів України очолюється Міністерством фінансів України - центральним органом виконавчої влади з управління фінансами. Мінфін України прогнозує розвиток економіки, роз­робляє проект Державної програми економічного і соціального роз­витку, проект Державного бюджету України.

Органами Мінфіну України на місцях є фінансові органи місцевих державних служб,які розробляють проекти відповідних бюджетів, організують виконання бюджетів, забезпечують надходження коштів у позабюджетні фонди, встановлюють на основі рішення ради розмір місцевих зборів та оголошують місцеві добровільні позики.

Особливим центральним органом виконавчої влади, статус якого прирівняно до державного комітету України, єДержавне казначей­ство України, утворене відповідно до Указу Президента України від 27 квітня 1995 р. Основним завданням Державного казначейства України є: організація виконання Державного бюджету України; контроль за його виконанням та регулюванням відносин між Дер­жавним бюджетом України та позабюджетними фондами; короткострокові прогнози обсягів державних фінансових ресурсіві подання інформації Верховній Раді та Президенту України.

Органом державного фінансово-економічного контролю, утвореним Верховною Радою України, є Рахункова палата Україні, яка здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від будь-яких органів держави. Рахункова палата забезпечує єдину систему конт­ролю за виконанням Державного бюджету України і використанням позабюджетних фондів.

Одним з видів фінансових відносин в Україні є банківські відносини. Структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків, у цілому, банківську діяльність регламентують статті 99 і 100 Конституції України, Закони України: “Про Національний банк України” в редакції від 20 травня 1999 року, “Про банки і банківську діяльність ” в редакції від 7 грудня 2000 року.

Банки – це юридичні особи, які мають виключне право здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних і юридичних осіб.

Банківська система України є дворівневою і складається з Національного банку України (НБУ) та інших банків, що створені і діють на території України відповідно до чинного законодавства.

Банки в Україні можуть функціонувати як універсальні або як спеціалізовані.

За спеціалізацією банки можуть бути ощадними, інвестиційними, іпотечними, розрахунковими (кліринговими).

На підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції:

Банкам забороняється діяльність у сфері матеріального виробництва і торгівлі (за винятком реалізації пам’ятних, ювілейних і інвестиційних монет), страхування, крім виконання функцій страхового посередника.

Центральною ланкою банківської системи України є Націо­нальний банк України, правовий статус якого визначається законом.

Основною функцією Національного банку України згідно з Кон­ституцією України є забезпечення стабільності грошової одиниці.

Рада Національного банку України розробляє основні засади грошово-кредитної політики та здійснює контроль за її проведенням.

Національний банк України створює Державну скарбницю та організує її діяльність, зберігає резервні фонди грошових знаків, дорогоцінні метали та золотовалютні запаси.

Банки в Україні створюються у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або кооперативного банку.

2 Державний бюджет України

Бюджетє складовою частиною фінансової системи України.

Питання бюджетних відносин регулюються ст. 95-98 Конституції України та Бюджетним кодексом України (від 21 червня 2001року), яким визначаються засади бюджетної системи України, її структура, принципи, правові засади функціонування, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.

Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Відповідно до Бюджетного кодексу бюджет - це план формування та використання фінансових ресурсів для забезпечення завдань і функцій, які здійснюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.

По своїй суті бюджет - це розпис доходів і видатків держа­ви на один бюджетний період. Він затверджується Верховною Радою і набуває сили закону, який у грошовій формі покладає на державні органи обов'язки із мобілізації коштів та надає повноваження на їх витрачання.

Бюджетна система України - сукупність державного бюджету та місцевих бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права. Вона будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами.

До місцевих бюджетів належать бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування.

Дата добавления: 2015-03-29