Дидактична система. Характеристика її компонентів. Дидактичні змінні пари

Дидактичні змінні пари.

Вивчення нового матеріалу можна з успіхом організувати на основі дидактичних змінних пар. Організація роботи виглядає так. Учитель протягом 5—7 хв дає пояснення нового матеріалу, зупиняючись особливо на новій термінології, на нових поняттях та на відповідній ідеї самої теми. Після цього учням дається завдання цей матеріал опрацювати за підручником та додатковою літературою (науково-популярна, енциклопедична, довідники, альбоми, схеми, — вказується сторінка, параграф тощо).

Працюючи з підручником чи посібником, учні роблять записи в зошитах. На цю роботу їм відводиться до 7 хвилин. У наступні 5 хв учень, що сидить справа, задає 3-4 запитання учневі зліва, слухає його відповіді й оцінює. Якщо учень зліва не зміг дати відповідь на запитання, то той, який формулював запитання, зобов?язаний дати відповідь сам. Через деякий час учні міняються ролями. Бажано, щоб запитання, які ставлять учні один одному, не повторювались. Оцінка за відповідь виставляється в зошит на полях. Через 10 хв такої роботи правий учень з передньої парти міняється місцем з правим учнем задньої парти. Така зміна місць здійснюється в усьому класі в процесі того, як закінчується відповідь на запитання в парах. І знову один з учнів ставить запитання, а другий відповідає і навпаки. Друга оцінка виставляється в зошит поруч з першою (ідея створення дидактичних змінних пар належить учителеві математики і фізики О.Ривіну, який з 1918до 1924р. працюваву невеличкому містечку Корнин Київської області). Робота за методикою Ривіна передбачає читання або вивчення тексту абзацами.

Дидактична система належить до педагогічних систем. Оскільки педагогічна система – це організований об’єкт, що здійснює управління процесом передачі і засвоєння того соціального досвіду, який на даний час нагромадило людство, то дидактична система – це організований об’єкт, за допомогою якого вчитель забезпечує управління процесом передачі і засвоєння учнями системи знань про суспільство, природу, людину, і на цій основі розвиток у кожного з них пізнавальних сил, формування наукового світогляду, культури поведінки, позитивних людських якостей. Найхарактернішою ознакою цієї системи є її функція, зокрема, функція управління педагогічним процесом. Учасниками цього процесу є вчитель й учні. Як видно з визначення дидактичної системи, учні й учитель не входять до її складу як елементи, а обов’язково входять до складу її середовища. Для дидактичної системи наявність учителя й учнів, як складових середовища дидактичної системи, є обов’язковою. Зробимо деякі уточнення. Йдеться не про учня взагалі, а про те, що під терміном “учень” розуміються навчальні характеристики учня, його здібності, задатки, інтереси, його навчальний досвід, особливості мислення, памяті, уяви, тобто учень взаємодіє з усіма елементами дидактичної системи таким своїм боком, який дає йому змогу встановлювати зв’язки як з елементами системи, так і з усією системою. Характеристиками компонента середовища дидактичної системи “учитель” є його педагогічний досвід, знання навчального матеріалу, знання закономірностей навчання виховання і розвитку, знання всіх навчальних і психологічних характеристик учня, тобто все те, що дає йому змогу взаємодіяти як з кожним елементом дидактичної системи, так і з усією системою. Таким чином, у загальному випадку дидактичну систему становить той дидактичний простір, через який учитель і учні взаємодіють між собою. Таким чином, дидактична система – це сукупність взаємозвязаних елементів, якими є цілі навчання, зміст навчання, методи навчання, засоби і організаційні форми навчання.(Рис.1). Елемент “Цілі навчання” (I) розкриває суть проблеми “Чому вчити?”, тобто дає відповідь на це запитання. “Зміст навчання”(II) – другий елемент відповідає на запитання “Що вивчати?”, він зумовлюється змістом освіти. Третій – “Методи навчання”(III), розкриває суть того, як можна досягти поставлених цілей навчання, тобто відповідає на запитання “Як вчити?”. “Засоби навчання”(IV) – це четвертий елемент системи, він розкриває особливості педагогічнго інструментарію і дає відповідь на запитання “За допомогою чого навчати”, “Чим навчати?”. Пятий елемент системи – “Форми організації навчання”(V), відповідає на запитання “В якій формі, де, коли навчати?”. Відрізки прямих ліній позначають однонаправленй і двонаправлений зв'язок. Наприклад, зв'язок II – III означає, що зміна елемента II призведе до зміни елемента III; а зв'язок III – II- навпаки. Теоретичний рівень цієї системи визначається тим, що незалежно від предмета і змісту матеріалу, який вивчається, зв’язки між її елементами об’єктивно існують і природа їх визначається суттю самих елементів. Це означає, що дана система становить саме ядро теорії навчання. Прикладом специфічної дидактичної системи є підручник. Зв’язки між елементами дидактичної системи набувають нових якостей, коли ця система включена як компонент у систему взаємодії вчителя й учня. Дія учителя на учня опосередковується саме дидактичною системою, всіма її елементами. Але і кожен елемент дидактичної системи теж опосередковується учнем, а конкретніше його задатками, здібностями, нахилами, інтересами, та рівнем розумового розвитку.

Дата добавления: 2015-05-08