Особистість в групівступає у відносини, які можуть бути діловими (офіційними)і особистими (неофіційними), які складають систему міжособисісних відносин

Ділові відносини грунтуються на спільній діяльності за рішенням соціально значущих завдань, на дотриманні встановлених в тому або іншому об'єднанні організаційних залежностей, правил і порядків. Ділові відносини також не виключають особистих симпатій.

Д і лов і відносини – це сукупність взаємовідносин, зумовлена об'єктивними соціальними відносинами, до яких людина залучається незалежно від її симпатій-антипатій. Такі взаємини будуються за адміністративним, технологічним чи правовим принципами. Офіційно вони фіксуються і охороняються соціальними інституціями, законодавством або інструкціями та правилами, і пов'язані з виконанням конкретної справи.

Головними особливостями ділових відносин у групі є те, що тут обовязковим є поділ праці та спеціалізація функцій; ієрархія посад; наявність системи координації дій; встановлення постійних ліній комунікації та схематичних способів передачі інформації.

Функціонування будь-якої групи залежить також і від стану особистих відносин, неформальних зв'язків між членами групи, що почувають психологічну близькість, спільність інтересів або навпаки. Особисті відносини засновані на особистих інтересах, симпатіях і антипатіях і охоплюють головним чином сферу вузькоособистісної діяльності і складаються між людьми незалежно від виконуваної роботи. Для них не існує відповідної юридичної основи, загальноприйнятих законів, твердо встановлених норм.

Особисті відносини також визначаються установками, орієнтаціями, очікуваннями особистості, крізь призму яких вона оцінює та взаємодіє з конкретною особою, групами осіб. Особисті відносини можуть існувати паралельно з діловими відносинами, саме вони значною мірою характеризують психологічний клімат групи.

Набуваючи особистого характеру, міжособистісні стосунки можуть поділятись на такі типи як: знайомство, приятелювання, товаришування, дружба, любов, подружжя тощо.

У системі взаємин, що визначають стан психологічного клімату у трудовому колективі, провідну роль відіграють відносини між керівником і підлеглим, бо від них у значній мірі залежить стиль і тон взаємин між рядовими членами колективу.

Відносини між керівником і підлеглим звуться відносинами по «вертикалі», і навпаки, а між особами, що займають однаковий статус – відносини по «горизонталі».

Для продуктивної роботи керівнику певного трудового колективу необхідно знати систему не тільки службових (ділових), але й позаслужбових (особистих) взаємин підлеглих.

Міжособистісні відносини в групі можуть формуватися з позицій домінування—рівності—підлеглості і залежності–незалежності.

На ділових, соціальних відносинах базуються формальні відносини колективу, особисті або психологічні відносини (особиста симпатія і антипатія, вузькогрупові інтереси і прагнення) лежать в основі неформальних відносин.

Ділові і особисті відносини в колективі як правило відрізняються: 1) легким прийняттям членами колективу нормативних вимог (без примушення підкоряються їм і «зверху», і «знизу»); 2) здійсненням ділового (формального) спілкування як неформального (члени колективу називають один одного по імені і на «ти»; нерідко це стосується і керівника, який також підтримує це, в тих ситуаціях, де це психологічно обгрунтовано і прийнятно на користь колективу); 3) позитивністю емоційного фону спілкування членів колективу один з одним (багатство переживань людей один за одного і на виробництві, і за його межами); 4) нерідкими зустрічами членів колективу в неслужбовій обстановці (за «чашкою чаю», святкування разом офіційних і особистих дат, урочистих подій, участь в заходах дозвілля); 5) відсутністю неформальних дрібних угрупувань в трудовому колективі і неформальних лідерів.

Колектив – ідеальна з погляду суспільства спільність, формування якої всіляко заохочується. Будь-яке суспільство прагне відтворити себе в групі, яка боролася б за втілення його цінностей.

У кожній групі існує превалююча емоційна атмосфера, від якої багато в чому залежать самопочуття людини та її вчинки, яка може бути співчуваючою або ненависною, похмурою, байдужою, творчою, занудною тощо залежно від характеру міжособистісних відносин, що склалися.

Положення людини, особливо людини шкільного віку, в групі, колективі впливає на її поведінку, психологічне благополуччя, розвиток етичних, інтелектуальних, вольових якостей.

За експериментальними даними, в класі зазвичай найбільш популярні 3-4 людини, приблизно стільки ж непопулярних або ізольованих людей. Відповідно до цього умовно виділяються – лідери, або «зірки», ті що активно спілкуються – компанійські,ізольовані та знехтувані члени групи, класу.

Лідери в групі найавторитетніші і популярніші, з ними всі хочуть спілкуватися, вони емоційно благополучні, упевнені в собі. У компанійських людей - середня популярність, вони активні учасники всіх заходів, знаходяться в непоганих контактах з лідером, їх дружнє об'єднання створює їм відчуття захищеності і емоційного благополуччя. Ізольовані не дуже упевнено відчувають себе в групі, відношення до них досить байдуже, до них не відчувають ні особливої симпатії, ні особливої неприязні. У знехтуваних неблагополучне положення в класі, з ними ніхто не хоче діяти спільно, не хоче спілкуватися.

Положення людини в міжособистісних відносинах в групі можна визначити шляхом спостереження, яке може показати – хто постійно діє активно, сприяє загальній діяльності, а хто залишається осторонь. Окрім спостереження при вивченні цього питання застосовуються різного роду бесіди, експерименти.

Для точнішого вивчення положення використовують такі психологічні процедури, які називаються соціометрією (від лат. слів societas - суспільство і metrec - вимірюю). Вимірювання полягає в підсумовуванні думок і оцінок всіх членів групи.

Результати соціометричних тестів представляють у вигляді соціограми.

Взагалі, характер міжособистісних стосунків в групі – важлива ознака, за якою можна визначити рівень розвитку групи взагалі.

1. Колектив як вища форма розвитку групи.

Колектив ( лат. colligo, collectivus – об'єдную, збірний) – це група людей, об'єднаних єдиними цілями, підпорядкованих цілям суспільства.

Колектив – група високого рівня розвитку,складно організована система міжособистісних стосунків, яка впливає на ефективність спільної діяльності. В колективі міжособистісні відносини опосередковуються особистісно значущим і суспільно цінним змістом групової спільної діяльності, як виступає для членів колективу як проекція цілей, завдань і принципів суспільства. Інтереси організації для членів колективу є переважаючими.

Колективу характерні ознаки групи, проте він має власні специфічні властивості. Всякий колектив – це група, але не всяка група – колектив.

Основні специфічні ознаки колективу:

1. Суспільна значущість цілей і завдань (найважливіша ознака, якщо вона відсутня, то група не може називатися колективом). Люди об'єднані загальними цілями спільної діяльності, заради якої створений і якою на практиці займається колектив, яка повинна мати позитивне значення для дуже багатьох людей, а не тільки для членів цього колективу, тобто бути явно корисною для суспільства. Колектив надає можливості для узгодження спільної й індивідуальної діяльності.

2. Міжособистісні відносини засновані на взаємній довірі людей, відвертості, чесності, порядності, взаємній пошані тощо.

3. Налагодженість, міцність і дієвість ділових відносин і відповідальних залежностей між його членами. Кругова порука і всепрощення, в основі яких найчастіше лежать особисті, вузькогрупові симпатії і антипатії – це антипод колективу.

4. Міжособистісні відносини опосередковані суспільно ціннісним і особистісно значущим змістом сумісної діяльності.

5. Успішне виконання групою покладених на неї завдань (ефективність відносно основної діяльності).

6. Висока мораль групи, створення для кожного свого члена можливостей для особистісного розвитку, творчості – тобто як група повинна давати людям більше, ніж може дати сума тієї ж кількості індивідів, що працюють окремо.

7. Взаємини людей стійкі, носять характер взаємодопомоги.

8. В групі повинна скластися диференційована система різних ділових і особистих взаємин, що будуються на високій етичній основі – колективістські відносини, які визначаються через поняття моральності, відповідальності, відвертості, колективізму, контактності, організованості, ефективності і інформованості.

Моральність – побудова внутрішньоколективних і зовнішньоколективних відносин на нормах і цінностях загальнолюдської моралі.

Відповідальність – добровільне прийняття колективом на себе моральних і інших зобов'язань перед суспільством за долю кожної людини незалежно від того, є вона членом даного колективу чи ні. Відповідальність з боку членів колективу проявляється в тому, що вони свої слова підтверджують справою, вимогливі до себе і одне до одного, об'єктивно оцінюють свої успіхи і невдачі, ніколи не кидають почату справу на півдорозі, свідомо підкоряються дисципліні, інтереси інших людей ставлять не нижче своїх власних тощо.

Відвертість колективу – здатність встановлювати та підтримувати хороші взаємини, що будуються на колективістській основі, з іншими колективами або їх представниками, а також з новачками в своєму колективі. На практиці ця характеристика проявляється в наданнірізносторонньої допомоги новачкам та іншим колективам, не членам колективу.

Колективізм включає постійну турботу членів колективу про його успіхи, прагнення протистояти роз'єднуючим і руйнуючим чинникам на колектив, це також розвиток добрих традицій, упевненості кожного в своєму колективі. Почуття коллективізму не дозволяє його членам залишатися байдужими, якщо зачеплені інтереси колективу. У колективі всі важливі питання вирішуються спільно і, по можливості, при загальній згоді.

Для істинно колективістських відносин характерна контактність – хороші особисті, емоційно сприятливі дружні, довірливі взаємини членів колективу, що включають увагу один до одного, доброзичливість, пошану і тактовність, що забезпечує в колективі сприятливий психологічний клімат, спокійну і доброзичливу обстановку.

Дата добавления: 2015-04-24